 | |
| Тип | Виробник автомобілів |
|---|---|
| Галузь | Автомобілебудування |
| Доля | 1925 - компанію купує фірма Steiger |
| Засновано | 1897 |
| Засновник(и) | Фрідріх фон Мартіні |
| Закриття (ліквідація) | 1934 |
| Штаб-квартира | Фрауенфельд,Швейцарія |
| Попередні назви | F. Martini & Co |
| Ключові особи | Адольф Мартіні Макс Мартіні |
| Продукція | Транспортні засоби |
 Martini уВікісховищі  | |
Martini (укр.Мартіні) — з1897 рокушвейцарський виробникавтомобілів. Штаб-квартира була розташована уФрауенфельді. У1925 році компанію купує фірма Steiger. У1934 році компанія припинила виробництво автомобілів.
ФірмуMartini & Tanner в1863 році заснувавФрідріх фон Мартіні, він був конструктором, а його фірма випускала палітурні та текстильні машини. В1869 році він конструюєгвинтівку «Пібоді-Мартіні», яка поставлялася в армії того часу. В1870 році він перейменовує фірму вF. Martini & Co.
У1897 році сини Фрідріха фон МартініАдольф іМакс конструюють перший власнийавтомобіль, це був задньомоторний транспорт, який багато в чому повторювававтомобільКарла Бенца. Наступного року вони побудували«Тип 2», який багато в чому повторював попередній прототип, в1899 році побудували«Тип 3», який мав вже переднє розташування мотора.
У1901 році брати будують (до речі, в англомовних джерелах пишуть тільки проАдольфа) 4-циліндровийавтомобільTyp 4 10PS. А через рік представляють 2 моделі з V-подібним розташуванням 4-хциліндрів —10PS і16 PS.
Оскількишвейцарські кантони були вороже налаштовані доавтомобілів (наприклад, в кантоніГраубюнден до1924 року не можна було їздити на «диявольському возі»), то доводилося збувати машини уФранції таАнглії, де вони непогано розходилися.
Як відомо,двигун продажів — реклама. ТожМартіні вирішує зробити рекламу таким чином — проїхати по залізниці, для цього він запрошує свогоанглійського агента з продажу — капітана Дізі, який у результаті проїжджає без поломок 18кілометрів залізницею (по шпалах), причому основна частина шляху мала нахил в 22,6 відсотка за градієнтом.
Крім іншого, цю дію знімали на камеру, зробивши в підсумку 10-хвилинний рекламний ролик, що було в ту пору рідкістю, якщо не новинкою.
Після такої реклами фірма будує новий завод у містіСанкт-Блез-Невшатель, проте вФрауенфельді продовжували виробляти мотори, які доправляли на новий завод. У1903 році фірмі вдалося продати 100автомобілів.
Тоді ж продукція фірми розширюється ліцензійною моделлю20/24HP, купленою уфранцузької фірмиRochet-Schneider, крім того в серію йде копія«Мерседес Сіплекс» під індексом14/18PS.
У1904 році фірма вирішує зробити новий трюк, знову на допомогу приходить капітан Дізі, який вирішує перетнутиАльпи наMartini 16PS. Шлях склав майже 3200км, в подорож Дізі бере журналіста Праде.
Вони благополучно долають цю відстань.
У 1906 році Дізі кидає виклик фірмі«Роллс-Ройс», який називали «битвоюциліндрів»: за угодоюавтомобілі «Роллс-Ройс» і «Мартіні» повинні проїхати 4000миль. «Мартіні» виставив 40-сильні 4-циліндровіавтомобілі, «Роллс-Ройс» виставив 6-циліндрові моделі з 30-масилами, однак більш потужні «Мартіні» програли «Роллсам». У тому ж роціанглійці купують фірму і перейменовують її вMartini Automobile Co. Ltd., проте через 2 рокишвейцарці перекуповують фірму і вона тепер має довгу назву — «Société nouvelle des automobiles Martini, usine nationale».
Поки багаті дядьки гралися купівлею-продажем, інженери не сиділи, склавши руки. І якщо в1907 році у виробничій програмі були моделі20hp,28hp і40hp, які мали ланцюгову передачу, то в1908 році до них додалися моделі12hp і16hp, разом з якими фірма перейшла накардани.
У1908 році «Мартіні» виставляє 1,1 л модель12НР на гонкиCoupe de Voiturettes, машини приходять 7-ю, 8-ю і 10-ю, за що фірма отримує командний приз.
Ця перемога була куди престижніша 13-го і 15-го місця в гонках на «приз Кайзера»1907 року.
Однак ці перемоги не приносили великих продажів вдома вже через згадані швейцарські антиавтомобільні закони, тому головними ринками збуту булиФранція,Англія,Росія, обидвіАмерики,Нова Зеландія іЄгипет.
