Locomobile

Locomobile Company of America
Тип	автомобілебудівна компанія
Галузь	Автомобілебудування
Гасло	"Найкращі автомобілі, побудовані в США"
Доля	Викуплена, марка використовувалась до 1929 року
Наступник(и) (спадкоємці)	Durant Motors
Засновано	1899
Закриття (ліквідація)	1922
Штаб-квартира	Бріджпорт,штат Коннектикут,США
Ключові особи	Джон Брисбен Волкер, Амці Лоренцо Барбер, Френсіс Едгар Стенлі та Фрілен Стенлі
Продукція	Транспортні засоби
Власник(и)	Durant Motorsd
Locomobile уВікісховищі

Locomobile (Локомобіль) — із1899 рокуамериканський виробникавтомобілів. Штаб-квартира знаходиться вБріджпорті,штатКоннектикут. У1920 році фірму купує компаніяMercer. У1921 році компанія знову стає незалежною. У1922 році фірму купує концернDurant Motors. У1929 році компанія припинила виробництвоавтомобілів.

У1899 роціДжон Брисбен Волкер^[en], підприємець і власник журналу«Cosmopolitan», побачив видовищне шоу — гонки на швидкість підйому в гору напарових машинах, в гонках брали участьпаровики братів Стенлі. Наступного дня вже зранкуВолкер стояв за дверима контори братів з проханням продати половину фірми йому, брати відмовили.Волкер пішов ні з чим, але повернувся через 2 місяці вже з пропозицією викупити всю фірму. Стенлі відмовили і в цей раз, алеВолкер не йде і наполягає на своєму. ТодіФренсіс іФрілен відійшли за кут і стали про щось сперечатися, в підсумку повертаються доВолкера і пропонують йому викупити фірму зпатентами на всі винаходи за астрономічну суму — 250 000доларів. На їхнє здивуванняВолкер погоджується.

Волкер дає завдаток в 10 000доларів і обіцяє протягом 10 днів викупити фірму. А сам бігом шукати інвесторів. Обдзвонивши всіх знайомих і організації, залишається ні з чим, тоді в «день X» об 11-ій ранку йде до свого сусіда — мільйонераАмці Лоренцо Барбера^[en], який піднявся на асфальтовому бізнесі, він пропонує йому купити половину бізнесу братів Стенлі за 250 тис.доларів.Нувориш погоджується і дає грошей.Волкер біжить до Стенлі і викуповує фірму разом з виробничими потужностями іпатентами. Господарями нової фірми, яку назвалиЛокомобіль, стаютьВолкер іБарбер. Вони починають випускатиавтомобілі Стенлі під назвоюLocomobile Steamer (Локомобіль Паровик). Брати Стенлі залишаються працювати на заводі як інженери-консультанти.

Улистопаді1899 року відбувається одна невелика історична подія, яка йде на користь продажівавтомобілів — 25-й президентСШАМак-Кінлі їде як пасажир на паровику, управляє яким один із братів Стенлі. Це був перший випадок в історії, коли глава держави прокатався на моторизованому транспортному засобі.

Відбувалося вся дія уВашингтоні, неподалік відБілого дому.

Справи у фірми пішли дуже добре, тому щоавтомобільний бізнес тільки зароджувався вСША, лікарям, юристам, і решті люду був потрібний транспорт для поїздок по клієнтах, на роботу і т.д, так що попит перевищував пропозицію, в перший же рік вони продали близько 200 паровиків. Але незабаром партнери сваряться, тому що кожен хоче притягти в бізнес своїх родичів, в результаті на початку1900 рокуВолкер переїжджає в будівлю нового заводу, побудованого вТеррітауні,Нью-Йорк, і починає випускати свої паровики під брендомMobile. Спочатку справи йшли у нього непогано, але в1902 році йому вдається зібрати і продати всього 600 паровиків, у зв'язку з чим він припиняє виробництвоавтомобілів.

