На цій сторінці показано неперевірені зміни
| Swisscom | |
| Галузь промисловості | телекомунікації[d], індустрія мобільних телефонівd і Інтернет-галузьd  |
|---|---|
| Дата створення / заснування | 1 жовтня1997 |
 | |
 | |
| Офіційна назва | кількаSwisscom[1] |
| Засновник | Postal Telegraph and Telephoned |
| Країна |  Швейцарія[2][1] |
| Член у | Linux Foundation[3] |
| Організаційно-правова форма | Акціонерне товариство[d][1] |
| Місце заснування | Берн |
| Власник | Швейцарія[4] |
| Дочірня організація | Billagd і Fastweb + Vodafoned |
| Є власником | Mont Pèlerin TV Towerd, Q56447221?, Swiss Foundation for the History of Post and Telecommunicationsd і Awind |
| Розташування штаб-квартири | Іттіґен[5] |
| Біржа | SIX: SCMN |
| Кількість працівників | 21 125 осіб |
| На заміну | Postal Telegraph and Telephoned |
| Префікс маршрутизації IPv6 | 2001:918:fffd::/48[6] |
| Кількість підписників у соціальних мережах | 26 200 ± 99 і 51 641 |
| Код мобільної мережі | 01[7] |
| Офіційний сайт | |
 Swisscom уВікісховищі | |
Swisscom AG — основний постачальниктелекомунікаційних послуг вШвейцарії.[8] Штаб-квартира розташована вІттігені поблизуБерна.[9] Уряд Швейцарії володіє 51,0 відсотком Swisscom Ag.[10] За власними даними, Swisscom має частку 59 % ринку мобільних пристроїв,[10] 67 % ринкуширокосмугового доступу до інтернету і 33 % ринкутелебачення в Швейцарії.
У1852 створена Швейцарськателеграфна мережа, в1877 в Швейцарії створенателефонна мережа.
У 1920 дві мережі об'єдналися зпоштовою службою і сформували (англ.Postal Telegraph and Telephone(PTT)).
У 1997Telecom PTT відділився відPTT і перед частковоюприватизацією змінив ім'я на Swisscom.[11] В даний час Swisscom володіє захищеним брендом Natel, який використовується і відомий тільки в Швейцарії.[12]
У 2001 25 % акційSwisscom Mobile було проданоVodafone. Тоді Swisscom купиламажоритарну частку другої найбільшоїтелекомунікаційної компаніїІталіїFastWeb.
ВступШвейцарії в епохутелекомунікацій почався в 1851 році з прийняттям законодавства, надаючиуряду Швейцарії контроль над розвитком телеграфної мережі по всій країні. Початкові плани уряду включали створення трьох основнихтелеграфних ліній, а також ряд вторинних мереж. Щоб побудувати обладнання для системи, уряд заснував Федеральну майстерню для будівництва телеграфів (фр.Atelier Fédéral de Construction des Télégraphes ).
У 1852 почав функціонувати перший етап державноїтелеграфної системи вСанкт-Галлені таЦюриху. До кінця того року більшість основних міст країни були пов'язані в телеграфну систему.
У 1855 мережа розширена з першим підводним кабелем, що з'єднав Вінкель-Штансштад і Бауен-Флюелен. Нічний сервіс також був запущений в цьому році, починаючи зБазеля,Санкт-Галлен іБеллінцона.
Телеграфний трафік продовжував зростати в наступному десятилітті, але, тим не менше, був перевищенийтелефонним.
ВступШвейцарії в телефонну еру почался в 1877, коли з'явилися перші експериментальнітелефонні лінії, починаючи з лінії, що зв'язує будівлю поштового відділення зФедеральним палацом, а потім лінії між містамиБерн іТун. У наступному році уряд прийняв законодавство, встановившимонополію на телефонну мережу країни.
У 1880 перша приватна телефонна мережа Швейцарії була створена вЦюриху. Це була центральна система потужністю у 200 ліній.
Базель,Берн іЖенева випустили свої власні локальні мережі між 1881 і 1882. Через рік створена перша міжміськателефонна лінія, що з'єднувала приватну телефонну мережуЦюриха з державною телефонною системоюВінтертура.Телефонні номери були введені в 1890 році, замінивши початкову систему, відповідно до якої абоненти могли запросити з'єднати один одного по імені.
