Займенник.

• • МФА: [ʃ͡ʧɔ]

I чого́,знах. в. що,а після прийм.за,про,черезта ін. такожвіщо,займ.

1. також ізпідсил. част.ж,б,то,пит. Означає загальнепитанняпропредмет,явище, дію і т. ін.
   ◆ Знаєш що? — уживаєтьсяпри поясненні чого-небудь, пропонуванні можливого виходу з якого-небудь становища і т. ін. у знач.: ось що.
   ◆ Що-що, а ... — уживається при виділенні, підкресленні винятковостіпредмета, явища, подіїі т. ін.
2. пит. Уживається в функціїприслівникау знач.чому?, з якої причини?
   ◆ За ві́що?; За що?; За що? Про що? —чому?,навіщо?
   ◆ Незнатичого (чому́) —невідомонащо.
3. пит. Уживається у функціїприслівника мети узнач.для чого?,навіщо?,з якою метою? (у риторичному питанні –іззнач.нічого).
   ◆ Заради чого —навіщо,нащо.
   ◆ Нема чого (що)з інфін. — уживається для заперечення яких-небудь дій, думок і т. ін.; не варто, не потрібно.
4. пит., тільки в наз. в. Уживається у функції присудка, відповідаючизнач.як?,який?, в якому стані перебуває хто-, що-небудь?
   ◆ Що за хто, що — уживається при запитанні про якості, властивості предметів, осіб і т. ін. у знач. який.
5. пит., розм. Виражаєпитанняпрокількість чого-небудь, відповідаючизнач.скільки?,яку суму?◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
6. відносний. Приєднує підрядні речення: а) додаткові; б) підметові; в) (у сполуч. з часткою не) допустові.
   ◆ Що ж до кого, чого, то… — коли стосується кого-, чого-небудь, то…
7. відносний. Приєднує підрядне означальнеречення, відповідаючизнач. відносного займ.який.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
8. відносний. Приєднує підрядні речення: а) які вказують на наступність іншої дії, що доповнює попередню; б) які виражають наслідкові відношення,у знач. а це, і це.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
9. відносний. Уживається при зіставленні кількох підрядних підметових речень або членів речення з повторюванням займенника.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
10. відносний. Уживаєтьсяу сполуч. з ім. та числ. у знач.кожний,всякий.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
11. також із співвідносним словом то. Уживається для приєднання підрядного речення або підрядної конструкції простогоречення.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
12. відносний, перев. з інфін. Уживається в середині простого речення у функції додатка.
    ◆ Хоч би що́ кому — зовсім байдуже, однаково, не хвилює кого-небудь щось.
    ◆ Хоч ти йому́ що — не слухає, не сприймає нічого, залишається байдужим до всього хто-небудь.
13. неознач. Уживається взнач. що-небудь, щось. скільки-небудь, дещо.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
14. означ., такожу сполуч. з част.вже,то. Уживається в окличних реченняху знач.дуже багато,велика кількість.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
15. Указує на ступінь вияву чого-небудьу знач.дуже,сильно,як,який.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
16. означ.,розм. Уживається в риторичних питаннях і окликах при вираженні емоційної оцінки предмета, явища і т. ін.у знач. дуже великою, вищою мірою.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
17. вказ., у сполуч. з част.ось,от,он. Уживається для уточнення, роз'яснення висловлювання: а) перед повідомленням, переліком; б) у функції узагальнюючого слова, що вказує на здогад про щось, розгадку чого-небудь.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
18. перев. з част. не. Уживається в окличних і питальних реченнях, а також у різних словосполученняху знач. все, все без винятку, все підряд, всяке, різне.
    ◆ Хоч що — усе без винятку, будь-що.
19. Уживається в риторичних питаннях і окликаху знач. запереч. займ.ніщо,нічого, а також іменників, що позначають негативні якості, властивості.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
20. Уживається в складі фразових сполучень іззапереч. част.
    ◆ Що не що, а… — хай там що, а…; хоч там як, а…

