| Wanderer-Werke AG | |
|---|---|
.jpg){kind=logo} | |
| |
| Тип | Акціонерне товариство |
| Правова форма | акціонерне товариство  |
| Галузь | Автомобілебудування |
| Доля | Об'єднана зAuto Union у 1932 |
| ISIN | DE0007756009 |
| Наступник(и) (спадкоємці) | Auto Union |
| Засновано | 26 лютого 1885 |
| Засновник(и) | Йоганн Баптист Вінклхофер Ріхард Адольф Йенике |
| Закриття (ліквідація) | 1945 |
| Штаб-квартира | Хемніц,Німеччина |
| Попередні назви | Winklhofer & Jaenicke - Chemnitzer Velociped-Depot |
| Члени правління | Werner Kniehahnd[1] |
| Продукція | Транспортні засоби |
| Виторг | 577,7 млн євро (2007) |
| Чистий прибуток | 647,0 млн євро (2007) |
| Співробітники | 4415 (2007) |
| Холдингова компанія | Auto Union |
| Дочірні компанії | Unternehmen Exacta Büromaschinen GmbH |
| Wanderer-Werke AG | |
 | |
 Wanderer уВікісховищі | |
Wanderer (Вандерер) — з 1885 року німецький виробник велосипедів,мотоциклів та автомобілів. Штаб-квартира розташована в містіХемніц. 29 червня 1932 року відбулося злиття фірм DKW, Audi, Wanderer і Horch в єдиний концерн Auto Union. У 1942 році компанія припинила виробництво автомобілів. Нині компанія займається поштовими послугами, продажамиавтомобільних запчастин та пакувальної тари.
26 лютого1885 року два молодих чоловіки — Йоганн Баптист Вінкльгофер і Ріхард Адольф Єніке, засновують у містіХемніц фірму «Winklhofer & Jaenicke — Chemnitzer Velociped-Depot», яка займається продажем і обслуговуваннямвелосипедів. Вінкьлгофер сам буввелосипедистом та інструктором з управління цими механізмами, а Єніке — механік, який, до того ж, 3 роки практикувався вСША.
Спочатку вони продаваливелосипедибританської фірмиRudge (з великим переднім колесом), які закуповували на батьківщині Вінкльгофера в містіМюнхені, тобто чисто перепродуваливелосипеди, які, до речі, коштували до 500 марок, при тому, що робітник тоді аробляв 90 марок на місяць. Однак, не дивлячись на таку ціну, попит на велосипеди зростає, фірма розширюється.Взимку1886 року компаньйони проєктуютьвелосипед власної конструкції і всічні1887 року, перейменувавши компанію в «Chemnitzer Veloziped-Fabrik Winklhofer & Jaenicke», починають продавати велосипеди під маркою «Wanderer», що перекладається як «Мандрівник» (вАнглії марка«Rover» перекладається точно так само).
Незабаром «Вандерер» стали настільки шанованимивелосипедами, що на них пересіла сім'янімецького імператора, а це знову-таки реклама. У1888 році фірма переходить на виробництво «низьких» велосипедів.
У1894 році фірма купує територію в містечкуШенау, завод зі складськими територіями був побудований через рік, у цей же час фірма отримує кредит на суму 1 млн марок і перетворюється на акціонерне товариство«Wanderer Fahrradwerke vorm. Winklhofer & Jaenicke A.G.». До речі, ціна навелосипед впала до цього часу в 10 разів. Тож фірма випускає вже не сотнівелосипедів на рік, як раніше, а тисячі. Однак, не дивлячись на зростання профіту і цінності фірми, її покидає Ріхард Єніке, який входить до складу директорів. У1898 році фірма, зіткнувшись з тим, що підрядники неякісно виготовляють деталі, вирішує сама випускати фрезерні верстати для точної обробки деталей.
У1900 році фірма «Вандерер» патентує вНімеччині 2-швидкісну задню зірочку, 5-ма роками раніше вСША вже патентували таку, але вона виявилася незатребуваною, уБританії теж незабаром запатентували таку конструкцію, але цей патент охоплював тількибританський ринок. У1902 році фірма починає ставити навелосипеди 1.5-сильні двохсоткубовідвигуни, таким чином почавши виготовлятимотоцикли.
У цей час фірму залишає другий із засновників компанії — Йоганн Вінкльгофер. Через 2 роки компанія починає випускати друкарські машинки під маркою«Continental».
