StrongARM — сімействомікропроцесорів, які реалізовували набір інструкційARM V4. Розробка корпораціїDigital Equipment Corporation (DEC), пізніше проданаIntel, яка продовжила випуск доти, доки не замінила їх наXScale.
Спільний проєкт DEC таAdvanced RISC Machines, метою якого було створення швидшого процесора ARM. StrongARM був адресований верхньому сегменту ринку вбудованих та мобільних процесорів, забезпечуючи відносно високу продуктивність за низького споживання енергії дляКПК тацифрових телеприставок. Проєкт розпочато1995 року і досить швидко випущено перший зразок, SA-100.
Традиційно мікропроцесори DEC розроблялися вМассачусетсі, проте для використання ресурсівКремнієвої долини було відкрито новий центр розробок під керівництвомДена Добберпула[en]. Центр був розташований вПало-Альто,Каліфорнія, і в ньому розроблено основи архітектури StrongARM. Інший центр, який також брав участь у розробці, було відкрито вОстіні, штатТехас, де зібрали розробників DEC, які повернулися зApple іMotorola.
1997 року DEC погодилася продати StrongARM компанії Intel, як частину врегулювання судового позову[1]. Intel використовувала StrongARM для заміни своїх старих лінійокRISC-процесорів,i860 таi960.
Нове ядро StrongARM, SA-2 розроблено в Intel. Його представлено 2000 року під назвоюXScale[2].
SA-110 був першим мікропроцесором у сімействі StrongARM. Про перші версії з тактовою частотою 100, 160 і 200 МГц оголошено 5 лютого 1996 року[3]. Одночасно з оголошенням стали доступні передсерійні зразки, масовий випуск розпочато в середині 1996 року. Про швидші версії з частотами в 166 і 233 МГц були оголошено 12 вересня 1996 року[4]. Передсерійні зразки були доступні з моменту оголошення, валовий випуск розпочато в грудні того ж року. 1996 року SA-110 був найпродуктивнішим процесором для мобільних пристроїв[5].