II

1. з'ясувальний. Уживається для зв'язку підрядного додаткового з присудком або іншим членом головного речення.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
2. з'ясувальний. Приєднує підрядні додаткові речення, в яких з'ясовується причина, привід, мотиви якоїсь дії.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
3. з'ясувальний. Приєднує підрядні підметові речення.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
4. Приєднує підметові речення до головних, в яких підмет відсутній.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
5. з'ясувальний. Приєднує підрядні присудкові речення.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
6. з'ясувальний. Приєднує підрядні речення означальні.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
7. з'ясувальний. Приєднує підрядні речення способу дії.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
8. Приєднує підрядні речення, які характеризують ступінь вияву дії, стану або ознаки.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
9. з'ясувальний. Приєднує підрядні речення причини.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
10. розділ. Уживається при зіставленні членів речення або речень для посилення роздільності в чергуванні фактів,у знач.хоч,чи.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
11. відносний. Уживається для введення приєднувальних підрядних конструкцій, які доповнюють або розкривають зміст попередніх речень.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
12. часовий. Приєднує підрядні умовні речення із супровідними часовими значеннями; близький зазнач. доспол. як тільки.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
13. умовний. Уживається для введення умовно-зіставних підрядних речень або зворотів до складного речення при співвідносному слові то в головному реченні, відповідаючиза знач. сл. наскільки, в якій мірі.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
14. порівняльний,нар.-поет.Приєднує підрядні порівняльні речення, виступаючи у знач. мов, немов, як.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
15. Приєднує порівняльний зворот у середині простого речення.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
16. приєднувальний, нар.-поет. Те саме, що «а» (див.а II 3)).◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).
17. Входить до складу підрядних сполучників: а) причинових: тому́ що, через те́ що, у зв'язку́ з тим, що,розм. зати́м що, тим що; б) часових: ті́льки що,розм. ті́лько що; в) допустових: хіба́ що, дарма́ що; г) наслідкового: так що; ґ) обмежувально-протиставних: так (та) що ж, ті́льки що,розм. що ті́льки; д) приєднувальних: не ті́льки що,розм. опрі́ч (окрі́м) то́го, що.◆ Немає прикладів слововжитку (див.рекомендації).

IIIчаст.,розм.

1. пит. Уживається на початку питального або окличного речення для вираження здивування, вагання, докору. || Уживається на початку питальних і окличних речень, які передбачають негативну відповідь.
   ◆ [А] що, коли́ (як); Що, якби́ — уживається для припущення можливості чого-небудь.
   ◆ Що ти (ви)! — виражає здивування чиїмись вчинками або словами.
2. підсил. Уживаєтьсяперев. на початку питального речення для наголошення на чому-небудьу знач., близькому до як? || Уживається для вирізнення, увиразнення чого-небудь.
   ◆ А що?; Ну що? — уживається в питальних реченнях для спонукання співрозмовника до відповіді у знач. як?, як там?, як справи?
   ◆ Та́к що — отже, з цього випливає.
   ◆ Ну [й] що ж; Так що́ — уживається перев. при звертанні у знач. ну як, отже.
   ◆ Що хо́чете, а ... — уживається при відвертій констатації чого-небудь.
3. пит. Уживається в діалозі у функції слова-речення як відгук, відповідь на поставлене питанняв знач., близькому до що таке?, що треба? || Уживається в діалозі як питальне слово-речення, що виражає подив із приводу почутого, заперечення чого-небудь несподіваного для когось або прохання повторити недочуте, незрозуміле.
   ◆ А [хіба́] що? — уживається як питальне слово-речення в діалозі при з'ясуванні мотивів, якими зумовлене запитання співрозмовника.
4. підсил. Уживається разом з іншою часткою або вставним словом для заповнення паузи.
5. підсил.,нар.-поет. Уживається при зачинах у народних казках, а також піснях і творах, стилізованих під народну творчість.
6. Уживається у складі фразових часток.
   ◆ Ось щовказівна част. — уживається для уточнення, роз'яснення чого-небудь у знач. знаєш, знаєте.
   ◆ Чи щомодальна част. — уживається як вставне слово для вираження непевності, припущення у знач.: а) може, можливо; б) здається, точно не відомо; в) невже, хіба; г) мабуть, так буде краще.
   ◆ Що бмодальна част. — уживається в окличних реченнях для вираження побажання у знач. хай, добре було б.
   ◆ Що жмодальна част. — уживається: а) в розповіді про що-небудь або переході до наступної події, картини і т. ін.; б) у діалозі для спонукання співрозмовника до відповіді на питання, до пояснення чого-небудь або виявлення свого ставлення до чогось; в) для вираження вимушеної згоди, примирення з чим-небудь, схвалення чогось.
   ◆ [[Що [ж] за]]оклично-підсил. част. — уживається в окличних або питальних реченнях для вираження: а) захоплення ким-, чим-небудь; б) здивування від чого-небудь несподіваного, неочікуваного; в) невдоволення ким-, чим-небудь.
7. підсил. Уживається як складовий компонент у формах прикметників і прислівників найвищого ступеня порівняння з префіксомнай… для виділення, підсилення найвищої міри якості, відповідаючи зазнач. сл. самий, найбільш, напр.: щонайактивніший, щонайвірніший, щонайдовше, щонайлегший, щонайпізніше тощо.

Приклади типового розмовного використання:

◆ Щотиготуєшнаобід?

◆ Редакторпідійшовдоменеізапитав,щоцеозначає.

◆ Ямаюнадію,щотизрозумієшмене.

Від ??

• Словник УЛІФ: що
• Словник УЛІФ: що
• Що //Словник української мови : в 11 т. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К. : Наукова думка, 1970—1980.

• Українська мова
• Українські займенники
• Розмовні вирази/uk
• Народно-поетичні вирази/uk
• Слова з 2 букв/uk
• Українські частки

• Сторінки без прикладів ужитку