Selden

Selden Motor Vehicle Company
Тип	автомобілебудівна компанія
Галузь	Автомобілебудування
Доля	1930 - компанію купує фірма Bethlehem Truck Company
Засновано	1906
Засновник(и)	Джордж Селден
Закриття (ліквідація)	1932
Штаб-квартира	Рочестер, штатНью-Йорк,США
Попередні назви	Selden Motor Vehicle Company (1906-14) Selden Truck Sales Corporation (1914-32)
Ключові особи	Фредерік Ло
Продукція	Транспортні засоби
Selden уВікісховищі

Selden (Селден) — з 1906 року американський виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Рочестер, штатНью-Йорк. У 1930 році компанію купує фірма Bethlehem Truck Company. У 1914 році компанія припинила виробництво легкових автомобілів.

Джордж Болдуін Селден народився в1846 році в сім'ї колишнього судді і лейтенант-губернатора штатуНью-Йорк Генрі Роджера Селдена, чиї предки прибули вСША зАнглії ще в1636 році. Батько бажав, щоб юнак (один з 12 дітей в сім'ї) отримав класичну освіту вРочестерському іЄльському університетах, однакгромадянська війна перервала навчання. Джордж Селден вступив добровольцем у шостийНью-Йоркський кавалерійський полк, але тут втрутився батько і син вирушив у більш безпечне місце — подорож поЄвропі. Подорожуючи поЄвропі, Селден познайомився з великою кількістю технічних новинок, які поки що не були відомі вСША, а молодий Селден мав тягу до інженерного мистецтва, але ніяк не до юриспруденції. Після повернення додому в1871 році завдяки татові його приймають до колегії адвокатів, але Селден займався не юридичною практикою, а винахідництвом.

У1873 році Селден захоплюєтьсядвигунами, спочатку його захопивпаровий двигун, проте незабаром він переключається надвигун внутрішнього згоряння, конструкція якого була ще на зародковому рівні. Побудувавши один невдалий зразок, Селден в1876 році бере за основу свого наступногодвигуна 2-тактнийДВЗ системиамериканця Брайтона, з конструкцією якого він познайомився в тому ж року, відвідавши виставку уФіладельфії, яка була присвячена 100-річчю незалежностіСША. Побудувавши 2-циліндровийдвигун, він незабаром він взявся за конструювання трициліндровогодвигуна, найнявши для побудови Френка Клемента. Клемент зібравдвигун, однак цей 2-сильнийдвигун був не таким вдалим, під час запуску працював всього лише один циліндр з трьох, та й то не більше п'яти хвилин, після чого мотор зупинявся. На цьомудвигуні Селден експериментував з різного роду паливом, він заливав в нього бензин, гас і просто саморобні суміші, однак більш стабільно і найдовше мотор працював на бензині, тому Селден зробив ставку на бензин.

Після того як Селден удосконалив свійдвигун, він взявся за проєктування транспортного засобу, на який цейДВЗ міг би бути поміщений. По дорогахЄвропи та й по дорогахСША вже бігали парові самохідні вози. І тут Джорджу Селдену згодилися його знання в галузі юриспруденції, втравні1879 року він подає заяву на отримання патенту свого майбутнього винаходу, боячись, що хтось встигне побудувати раніше ньогоавтомобіль зДВЗ. Але побудуватиавтомобіль не виходило через брак грошей, у нього було з'явився один спонсор зРочестера. Джордж Селден сказав меценату: «Джим, уявляєте, ми з вами застанемо той час, коли на вулицях буде більше самохідних екіпажів, ніж гужових!». На що його партнер сказав: «Джордж, ти божевільний, вибач, але я не збираюся з тобою мати нічого спільного!». І відмовився його спонсорувати.

16 років Селден вносив поправки в конструкцію, поки5 листопада1895 року не отримав патент, при цьому так і не побудувавшиавтомобіля, але в патенті описувалися в загальних рисахдвигун, зчеплення, стартер, що працював від стисненого повітря, і рульове управління.

Патент No. 549,160 охоплював основні принципи конструкціїавтомобіля, однак в ньому будь-які технічні нюанси були опущені, таким чином будь-який екіпаж здвигуном, що працював на рідкому вуглеводневому паливі, вважався винаходом Селдена. Тепер всіавтомобілі, які з'явилися після1879 року, не могли бути побудовані, продані або навіть використані без дозволу Селдена. Але у Селдена не було грошей, щоб подавати в суд на будь-якогоамериканця, що побудувававтомобіль зДВЗ. У1899 році удача прийшла на сторону Селдена, фірмаPope Manufacturing Company, біля керма якої став колишній міністр військово-морського флоту Вільям К. Уітні, який попросив свого юриста Германа Ф. Кунца вивчити всі патенти, що могли б торкнутися підприємства, очолюваного Уітні. Кунц уже знав про патент Селдена, тому, не витрачаючи часу і сил, повідомив про це роботодавцю. Тут він дізнається, що Селден веде якісь переговори про продаж патенту інвесторам з Уолл Стріт, Уітні робить все, щоб патент опинився у нього на руках, при цьому не переплачуючи стороннім особам. У підсумку влистопаді1899 року укладається угода, за якою зсічня1900 року Селден отримує відPope-Whitney $10,000 плюс відсоток з кожної проданої машини, до цієї угоди приєднуєтьсяColumbia & Electric Vehicle Company, яка незабаром була реорганізована в корпораціюColumbia & EVC and New Haven Carriage Company з капіталом в 18 000 000доларів (астрономічна сума на ті часи). У такої могутньої компанії були кошти на хороших адвокатів, які припиняли будь-які «незаконні» дії з боку інших виробників.

