Це перевірена версія сторінки
| Точність | переглянута |
| відмінок | однина | множина |
|---|---|---|
| Н. | жо́па | жопи́ |
| Р. | жо́пи | жоп/*жіп |
| Д. | жо́пі | жопа́м |
| З. | жо́пу | жопи́ |
| Ор. | жо́пою | жопа́ми |
| М. | жо́пі | жопа́х |
| Кл. | жо́по* | жопи́* |
жо́-па
Іменник, неістота, жіночий рід, Iвідміна (тип відмінювання 3*с закласифікацією А. А. Залізняка).
Корінь:-жоп-; закінчення:-а.
прослухати вимову?,файл
| Найтісніша спорідненість | |
Зазвичай, в українській науковій літературі заведено заперечувати наявність цього іменника, хоча принаймні про колишню його поширеність свідчать похідні, ба більше, з переходом [о] в [і]:жіпнути,жопіти,піджіпка,піджопок, а також у назві рослинизаткни-жопу. Так само темна єсть його етимологія.
Особливістьжопи є наголос на першому складі, що зазвичай відвічним праслов'янським іменникам на штиб«вода» (акцентова ā-парадигма) не притаманно (наприклад,вдова́,сова́,нога́,жона́,пора́,коса́ тощо). Винятки становлять іменники м'якої основи (наприклад,во́ля,крі́вля), із шиплячою (но́ша,те́ща), із наростками (лу́нка,кі́зка,тра́вка), із ятем (ві́ра,мі́ра), із приростком (ома́на протимани́,протра́ва), із групи *tъrt (мо́рда) й деякі инші. За рамцями цих випадків слова цієї будови суть запозичені (но́та,мо́да,хо́рда,ко́ма,фу́ра тощо). Слово ж «жо́па» не має якихось відхилів у наголосі, але й немає підґрунтя вважати його запозиченим.
Усі запропоновані етимології до кінця питання не розв'язали, а це:
Межи тим не варто забувати иншого найпоширенішого синонімічного слова –дупи (пол.dupa,чес.dupa,схв.dȕpe,болг.дупе), що сягаєпіє.*dhoup- «глибокий, порожній». Якщо слово*dhoup-ā мало аблаутний варіант*dhеup-ā, то нам слід було чекатипсл.*djupa → «жупа» на східнослов'янському ґрунті (порівняйте,чужий ←псл.*tjudjь ←піє.*teudj-). Саме такий варіант засвідчено в словарі Йохана Спарвенфельда кінця XVII ст.: «зáдница», «рить», «жȣ́па», «за́дняя», «гȣ́знѡ», «сра́ка», але також наявний варіант і з [о] – «жо́па». Іншими ж слідами тієїжупи суть деякі російські діалектизми –жу́почка «гусє перо як прикраса шляпи» (але поширеніша в тім же значенніжо́пка),жо́почка «тупий кінець у яйці», мабуть,жу́пла «невисока пухка жінка»,жопа́нья «товста жінка». Заміну [у] на [о] легко пояснити, бо вже в давньоруській мові було коливання (порівняйте,Микола – Микула,парсона – парсуна,корона – коруна), це ж і позначилося на російському варіанті слова. Якщо так, то з голосівкою [у] в корені немає ніяких перешкод тому, щоби слово ми віднесли до акцентової парадигми ā.
Отже, не дріб'язковішим над ишні є припущення про спорідненість «дупи» з «жупою» → «жопою».
Попри непоширеність у сучасній українській мовіжопи, можемо вважати приклади її вжитку як вплив російської мови, проте не як запозичення.
| Список перекладів | |