На цій сторінці показано неперевірені зміни
| Sheffield-Simplex Motor Works | |
|---|---|
.jpg) Sheffield-Simplex 50 HP 1920 | |
| Тип | Автовиробник |
| Галузь | Автомобілебудування |
| Попередник(и) | Brotherhood Crocker Motors |
| Засновано | 1908 |
| Закриття (ліквідація) | 1927 |
| Штаб-квартира | Шеффілд,Англія |
| Ключові особи | Стенлі Брозехуд |
| Продукція | Транспортні засоби |
| Дочірні компанії | The Inter Continental Engineering Company |
 Sheffield-Simplex уВікісховищі  | |
Sheffield-Simplex (Шеффілд-Сімплекс) — з 1908 року англійський виробник автомобілів тамотоциклів. Штаб-квартира розташована в місті Шеффілд. У 1926 році компанія припинила виробництво автомобілів.
Пітер Брозехуд народився у1838 році в родині інженера, що спеціалізувався на будівництві залізничних колій, - Роуланда Брозехуда. Оскільки спеціальність батька була досить прибутковою, то батько не поскупився на освіту сина. Хлопчик закінчив королівський коледж вЛондоні. У 19 років він надходить працювати вGreat Western Railway, фірму, з якою за контрактом працював його батько. Через два роки Пітер йде працювати в компаніюMaudslay, Sons and Field, що спеціалізувалася на судноплавнихпарових двигунах і вела свою історію ще з1798 року.
У1867 році, здобувши досвід інженера і гроші, спільно з Дж.Д. Кіттоу він засновує вЛондоні компаніюKittoe and Brotherhood. Нова фірма починає займатися виготовленням промисловихпарових двигунів. Через чотири роки шляху Кіттоу виходить на пенсію через свій вік, і незабаром до Брозехуда приєднується містер Хардінгам, через що фірма перейменовується вBrotherhood and Hardingham. Ще через рік фірма створює перший в світі радіальнийпаровий двигун, три циліндри були розташовані під кутом в 120 градусів один відносно одного.1873 року він демонструє доопрацьовану модельдвигуна на виставці уВідні, де ним зацікавилося багато фірм. Ліцензії на нього були продані в тому числі і доФранції, де їх стали випускати фірмиFlaud et Cohendet зПарижа іРуанськаManlove, Alliott et Cie. До1878 року Пітер Брозехуд став єдиним і повновладним господарем компанії, яку він перейменував на честь себе.
До початку нового століття фірма зарекомендувала себе з найкращого боку, і навіть королівська яхта "Victoria & Albert" була обладнана трициліндровимипаровими двигунами, які використовувались як генератори на судні. Більш того,двигуни конструкції Пітера Брозехуда були встановлені нафранцузькомуброненосці «Рішельє», вони використовувалися як насоси, що викачували воду. Ужовтні1902 року помирає засновник компанії, і біля керма стає його син - Стенлі Брозехуд.
Стенлі було 26 років на той момент, він, як і його батько, отримав гарну інженерну освіту. Але, на відміну від батька, який був великим шанувальникомпарових двигунів, спадкоємець мав схильність доавтомобілів і подорожей на них. Так в його автопарку було аж чотири моторизованих транспортних засоби: дваBebe-Peugeot і по одномуDarracq 7CV іPanhard et Levassor 7CV, на яких він встиг відвідатиФранцію,Німеччину іШвейцарію.