Незабаром знайшлися і перші «жертви», до яких прийшли юристи корпорації, ними стали фірмиBuffalo Gasoline Motor Company, яка виробляла комплектуючі дляавтомобілів, іWinton Motor Carriage Company. Улистопаді1902 року, після декількох років суперечок, вдається домовитися з «порушниками патенту», внаслідок чого створюється організаціяThe Association of Licensed Automobile Manufacturers («Асоціація ліцензованих виробників автомобілів»). За домовленістюBGMC іWMCC не платили відсотки за створену і продану продукцію до вступу в цю організацію, але при цьому сплачували вступний внесок в $2500 і по 5% з кожної проданої машини. Незабаром в АЛВА вступають інші виробникиавтомобілів, при цьому знижується процентна ставка, АЛВА тепер отримує 2,5% від кожної проданої машини, отримана сума розподілялася таким чином: 40% отримували творці цієї асоціації, 40% — сама організація, і тільки 20% — Селден. АЛВА була не тільки організацією, яка стягувала гроші з виробниківавтомобілів, одними з цілей АЛВА були обмін технічною інформацією і стандартизаціяавтомобілів, при цьому був і один істотний мінус — асоціація вибирала тих, хто міг вступити в неї, одним з «відмовників» бувГенрі Форд, якого не взяли в союз.

Причина конфлікту крилася в тому, що Сміт, який був на чолі АЛВА і в той же час директором фірми, що випускалаавтомобілі маркиOlds, почав диктуватиФорду, за якою ціною він повинен продавати свою продукцію і скільки компаніяФорда повинна давати на рік асоціації, однакФорд мав на той момент скромний запас капіталу і не міг погодитися на ці грабіжницькі умови.

Форд створює власну асоціацію —American Motor Car Manufacturers Association («Асоціацію американських автомобільних виробників»), між АААВ і АЛВА починається судова тяганина, в ході якої Селден будує дві машини з датою на борту«1877», оскількиФорд на суді заявляв, що хтось запатентував те, чого не існувало на ділі.

ОднакГенрі Форд, не дивлячись на всі свої доводи, програє справу, що дає поштовх вивченнюавтомобільної історіїФордом, щоб накопичити фактів для нового судового розгляду,Форд не збирався миритися зі своїм програшем. Саме програш в суді послужив поштовхом виникненнюавтомобільного музеюГенрі Форда,американець зібрав багатоєвропейських екіпажів, які були зібрані вЄвропі до1900 року, в основному це булифранцузькіавтомобілі, але не обходив стороною і вітчизняну техніку. Увересні1909 року відбувся черговий процес, в якому знову «правда» залишається за Селденом, в першу чергу завдяки тому, що суддя Х'ю був не сильний в технічних аспектах.

Але й цього разуФорд іфранцузька компаніяPanhard et Levassor, що допомагала йому, не опускають руки, втретє вони починають справу, і врешті-рештФорд виграє10 січня1911 року справу,Верховний суд США в особі федерального судді Альфреда Кокса призупиняє дію патенту Селдена, який в реальності закінчувався влистопаді1912 року, алеФорду важливіший був сам факт доведення своєї правоти і перемога над недосконалістюамериканського патентного бюро, яке дозволило запатентувати «вагон з рульовим механізмом і рульовим колесом» або «двигун» без всякого опису принципу роботи .

Автомобіль, який Селден побудував для суду, був побудований на базі возу,двигун його був встановлений над передньою віссю, а приводив у рух передні колеса, при цьомудвигун, побудований Селденом, повертався разом з усім мостом. Сьогодні один з двох побудованихавтомобілів зберігається в музеї Форда Якщо першийавтомобіль був побудований Селденом і його двома синами, то другийавтомобіль був зібраний на потужностяхElectric Vehicle Company і називавсяSelden Hartford. Другийавтомобіль був значно модифікований і йогодвигун розвивав цілком пристойні 15к.с..

