S («ес») — 19-а літералатинського алфавіту, присутня в усіх графічних системах на його основі. Її слід відрізняти від кириличноїЅ з аналогічним накресленням, але іншим фонетичним значенням.
До початкуXIX століття існувала альтернативна форма цієї букви —ſ, що називалася «довгаs» або «серединнаs» й уживалася на початку й у середині слова. Іноді «довгаs» виглядала як маленький знак інтеграла (що від неї й походить). Сучасна форма s («округлаs» або «кінцеваs») уживалася тільки наприкінці слів. Від цього розходження відмовилися, оскількиſ була схожа наf.Лігатураſs (абоſz) стала літероюß у німецькій мові.
Буква вимовляється звичайно якс, рідше якз (наприклад, у німецькій і італійських мовах); у деяких мовах може вимовлятися якш (наприклад в угорській і німецькій мовах(перед 'p' i 't'), не вимовлятися, і т. д.
В системіUnicode велика S має код U+0053 , а мала s — U+0073.
КодASCII для великої S — 83, для малої s — 115; або удвійковій системі 01010011 та 01110011 відповідно.
КодEBCDIC для великої S — 226, для малої s — 162.
NCR кодHTML таXML — «S» та «s» для великої та малої літер відповідно.
НаВсеукраїнській Конфренції в справі упорядкування українського правопису 1927 року висовувалася пропозиція передавати літероюs дзвінкий заясенний африкат[d͡ʒ], для позначення якого завжди використовувалося сполученнядж[1].