На початку1903 року він, за сприяння вугільного магната графа Фіцуільяма (сім'я якого вела родовід з14 століття), засновує дочірню фірмуBrotherhood Crocker Motors. Розташована на Ганновер Стріт вЛондоні, компанія майже рік нічого не виробляла, оскільки працювала над первістком марки, Брозехуд робив ставку на солідний і дорогий продукт. Оскільки ні Брозехуд, ні його партнер Крокер, ні спонсор граф Фіцуільям не булиавтомобільними інженерами, то на підмогу покликали Персі Річардсона, який понад шість років пропрацював вDaimler Motor Co. Не дивлячись на те, щобританськийDaimler розійшовся знімецьким прабатькомDaimler-Motoren-Gesellschaft, сам Річардсон був великим шанувальникомнімецького бренду, який на той час уже називавсяMercedes. На початку1905 року наЛондонському автосалоні був представлений великийавтомобіль, зроблений за канонаминімецької марки. Цейавтомобіль мав підкапотом 4циліндри, об'ємом в 3.9 л, розвивав він 20к.с. при 900об/хв. Ланцюговатрансмісія мала чотири ступені, що було нетиповим рішенням для того часу. Настільки великий проміжок часу з дня заснування фірми до показу першогоавтомобіля був через те, що Річардсон занадто довго випробовувававтомобіль, мандруючи поВеликій Британії, щоб фірма могла дати 15 000-кілометрову гарантію на свою продукцію. Річардсон не тільки озирався нанімецьких колег, але й придумував щось сам. Так, наприклад, кульку клаксона, який зазвичай розташовувався за межами салону, він розмістив прямо посеред керма, подавати сигнал було зручніше, ніж шукати його збокукузова. Також з самого початку фірма вирішила використовувати підлогові педалі управління: акселератор праворуч, а ліворуч була поєднана педаль зчеплення і гальма, що мало полегшити керуванняавтомобілем.
Фірма, яка встигла зробити собі ім'я в світіпарових двигунів і корабельного оснащення, знайшла під час виставки дев'ять високопоставлених та іменитих клієнтів,кузови для яких взялися виготовити такі відомі контори, якHooper іMulliner.
Наприкінці1905 року Брозехуд продає своїлондонські заводи і переїжджає вПітерборо, однак місцева влада не дає йому дозвіл на виробництво саморушних колясок, і всічні1906 року граф Фіцуільям пропонує перенести виробництво в Тінслі, що вШеффілді. Там були побудовані в короткий термін п'ять промислових будівель для майбутнього виробництва: виливковий цех, цех для збірки моторів, цех для кінцевого складанняавтомобіля, модельний цех і приміщення для тестуванняавтомобілів, перед цехами були побудовані адміністративні та конструкторські будівлі, все це вилилося в 11 000 фунтів стерлінгів особистих заощаджень магната. Управляти виробництвом покликали Герренда, який займав цю ж посаду на заводах фірмиClement. З переїздом компанії в інше місце Брозехуд, не бажаючи розпорошуватися на кілька компаній, вирішує передати кермо влади графу. Той уже мав свої погляди на майбутнє фірми - Фіцуільям марив про конкуренцію зRolls-Royce 40/50HP, відомішою якSilver Ghost. Однак поки йшли роботи над новим прототипом, фірма продовжувала випускати колишню модель, розширивши гаму варіантів тільки за рахунок пропозиції колісної бази в трьох розмірах.
У1908 році нарешті був готовий новийавтомобіль, разом з ним було змінено торгову назву продукції, яка стала називатисяSheffield-Simplex.Шеффілд був металургійним центромАнглії, в якомуавтомобільна компаніяSheffield-Simplex Motors Ltd була всього другим виробникомавтомобілів в місті. До цього з1902 по1906 роки в місті існувала фірмаHallamshire Motor Company, яка випускалаавтомобілі, але були ще компанії типуCavendish Motor Company абоLa Plata Cars, які продавали чужі машини під своєю назвою, внісши незначні зміни. Граф Фіцуільям таким чином хотів прославити металургійне місто, не випускаючиавтомобілі вКовентрі абоЛондоні. Слово "Simplex", що означає "простота", було просто модним в той час, існувало близько двох десятків компаній з цим словом, в тому числі іавтомобільних типуMercedes Simplex,Crane Simplex,Rex Simplex і т.д., але в цьому контексті воно мало на увазі простоту управління даної продукції.
