| MP-40 | |
|---|---|
 MP-40 | |
| Тип | Пістолет-кулемет |
| Походження | .svg) Німеччина |
| Історія використання | |
| Оператори | Третій Рейх |
| Війни | Друга світова війна |
| Історія виробництва | |
| Розроблено | 1940 |
| Виготовлення | 1940-1945 |
| Виготовлена кількість | Понад 1 млн. |
| Характеристики | |
| Вага | 4,7 кг |
| Довжина | 832 мм |
| Довжина ствола | 248 мм |
| Набій | Parabellum |
| Калібр | 9 мм |
| Темп вогню | 500 |
| Дульна швидкість | 380 м/с |
| Дальність вогню | |
| Ефективна | 200 м |
| Система живлення | магазин на 32 набої |
 MP-40 у Вікісховищі | |
MP-40 (нім.Maschinenpistole 40,дос. «пістолет-кулемет 40») — німецькийпістолет-кулемет під штатний пістолетнийнабій «Парабелум», що був розроблений на початкуДругої світової війни та перебував на озброєнні частинвермахту і широко використовувався іншими державами Осі. За роки війни він став наймасовішою автоматичною стрілецькою зброєюНімеччини.
Створений у 1938 роціГенріхом Фольмером на основі пістолета-кулемета MP 38, він активно використовувався піхотинцями (зокрема, командирами взводів та відділень) тадесантниками наСхідному таЗахідному фронтах, а такожекіпажамиброньованих бойових машин. Його видатні та сучасні характеристики зробили його улюбленим видом зброї серед солдатів та популярним у країнах всього світу після війни. Його союзники часто називали «Шмайсером» на честьГуго Шмайссера, який проектувавMP-18, хоча він не брав участі в розробці та виробництві MP-40. Інші варіанти зброї включалиMP 40/I іMP 41. З 1940 по 1945 рік, за оцінками, компанія «Ерма Верке» виготовила 1,1 мільйона пістолетів-кулеметів цього типу.
Німецький пістолет-кулемет взірця 1940 р. калібру 9 мм під штатний пістолетнийпатрон «Парабелум» був основним видом зброї для ближнього бою німецької армії та стояв на озброєнні протягомДругої світової війни.
Після довгих дебатів з приводу доцільності присутностіпістолет-кулеметів в системі озброєньвермахту, Управління озброєнь видало у 1938 році замовлення фірмі «Ерфуртер Машиненфабрік» (ERMA) на розробку пістолет-кулемета, призначеного у першу чергу для озброєння екіпажів бронемашин, парашутистів та командного складу. Створений фірмою в тому ж році пістолет-кулемет отримав назвуМР-38, без сумнівів, виявився великим кроком уперед у розвитку цього виду озброєнь. Усі покращення, що були внесені в модифікаціюМР-38/40, увійшли в останній варіант нового пістолета-кулемета та з квітня1940 року компанія «ERMA» почала випуск нової моделіМР-40.
Пістолети-кулеметиМР-38 іМР-40, які дуже часто помилково називались «шмайсерами», були розробленіГенріхом Фольмером, видатним конструктором фірми «ERMA» в містіЕрфурт, і докторомБертольдом Гайпелем, директором «ERMA». Моделі стали на озброєння вермахту в1938 та 1940 році відповідно.
Пістолет-кулеметМР-40 мав загальну будову, аналогічну попереднім моделямМР-38 таМР-38/40, але мав ряд істотних відмінностей:
Автоматична дія ПК MP-40, як і MP-38, основана на принципі віддачівільного затвора. Замикання каналуствола виконується масивним затвором, підпертимповоротною пружиною. Особливістю автоматики є наявність викоту вільного затвора — розбиття капсуля ударником відбувається дещо раніше того, як затвор досягне переднього положення. Разом з порівняно довгим ходом рухомих частин це дозволяє отримати невисокийтемп стрільби (500—550 постр./хв.), що разом з наявністю пневматичногодемпфера сприятливо позначається на влучності.
Ударний механізм ударникового типу, працює відповоротної пружини.Спусковий механізм дозволяє вести стрільбу лише чергами, однак завдяки низькому темпу стрільби досвідчені стрільці здатні вести вогонь й поодинокими пострілами.
Живлення ПК ведеться з прямого коробчатогомагазину з шаховим розташуванням 32 патронів. Видалення гільзи ізствольної коробки пістолета-кулемета виконується розташованим в затворі викидачем та закріпленим в коробці нерухомим жорстким відбивачем. Викиданнягільзи виконується праворуч та вгору.
