Твердотілі накопичувачі використовуються в компактних пристроях:ноутбуках,нетбуках,комунікаторах ісмартфонах. Деякі відомі виробники переорієнтувались на випуск твердотілих накопичувачів вже повністю. Наприклад,Samsung продав бізнес з виробництважорстких дисків компаніїSeagate.
Існують і так званігібридні жорсткі диски, що з'явилися в тому числі через пропорційно вищу вартість твердотілих накопичувачів[коли?] і поєднують в одному пристрої як основнийнакопичувач на твердих магнітних дисках (HDD), так і твердотілий накопичувач відносно невеликого обсягу (4-8 ГБ) в ролікешу (для збільшення продуктивності, швидкого холодного запуску системи, зниження енергоспоживання)[1]. Такі диски використовуються в основному в переносних пристроях (ноутбуках) і там, де продуктивність має більше значення, ніж ціна.
Ринкова частка SSD поки не досягла[коли?] рівня ринкової частки твердих дисків, але темпи зростання обсягів продаж SSD значно перевищують темпи зростання обсягів продажів твердих дисків[2][3].
1978 рік — американська компаніяStorageTek розробила перший напівпровідниковий накопичувач сучасного типу (заснований наRAM-пам'яті).
1982 рік — американська компаніяCray представила напівпровідниковий накопичувач на RAM-пам'яті для своїхсуперкомп'ютерівCray-1 зі швидкістю 100 Мбіт/с іCray X-MP зі швидкістю 320 Мбіт/с та з підтримкою 8, 16 або 32 та 64 млн 64 розрядних слів[4].
1995 рік — ізраїльська компаніяM-Systems представила перший напівпровідниковий накопичувач на flash-пам'яті.
2007 рік — корпораціяIntel випустила накопичувач Z-P140. Розміри 12х18х1,39мм. Швидкість читання 40мегабайт на секунду, а швидкість запису — 30 мегабайт на секунду. Низьке енергоспоживання[5][6].
2007 рік — компанія Fusion-io анонсувала карту SSD, що підключається через PCIe, з 100 000 операціями вводу/виводу за секунду (IOPS), і з ємністю до 320 гігабайт.
2008 рік — Південнокорейській компаніїMtron Storage Technology вдалося створити SSD накопичувач зі швидкістю запису 240 МБ/с і швидкістю читання 260 МБ/с, який вона продемонструвала на виставці вСеулі. Об'єм — 128 ГБ. За заявою компанії, випуск таких пристроїв мав початися вже у 2009 році.
Порівняння: компоненти розібраногоHDD (зліва) і розібраного SSD (праворуч)
Накопичувачі, побудовані на енергонезалежній пам'яті (NAND SSD), з'явилися відносно недавно[коли?], але через набагато нижчу (проти RAM SSD) вартість (від 2 доларів США[9] за гігабайт) почали впевнено завойовувати ринок. До недавнього[коли?] часу вони істотно поступалися традиційним накопичувачам —твердим дискам — у швидкості запису, але компенсували це високою швидкістю пошуку інформації (початкового позиціювання). Зараз[коли?] уже випускаються твердотілі накопичувачі Flash зі швидкістю читання й запису, що в рази перевершують можливостітвердих дисків.[джерело не вказане 3040 днів]
Ці накопичувачі побудовані на мікросхемахдинамічної пам'яті (DRAM, найчастіше використовується якоперативна пам'ять комп'ютерів) і характеризуються надшвидкими читанням, записом і пошуком інформації. Основним їх недоліком є надзвичайно висока вартість[коли?] (від 80 до 800 доларів США за гігабайт). Використовуються вони переважно для прискорення роботи великих систем керуваннябазами даних і потужних графічних станцій. Такі накопичувачі, як правило, оснащеніакумуляторами для збереження даних при втраті живлення, а більш дорогі моделі — системамирезервного та/або оперативного копіювання.
висока швидкість читання і запису, що нерідко перевершує пропускну здатність інтерфейсужорсткого диска (SATA II — 3 ГБ/с, SATA III — 6 ГБ/с, SCSI тощо);
низьке енергоспоживання;
повна відсутність шуму (немає рухомих частин і вентиляторів охолодження);
висока механічна стійкість;
широкий діапазон робочих температур;
стабільність часу зчитування файлів, незалежно від їх розташування або фрагментації;
малі габарити і вага;
великий модернізаційний потенціал, як самих накопичувачів, так і технологій їх виробництва;
набагато менша чутливість до зовнішніх електромагнітних полів.