ЗовніBrotherhood Crocker іSheffield-Simplex відрізнялися один від одного наявністю круглого радіатора у останнього, граф Фіцуільям намагався всіма видами виділити продукцію підопічної фірми. Підкапотом моделіLA1 був великий, майже семилітровий, шестициліндровий мотор, що розвивав 45к.с..Трансмісія у цьогоавтомобіля була триступенева з карданним приводом головної передачі. А у моделіLA2, що з'явилася незабаром і мала той же мотор, була незвичайнатрансмісія,коробка передач у неї була відсутня як така, була можливість вибирати рух вперед або назад, але в задньому редукторі був набір з трьох зірочок і шестерень, які дозволяли змінювати передавальне відношення. Таким чином, з наявністю однієї передачіавтомобіль міг розвивати швидкість від 5 до 96км/год, але такатрансмісія не дозволяла подорожувати по гірській місцевості (адже самеЛуї Рено придумав додати втрансмісію ще одну передачу, щоб піднятися вгору на спір по похилій вулиці Лепік, що вПарижі). Відсутністьтрансмісії позначилася на легшій вазішасі, які схудли на 135 кг. Однак, через те, що передавальні числа були занадто низькими для довгих подорожей і занадто короткими для гірських доріг, то на них ставилися тільки легкі двоміснікузови спортивного типу для їзди по місту, а не в тривалу подорож і гори. Ходова частина обох моделей повторювала конструкціюавтомобілів брендуBrotherhood Crocker. Кожна машина збиралася за строго індивідуальним замовленням,автомобіль офарблювався і оброблявся за бажанням замовника в потрібний колір. Сидіння підганялися під кожного з членів сім'ї, яка повинна була користуватисяавтомобілем, щоб кожен відчував себе зручно в салоні (але це ускладнювало продаж вживаногоавтомобіля). На збірку кожної машини йшов приблизно тиждень, ще два тижні йшло на тестування і налагодженняавтомобіля, важливим було домогтися того, щоб не було чутно, як працюють механічні вузли, в тому числі ідвигун. Партнерами, що виготовляликузови, були обрані фірмиVanden Plas іCunand, обидві зЛондона, куди шасі відправляли залізницею, але клієнти могли і самі вибрати собікузовне ательє.
Фірма сама виготовляла шестерні, розподільні вали, свічки та інші елементи, але замовляла у місцевих постачальників деякі деталі:Henry Wallwork виготовляли блокидвигунів, фірмаWilliam Brothers поставляла латунні і мідні втулки, а круглі радіатори поставлялися зВулверхемптона, де їх виробляла фірмаPhoenix Works. Через рік фірма вирішила було розширити сферу інтересів - виробляти авіаційні мотори, і навіть купила один змонопланів фірмиBleriot, проте в підсумку передумали. Улистопаді1909 року на виставці вЛондоніSheffield-Simplex показав цікавий для свого часукузов. Укузова типу торпедо, виготовленого з алюмінію, ззаду був люк для багажу, прообраз сучасного багажника. Плюс під люком для багажу були дві розсувні двері для поклажі, інструментів та запасного колеса.
У1910 році модельний ряд розширився за рахунок нових чотирьох моделей:LA3 14/20НР іLA4 14/20НР, підкапотом у цих моделей був 2882-кубовий чотирициліндровий мотор, відрізнялися вони тільки довжиною колісної бази; також різна база була у моделейLA5 20/30НР іLA6 20/30НР, які мали ідентичні 4.3 л мотори. 2.9-літровий мотор за своєю конструкцією дуже нагадувавфранцузький мотор, який встановлювала на свої машини компаніяRenault, більш того,британці й радіатор машини розмістили за подобоюфранцузів (Renault розміщувала радіатор задвигуном, через що й мали дзьобоподібнікапоти). Так само, як й інші моделі, вони комплектувалися триступеневоюкоробкою передач з карданним приводом. Однак всі молодші моделі проіснували в каталогах тільки до1911 року, коли їх всіх змінила всього одна нова модель -LA7 30НР. Підкапотом у неї був 4.7 л мотор з шістьмациліндрами, потужністю 30к.с..Sheffield-Simplex стає однією з небагатьохбританських марок, яка пропонувала тільки шестициліндрові машини своїм клієнтам, натякаючи на конкуренцію зRolls-Royce. Фіцуільям навіть відкриває шоу-рум вЛондоні по вулиці Кондьюіт Стріт в п'яти магазинах від торгового представникаRolls-Royce. Щоб прорекламувати свою "безкоробочну" модель, журналу "Аутокар" дається машина для випробувального пробігу з одного кінцяВеликої Британії до іншого, журналіст видання Вільям Інджелл проїхав від Джон'О'Гроатса до Лендс Енду без поломок. Наприклад, в1984 році була спроба зробити такий же пробіг наJaguar XJ6 Series III з мотором 4.2 л, і до фінішу тоді машина не дійшла. Але і без реклами справи у фірми йшли непогано, машини славилися надійністю і, як зневажливо говорив граф, для залучення клієнтів їм не було потрібно "сріблити"капоти своєї продукції, натякаючи на свого найближчого конкурента.
