Сторінка не перевірена
Motu proprio (злат.«за особистою ініціативою») — назва, що стосується документа, найчастішепапського рескрипту[en], що виданий папою з власної ініціативи.
Документ написаний латинською чи італійською мовою.Motu proprio не стверджують печаткою, а лише підписом Папи Римського.
Права, встановлені таким документом, не залежать від зовнішніх обставин (не забезпечуються ними), тоді як надані привілеї тадиспензи дійсні, навіть якщо вони не узгоджуються з іншими канонічними законами чи привілеями. Тому каноністи традиційно називаютьmotu proprio «матір'ю спокою».
Його зміст може бути повчальним (наприклад, щодо правил співу), стосуватись адміністративних питань чи доручень (наприклад, стосовно церковного закону або створення комісії) або надання привілею чи диспензи.
Motu proprio вперше був виданий Інокентієм VIII у 1484 році.
Дану назву документа також використовують у юриспруденції для позначення акту, виконаного судом без клопотання учасника справи.
1.Стаття в Католицькій енциклопедії[Архівовано 16 серпня 2000 уWayback Machine.](англ.)
2.Кодекс канонічного права[Архівовано 25 січня 2021 уWayback Machine.](англ.)
3. Перелік папськихMotu proprio:
- Франциска[1][Архівовано 27 квітня 2021 уWayback Machine.]
- Бенедикта XVI[2][Архівовано 23 квітня 2021 уWayback Machine.]
- Івана Павла ІІ[3][Архівовано 19 квітня 2021 уWayback Machine.]
- Павла VI[4][Архівовано 14 квітня 2021 уWayback Machine.]
- Івана ХХІІІ[5][Архівовано 6 травня 2021 уWayback Machine.]
- Пія ХІІ[6][Архівовано 14 квітня 2021 уWayback Machine.]
- Пія ХІ[7][Архівовано 14 квітня 2021 уWayback Machine.]
- Бенедикта XV[8][Архівовано 14 квітня 2021 уWayback Machine.]
- Пія Х[9][Архівовано 8 вересня 2021 уWayback Machine.]
- Лева ХІІІ[10][Архівовано 14 квітня 2021 уWayback Machine.]