| Panhard EBR | |
|---|---|
 EBR Mle 51, переозброєний 90-мм гарматою низького тиску, виставлений на Національному танковому монументі в Беррі-о-Бак | |
| Тип | Колісна розвідувальна машина,бронеавтомобіль |
| Походження |  Франція |
| Історія використання | |
| Оператори | Сухопутні війська Франції Сухопутні війська Індонезії[en] Португальська армія |
| Війни | Алжирська війна Колоніальна війна Португалії Індонезійсько-малайзійська конфронтація Алжирсько-марокканський прикордонний конфлікт |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Panhard |
| Виробник | Panhard |
| Виготовлення | 1951—1960 |
| Виготовлена кількість | 1179 |
| Варіанти | EBR-ETT (APC) |
| Характеристики | |
| Вага | 12,5 т (модель 1951) 14,9 т (модель 1954) |
| Довжина | 6,15 м |
| Ширина | 2,42 м |
| Висота | 2,24 м 2,32 м (з піднятими колесами) |
| Екіпаж | 4; водій, командир, навідник і задній водій |
| Броня | Лоб башти 40 мм (похилий) Борти башти 25 мм Лоб корпусу 20 мм (похилий) Борти корпусу 15 мм |
Головне озброєння | Модель 1951: 75-мм нарізна гарматаSA 49[en] (56 пострілів) Модель 1951оновлена: 90-мм гармата низького тиску CN 90 F2 (43 постріли) Модель 1954: 75-мм швидкострільна нарізна гарматаSA 50[en] (36 пострілів) |
Другорядне озброєння | 3 × 7,5-мм кулеметиMAC31 Reibel[en] найчастіше, іноді 4 × 7,5-мм MG 4× димові гранатомети DREB |
| Двигун | Бензиновий двигун Panhard 12 H 6000 S flat-twelve 200 к.с. при 3700 об/хв |
| Питома потужність | 15,6 к.с./т |
| Трансмісія | дві 4-швидкісні тандемні коробки передач, що забезпечують загалом 16 різних передавальних чисел[1] |
| Підвіска | пружини циліндрові і гідропневматичні,8×8 |
| Дорожній просвіт | від 340 до 420 мм |
| Ємність паливних баків | 370 л |
Операційна дальність | 700 км[2] |
| Швидкість | до 115 км/год[2] 75 км/год до 85 км/год на другорядних дорогах від 10 км/год до 25 км/год на пересіченій і нерівній місцевості[1] |
Система керування | передній і задній міст |
 Panhard EBR у Вікісховищі | |
Panhard EBR (PanhardEngin Blindé de Reconnaissance,фр.броньована розвідувальна машина) —бронеавтомобіль, розроблений компанієюPanhard длясухопутних військ Франції, який пізніше використовувався по всьому світу, зокрема французькою армією під часалжирської війни тапортугальською армією під часКолоніальної війни.
EBR — це колісна розвідувальна машина з колісною формулою 8x8, створена на базі легкого броньованого автомобіляPanhard AM 40 P/Model 201[en], який був розроблений доДругої світової війни, але залишився лише на рівні прототипу. Після війни в новому конкурсі на післявоєнний броньований автомобіль пропозиція Panhard перемогла над двома іншими французькими фірмами. У той час як дві основні концепції M.201 були збережені (8 коліс іхитна башта), новий броньований автомобіль був новим проєктом, набагато важчим (13 т проти 8), з більшим екіпажем (4 особи проти 2) і 75-мм гарматою (проти 25-мм).
Інші інновації включали нові протикульові шини Michelin і камери Veil-Picard, які мають заповнені азотом камери, що дозволяє їм поглинати удари куль і не спускатися.[3] Броньований корпус встановлений на 8 коліс, з 4 внутрішніми металевими колесами, які можна підіймати для руху по дорозі. Чотири центральні колеса мають алюмінієві диски зі сталевимиґрунтозачіпами, розділеними гумовими блоками;[3] з розгорнутими всіма вісьмома колесами тиск на ґрунт становить лише 0,7 кг на 1 см2.[3]
Екіпаж EBR складається з чотирьох осіб, двох водіїв (спереду та ззаду), а також навідника та командира, які розташовуються сиділи в хитній башті.[4] EBR оснащувався 6-літровим[3]горизонтально-оппозитним12-циліндровим[en] двигуном 12HD зповітряним охолодженням потужністю 200 к.с. (150 кВт) (з подвійнимикарбюраторами та компресією 6,6:1, що дозволяє йому працювати нанизькооктановомубензині).[3] Створений на базі двоциліндрового автомобільного двигуна Panhard, він був встановлений під підлогою бойового відділення, що призвело до сумного наслідку — потрібно було зняти башту для проведення капітального ремонту двигуна.[3]
Модель 1951 року є першою серійною моделлю EBR, загалом 836 EBR моделі 1951 року було випущено між 1951 і 1954 роками. Модель 1951 року мала круглу хитну башту FL 11, озброєну 75-мм танковою гарматоюSA 49[en] ручного заряджання. Гармата SA 49 мала боєкомплект і балістику 75-мм гармат США M3 і M6, які вже використовували уM4 Sherman іM24 Chaffee, що стояли на озброєнні французької армії.