У1905 році починаються роботи над першимавтомобілем, проте роботи над одноциліндровимавтомобілем були незавершені, коли почалися роботи над другим прототипом, у1906 році був побудований 2-циліндровий 1.9 л 12-сильнийавтомобіль, який назвалиWanderermobil. Однак, не дивлячись на цілком типову конструкцію, причому зкарданним приводом, фірма вирішила поки не запускати машину, сконструйовану Ріхардом Шульцем, у виробництво.
У1908 році фірма знову змінює назву наWanderer — Werke vorm. Winklhofer & Jaenicke AG, при тому, що засновники фірми вже покинули підприємство, їхні імена все одно були вписані в назву фірми. На початку нової десятирічки починаються ходові випробування нового прототипу, машина мала 1.15 л 4-циліндровий мотор потужністю 12к.с. У цей час у фірму звертається один уродженецьЕльзасу, який пропонує свою дуже акуратну конструкцію маленькогоавтомобіля, однак керівництво фірми відхилило його проєкт, вирішивши запустити власне дітище. Тоді цей молодий інженер продає конструкцію фірмі«Пежо», яка, злегка модернізувавши прототип, запускає його під назвоюType BP1, або більш відомий якВеве Peugeot. Ідеться про молодогоЕтторе Бугатті.
У1912 році нарешті машина була готова до серійного виробництва. Машина, яка отримала індексW1, мала 1.15 л мотор,коробка передач була 3-ступінчастою, задній міст приводився в дію за допомогоюкардана. Машина була 2-місною, але сидіння розташовувалися по тандемній системі (тобто один сидить за одним), дверей було 2, обидва — з лівого боку, цей типкузова отримав позначення Н.
Маленькі дешеві машинки стали заполоняти вуличкиНімеччини. Практично разом з прем'єрою машини збіглася прем'єраоперетинімця Жана Жильбера (справжнє ім'я композитора було Макс Вінтерфельд) — «Лялечка», абопо-німецьки «Puppchen». Машина була позичена для постановки оперети в Центральному театріХемніца для декорацій, відразу ж після прем'єри оперети за машиною закріпилося прізвисько «Puppchen».
Через рік було вирішено збільшити потужність машинки до 15к.с., збільшивши об'єм мотора до 1.22 л. Крім цього, виробничу програму поповнив варіант зкузовом типу N, який випускався разом з Н. Їх відмінність була в тому, що новийкузов був уже 3-місним, але водій все одно сидів один, а двоє пасажирів тіснилися на задньому дивані. Ця машина продавалася якWanderer W2 5/15PS. У1914 році цю машину змінила нова модель —W3 5/15PS, потужність мотора залишилася на колишньому рівні, проте об'єм уже виріс до 1.3 л. Разом з цим з'явилися 2-місні варіанти, у яких пасажир сидів поруч з водієм, з'явилися такікузови завдяки розширеній колії коліс.
Коли почаласяПерша світова війна, завод «Wanderer» починає постачати військам не тількивелосипеди тамотоцикли, але й ці легкі машинки, які використовувалися як тачанки для кулеметів, причому на фронт поставляли поїздамишасі цих машин, а примітивнікузови будували на місці. Так, наприклад, на території сучасноїУкраїни в руки царської армії потрапив ешелон, який віз «Лялечок» на фронт, машини стали використовуватися і вросійській армії.
Виробництво машин продовжилося з1919 року, завдяки військовим замовленням на «Вандерер» їх виробництво взагалі не зупинялося, як на багатьох підприємствах, які перекваліфікувалися на виробництвовантажних машин або іншої військової продукції. У1919 році машина піддалася ревізії, з виробничої гами зникли 2-місні тандемнікузови (H-Tourenwagen), тримісні отримують індекс «Nv», а індекс «N» закріплюється за 2-місним звичайнимкузовом, крім того, клієнтам пропонуєтьсяпікап на базі цієї машини. Мотор отримав верхнє розташування клапанів, а потужність 1.3 лдвигуна дорівнювала вже 17к.с. МодельW4 5/15PS продовжували випускати до1924 року.
У1921 році модельний ряд фірми розширюється. З'являється 1.55 л 18-сильна модельW6. Цейавтомобіль оснащується вже 4-ступінчастоюкоробкою передач, вся технічна начинка встановлюється на раму з П-подібного профілю.
У1923 році цю машину модернізують, потужність мотора збільшується до 24сил. Важількоробки передач переносять укузов, розміщуючи його між пасажиром і водієм, ця машина отримує індексW9 6/24PS.
Тим часом машини імотоцикли фірми завойовують призові місця на гонках локального значення, причому приходячи до фінішу раніше продукціїBenz абоFiat. У1924 році Карл Баумайстер займає перше місце у своєму класі на гонках «Großer Solitude Bergpreis». У1925 році Гульдріх Хаузер готує свою «Лялечку» на Тарга Флоріо, мотор машини був форсований до 40сил, гальма були встановлені на всі колеса.