У 1896телефонний зв'язок був доступний у всіхкантонах Швейцарії.[13]
У 1904Швейцарія почала тестування своїх перших вуличнихтелефонів. Спочатку, обмежені місцевим зв'язком, вуличні телефони були вперше розширені до міжміського зв'язку в 1907 році.[14][15]
Першіавтоматичні телефонні станції були встановлені приватними мережами в 1912 році. До 1917 року напівавтоматичний обмін був встановлений вХоттингені (Цюрих).
У 1920уряд Швейцарії створилоSwiss PTT, об'єднавшителеграфні,телефонні тапоштові служби країни в єдине, контрольоване урядом підприємство.[16]
PTT запустив послугителекса в 1934, а до 1936 поєднав містаЦюрих,Базель іБерн, які потім були з'єднані черезЦюрих з міжнародним ринком.
Телстар — Першийсупутник зв'язку — був запущений в космос в 1962 році.[17] У 1974 році супутникова земна станція містаЛейк була введена в експлуатацію в кантоніВале.
У 1963 PTT представив лічильник імпульсів для міського зв'язку.
У 1966 PTT представила автоматичні міжнародні послуги зв'язку, спочатку зМонтре і досягла повного покриття в 1982.
У 1970 PTT керував Міжорганізаційні робочою групою швейцарських телекомунікаційних компаній, намагаючись створити інтегровану цифровутелекомунікаційну мережу (IFS).
У 1976 компанія запустила послуги пофаксимільній передачі даних від своїх центрів обслуговування клієнтів.
У 1978 PTT створив свою першустільникову мережу зв'язку, звануNATEL.[18][19]
У 1980 PTT додав факсимільну передачу даних для домашнього та офісного ринків зв'язку.
Телекомунікаційний бізнесPTT став відомий якангл.Swiss Telecom PTT.
Swisscom сформувала партнерську організаціюUniSource разом зKPN (Нідерланди) іTelia (Швеція). Хоча UniSource спробувала увійти до ринків по всьому світу, в тому числі вМалайзію іІндію, компанія розпалась через кілька років збитків.[20]
У 1996 Telecom PTT запустив сервіс постачальника послуг Blue Window (пізніше Bluewin)[21], який став провіднимінтернет-провайдером в країні (англ.Internet Service Provider, ISP).
У 1997урядом Швейцарії було прийнято нове законодавство, яке повністю дерегулювало риноктелекомунікаційних послуг Швейцарії. В рамках цього процесу, Telecom PTT була перетворена в спеціальнупублічну компанію зобмеженою відповідальністю. 1 жовтня 1997 року назваPTT була змінена наSwisscom.[22]
У 1998 компанія провелапублічне розміщення акцій, які котируються на Швейцарськійфондовій біржі.[23]
У 1999 Swisscom придбала компанію Debitel, щокотується набіржіНімеччини, яка згодом стала третім за величиною постачальникоммобільного зв'язку на німецькому ринку.
Компанія утворила шість основних бізнес-одиниць, а в 2001 році продала 25 % акцій Swisscom Mobile компаніїVodafone (Англія). У той час, Vodafone був основним інвестором в так звану технологію мобільного зв'язку3G.
У 2000 виграла ліцензіюUMTS (Універсальна Мобільна Телекомунікаційна Система).[24]
У жовтні 2000 почала пропонувати абонентам технологіюширокосмугового зв'язкуDSL[25] і до початку 2003 року залучила до власної мережи 200 000 абонентів.
У 2002 заснованийSwisscom Eurospot (пізнішеангл.Swisscom Hospitality Services, SHS).[26] Компанія спочатку спеціалізувалась на наданні високошвидкісногодоступу в Інтернет (англ.High-Speed Internet Access, HSIA) для гостей європейських 4х і 5-ти зірковихготелів.