Вади:
Одна з вад SSD — обмежена кількість циклів перезапису. Звичайна (MLC, Multi-level cell, багаторівневі комірки пам'яті) флеш-пам'ять дозволяє записувати дані приблизно 10 000 разів. Більш дорогі види пам'яті (SLC, Single-level cell, однорівневі осередки пам'яті) — понад 100 000 разів. Для боротьби з нерівномірним зносом застосовуються схеми балансування навантаження. Спостерігається тенденція до поступового переходу у персональних комп'ютерах від MLC-пам'яті до TLC, що вдосконалюється провідними виробниками напівпровідників. Такий підхід дає суттєвий приріст продуктивності[джерело не вказане 1558 днів], але ще дещо зменшує ресурс накопичувача. Але контролери стають дедалі "розумнішими" та їхнімікропрограми покращуються (іноді з можливостями оновлення користувачем через спеціалізоване ПЗ), та все краще "вирішують", куди краще записати дані, щоби накопичувач якнайдовше працював. Контролер зберігає інформацію про кількість перезаписів кожного з блоків і, за необхідності, «міняє їх місцями» з резервними[10];
Проблеми сумісності SSD накопичувачів із застарілими[коли?][11] версіями ОС сімействаMicrosoft Windows, які не враховують специфіку SSD-накопичувачів і додатково зношують їх. Використання операційними системами механізмупідкачування сторінок також зменшуєтермін експлуатації SSD-накопичувачів;
Ціна гігабайту SSD-накопичувачів є істотно вищою за ціну гігабайта HDD-накопичувача. До того ж, вартість SSD прямо пропорційна їх ємності, тоді як вартістьтрадиційних твердих дисків залежить від кількості пластин і повільніше росте при збільшенні об'єму накопичувача.
Спостерігається тенденція здешевлення флеш-пам'яті та покращення більшості характеристик таких накопичувачів, що відіграє значну роль при виборі системного диску для ПК.
Файлові системи ext4, Btrfs, XFS, JFS та F2FS включають в себе підтримку функції скидання (так зване «прибирання сміття» —TRIM). Станом на листопад 2013 року ext4 можна рекомендувати як безпечний вибір. F2FS — це сучасна файлова система, оптимізована для роботи з флеш-пам'яттю. З технічної точки зору це дуже хороший вибір, але вона все ще перебуває в експериментальній стадії.
З 2010 року стандартні дискові утиліти Linux почали дбати про відповідне вирівнювання розділів за типовими налаштуваннями.[12]
ВОС Windows 7 введена спеціальна оптимізація для роботи з твердотілими накопичувачами. За наявності SSD-накопичувачів ця операційна система працює з ними інакше, ніж зі звичайними HDD-дисками. Наприклад, Windows 7 не застосовує до SSD-накопичувача дефрагментацію, технологіїSuperfetch іReadyBoost та інші техніки випереджувального читання, які прискорюють завантаженнязастосунків зі звичайних HDD.
Попередні версіїMicrosoft Windows такої спеціальної оптимізації не мають і розраховані на роботу тільки зі звичайними твердими дисками. Тому, наприклад, деякі файлові операціїWindows Vista, якщо їх не вимкнути, можуть зменшити термін служби SSD-накопичувача. Операція дефрагментації повинна бути вимкнена, оскільки вона практично ніяк не впливає на продуктивність SSD-носія і лише додатково зношує його.
КомпаніяDell9 вересня2011 заявила про першу на ринку комплектацію ноутбуків Dell Precision з твердотілою пам'яттю обсягом 512 ГБ одним накопичувачем і 1 Тб двома накопичувачами, для моделей комп'ютерів M4600 і M6600, відповідно. На момент оголошення виробник встановив ціну 1 120 доларів США за один накопичувач об'ємом 512 ГБ з інтерфейсомSATA3.
Операційна системаMac OS X, починаючи з версії 10.7 (Lion), повністю здійснюєTRIM-підтримку для встановленої в системі твердотілої пам'яті.
З 2010 року компаніяApple представила комп'ютери лінійкиAir, які повністю комплектуються тільки твердотілою пам'яттю на основіФлеш-NAND. До 2010 р. покупець ще міг обрати для цього комп'ютера комплектацію зі звичайним твердим диском, але подальший розвиток лінійки, на користь максимального полегшення та зменшення корпусів комп'ютерів цієї серії, спричинив повну відмову від звичайних твердих дисків на користь твердотілих накопичувачів. Обсяг твердотілих накопичувачів в комп'ютерах серії Air становить від 64 до 512 гігабайт.
.jpg)
