На цій сторінці показано неперевірені зміни
| Selve Automobilwerke AG | |
|---|---|
.jpg) | |
 | |
| Тип | Акціонерне товариство |
| Правова форма | акціонерне товариство  |
| Галузь | Автомобілебудування |
| Засновано | 1919 |
| Засновник(и) | Вальтер Зельве |
| Закриття (ліквідація) | 1934 |
| Причина закриття | Банкрутство |
| Штаб-квартира | Гамельн,Німеччина |
| Попередні назви | Selve automobilwerke Gmbh |
| Філії | Schweizerische Metallwerke Selve |
| Ключові особи | Ернст Леманн Карл Слевогт Пауль Хенце |
| Продукція | Транспортні засоби |
| Власник(и) | Basse & Selve |
| Співробітники | Близько 750 (1929) |
| Клієнти | Близько 3000 |
 Selve уВікісховищі | |
Selve (Зельве) — з 1919 року німецький виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Гамельн. У1932 році потужності колишньогоавтомобільного заводу були продані компаніїDeutsch-Asiatische Werke AG. У 1929 році компанія припинила виробництво автомобілів.
Вальтер Зельве, власник компаніїBasse & Selve з містаАльтена (земляПівнічний Рейн-Вестфалія), у1917 році купує виробничі потужності фірмиNorddeutsche Automobilwerke GmbH, що знаходилася в містіГамельні, земляНижня Саксонія. МістоГамельн - маленьке місто з населенням трохи більше 50 000 жителів, проте відоме завдяки легенді про чарівну флейту, за допомогою якої із міста вивели щурів і втопили в річці. ФірмаNAW, засновником якої був Ганс Хартманн, випускала з1907 по1915 рокиавтомобілі марок "Sperber" і "Colibri", з початкомвійськових дій на мапіЄвропи підприємство перейшло на виробництво гранат.Перша світова війна підходила до кінця, і колишні господарі не в силах були відновити виробництвоавтомобілів, тому любитель перегонів і неодноразовий переможець змагань Вальтер Зельве з'явився досить вчасно.
Вальтер Зельве народився в1876 році в сім'ї потомствених сталеварів, отримав гарну освіту і відслужив в армії. В молодості Вальтер захопивсявелосипедами, відомо, що всього він взяв участь в 33 заходах, з яких виграв 18, в п'яти він зайняв друге місце і в трьох задовольнився бронзою. У1900 році Вальтер вперше проїхався на триколісномуDe Dion-Bouton, вибір на цю марку упав завдяки тому, щофранцузи закуповували деякі деталі для своїхавтомобілів уBasse & Selve. У1906 році Зельве був помічений у змаганнях накатерах, де він не здобув тих лаврів, що далися йому у велоспорті. У1907 році Густав Зельве, що був на 33 сходинці найбагатших людейНімеччини, дарує своєму синовінімецькийMercedes Tourenwagen, оскільки негоже громадянинуНімеччини їздити нафранцузьких машинах. Всього через два роки Вальтер Зельве дебютує вавтомобільних гонках, причому досить успішно, йогоOpel зайняв призове місце у своєму класі в перегонах на "Приз Принца Генріха". У1914 році, коли почаласявійна, біля керма компаніїBasse & Selve уже п'ять років стояв сам Вальтер. Його фірма почала виробництво броньованих листів для бронетехніки, а також продовжило виготовлення авіаційних моторів власної конструкції, яке почалося ще в1911 році.Двигунами, які виготовлялися фірмою зАльтени, оснащувалисялітаки конструкції Румплера, який відомий своїм краплеподібнимавтомобілем маркиRumpler. Такождвигуни цієї марки встановили на прототип найбільшогонімецькогобомбардувальникаSiemens-Schuckert R.VIII, який так і не злетів. У1918 році за заслуги перед країною Зельве був подарований титул дворянина, тепер його звали барон Герман Генріх Макс Вальтер фон Зельве.