.jpg)
У1913 році модельLA7 отримує в базове оснащення електричний стартер, така машина тепер називаласяLA7B. МодельLA1 45HP отримує чотириступінчастукоробку передач, яку винесли до заднього редуктора (система "транзаксель"), карданний вал, задній міст ікоробку можна було демонтувати всього за 20 хвилин, якщо в цьому виникала необхідність. На машинах цього покоління унікальну двопедальну систему змінили на трипедальну. Через рік старіLA1 іLA2 нарешті знімаються з виробництва.
З початкомвійськових дій фірма переходить на виробництво вельми невдалихброньовиків нашасі моделіLA7B 30HP, які мали ясеневий каркас, оббитий броньованими листами, які навіть не могли затримати кулю зревольвера.Британська армія забракувала ці продукти, однакросійські військові з якоїсь причини закупили цілу партію такихброньовиків, які оснащувалися всього однимкулеметом, і при цьому були не в змозі пересуватися на далекі відстані, оскільки власна вага в п'ять тон швидко виводила з ладушасі, мости та інші вузлиавтомобіля. Такожавтомобілі маркиSheffield-Simplex використовувала ібельгійська армія, алебельгійці використовували ці машини як пересувні радіостанції. Крімброньовиків, увоєнний час фірма випускала також авіаційнідвигуни, а також амуніцію, зокрема авіаснаряди і магнітні міни.Броньовики маркиSheffield-Simplex потім переробили в мотодрезини.
Навіть не дивлячись на невдачу зброньовиками маркиSheffield-Simplex, імідж марки не був підмочений дляРосії, оскільки Великій княгиніАнастасії вчервні1916 року було замовленоавтомобіль цієї марки зкузовом ландоле. Не відомо, чи був він доставлений до дворуросійського імператора, алеавтомобіль був побудований.
.jpg)
.jpg)
Післявійни, у1919 році, фірма відновила виробництволегкової моделіLA7B, яка тепер називалася просто30НР, проте через рік на автосалоні вЛондоні була представлена нова шестициліндрова модель -SSK 50НР. Її мотор, об'ємом 7777 см3, мав старомодну конструкцію - блок кожногоциліндра був відлитий окремо, як це було модно на самому початкустоліття. Гальмівна система була на цьому розкішномуавтомобілі на чотирьох колесах, що було інновацією в той час, привід до всіх був тросовим. Однак дорогіавтомобілі в післявоєннійБританії мало кому були потрібні,Rolls-Royce і той став випускати доступнішу модельTwenty, аSheffield-Simplex не продав жодного розкішногоSSK 50НР, ціна якого була на рівні сучасних 90 000 фунтів.