650 одиниць EBR моделі 1951 року було модернізовано (фр.EBR revalorisé) між 1964 і 1968 роками, 75-мм танкову гарматуSA 49[en] було розточено до більшого калібру 90 мм і оснащено одним дульним гальмом, що перетворило її на нарізну гармату низького тиску CN 90 F2 (заводське позначення D 924).
Удосконалена модель 1954 року була розроблена з метою підвищення вогневої потужності розвідувальних підрозділів, які використовували EBR. 279 одиниць EBR моделі 1954 року вироблених між 1954 і 1956 роками, вони були оснащені хитною баштою FL 10 відAMX-13, а саме баштою FL 10A2C. Модель 1954 року мала посилену підвіску, щоб витримати більшу вагу башти FL 10. Ця башта мала довгу 75-мм нарізну гарматуSA 50[en], оснащену автоматом заряджання, що складається з двох шестизарядних барабанів, з боєукладкою у башті. Зразок 1954 року міг нести в цілому 36 снарядів. Навідник мав монокулярний приціл APX L 862 із збільшенням ×7,5.
Модель 1954 року була знята з виробництва в 1964 році, але деякі з них залишилися на озброєнні в кавалерійських полках як командно-штабні машини. Отримавши прізвиськоsauterelle (укр.коник), у цих EBR були дезактивовані гармати SA 50, а стелажі для боєприпасів демонтовані, щоб звільнити місце для розміщення таблиці карт і радіостанцій великої дальності.[5] Частина EBR зразка 1954 року була куплена Федеративною Республікою Німеччина, Індонезією та Португалією (78 одиниць), останні згодом брали участь уколоніальній війні Португалії.
ETTEngin de Transport de Troupe (укр.військовий транспортер) був варіантомБТР, спочатку розробленим для взводів, що формуються разом з EBR у розвідувальних підрозділах французької армії. Два прототипи були випробувані між 1956 і 1957 роками, але в кінцевому підсумку не були прийняті на озброєння французької армії. Зрештою, 28 одиниць було придбано португальською армією для її розвідувальних ескадрилій, які були оснащені EBR.[6]
Франція з 1935 року займається виробництвом і використанням продуктивної лінійки колісних броньованихрозвідувальних машин, озброєних зброєю з протитанковою спроможністю. Це стало результатом реформування, розпочатого легкими механізованими дивізіями.
Французька тактична доктрина вимагала розвідувальних елементів для охоплення великого та широкого поля бою, особливо в контексті повільних та вимогливих до обслуговування танків того часу. Доктрина також враховувала спосіб найкращого розгортання, накопичення таконцентрації[en] танків, що запобігає їх розпорошенню для безпеки та маскування.
Особливою рисою французьких розвідувальних машин є важке озброєння. Від довоєнногоMD 178[en], озброєного протитанковою гарматою 25 мм (що на той час було значним калібром для такої невеликої машини) до прямого наступника EBR,AMX-10 RC, також використовуваного для колісної розвідки, і озброєного потужною 105-мм автоматичною гарматою, що по вогневій потужності дорівнює основному бойовому танку 1980-х років. Схема з важким озброєнням також повторюється вAML 90 іERC 90 Sagaie.
Ці розвідувальні системи спрямовані не лише на виявлення та пошуку (місії, які можуть виконуватися легшими транспортними засобами з легшим озброєнням), але й на забезпечення безпеки на полі бою (наприклад, флангова безпека та захист від нападу), що вимагає не лише значної вогневої потужності для знищення передових елементів противника, а також протидії бронетанковим вторгненням.
Безбаштовий автомобіль Panhard EBR перевозив труну покійного президента ФранціїШарля де Голля на його державних похоронах.[7][8]
Португалія замовила 50 EBR та 28 ETT у 1956 році.[6] Більшість із цих машин були призначені для армійських розвідувальних підрозділів, дислокованих у тодішніх португальських заморських провінціях Ангола та Мозамбік, які перебували там на початкуколоніальної війни Португалії та використовувалися на її ранніх стадіях у контрповстанські операції.[6] У 1974 році, під часРеволюції гвоздик, машини EBR 75 FL10Руху збройних сил[en] зіткнулися з танкамиM47 Patton лояльних військ на площіПраса-ду-Комерсіо.[6] Екіпажі машин обох сторін зрештою розійшлися без інцидентів.[6]
Крім Португалії та кількох новостворених франкомовних держав у Північній Африці, єдині експортні продажі EBR були невеликими партіями, виробленими дляіндонезійської армії[en] та західнонімецькоїФедеральної прикордонної служби.[6]
Франція[9]
Індонезія: 2 залишаються в музеї мандали Сантрія та як пам'ятник у Пусенков-Бандунг[6]
Мавританія: 15[10]
Марокко: 36;[10][11]
Португалія: 51[10]
Туніс: 15[10].jpg)
{{cite journal}}:|issue= має зайвий текст (довідка)
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)[Архівовано 2016-03-05 уWayback Machine.]