У травні 2003 дочірня компанія Swisscom Eurospot, злилася знідерландської Aervik.[14]
Починаючи з 1988, державнаPPT була приватизована в кілька етапів, і в жовтні 1998 року стала публічною компанією з обмеженою відповідальністю та особливим правовим статусом.[27]Швейцарська конфедерація в даний час володіє 51,0 % акцій компанії.[28] Федеральний закон о телекомунікаційних підприємствах обмежує частку інших інвесторів до 49,9 % акціонерного капіталу.[29]
У повідомленні від 5 квітня 2006,Федеральна рада зробила пропозиціюпарламенту, про повну приватизацію Swisscom. 10 травня 2006 року Національна рада відхилила пропозицію. 20 травня 2006 року Консультативний комітет Ради порадив Раді кантонів схвалити пропозицію — але тільки так, щоб вона могла бути передана доФедеральній раді на вдосконалення.
У першій половині 2007 придбавконтрольний пакетіталійськой компаніїFastWeb. У період угоди, яка проходила з 10 квітня по 15 травня 2007 року, Swisscom придбав 80,7 % акцій компанії. Загальна транзакція склала 4,2 млрд €, або 6,9 млрд ₣.[30][31]
14 грудня 2007 оголосила про свою новуайдентіку.[32] В рамках реструктуризації Swisscom переробив свійлоготип і перетворив його в рухоме зображення.[33] Також такі бренди як Swisscom Fixnet, Swisscom Mobile і Swissscom Solutions припинили своє існування 1 січня 2008 року.[34]
23 липня 2013 генеральний директор Swisscom, Карстен Шлотер був знайдений мертвим в результаті самогубства.[35] З листопада 2013 Урс Шеппі був призначений на посаду генерального директора Swisscom, яку займає по цей день.[36]
У червні 2015Swisscom Hosspitality Services стала частиною нової компанії Hoist Group, після її придбанняШведської HoistLocatel.[37]
У червні 2018датська компанія Nordija вступає в партнерство з Swisscom для розробки TVaaS 2.0.[38][39][40]
17 квітня 2019 почала розгортати власну5G мережу.[41] В даний час компанія поставляє послуги зв'язку 5G в 110 міст, в тому числі вЦюрих,Женеву іБерн, а також в сільські і туристичні регіони.[42]
У червні 2019,SK Telecom іElisa разом запустили перший в світіроумінговий 5G сервіс. З 17 липня 2019 року абоненти Swisscom отримали доступ до нової мережі передачі даних 5G вФінляндії і до кінця липня вПівденній Кореї.[41] База даних клієнтів Swisscom перевищила 6 мільйонів мобільних підписників.[42]
Станом на червень 2021 року Swisscom займає 520 місце в Global 2000 — «найбільшому в світі списку публічних компаній»Forbes.[43]
SWISSCOM AG є материнською компанієюSwisscom Group і відповідає за загальне управлінняSwisscom Group, яка будує, управляє і підтримує власну загальнонаціональнуінфраструктуруфіксованого і тамобільного зв'язку вШвейцарії.[44]
Ключові корпоративні цифри за 2019 рік:[45]
| Категорії | Значення 2020 |
|---|---|
| Чистий дохід | 11,100 млн. CHF |
| EBITDA | 4,382 млн. CHF |
| Прибуток | 1,528 млн. CHF |
| Капітальні витрати | 2,229 млн. CHF |
| Дивіденди за акцію | 22 CHF |
| Бюджетоутворюючі юніти (RGU)Швейцарія | 11,344 тис. |
| Співробітники | 19,062 |
У квітні 2015 року компанія розпочала тестування мережі дляІнтернету речей, або широкомасштабну мережу з низькою потужністю (LPWAN), у регіонахЖеневи таЦюриху.[46][47]
В 2012 році Swisscom займав 20-е місце в списку 100 найбільш стійких корпорацій в світі.[48] У 2020 році Swisscom був відзначений Sustainability Award 2020 відWorld Finance як найстійкіша організація світу втелекомунікаційній галузі.[49]
На сегменті ринкумобільних послуг, основні конкуренти для Swisscim єSalt таSunrise Communications AG.[50]
У 2021 році, як і в попередньому році, Swisscom був названий журналом «Connect» якоператор мобільного зв'язку з найкращою мережею.[51]
В опитуванні, проведеному Швейцарської газетою Tagesanzeiger, деякі споживачі критикували міжнародні розцінкироумінгу Swisscom і розцінкимобільного зв'язку. Основна претензія споживачів в опитуванні була у занадто високих тарифах.
| Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | Fandom (англ.) |
| Нормативний контроль |
