На цій сторінці показано неперевірені зміни
| STS-93 (95-й політ шатлів, 26-й політ «Колумбії») | |||||
|---|---|---|---|---|---|
 | |||||
| Космічний корабель | Колумбія OV-102 | ||||
| Тип космічного корабля | спейс-шатл | ||||
| Екіпаж | 5 | ||||
| Місце запуску | Кеннеді LC-39B | ||||
| Дата запуску | 23 липня1999 16:31UTC | ||||
| Місце посадки | Кеннеді SLF | ||||
| Дата посадки | 28 липня1999 03:20UTC | ||||
| Тривалість польоту | 4 діб 22 годин 50 хвилин | ||||
| Кількість обертів | 80 | ||||
| Апогей | 280 км | ||||
| Перигей | 260 км | ||||
| Орбітальний період | 90,0 | ||||
| Нахил орбіти | 28,4 градусів | ||||
| Пройдено відстань | 2 890 000 км | ||||
| Пов'язані місії | |||||
| |||||
STS-93 — 95-й запуск за програмою «Спейс Шаттл», 26-й запуск шатла«Колумбія», і 21-й нічний запуск космічного корабля. Ейлін Коллінз стала першою жінкою трансфер-командувач на цьому польоті. Його основне корисне навантаження —рентгенівська обсерваторія Чандра. Це не була також остання місія «Колумбії» до березня 2002 року. У цей проміжок часу «Колумбія» вибула з експлуатації на термін модернізації, і не літала до польоту STS-109. Запуск був спочатку запланований на 20 липня, але перерваний в Т-7 секунд. Успішний запуск польоту стався через три дні.
В екіпажі шатла четвероамериканських і одинфранцузькийастронавт
(НАСА):Айлін Коллінз (3)[1] — командир. (НАСА):Джеффрі Ешбі (1) — пілот. (НАСА):Кетрін Коулмен (2) — фахівець польоту −1. (НАСА):Стівен Хоулі (5) — фахівець польоту −2,бортінженер.
(CNES) :Мішель Тоніно (2) — фахівець польоту −3.Авторитетний американський космічний експерт зГарвард-Смітсонівського центру астрофізики Джонатан Макдауелл в черговому номері свого «Космічного звіту» (англ.Jonathan's Space Report або JSR[en]) заявив, що офіційні дані про стартову і посадкову маси STS-93 некоректні. Згідно з його оцінками, стартова маса дійсно могла бути 122536 кг (таким чином, вона є найбільшою за 19 років польотів), але при заявленій вантажопідйомності не зрозуміло, куди поділося паливо, витрачене на маневрування при виведенні, корекції та сході з орбіти, маса скинутих за борт відходів.
Космічна рентгенівська обсерваторія «Чандра» (20 років обсерваторія була відома під ім'ям «AXAF», а 21 грудня 1998 року була офіційно перейменована на честь астрофізикаСубрахманьяна Чандрасекара найпотужнішим рентгенівським телескопом у світі і займає третє місце всерії «Великих обсерваторій»НАСА (перші два місця займають«Габбл» ігамма-обсерваторія Комптона відповідно).
Створення чутливого рентгенівського телескопа було задумано в 1976 році, проте саме проєктування «AXAF» (англ.Advanced X - Ray Astrophysics Facility) почато тільки в 1978 році. За 20 років проєкт зазнав змін (у 1992 році, з метою зменшення витрат, проєкт AXAF був розділений на два менших за розміром КА), остаточна збірка була завершена 4 березня 1998 року. КА «Чандра» має довжину 11,8 м і діаметр — 4,27 м. Суха маса 4790 кг (повна — 5865 кг, включаючи 977 кг палива для бортової рухової установки і 4,5 кг газу для її наддуву). Апарат складається з трьох основних компонентів: службового борту, модуля наукових приладів і телескопа.
Під керівництвом замовника,Космічного центру імені Маршалла (MSFC), для управління і контролю над роботою обсерваторії в складіСмітсоніанської астрофізичної обсерваторії уКембриджі (штат Массачусетс) були створені спеціальний науковий центр AXAF (англ.AXAF Science Center, ASC) і центр управління операціями (англ.Operations Control Center, OCC). Разом ASC і OCC утворюють єдиний Центр рентгенівської обсерваторії Чандра (англ.Chandra X - Ray Observatory Center, CXC).
Відділення «Чандра» відбулося 23 липня о 11:47 UTC, і о 13:47 КА успішно вийшов на орбіту.