Зельве, будучи сам інженером (у1919 році захистив докторську дисертацію у Технічному університетіАахена), хотів мати на виході якісніавтомобілі зі спортивним спрямуванням, тому на посаду головного конструктора був запрошений Ернст Леманн. У1919 році з'явилася перша машина маркиSelve -Typ 6/20PS, її оснастили 1.6 л чотирициліндровим мотором, потужністю 20к.с., який працював в парі з чотириступінчастоюкоробкою передач. Маючи власні сталеливарні потужності, фірмі було не важко впровадити у виробництво алюмінієвіпоршні длядвигунів власної конструкції. Зельве був першим, хто застосував алюмінієвіпоршні в серійномуавтомобільному виробництві, проте вже через два роки фірма Зельве упустила пальму першості в масовому виготовленні алюмінієвихпоршнів компанії Карла Шмідта, яка відома нині якKS Kolbenschmidt.
Ернст Леманн доПершої світової війни працював на посаді інженера в бельгійськомуMétallurgique. Він також захоплювався велоспортом, а трохи пізніше став брати участь в гонках наавтомобілях. Моториавтомобілів були настільки вдалими, що закуповувати їх стали такі виробникиавтомобілів якHeim,Beckmann іMannesmann. У1920 році з'являється більш потужна модель -Typ 8/30PS з 2.1 лдвигуном, потужністю 30к.с.. Базовийкузов типу фаетон випускати власними силами і називався International, проте, крім власногокузова,шасі можна було оснаститикузовами фірмWilhelm Karmann,Anhaltische Karosseriewerke,Kruck-Werken,A. Kellner іAutenrieth, в основному вони робиликузови за індивідуальними замовленнями клієнтів. Барон фон Зельве, що до війни захоплювався перегонами, вирішив просувати свою продукцію за допомогою того ж автоспорту. Так вже зтравня1921 рокуавтомобілі маркиSelve почали завойовувати призові місця на змаганнях, що проводилися вНімеччині. Незважаючи на те, що це були дорогіавтомобілі, деякі таксисти знаходили гроші на машини цієї марки, оскількиSelve славилися якістю, особливо в цьому досягли успіху таксистиГанновера.
У1922 році дворічнийSelve купуєАдольф Гітлер, який в армії навчився керуватиавтомобілем, але ніколи сам за кермо не сідав. Що змусилоГітлера купитиавтомобіль, у якого на решітці радіатора красуваласяЗірка Давида, не відомо, адже на ринку була низка іншихавтомобілів. ОднакГітлер не довго їздив наSelve, вже через рік він купив новийMercedes 16/50PS. Перша особаТретього Рейху зробила ставку на "трипроменеву зірку" тому, що, живучи вМюнхені,Гітлер випускав націоналістичну газетуVölkischer Beobachter, друкарня якої знаходилася на задньому дворі представництваMercedes. Власник представництва Якоб Верлін добре ставився доАдольфа Гітлера і зробив йому велику знижку на новийMercedes, ще через рікГітлер знову купив зі знижкою наступну модельMercedes. З тих пір майбутнійфюрер перейнявся любов'ю до цієї марки, і надалі робив все для її розвитку. Якби його друкарня знаходилася біля представництва іншоїавтомобільної марки, можливоНімеччина просувала б інший бренд. АджеMercedes на той час не був вищою від інших марок і ледве тягнув своє існування.
Автомобільний спорт сприяв налагодженню контактів з іншими інженерами і спортсменами, так серед знайомих барона Зельве був Август Горх і багато інших талановитих і цікавих конструкторів того часу. Імениті компанії ділилися торговою і виставковою площею з недавно створеною, але вже відомоюавтомобільною фірмоюSelve.