.jpg)
Тому, щоб не закритися, вчервні1921 року на заводах фірми вШеффілді стали випускатися по купленій ще в1919 році уамериканця Карла Нерачера ліцензіїмотоцикли його ж конструкції, названіNer-A-Car. Виходячи з угод,британці могли продавати своїмотоцикли тільки вбританських колоніях, за виняткомКанади, де свою продукцію повинні були продаватиамериканці (вони почали виробництво тільки через рік). Для того, щоб не псувати імідж фірми, яка мала славу конкурентаRolls-Royce, була створена дочірня компаніяThe Inter Continental Engineering Company, яка розташовувалася в тих же будівлях, що іSheffield-Simplex. БрендNer-A-Car був грою слів. По-перше, обігравалося ім'я творця - Neracher Carl, по-друге, вимовлялося воно як "Near a car", тобто "недоавтомобіль". Цей транспортний засіб хоч і був двоколісним, але традиційниммотоциклом не був. Штампована рама у нього була нетипово низькою, у машини це називалося б "underslang", тобто мости над рамою. Через це вся силова конструкція, захована в раміNer-A-Car, мала низький центр тяжіння. Двотактний двоциліндровийдвигун уамериканського ібританськогомотоцикла був одного об'єму - 221 см3, але конструкція у кожного була своя. Тількитрансмісія фрикційної дії, тобто за типом варіатора, була у обохмотоциклів одна і та ж. Утрансмісії було п'ять фіксованих позицій, які включалися від швидкості обертання маховикадвигуна.Шасібританської версії було майже на 9 см довше відамериканського, при цьому самі колеса були меншими. Також відрізнялося управління технікою, педалі були в дзеркальному відображенні. Оскільки передняпідвіска була маятниковою, то конструкція рульового управління відрізнялася у цієї техніки від традиційноїмотоциклетної, яка була відома до появиNer-A-Car.
У1923 році виробництвомотоциклів було перенесено зШеффілда вКінгстон-на-Темзі. Попутно з'явилася друга модельмотоциклаModel B, яка отримала 285-кубовий мотор і більше переднє крило. Через рік додалася ще одна модель - "С", у якої був уже 350-кубовий чотиритактний мотор, виробництвамотоциклетної фірмиBlackburne, який працював в парі зі звичайною триступінчастоюкоробкою передач фірмиSturmey Archer з традиційним зчепленням.1925 року старша модель отримала верхньоклапаннийдвигун такого ж об'єму, також виробництва фірмиBlackburne. Разом з ним отримавши нове сидінняавтомобільного типу, триплексне лобове скло, яке можна було регулювати по висоті, панель приладів і підресорену заднюпідвіску. ФірмаSheffield-Simplex, яка виробляла в штучній кількості поодинокі машини молодшої серії, отримує в1925 році контракт на виробництво 30вантажівок маркиCommers.
Пізньої осені1926 року тривало виробництвоNer-A-Car, за весь часбританська версія була випущена в кількості 6500 примірників. Після цього завод і підприємства, що знаходяться в ньому, припинили своє існування. Післявійни було зроблено не більше десяткалегкових автомобілів, а всього за весь час свого існування було випущено близько 1500 примірниківSheffield-Simplex, з яких до наших днів дожило всього 3 машини. Таким чином, марка повністю програла брендуRolls-Royce, який не тільки живе досі, але має один з найвищих відсотків збереження своєї продукції.1927 року приміщення були викуплені ділком на прізвище Кернерік, який став випускати на потужностях, де колись випускали "найкращі автомобілі у світі", леза для бритв.
ФірмаBrotherhood під часвійни займалася виробництвом авіаційнихдвигунів формули V12 для морської авіації.1922 року була виготовленапарова вантажівка, яка так і залишилася в стадії прототипу, а через рік почалося виробництвотракторів під маркоюBrotherhood-Ricardo з 30-сильнимидвигунами, які могли працювати як на бензині, так і на гасі (для цього у техніки було два різних баки, але одна паливна система).
Стенлі Брозехуд в1927 році став главою фірмиHumber, після реорганізації в1928 році фірмиHumber він залишився в раді директорів цієї компанії. Помер він утравні1938 року. Фірма, заснована його батьком, проіснувала до1965 року, коли її потужності викупила фірмаCrossley-Premier Engines, маркаBrohterhood була відправлена в архів, аCrossley-Premier Engines сама припинила своє існування всього через рік.
.svg)
.svg)