А фірмаЛокомобіль в цей же час стає найбільшимавтомобільним виробникомАмерики, випустивши до1902 року 5 200парових автомобілів.Автомобілі цієї марки стали першими, які були задіяні у військових умовах — вАнгло-бурській війні,автомобіліЛокомобіль використовувалися як тягачі для пересувних генераторів і прожекторів. У тому ж1902 роціБарбер розуміє, щоВолкер надув його, і що він купив всю фірму за 250 000 доларів, так що теперБарбер вводить в бізнес свого пасинка —Семюела Тодда Девіса, і робить його фінансовим керуючим фірми. У тому ж роціДевіс радить батькові купити землю і побудувати нові площі вКоннектикуті, в містіБріджпорт.

Але в1902 році фірма ледь не потрапляє під банкрутство, іБарбер звертається до свого зведеного брата Олбрайта. Зведений брат радий пропозицією і вкладає гроші в підприємство родича, самБарбер відходить від справ, і директором фірми стає його пасинокДевіс. Протягом декількох роківДевіс входив до ради директорів Національної асоціаціїавтовиробників. І коли він був головою ради, знайомиться з членом спілки —Ендрю Лоуренсом Райкером, молодим інженером, який встиг зробити собі ім'я. Обидва молодики починають дружити, через якийсь часРайкер стає першим співзасновником та першим президентом Співтовариства автотранспортних інженерів (англ.Society of Automotive Engineers, нині —SAE International).^[1]

У тому ж1902 роціДевіс розуміє, що майбутнє не запаровими автомобілями (в1904 році було продано всього 400 паровика), а заавтомобілями здвигунами внутрішнього згоряння. Він запрошуєРайкера у фірмуЛокомобіль на пост віце-президента, що відповідає за конструкторський відділ, плюс дарує йому 100 000 акцій,Райкер погоджується. І влистопаді того ж року з'являється 4-циліндровий 12-сильнийавтомобіль моделі Ц (С).

Слідом за нею з'являється«D» (20сил) і в1905–1906 роках моделі:«Е» (20сил),«F» (45сил) і«Н» (35сил).

У тому ж знаменному роціЛокомобіль продає назадпатенти напаровики братам Стенлі всього за 20 000доларів.

У1905 році фірма, як і багато інших у той час, вирішує робити собі ім'я на автогонках, для цього створюєтьсяавтомобіль з двигуном в 16.2 л (90сил) для участі в гонках на «КубокГордона Беннета», але машину підводитькоробка передач, а запчастин до неї немає, так що Ждо Трейсі встигає зробити всього 2 кола на ній, але на «Кубку Вандербільда» Трейсі вже займає третє місце.

У1906 роціРайкер будує новий болід — 17.7-літровий 120-сильнийавтомобіль.

У1906 відбувається саботаж — хтось порізав покришки гоночного автомобіля, і Трейсі не бере участі в заїздах на «Кубок Вандербільда».

Але в1908 році машина завойовує перше місце на «Кубку Вандербільда», машина мала на борту номер «16», за кермом сидів Робертсон. Пізніше машина стала відома якOld 16, і зараз вона виставлена в музеїФорда.

Третє місце також зайнявЛокомобіль, який ніс бортовий номер «1» і за кермом сидів Флорида.

«Локо» обійшов гоночнийФіат,Ісотта та інші гоночні легенди. Таким чином ставши першимамериканськимавтомобілем, який виграв міжнародні перегони.

Локомобіль, досягнувши наміченої мети, йде з гонок, і рекламує своїавтомобілі під слоганом «Best Built Car in America» («Найкращі автомобілі, побудовані в США»). Тим самим стаючи одними з найдорожчихавтомобілів уШтатах, заЛокомобіль40НР з 60-сильним мотором і дешевимкузовом «Ранебоут» просили 4 500доларів. Так що не дивно, що серед господарів машин виявляються аристократи Мелон, Гоулд, сам Вандербільд, Уанамакер, губернатор штатуМассачусетс — Кокс, і акториЧарлін Чаплін,Томмі Мікс таСесіль Де Міль.