У1923 році з'явилася модельTyp 8/32PS, удосконалена версія моделіTyp 8/30PS. 32-сильна версія стала популярна не тільки як машина спортивного спрямування, але і серед пожежників, яким потрібна була швидка і маневрена машина, а не тихохідний важкий транспортний засіб на литій гумі. Пожежне обладнання в цьому випадку також поставлялося фірмоюBasse & Selve. У1924 році з'являється більш потужна версія моделі -Typ 8/40PS Sport, підкапотом у неї був чотирициліндровий 2.1 л мотор, потужністю 40к.с.. Мотор мав шестеренний привід розподільного вала, оснащувався двомакарбюраторамиSolex, чотириступінчастакоробка передач поставлялася фірмоюZF. Привід гальм мали всі чотири колеса, максимальна швидкість становила 100км/год. На базі цієї моделі Ернст Леманн будує гоночну версію машини, яка отримала індексSL40.23 травня1924 року під час випробувань вТевтобурзькому лісі в аварію потрапляє 54-річний інженер Леманн, що особисто сидів за кермом, на жаль, травми були не сумісні з життям.
Для фірми це був шок і значна втрата, почалися пошуки нового інженера, тут на допомогу прийшли зв'язки барона. Через півроку на місце головного конструктора приходить не менш досвідчений і відомий Карл Слевогт. Слевогт у1899 році, у віці 23 років, приєднався до компаніїCudell Motoren & Co, у1905 році він перейшов внідерландськийSpyker, з1906 по1907 роки працював вLaurin & Klement, з1907 по1910 роки працював вPuch (який зараз випускаєMercedes-Benz G-klasse), у1910 році перейшов вA.Ruppe & Sohn, яка випускалаавтомобілі під маркоюPiccolo. Через два роки фірма Руппе була перейменована вApollo-Werke, післявійни Слевогт захопився ідеями Пола Ярая, і оскільки у нього були розв'язані руки, то він почав експериментувати з обтічнимикузовами. Прийшовши у нове підприємство, Слевогт поліпшив досить вдалешасіSL40, дволітровий мотор він форсував до 60к.с., а на раму одягнув обтічнийкузов, завдяки чому максимальна швидкість виросла до 150км/год. ОновленийSL40 вдало становив конкуренцію на гонках, так навесні1925 року Слевогт, сидячи за кермом спортивної машини, зайняв перше місце в своєму класі (від 2 до 3 літрів) в гонках у Хейнберзі і третє в загальному заліку, випередивши конкурентів на більшихавтомобілях, влітку того ж року Хьюго Вальтер займає перше місце в загальному заліку у гонках по підйому на пагорбЗауерланд. Крім цього, були перемоги і в інших гонках, що проходили як уШвейцарії, так і вНімеччині. Серед гонщиків, що виступали наавтомобілях із "Зіркою Давида" на решітці радіатора, були Чернак, Гюнтер Плюшов, Ніхенке і Ціммерманн.
.JPG)
1925 рік був для фірми неоднозначним, з одного боку маленький виробник вийшов нашвейцарський ринок, де ще в1885 році було відкрите підприємство компанії -Schweizerische Metallwerke Selve, так дочірнє підприємство стало складати машини з вузлів, що присилалися зНімеччини. З іншого боку - завод постраждав від повені, адже виробничі потужності були колись побудовані на осушених землях, отриманих внаслідок спорудження дамби на річціВезер. Однак, природний катаклізм не завадив запустити в серію першу шестициліндрову модельTyp 11/45PS з 2.85 л мотором, топова модель оснащуваласякоробкою передач з трьома передачами.Кузови для них поставляли фірмиW. Karmann іG. Autenrieth. Карл Слевогт вперше розробивдвигун зі знімною головкою блоку циліндрів. Мотор розвивав всього 45к.с., але вже при 2600об/хв. Велика шестимісна машина могла розвивати швидкість 90км/год. Що цікаво, крім витрати палива (14 л на 100 км), завод попереджав про 750-грамову витрату мастила на 100 км ходу. Чотирициліндрова модель також була оновлена, Слевогт посилив колишнєшасі і встановив новий 2.36 л мотор, який розвивав всього 36к.с., тепер вона називаласяTyp 9/36PS. Шестициліндрову модель можна було відрізнити за плоским радіатором, а модель9/36PS продовжувала хизуватися V-подібним радіатором, мода на які починала підходити до кінця.