У1925 році з'являється останнє покоління малолітражок —W8. Об'єм мотора залишився колишнім, але тепер він видає 20к.с.Кузови пропонуються тільки в 3- і 4-місному виконанні, але через рік машина знімається з виробництва, не залишивши за собою спадкоємця.
Угрудні1925 року з'являється модель, яка замінюєW9.W10/I оснащується тим же мотором 1.5 л, правда, його потужність доведена вже до 30сил,коробка передач була 4-ступенева і з'єднана в один блок з мотором. Гальма були на всіх колесах, кермо було встановлене ліворуч, нова рама була виготовлена з П-подібного профілю.Кузови цих машин випускалися власними потужностями.
Але у зв'язку з тим, що економіка піднімалася, клієнтура стала вимагати більш солідні машини, незабаром до єдиної машини, що випускалася, додалася ще одна, на її жшасі. МодельW10/II 8/40PS отримала 1.9 л мотор, потужністю 40к.с.,кузови для неї стали поставляти вже ательєGlässer іReutter (до речі, фірма«Ройтер», яка була заснована в1906 році, існує і сьогодні, але зараз вона відома під назвоюRecaro).
Улистопаді1928 року наБерлінському автосалоні була продемонстрована перша 6-циліндрова модель фірми.W11 10/50PS отримав 2.5 л 6-циліндровий мотор потужністю 50сил,коробка передач була 3-ступінчастою. Ця машина стала вже конкурувати з аналогічною продукцією фірми зіШтутгарта —«Мерседес-Бенц».
Цю машину починають випускати за ліцензією уШвейцарії під маркоюMartini.
У1929 році, коли криза вдарила по промисловостіНімеччини,Дрезденський банк стає господарем компанії. І не відомо, як склалися б справи у «Вандерер», якбиРадянський Союз не закуповував би масово верстати цієї фірми. Але відмотоциклетного виробництва довелося відмовитися, практично весьмотоциклетний відділ був проданий іншійнімецькій фірмі —NSU, а також ліцензію на цімотоцикли купив громадянинЧехословаччини — Янечек, заснувавши фірмуJawa.
Увересні1930 року з'являється оновлена і в той же час здешевлена версія 10-ки —W10/IV 6/30PS, на машину був встановлений новий 1.6 л мотор потужністю 30сил, 12-вольтова електросистема була замінена на 6-вольтову. Не дивлячись на те, що покупець може вибрати з декількох типівкузова, основна ставка робиться на 6-міснийкузов ландоле, який поставляється таксопаркам.
Незабаром, не дивлячись на те, що одну модель здешевили, з'явилась і дорога спортивна версіяW14. Її рама була вкорочена в порівнянні зW11, мотор мав об'єм 3 л і потужність 65сил,коробка передач була 4-ступінчастою, в задньому мосту був 2-швидкісний редуктор, що поставлявся фірмою«Майбах»,кузови поставлялися фірмоюGlässer. Автором цьогоавтомобіля, який був проданий у перебігу1931 року, став новий головний інженер фірми — професорФердинанд Порше.
У1932 році підприємство відкриває нові потужності в містіЗігмар, водночасW11 отримує нову 4-ступінчастукоробку передач фірмиZF-Aphon і рульове управління типу «черв'як і ролик», що випускається цією ж фірмою за ліцензієюамериканської компанії«Ross Gear and Tool Inc.»
Разом з оновленоюW11 з'являється нова модельW15, яка приходить на змінуW10. Рама машини подовжується, що дозволило використовувати 6-віконнікузови, мотор 1.6 л залишається колишнім, з ним агрегатується 3-ступінчастакоробка передач, одночасно на цій же базі з'являються і творіння доктораПорше —W17 іW20, обидві машини мають 6-циліндрові мотори, перший — об'ємом 1.7 л і потужністю 35к.с., а другий — 2-літровий з віддачею в 40сил. Обидві 6-циліндрові моделі оснащуються 4-ступінчастоюкоробкою передач.
Наприкінцічервня1932 року фірма входить до складу концернуAuto Union, у Расмуссена вже є фірма, яка виробляєавтомобілі класу «Вандерера»,«Ауді», яких випускають менше, стають трішки класом вище.
Тим часом 3.25-літровий 8-циліндровий мотор зкомпресором, спроєктованийПорше, стає непотрібний концерну (щоб не створювати внутрішньої конкуренціїавтомобілям марки«Хорьх»).