Тим часом Селден, який зібрав грошей на пені, одержуваній за гонорар, вирішив зайнятися виробництвомавтомобілів, в1906 році він купує вРочестері фірмуBuffalo Gasoline Motor Company і перейменовує підприємство вSelden Motor Vehicle Company. Уже через рік, учервні, з'являється перший серійнийавтомобіль компанії, який рекламувався як «зроблений батьком автомобілів». Селден сам повинен був платити в АЛВА відсоток від проданих нимавтомобілів, плюс він був змушений чекати, коли його приймуть в асоціацію як виробникаавтомобілів. Підкапотом первісткаModel 28 переховувався 4-циліндровийдвигун, об'ємом 4.2 л і потужністю 30к.с.,кузови пропонувалися п'яти варіантів, однак, якщо опонент Селдена Форд випускав машини тисячами, то Селден через рік після старту продажів міг задовольнятися всього 800 проданимиавтомобілями, продажі поступово зросли до позначки в 1500 екземплярів. Незабаром до основної моделі приєдналася дорожча —Model 45, теж з 4-циліндровим мотором, але об'ємом вже 8.5 л, потужність якого досягала 45к.с.. У1909 році з'являється нова модель —Model 29, яка заміщала дві попередні, базаавтомобіля мала проміжну довжину міжModel 28 іModel 45, мотор колишнього об'єму розвивав ту ж потужність в 30к.с., але для закритої версіїлімузин потужність була дефорсована до 28к.с..

У1910 році з'являються нові моделі —Model 25 з 4.5-літровим мотором, потужністю 36к.с., а також більш потужна машинаModel 35, яка була представлена ​​в 2 варіантах, звідси і мала індекс S або T, під капотом цих машин ховалися 5.8-літрові 40-сильнідвигуни.

Однак в1911 році, коли Селден в результаті програвФорду, влітку трапляється пожежа на території заводу, який знищує половину підприємства. Селден вирішує закликати на допомогу Фредеріка Ло, який був інженером маркиColumbia, що вироблялася компанієюElectric Motor Company. Чоловіки разом реорганізовують виробництвоавтомобілів, тому замість моделей25 і35 у виробництво йде нова модель —Series 40, яка в залежності від довжини бази могла називатися40,44 або46. Підкапотом у цихавтомобілів знаходився колишній 5.8 л 40-сильний агрегат, який отримав подвійне запалення та електричну систему фірмиBosch.

У1912 році у виробництві залишається тільки версія з 3.17 м базою, тобто найдовша, технічно машина не зазнає змін, але, тим не менш, назва змінюється наModel 47.

У наступні роки машина змінила індекс наModel 48 іModel 49, однаклегкові машини не користувалися очікуваним попитом, і в1914 році Селден вирішує припинити виготовлення і збутлегкових автомобілів, і перейменовує своє дітище вSelden Truck Sales Corporation. Компанія стала займатися тільки виробництвомвантажних автомобілів, виробництво яких почалося роком раніше.

Перейшовши на випусквантажівок, Селден не прогадав, оскільки незабаром почаласяПерша світова, іСША взяла участь у військовому конфлікті, так щоSelden перепало замовлення від військового відомства, адже військовим відомством була розроблена єдина модельвантажівки, так званийLiberty Model B, який окрімSelden випускався рядом фірм, і був виготовлений загальним числом понад 8000 примірників.

Селден «заробив» інсульт наприкінці1921 року, так і не оговтавшись від нього, помер на початку1922 року, компанія його була поглинена в1930 році компанієюBethlehem Truck Company, яка продовжила випускативантажівки маркиSelden до1932 року, поки не була змушена закрити свої заводи внаслідок економічної кризи початку30-х.

На сьогодні відомо всього про шість збереженихавтомобілів цієї марки з випущених 7424. Не дивлячись на те, що машини не представляли свого часу технічні цінності, сьогодні ці маловідоміавтомобілі мають цілком виправдану цінність серед колекціонерів.

• 1906 —Selden Model 28
• 1907 —Selden Model 45
• 1909 —Selden Model 29
• 1910 —Selden Model 25
  • Selden Model 35
• 1911 —Selden Model 40
  • Selden Model 44
  • Selden Model 46
• 1912 —Selden Model 47
• 1913 —Selden Model 48
• 1914 —Selden Model 49

• Barnes, J. W. (1981, April). Rochester and the Automobile Industry. Rochester History, XLIII
• Kimes, Beverly (1996). standard catalog of American Cars 1805–1942. Krause publications. ISBN 0-87341-428-4.
• Clymer, Floyd. Treasury of Early American Automobiles, 1877–1925 (New York: Bonanza Books, 1950), p. 156.

• Підприємства, засновані 1906
• Підприємства, закриті 1932
• Автомобілі США
• Підприємства Рочестеру
• Зниклі автобудівні підприємства

• Вікіпедія:Зображення в статті дублює зображення в картці
• Вікідані:P625:відсутня/підприємства
• Вікіпедія:P373:використовується
• Підприємства за алфавітом
• Сторінки, що використовують магічні посилання ISBN