Стійка прицілу має два візири: постійний розрахований на відстань 100 м, відкидний — на 200 м. Під час стрільби на дистанцію понад 200 метрів ефективність ураження набагато нижча. Крім того, через малу початкову швидкістькулі при веденні вогню на понад 200 метрів необхідне підвищення точки прицілу на 0,5 метра, що ускладнює попадання в ціль.
Для зручності використання ПК в спеціальних підрозділах армії (танкових, мотопіхотних тощо) він споряджений висувним металевимприкладом та спеціальною опорною шиною.
ПК MP-40 не має запобіжника, його роль виконує фігурний виріз уствольній коробці, куди заводиться рукоятка затвора.
Заряджання пістолета-кулемета робилось в такій послідовності:
Пістолет-кулемет готовий для стрільби.
У бойових умовах створює незручність також відсутність уствола захисного кожуха, тому для уникненняопіків при стрільбі солдатам доводиться користуватись рукавицями.
У1940 році наказом Генерального штабу збройних сил пістолети-кулемети МР-40 були взяті на озброєння як особиста зброя піхоти, кавалеристів, водіїв транспортних засобів, екіпажівтанків та бронемашин, офіцерів штабу. Одночасно наказом був введений стандартнийбойовий комплект до МР-40: у підрозділахмеханізованих військ та у взводах розвідувальних бронемашин він становив 1536 набоївParabellum 9 мм на екіпаж. З них у автомобілі знаходилось 1024 набої, в легкій колоні 256 шт та у транспортній колонідивізії — ще 256 шт. У інших підрозділах боєкомплект становив 768набоїв на одиницю зброї та з 1942 року — 690 набоїв. З них безпосередньо у автоматника було 192 набої в шістьохмагазинах, на візках бойового обозу — 320 набоїв, в легкій колоні — 128.
Великі втрати пістолетів-кулеметів МР-38 та МР-40 німецької армії наСхідному фронті з1943 по1944 рік (за період з 1 вересня1939 до 1 квітня 1943 року втрати на всіх фронтах склали 129800 одиниць пістолет-кулеметів з 1 квітня 1943 по 1 листопада 1943 року — 56800 одиниць, з 1 листопада 1943 по 1 жовтня 1944 року — 61509 одиниць), а також нестача у Німеччині стратегічних матеріалів, в тому числілегованої сталі, змусив конструкторів та технологів відійти від основного принципу німецького виробництва: «не кількістю, а якістю» — та перейти до масового виробництва низькоякісної продукції. Німецькі конструктори пішли шляхом спрощення пістолет-кулеметів: відмовилися від телескопічних напрямних трубокповоротної пружини, перейшли до виробництваударників з металу нижчої якості, тощо. Ці зміни значно послабили експлуатаційні характеристики зброї.
Переваги МР-40 визнавали не лише самі німці, але й їхні супротивники. Так, наприклад, у 1943 році у звітіРСЧА, складеному за підсумками порівняльних випробувань пістолетів-кулеметів, щодо МР-40 сказано: «МР-40 за конструктивним оформленням значно відрізняєтеся від попередніх зразків та являє безсумнівний інтерес. У ньому широко використано штампування з тонкої листової сталі з рифленням та використанням накладок для забезпечення жорсткості конструкції. Використовуєтьсяточкове зварювання. Закупчастістю бою МР-40 рівноцінний зразкуППШ-41. Темп стрільби у 2,5 разу менший. Конструктивні та технологічні особливості МР-40 доцільно враховувати при розробці нових конструкцій пістолетів-кулеметів». Конструкції пістолетів-кулеметів МР-38 та МР-40 чималою мірою вплинули на нові розробки конструкцій радянських пістолетівСудаєваППС-42 таППС-43, а також на створення аналогічної зброї в багатьох інших країнах світу.
По завершенню Другої світової війни MP-40 знайшов застосування вПалестині, де німецька трофейна зброя була використанаІзраїльською армією. До 1956 року MP-40 був офіційним пістолетом-кулеметомізраїльських десантників. В Австрії, MP-40 таППШ-41 стояли на озброєнні окремих підрозділівзбройних сил.
Під час збройних конфліктів наБалканах, зокрема, вКосовській війні, було використано несподівано багато MP-40. Ця зброя дісталась партизанамТіто вКосово від21-ї гірської дивізії СС «Скандербег» та після запровадження сучасніших озброєнь була подарованаАлбанії.
В 2014 році під часбоїв за Слов'янськ деякі бойовики"ДНР" використовували MP-40, отримані шляхом пограбування музеїв і військових складів, на яких зберігалась трофейна зброя Другої світової війни.[1]
Під часросійського вторгнення в Україну певна кількість MP-40 почала використовуватись якЗСУ, так і проросійськими збройними формуваннями«ЛНР»/«ДНР».[2][3][4]
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
.svg)
.svg)