Улютому1933 року відбувається оновлення виробничої програми, всі моделі, вироблені до злиття, знімаються з виробництва. У серію йдуть моделіW21 іW22. Від моделейW17/W20 їх відрізняє нова більш низька рама, задня хитнапідвіска на поперечній ресорі (сконструйованаПорше і для «Вандерер», і дляавстрійського«Штайр»), гідравлічний привід гальм. На вибір обидві моделі пропонуються зкузовомседан (перша — 4-віконна, друга — з 6-ма вікнами), або 4-віконнікабріолети.
Навесні1935 року машини перейменовуються вW235 іW240 відповідно. У першої у виробничу програму додається 4-двернийкабріолет, а у другої зменшується по 2 вікна з колишніхкузовів,седан став 4-віконним, акабріолет — 2, також додається пульман-лімузин (з перегородкою за водієм). Разом з ними публіці були представлені моделіW245 іW250, які прийшли на змінуW11. Машини отримали нову низьку раму, таку ж заднюпідвіску, як наW235/W240. Підкапотом був новий 2.3 л мотор потужністю 50сил.
W245 мав 4-віконні 4-двернікузови типулімузин (седан) і туренваген (фаетон).
W250 мав 6-віконний 4-двернийкузовлімузин, або дводверний 4-віконнийкабріолет, також можна було замовити пульман-лімузин з подовженою на 15 см базою.
Закритікузови поставляла фірма«Ройтер», відкриті —«Глязер». До речі, ще один цікавий факт: вАнглії цю марку —Wanderer, представляв князь Сергій Оболенський (до речі, веде родовід відРюрика).
У1936 році всі машини отримують нові індекси, а разом з ними і незалежну переднюпідвіску.W235 ставW35,W240, відповідно, —W40,W245 перетворюється вW45, іW250 — уW50. Потужність моторів у45/50 моделі зростає до 55сил.W45 отримує 4-віконнікузовифаетон ілімузин, а також 2-дверний 2-віконнийкабріолет,W50 — 6-віконнілімузин, пульманн-лімузин і 4-віконний 2-двернийкабріолет.
Наприкінці1936 року на базіW50 з'являється нова модель, яку продали всього в 800 примірниках —W51 Spezial, яка оснащується новимикузовами з 2-секційним лобовим склом: 6-віконнимлімузином і 4-віконним дводвернимкабріолетом, при рівній основі з50 моделлю ціавтомобілі були довші на 20 см базової моделіW50 і на 5 см довші подовженогоW50 Pullmann-Limousine.
Ще однією новою моделлю цього сезону стала модельW25К. На неї встановили 2.0 л 6-циліндровий мотор зкомпресором «Рутс».Автомобіль з цим мотором розвивав 85к.с., удвічі більше базового. Машина вийшла досить швидкою, вона розвивала до 145км/год, і складала конкуренціюBMW 328, який при об'ємі в 2.0 л розвивав атмосферні 80сил.Кузови, що поставлялися фірмоюGlässer, були 2 типів:родстер абокабріолет.
У1937 році модельний ряд складався зі старих моделей:W40,W45,W50 іW25K, які залишилися без змін, проте незабаром до них додалися нові моделі:W23,W26 іW52, які, однак, були застарілими в порівнянні з попередниками. Дорогі верхньоклапанні мотори були замінені на нижньоклапанний об'ємом 2.7 л і потужністю 62к.с., ззаду встановили жорстку балку з поперечною ресорою (замість хитних осей), електросистема стала 6-вольтовою.
Ці три машини оснащувалися однаковимидвигунами і 4-ступінчастимикоробками передач, але все ж мали деякі відмінності.
.JPG)
ТакW23 оснащувавсякузовамилімузин ікабріолет, а також новинкою для фірми —кузовомуніверсал, який був зроблений за мотивамиамериканських «woodie».
W26 з'явивсявосени1937 року, він замінив собоюW50.W26 мав подовжену на 25 см базу в порівнянні зW23. Ця модель оснащуваласякузовами типу 4-двернийфаетон і пульманн-лімузин більш класичного дизайну.
W52 був на 10 см довшим у базі, ніждвадцять третя модель, головною відмінністю відW23/W26 була наявність задньоїпідвіски на хитних важелях. Стилістично машини повторювали модельW51S, маючи в наявності 2-двернийкабріолет і 6-віконний пульман-лімузин. ОднакW52 через свою відносну дорожнечу особливого попиту не мав: продавши 1400 машин за рік, її зняли з виробництва в тому ж1937 році.
