Scripps-Booth

The Scripps-Booth Company
Тип	Акціонерне товариство
Правова форма	акціонерне товариство
Галузь	Автомобілебудування
Доля	1917 - компанію купує Вільям Дюрант
Засновано	1913
Засновник(и)	Джеймс Скріппс Бут
Закриття (ліквідація)	1922
Причина закриття	Злиття зGeneral Motors
Штаб-квартира	Детройт, штатМічиган,США
Ключові особи	Вільям Бут Вільям Дюрант Альберт Слоун
Продукція	Транспортні засоби
Власник(и)	General Motors
Холдингова компанія	General Motors
Scripps-Booth уВікісховищі

Scripps-Booth (Скріппс-Бут) — з 1913 року американський виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Детройт, штатМічиган. У1917 році компанію купує Вільям Дюрант, який влипні1918 року приєднує фірму до концернуGeneral Motors. У 1922 році компанія припинила виробництво автомобілів.

Джеймс Скріппс Бут народився в1888 році в сім'ї газетного магната Джорджа Гофа Бута, приставка Скріппс з'явилася завдяки вітчиму його батька, а зведений брат Джорджа Бута теж був газетним магнатом. У1910 році Джеймс одружується і їде вчитися живопису уФранцію, оскільки, ще не закінчивши школу, захопився малюванням. Оскільки малював він пастеллю в основномуавтомобілі, то батьки не стали лаяти юнака, а застосували його талант, і Джеймс став малювати рекламні проспекти дляавтомобільних компаній.

Поживши уФранції, Скріппс Бут повертається вСША, в містоДетройт, де він вирішує побудувати свій особистийавтомобіль, при цьому, заразившись всякимифранцузькими технічними збоченнями, сконструювати хотів він не банальний віз, а щось екстраординарне. У підсумку в1912 році з'являєтьсяScripps-Booth Bi-Autogo. Найбільше цей транспортний засіб нагадувавмотоцикл, до якого приробили по боках маленькі колеса, щоб той не перевертався. Як мотор у цього«автомобіля» служив самостійно сконструйований і побудований силовий агрегат з формулою V8. СамеScripps-Booth став першимамериканськимавтомобілем з такою формулою, а неCadillac, сам же автор проекту побачив такий мотор уФранції, колиDe Dion почав серійно випускати свої машини з такою кількістю і розташуваннямциліндрів.

Мотор, об'ємом 5.4 л, розвивав потужність 45к.с., запускався він стисненим повітрям, хоча в тому ж1912 роціCadillac застосував на своїхавтомобілях електричний стартер. Родзинкою мотора був радіатор, виготовлений з тонких мідних трубок загальною довжиною в 137 метрів. Мотор агрегатувався з 4-ступінчастоюкоробкою передач, плюс була передача заднього ходу.Коробка передач передавала крутний момент до єдиного ведучого колеса, яке розташовувалося ззаду, за допомогою ланцюга. Коли машина стояла на місці або рухалася зі швидкістю до 32км/год, то утримувати її на місці допомагали бічні коліщатка, які при швидкості понад 32км/год втягувалися за допомогою важеля в салон. Салон був тримісний, водій сидів спереду один, а ззаду було два місця, причому якщо водій брав із собою одного пасажира, то для балансу пасажир цей повинен був сидіти посередині.

Скріппс Бут оснастив свій мото-автомобіль рульовим колесом, однак цей транспортний засіб виявився важким, не дивлячись на виготовлений з алюмініюкузов, і при вазі в 1.5 т доводилося крутити кермо стоячи, але, не дивлячись на велику вагу, цей гігантськиймотоцикл міг розігнатися до 120км/год, але повертати на ньому було практично неможливо. Витративши на той час 25 000доларів на будівництво цього автомотоцикла і зрозумівши безглуздість своєї затії, Скріппс Бут відмовляється від побудовиBi-Autogo в серійному порядку. Він захоплюється іншою забавою — він починає будувати циклокари, які були популярні уФранції, в той час якСША потихеньку переходили на більші машини, в1914 році разом зі своїм дядьком Вільямом Бутом вони засновують компаніюScripps-Booth Co.

У1914 році з'являєтьсяJB Rocket 10/12HP з 1 лдвигуном повітряного охолодження з формулою V2 від фірмиSpacke, привід заднього правого колеса відбувався за допомогою зубчастого ременя, рама машини була виготовлена з дерева і оббита металевими листами. Конструкція цієї машини нагадувалафранцузькіBédélia, які теж мали дизайн передка з імітацією ракети або торпеди. Перший прототип Скріппса Бута, так само як іBédélia, мав рульове колесо, розташоване ззаду, тобто пасажир сидів спереду, а водій — за ним, однак на серійній машині конструктор вирішив розташувати водія спереду. Однією особливістю цієї машини була наявність фар, які мали дальнє і ближнє світло.

Однак, не дивлячись на досить низьку ціну цьогоавтомобіля (385доларів), йому було складно конкурувати з більш масовим і дешевимFord T, який вважався все ж повноціннимавтомобілем, так що, продавши 400 таких машин, довелося їх виробництво завершити, хоча преса того часу вважала цей циклокар найкращим у своєму класі.

У тому ж1914 році готується більш солідна машина, побудована вєвропейському стилі. Підкапотом новоїModel C 20/25НР розташовувався 4-циліндровий 1.7 лдвигун, не дивлячись на потужність (всього 18к.с.), цей легкийродстер розганявся до 95км/год. Машина зовні вигідно відрізнялася від інших сучасників низьким дорожнім просвітом, оскільки Скріппс Бут сконструював спеціальну низьку раму, яка увійде в моду тільки на початку30-х років, іншою фішкою машини стала наявність електричного замикання дверей, ще однією опцією була наявність кнопки клаксона, що знаходилася на кермі. Також було підсвічування ручок дверей та наявність багажника, вбудованого вкузов, всі ці опції не були доступні на більш дорогих і соліднихавтомобілях. Серед власників таких машин виявилися корольІспаніїАльфонсо XIII, королеваГолландії чиВінстон Черчилль.

Незабаром у фірму приходить працювати Стаут, який через рік піде у фірмуPackard, разом із Скріппсом Бутом вони починають розробляти спортивну версію вдалої машини, на спортивний варіант планувалося встановити V8, об'ємом всього 2.65 л і потужністю в 35к.с., проте керівництво компанії, яка стала на той час акціонерним товариством, накладає вето на створення такої машини, а для нового мотора змушують побудувати більш велику і дорогу модель, яка і з'являється на початку1916 року під назвоюModel D. Ці невеликі машини мали різні типикузовів, в тому числі і варіант зі знімним жорстким верхом, який спокійно і швидко дозволяв робити зкуперодстер і навпаки, також був в наявностікузов таун-кар. Один з такихкузовів був побудований фірмоюCole & Woop Company спеціально для зірки тенісу Елеонори Сірс, яка запросила комфортбританськогоRolls-Royce, розміриFord T і красунімецькогоMercedes. В результаті вона отримала машину, яка була схожа нанімця, що зменшився на 25 % в габаритах, салон машини був оброблений мохером, сріблом і слоновою кісткою.

Улистопаді1916 року фірма купуєSterling Motor Company, проти цієї операції був Джеймс Скріппс Бут, але тепер не він вирішував в цій фірмі. ПідкапотModel C встановили 1.95 л моторSterling, який не витримував критики, і навіть сам Скріппс Бут називав машину1917 модельного ряду «відром з болтами». Боси вирішують встановлювати підкапот наступної машини мотор фірмиChevrolet, в той час як засновник фірми хотів бачити там тільки мотори власної розробки, в результаті він йде з власної фірми. Наприкінці1917 року фірму викуповує Вільям Дюрант, який влипні1918 року приєднує фірму до концернуGeneral Motors. Перейшовши під владу гіганта, з'являється нова модель —Model G з 2.8 л 4-циліндровим мотором відChevrolet 490, від нього ж булатрансмісія, а на базіModel D виходить у світModel Н з колишнім 2.6 л V8, щоправда 4-двернийкузов тепер ставився нашасі, які використовувалися тільки для 2-дверних моделей, однак буквально до кінця1918 року з'являєтьсяModel 6-39, яка була побудована нашасіOakland, на які встановили 6-циліндровий мотор відNorthway, об'ємом 2.9 л і потужністю 44к.с.. Будучи єдиною моделлю в1919 році, ця машина стала бестселером марки, розійшовшись загальним числом в 8100 екземплярів.

До1920 року ці машини отримують індексВ-Series, і головною відмінністю від попередника стало те, що машини позбавляються свого V-подібного радіатора, замість якого з'явився плоский. Залежно від типукузова машини могли мати і цифровий індекс: 39 (фаетон), 40 (родстер), 41 (седан) або 42 (купе).

У1921 році Дюрант втрачає своє місце в концерні, замість нього приходить Альберт Слоун, він дає останній шанс марці, чиї продажі падають, навіть дорожчийCadillac, що входив до концерну, продавався більшою кількістю, в підсумкуSeries B доповнюється всерпні1921 року моделлюSeries F з 3.7 л мотором, який встановлювався на ті жшасі, що і у молодшої моделі, проте вквітні1922 року Слоун приймає рішення закрити бренд, а на звільнених потужностях почати виробництвоавтомобілів маркиBuick.

У1923 році Джеймс Скріппс Бут починає працювати над проектом, який він назвав Da Vinci, до нього приєднується Луї Шевроле. До1925 року машина була готова, вона отримала дуже низьку раму, червячну передачу заднього моста. Крім того, що машина була найнижчою замериканськихавтомобілів,капот у неї відкривався з салону (довгий часкапот відкривався зовні), а педалі, які були підвісними, можна було регулювати, але витративши 100 000доларів особистих заощаджень, Скріппс Бут не знаходить коштів для запускуавтомобіля в серію.

Він вирішує продати свою конструкцію, і пропонує її фірмамChrysler іStutz, перший відмовляється практично відразу, а от другий довго вивчав конструкцію, поки нарешті Москович, власник фірмиStutz, дає відмову. Але яким було здивування конструктора, коли майже через рік фірмаStutz випускає аналогічнийавтомобіль під назвоюStutz AA, який рекламувався як «Безпечний Штутц», починається довга тяганина між інженером і фірмою, яка тривала майже 9 років. У підсумку, коли нарешті Скріппс Бут виграв справу в1935 році, фірмаStutz дихала вже на ладан, і в підсумку незабаром збанкрутувала, так що новатору нічого не перепало.

Єдиний ходовий зразок рухався завдяки екзотичному безклапанному мотору — 8-циліндровому від фірмиFrontenac Motors Corp, що належала Шевроле, який купив ліцензію на неї у фірмиArgyll.

У1930 році Скріппс Бут будує новий прототип — Da Vinci Pup, ця машина була ідейним спадкоємцемJB Rocket, яку він випускав майже 15 років тому. Нова машина отримала алюмінієвийкузов і 16-клапанний 4-циліндровий мотор, який приводив у дію задні колеса застарілим методом — зубчастим ременем. Машина, водій якої тепер розташовувався ззаду, могла розвивати швидкість в 145км/год. Не знайшовши бажаючих виробляти цю машину, Скріппс Бут залишив її собі як особистий транспортний засіб.

Після того, як він відійшов відавтомобільних справ, Скріппс Бут присвятив своє життя художньому мистецтву, а також написанню книг, в тому числі присвяченихавтомобілям. Під часвійни він відкрив курси водіїв для жінок, які хотіли піти добровольцями в«Червоний хрест», крім водіння, їх навчали і азам механіки. Помер художник іавтомобільний інженер на 66 році життя в1954 році.

• 1914 —Scripps-Booth JB Rocket
  • Scripps-Booth Model C
• 1916 —Scripps-Booth Model D
• 1918 —Scripps-Booth Model G
  • Scripps-Booth Model H
  • Scripps-Booth Model 6-39
• 1920 —Scripps-Booth Series B
• 1921 —Scripps-Booth Series F

• Clymer, Floyd. Treasury of Early American Automobiles, 1877—1925. New York: Bonanza Books, 1950.
• Bill Cuthbert, "The Machines of James Scripps-Booth, " HCCA Horseless Carriage Gazette, Sept-Oct 2014, pp. 26–29
• Sam Medway, Automobile Quarterly, 13(3), 1975
• Beverly Rae Kimes; Henry Austin Clark, jr.: Standard Catalog of American Cars: 1805—1942, 3. Auflage, 1996, Krause Publishing,ISBN 978-0-87341-428-9

• Підприємства, засновані 1913
• Підприємства, закриті 1922
• Автомобілі США
• Підприємства Детройта
• Зниклі автобудівні підприємства

• Посилання на Вікісховище безпосередньо в статті
• Вікіпедія:P373:використовується
• Вікідані:P625:відсутня/підприємства
• Підприємства за алфавітом
• Сторінки, що використовують магічні посилання ISBN