| Palaeoloxodon namadicus | |
|---|---|
 | |
| Череп у Музеї індійців, Колката | |
Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хоботні (Proboscidea) |
| Родина: | Слонові (Elephantidae) |
| Рід: | †Palaeoloxodon |
| Вид: | †P. namadicus |
| Біноміальна назва | |
| †Palaeoloxodon namadicus (Falconer & Cautley, 1846) | |
Palaeoloxodon namadicus — вимерлийвид доісторичних слонів, відомий з раннього середнього до пізньогоплейстоцену наІндійському субконтиненті та, можливо, також в інших місцях Азії.
Деякі експерти вважають його підвидомPalaeoloxodon antiquus, європейського слона з прямим бивнем, через надзвичайну схожість бивнів[1]. Будова їхнього черепа також відрізнялося від сучасного слона. Групування цього роду підтверджується краніальними синапоморфіями з іншими видами Palaeoloxodon, що включає великий гребінь у верхній частині черепа, який закріплює ремінні м'язи, які використовуються для підтримки голови. Пізніші дослідження показали, що P. namadicus можна відрізнити від P. antiquus за його менш міцними кістками кінцівок і більш міцним черепом[2].
Вважається, щоPalaeoloxodon namadicus вимер у пізньому плейстоцені, що робить його одним із чотирьох видів мегафауни, корінних для Індії, які, як відомо, вимерли під час пізнього плейстоцену, нарівні з аналогом хоботнимStegodon namadicus, кінськимEquus namadicus та видом бегемотів, що належать до родуHexaprotodon[3][4]. Відомий пізній запис приблизно за 56 000 років до теперішнього часу з берегів річки Дасан на рівнині Ганга в Уттар-Прадеш[5]. У 2015 році дослідження, засноване на обширних дослідженнях фрагментарних скам'янілостей ніг, припустило, що P. namadicus, можливо, був найбільшим наземним ссавцем[6], але це потребує повторного вивчення[7].
Залишки, які, ймовірно, можна віднести доP. namadicus, також повідомляли в Південно-Східній Азії та Китаї[8]. Однак статус китайськогоPalaeoloxodon залишається невизначеним, інші автори вважають, що останки належать доP. naumanni (відомого з Японії) або окремого видуP. huaihoensis. Посткраніальні залишкиPalaeoloxodon з Китаю значно міцніші, ніж індійськийP. namadicus, і в усьому більше подібні доP. antiquus[2]. На острові Сулавесі в Індонезії повідомлялося про залишки, які приписуютьP. namadicus або подібній формі, подібні за розміром до тих, що повідомляються для Індійського субконтиненту[9].
Кілька досліджень намагалися оцінити розмір виду, зазвичай використовуючи порівняння довжини стегнової кістки та знання відносної швидкості росту для оцінки розміру неповних скелетів. Один частковий скелет, знайдений в Індії в 1905 році, мав стегнові кістки, які, ймовірно, становили 165 см у повному вигляді, що свідчить про те, що загальна висота плечей цього окремого слона становить 4,5 метра. Дві часткові стегнові кістки були знайдені в 19 столітті, їх довжина станоила б 160 см. Уламок із того ж місця був майже на чверть більший; тоді об'ємний аналіз дає оцінку розміру 5,2 метра у висоту в плечах і 22 тонни маси тіла; однак ця оцінка, заснована на «дистальній частині стегнової кістки», потребує повторного вивчення, оскільки сам автор міг лише підозрювати, що «скам'янілості, ймовірно, зберігаються в Індійському музеї Калькутти»; доки така колекція не буде переглянута, ця оцінка розміру залишатиметься спекулятивною[7].