Одночасно з ними дебютувала 4-циліндрова модельW24. 4-циліндрові моделі не пропонувалися з кінця1932 року, але тут фірма вирішила розширити модельний ряд більш доступнимиавтомобілями. Машина була побудована на скороченому на 30 смшасіW23. Мотор був об'ємом 1.8 л і потужністю 42к.с., інша технічна начинка повторювала старшу модель. Кузовний ряд був досить широкий і включав у себе чотири варіанти: 4-двернийфаетон, 2-двернийлімузин, 4-двернийлімузин і 2-двернийкабріолет.
Тоді ж починаються поставки військовим — штабні 3.0-літрові моделіW11 Kfz12 Kübelwagen.
У1938 році у виробничій програмі залишаютьсяW23,W24,W25K іW26. Моделі1937 року не зазнали змін, але уW25Kкомпресорнийдвигун замінюється атмосферним, 40-сильним. Справа в тому, щокомпресорнийдвигун не витримував постійної високої швидкості і його клинило. Машина з новим мотором отримала індексW25, таких було випущено 37 штук. До речі, часто власникиWanderer W25K встановлювали підкапот більш надійні і не менш потужнідвигуни фірм«Форд» або«Опель».1938 рік став останнім дляW25K/W25.
.JPG)
У1938 роціWanderer підготував 3 машини для марафонуЛьєж-Рим-Льєж. Вони були побудовані нашасіW25K і отримали обтічні алюмінієвікузови. У1938 році дві машини фінішували, одна зійшла з дистанції за 30 км від фінішу через поломку розподільчого вала. У1939 році з 51 машин до фінішу прийшли 21, з них 3 машини були маркиWanderer. Екіпажі Момбергера-Вайдауер і Мюллер-Менц прийшли одночасно до фінішу і зайняли четверте місце, а Трягнер-Фрітцшінг зайняли 12 місце.
Серійне виробництволегкових автомобілів зупинилося в1940 році, коли завод перейшов на виробництво гірокомпасів до підводних човнів, шифрувальних і друкарських машин,велосипедів. Верстатобудівне виробництво перейшло на випуск устаткування для виробництвадвигунів длятанків. Однак, окрімW11 Kübelwagen іWanderer 901 Typ 40, що з'явився в1940 році, у виробництві залишилася модельW23, яку випускали до1942 року на замовлення імперської служби праці (Reichsarbeitsdienst).
Увересні1944 року основна територія заводу піддається великому бомбардуванню, не дивлячись на те, що на підприємстві трудяться військовополонені і викрадені на роботи жителієвропейських держав. Виробництво переноситься в приміщення старих заводів. Учервні1945 року все вціліле обладнання конфіскується і відправляється як репарації вСРСР. Фірма починає виробляти різні речі для народного споживання.
Учервні1946 року завод націоналізується,автомобільне і верстатобудівне відділення перейменовується вVEB Wanderer- Fräsmaschinenbau Siegmar-Schönau, а конторське відділення — вVEB Wanderer-Continental Büromaschinenwerk. У цей час уЗахідній Німеччині, вМюнхені, куди втекло колишнє керівництво заводуWanderer, засновується нове підприємство —Wanderer-Werke AG München Haar. Главою фірми став колишній член правління«Ауто Юніон» — Герман Грешлер, якому допомагає Йоганн Вінклхофер, який з1916 року володіє фірмою, що займається виробництвом ланцюгів, —IWIS, до речі, фірма існує дотепер, і, наприклад, вони постачають газорозподільні ланцюги дляBMW. Через рік майже 90-річний Вінклхофер помирає.
У1950 році починається виробництвовелосипедів і верстатів, тоді ж починається і випуск офісної техніки, правда, в дочірньому підприємстві, яке стало називатисяUnternehmen Exacta Büromaschinen GmbH. У1968 роціUnternehmen Exacta Büromaschinen GmbH перетворилася в самостійну компанію —Nixdorf Computer AG.
Верстатобудівне відділення було поглинуте в1981 роціамерикано-корейською фірмоюTong,велосипеди ж маркиWanderer з2006 року випускаються фірмоюZwei plus zwei GmbH за ліцензієюWanderer-Werke AG, яка сама вже не займається їх виробництвом. У2010 році управління фірмоюWanderer-Werke AG, яка до цього часу займається поштовими послугами, продажамиавтомобільних запчастин та пакувальної тари, взяв на себе банкротний керуючий.
Що стосується історичних заводів, які були в містіХемніц, то і тепер вони успішно існують під назвоюStarragHeckert GmbH, належачишвейцарському капіталу.
Ні уФРН, ні вНДР у післявоєнний час не знайшлося бажання і можливостей для відродженняавтомобільної маркиWanderer.
 Німеччина в темах | |||
|---|---|---|---|
 | |||
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |