Потрійна туманність (Мессьє 20, NGC 6514, трироздільна туманність,англ.Trifid Nebula) — борозенчастаемісійна туманність всузір'ї Стрільця. Назву туманності запропонувавВільям Гершель і вона означає «розділена на три пелюстки».
ВідкритаШарлем Мессьє 5 червня 1764. Точна відстань до неї невідома, за різними оцінками може становити від 2 до 9 тис.світлових років[1]. Ширина — близько 50 світлових років. Представлена одразу трьома основними типами туманностей —емісійною (рожевий колір), відбиваючою (блакитний колір) іпоглинальною (чорний колір). Темні волокна пилу, які оздоблюють потрійну туманність, сформувалися в атмосферах холодних зірок-гігантів.
Туманність є молодою областюзореутворення вмолекулярній CO-хмарі. Власне туманність єобластю H II іонізованого водню, яка утворилася навколо зірки HD 164492Aспектрального класу O7, флуоресценція іонізованоговодню обумовлює рожевувате світіння південної частини туманності. Радіус цієї області туманності становить ~ 2пк, і вік 3-4 × 10 5 років (оцінка залежно від розміру та віку областей H II). На спектр іонізованого водню накладається суцільний спектр центральної зірки, відбитий пилом: концентрація пилу росте в південно-західному напрямку, де фронт іонізації — межа області HII змикається з масивною (понад 1300 сонячних мас) молекулярною хмарою[2]. Спостереження в інфрачервоному діапазоні цієї хмари показали наявність у ньому конденсацій (TC2, TC3 і TC4) протозіркового типу з масами до 90 сонячних (TC3)[2].
Північна частина туманності є відбиваючою туманністю, тобто її блакитне випромінювання обумовлене розсіюванням випромінювання зовнішніх щодо неї зірок на її пилових компонентах, зірки — джерела «підсвічування» в наш час (2013) не встановлені.
Це одна із найцікавіших туманностей літнього південного неба для аматорських спостережень у телескоп середньої та великоїапертури (від 150 мм). Якщо в польовий бінокль трохи північніше«Лагуни» її видно тільки як непоказну плямочку, то у великий аматорський телескоп на хорошому безмісячному небі цю туманність можна розглядати нескінченно. Поступово очі адаптуються і вихоплюють все нові і нові подробиці.
Спочатку привертає до себе увагу пара зірок прямо в центрі яскравої частини туманності. Потім стає видно, що туманність ніби розірвана темним провалом на двоє. Потім стає видно темну перетинку над головним розривом, темна лінія набуває Т-подібної форми і стає зрозуміло, звідки пішла назва туманності. При уважному вивченні і якщо пощастить з місцем спостереження, можна побачити, що насправді темні лінії ділять тіло туманності на чотири частини, а на північний схід від головної туманності розташувалася ще одна, але менш яскрава.
Дуже допомагає в спостереженнях Потрійної туманності «діпскай»-фільтр (UHC, O III), він надає зображенню туманності більшого контрасту і візуально збільшує її розміри. Щоправда, разом з фоном і зірками він гасить і сусідню відбиваючу туманність.
Туманність під ім'ям Тріфід згадана в романіСергія Сухінова «Лицар ордену Ллорнів» (2001), написаної за мотивами творівЕ. Гамільтона. У ній розташована прихована пиловим потоком «Райдужна зірка», світло якої дарує людям безсмертя. Планета вівтар цієї зірки — батьківщина рас Других, Третіх і Четвертих людей.