У1926 році Слевогт вирішує побудувати тривісну повнопривідну машинуTyp M6 для потреб армії. Привід переднього моста був побудований за ліцензією і при участі фірмиVoran, привід двох задніх мостів був власної конструкції.Двигун на прототипі був 6-циліндровим 3,1-літровим, агрегатований з 4-ступінчастоюкоробкою передач, передняпідвіска була виконана на чотирьох поперечних чвертьеліптичних ресорах, задня - на двох поздовжніх напівеліптичних. Вага машини складала 3300 кг, що обмежувало максимальну швидкість до близько 67км/год, витрата палива становила 24 літри на шосе і доходила до 30 літрів по пересіченій місцевості. Машину планувалося випускати на потужностях фірмиHorch, але рішення так і залишилося на рівні розмов і чуток. Однак, конструкція машини не пропала в безвість, а лягла в основу військового шестиколісногоMercedes-Benz G1 (W103), під капотом цьогопозашляховика був той же 3.1 л 50-сильнийдвигун, що і наSelve Typ M6.
У1927 році фірма вирішує остаточно закріпитися у вищому класі і відмовляється від виробництва чотирициліндрових моделей. Тим часом усередині компанії назрівав конфлікт: постачальникдвигунівSelve AG, що знаходився вАльтені, і автовиробникSelve-Automobilwerke AG зГамельна почали суперечку. Все більше і більше клієнтів скаржилося на ненадійнідвигуни, що не могло не позначитися на продажах. Кожна сторона звинувачувала один одного, так автозавод звинувачував моторобудівний в поганому складанні агрегату, моторобудівники, в свою чергу, звинувачували невдалу конструкціюдвигуна. У підсумку, в апогеї спору головний конструктор заводу вГамельні Карл Слевогт вирішує покинути свій пост.
На його місце практично відразу прийшов Пауль Хенце, який, як і його попередник, починав свою кар'єру вCudell Motoren & Co, потім Хенце перейшов вбельгійську компаніюImperia. Під керівництвом Хенце оновлюється шестициліндрова модель, яка тепер називалася12/50PS. Оскільки з відходом Слевогта спортивна програма заводу була закрита, то рекламувати оновленіавтомобілі було вирішено шляхом автопробігів. Не дивлячись на те, що12/50PS виграє в 2500-кілометрових випробувальних тестахADAC, слава фірми потихеньку згасала. Однак Хенце був одержимий новаторськими ідеями, під його керівництвом будується передньопривіднийавтомобільSelve Selecta, на який встановили 3.1 л шестициліндровийдвигун, підсилювач гальм типуБендикс-Перро, машину показали наБерлінській виставці1928 року. Однак складне економічне становищеавтомобільного відділення концерну, що належав барону, не сприяло вихожу прототипу на конвеєрну лінію. Тому в серіюSelecta йде з традиційним заднім приводом, технічна начинка залишилася колишньою від моделі12/50PS, відмінність була тільки в рамі, її зробили більш низькою. Машина вийшла дорогою, а тут ще криза, що вибухнула1929 року, яка сильно вдарила по підприємству, і незабаром завод закрився, залишивши без роботи близько 750 чоловік. Сам Барон фон Зельве перебрався вЛіхтенштейн, завдяки чому його оминув геноцид передєврейським народом на території нацистськоїНімеччини, що вибухнув пізніше.
У1932 році потужності колишньогоавтомобільного заводу були продані компаніїDeutsch-Asiatische Werke AG, у1933 році будівлі в черговий раз змінили власника, ставши називатисяDeutsche Automobilwerke AG (DAWAG). Пан Медерер планував на цих заводах випускати "народніавтомобілі", які задовольняли б умови, висунутіАдольфом Гітлером. Не дивлячись на те, що проект з технічної своєї частини заручився схваленням від Аугуста Горха, Медерер не зміг знайти гроші, щоб запустити в серію свійVolkswagen, і автомобільна історія заводу на цьому закінчилася.
.jpg)
Всього було випущено близько 3000 автомобілів цієї марки, з яких збереглося лише кілька примірників, один з них можна побачити вРизькому автомобільному музеї.