У1908 році Дізі йде з команди, щоб почати виробництво власнихавтомобілів. Через 2 роки, не дивлячись на рекордні продажі — 260 машин за рік, фірма стоїть на межі краху, бо банк, який належав родині, збанкрутував. БратиАдольф іМакс фон Мартіні йдуть з компанії.
В1912 році на ринок виводиться нова модель —GA з мотором 2,4 л і потужністю 12сил.
До1914 року модельний ряд скоротився до 3-хлегкових автомобілів, 2-хвантажних і одногоавтобуса (автобуси фірма випускала ще з1903 року).
До речі, в1913 році вШвейцарії було 5200автомобілів, з них близько 530 марки «Мартіні» (тобто 10 % всього автопарку), при цьомуШвейцарія імпортувала 966автомобілів, а експортувала в тому ж році 842 машини.
З початкомПершої світової фірмі вдається підняти рівень продажів. Так,1917 року «Мартіні» б'є свій рекорд1910 року, і випускає 350 машин, в основному завдякивантажівкам.
Післявійни, в1919 році, фірма зіткнулася з новою кризою, а саме — більшістьавтовиробників випускалиавтомобілі конвеєрно, а в «Мартіні» була повністю ручна праця, відповідно, було важко конкурувати з такими виробниками, як«Фіат»,«Форд» або«Сітроен». «Мартіні» запускає в серію єдину модель —TF, яка оснащена мотором моделі18/24 ще1913 року. З цією машиною фірма трималася на плаву до1925 року.
Однак в1924 році, в той час, коли 6-циліндрові сучасні комплектні машини коштували близько 14 000франків, то тільки зашасі«ТФ» просили 17 000, так що здавалося, що дні фірми полічені.
Але тут з'являються німецькі мануфактурщики — братиШтайгери. Вони вже малиавтомобільне виробництво вУльмі (Німеччина) і вирішили купити контрольний пакет акційшвейцарської компанії. В1926 році вони запускають у виробництво модель«Мартіні Сікс» з рядною 6-ю, об'ємом 3,1 л і потужністю 70сил. УНімеччині машина продавалася якSteiger-Martini 17/100.
Ця модель затвердила поразку в «битвіциліндрів», бо чверть століття фірма була вірна 4-циліндровим моторам, а модель«Сікс» стала першою 6-циліндровою машиною марки. Крім того,автомобіль був оснащений електричнимстартером і гідравлічними гальмами всіх коліс. Цей соліднийавтомобіль міг спокійно розвивати до 100км/год.
Через рік виходить більші моделі — 4,4 л 90/100-сильніFUG/FUS. Ці машини мають центральне змащення всіх вузлів, 4-швидкіснукоробку передач, тож навіть важкі «пульмани» могли розвивати швидкість до 130 км/год, не кажучи вже про ландоле іродстер.
Цей же мотор використовується навантажівках,автобусах, пожежних машинах і на швидкій допомозі.
У1929 році фірма повертається на гонки, де перемагає, розгромивши таких виробників, якMonard,Gacon,Caspar,Giger іBerli. Машини марки «Мартіні» займають три перші місця і 4-те у важких гірських гонках «Klausenrennen».
Однак фірма випускає дуже дорогу продукцію, вШвейцарії взагалі важко продати машину, не кажучи вже про такий дорогий автомобіль «Мартіні». А на основних ринках збуту вже почав руйнівну діяльність «чорний понеділок»1929 року.
Фірма проектує передньопривідний недорогийавтомобіль, але грошей не вистачає для завершення проекту, і тоді братиШтайгери вирішують купити ліцензію на дешевший«Вандерер W11» — це 6-циліндровийавтомобіль з мотором, об'ємом 2,5 л і потужністю 50сил.Їх випускали з1930 по1932 рік.
У1932 з'являється заміна моделіFUS, нею стала модельNF, якій судилося стати останньою серійною машиною марки. Вона мала той же 4,4 л мотор, 4-ступінчасту синхронізованукоробку передач,амортизатори всіх коліс,гальма «системи Локхід» і т.д, це була цілком сучасна машина.
Однак і ця модель не змогла врятувати від проблеми, в підсумку з1930 по1934 було вироблено 3500автомобілів цієї марки, в той час, як, наприклад,«Рено» тільки передПершою світовою в рік виробляв більше 4000автомобілів. Тож12 червня1934 рокуавтомобільний завод закрили. Фірма повернулася до того, з чого починала, а саме — з палітурних машин. Незабаром фірму викупивГанз Мюллер, він перейменував її наMuller-Martini, яка існує і сьогодні, будучи одним з найбільших виробників обладнання для друкарства.
У1990 році Петер Шудель купив права на марку «Мартіні» і збирався побудувати спортивнийавтомобіль з 760-сильним мотором фірми«Лотус». Фари повинні були бути ксенонові, замість проводки — оптоволокно, машина повинна була бути приурочена до 700-річчяШвейцарії, однак проект виявився без фінансування, а тому не був здійснений.