Т-лімфоци́ти абоТ-кліти́ни — це лімфоцити, що відіграють центральну роль у здійсненніклітинноїспецифічноїімунної відповіді. ВідВ- таNK-лімфоцитів відрізняються наявністю намембрані спеціального Т-клітинного рецептора (ТКР), що розпізнає антигени приєднані добілківголовного комплексу гістосуміснотсі (англ.Major histocompatibility complex, MHC). Буква Т у назві цих клітин означаєтимус — орган, у якому відбувається дозрівання Т-лімфоцитів. Було виявлено кілька різних типів Т-клітин (таких як Т-кілери та Т-хелпери), що виконують різні функції.
На відміну відВ-клітин, Т-клітини не можуть розпізнавати розчинніантигени, а тільки у комплексі із білками MHC на поверхні власних клітин організму. Чужорідні молекули (антигени) можуть з'являтись назлоякісно траснформованих та клітинахінфікованихвірусами, також вони наявні натрансплантованих тканинах. Саме для знищення таких клітин, які можуть становити небезпеку для цілого організму, і призначені Т-лімфоцити.
Розрізняють три основні субпоуляції Т-клітин, що відрізняються за функціями:
Т-хелпери абоCD4+ Т-лімфоцити (ТH, відангл.T helper) розпізнають антигени у комплексі із білкамиMHC II на поверхні антиген-презентуючих клітин (макрофагів,дендритних клітин та В-лімфоцитів), після активації починають проліферувати і дають початок клону ефекторних клітин специфічних до того ж комплексу антигену із MHC II. Ефекторні клітин виділяють велику кількістьцитокінів, що впливають на функціонування інших клітин імунної системи. Розрізняють два види Т-хелперів, що активують різні гілки імунної відповіді:
ТH1 клітини відповідають заклітинний імунітет. Вони продукують набір цитокінів, що підтримуюютьзапальні реакції і стимулюють дію Т-цитотоксичних клітин і макрофагів; серед них —Т-хелпери 17
ТH2 клітини активуютьгуморальну ланку імунітету, діючи на В-клітини
Т-цитотоксичні клітини, Т-кілери абоCD8+ Т-лімфоцити (ТC відангл.T cytotoxic) активуються при взаємодії із комплексом антиген-MHC класу I на повехні власних змінених клітин організму (інфікованих вірусом або злоякісно трансформованих). Після активації ТC діляться і їхні нащадкидиференціюють у ефекторні клітини, що називаються цитотоксичними Т лімфоцитами (ЦТЛ). На відміну від ТH-клітин ЦТЛ синтезують невелику кількість цитокінів, натомість вони набувають здатності розпізнавати та вбивати змінені клітини організму.
Регуляторні Т-клітини (Treg відангл.regulatory T-cell) — субпопуляція Т-клітин, що може пригнічувати гуморальну та клітинну ланку імунної відповіді.
CD4 — поверхнева детермінанта однієї субпопуляції Т-клітин — Т-хелперів, що розпізнають антигени у комплексі із білками МНС ІІ;
CD8 — поверхнева детермінанта субпопуляції Т-цитотоксичних клітин, що розпізнають антигени у комплексі із біками МНС І.
У зразкукрові співвідношення між ТH та ТC-клітинами приблизно рівне співвідношенню між CD4+ та CD8+ і становить 2:1, але може сильно змінюватись під часімунодефіцитів абоавтоімунних захворювань. Загалом правило про, те що Т-хелпери завжди CD4+/CD8-, а Т-цитотоксичні клітини CD4-/CD8+ має винятки. Інколи CD4+ клітини можуть проявляти активність кілерів, а CD8+ клітини синтезувати цитокіни і модулювати дію інших клітин.