У1909 роціРайкер починає проектувати новийавтомобіль, до цього моменту заЛокомобілем встановилася слава найдорожчогоамериканськогоавтомобіля,«Пірс Ерроу»,«Пакард»,«Пірлесс» були теж дорогими і солідними, але до «Локо» їм було далеко.

У1911 році з'являється нарешті нова модель —М48, на ній стоїть 6-циліндровий мотор об'ємом в 7.6 л, розвиваючий 48сил.Автомобіль мавшасі з базою в 3.6 м і масою в 3тонни. Вавтомобілі використовувалисябронза,алюміній,латунь іжерсть найкращої якості, які тільки можна було знайти. Машина коштувала 10 000доларів (Форд Т, наприклад, коштував 300), так що в перший рік продали всього 3 машини, між тим компанія продовжила випуск більш дешевих і масових автомобілів серії«L» і«I».

Тим часом,М48 теж не стоїть на місці, її модернізують до1913 року,М48 Серія 3 має підкапотом 8.6 л мотор, який розвиває 82сили.

У1912 році з'являється модельR38, зменшена копіяМ48, створена для конкуренції з«Пірс Ерроу».

Машина мала двигун потужністю в 38сил і випускалася до1917 року.

В обробціавтомобілів використовувалися дорогіанглійські тканини, велюр, гобелени, як освітлення в салоні були лампи від Тіффані. У списку власників — найбагатші людиАмерики: Вандербільд, Карнегі, Ремблінг, Вріглі і Ермоур. У1914 роціДевіс виставляється на останній передвоєннійавтомобільній виставці вПарижі. Там він знайомиться з Франком Де Коссом, який працює вкузовному ательє Kellne et ses Fils, і кличе його вШтати, щоб очолити дизайнерський відділ фірмиЛокомобіль. Де Косс погоджується, в добавок до цьогоДевіс вмовляє працювати на нього і відому художницю і дизайнера інтер'єрів Елсі Де Вульф. Ця пара створює перший у світікузов Dual Cowl для Родмана Уонамейкера.

У1914 році фірмаДевіса починає випускативантажівки під маркою «Райкер» длябританської армії,Девіс не хотів псувати імідж солідної маркивантажівками, як це робили інші фірми, але в той же часвантажівки приносили непоганий прибуток.

Все б тривало добре, якби31 серпня1915 року уДевіса не трапився обширнийінсульт. У віці 42-х років він помер.Локомобіль був цей момент на вершині свого успіху, іДевіс був геніальним управлінцем, його було важко замінити. Біля керма фірми став Олбрайт. АРайкер всі свої сили витрачав на розробку і проектування «кращихавтомобілів». Завдякивійні вЄвропі їх бізнес розцвітав. Але в1919 роціСША вступає увійну, і фірма отримує держзамовлення навантажівки «Райкер», для цього доводиться призупинити виробництволегковиківЛокомобіль (але 329 вже замовленихМ48 вирішено випустити для клієнтів).

Олбрайт вирішив, що буде бум виробництва, набрав боргів і розширив потужності фірми, але держзамовлення скасували, а суспільство в той рік вибрало очікувальну позицію іавтомобілі особливо не купувало. Тому, незважаючи на прибуток в 1.9 млндоларів в1919 році, фірма не змогла погасити свої заборгованості і пішла на дно.

Олбрайт вирішив не доводити справу до банкрутства і продає компанію фірміMercer. У той же час самМерсер належить синдикатуУолл Стріт.Мерсер, біля керма якої стоїть колишній власникПаккарда — Хейр (Hare), купує ще одну фірму —Симплекс, і організовуєконцернХейр Моторс.

Райкер стає віце-президентом компанії і інженером, що відповідає за мобіліSimplex іLocomobile, а такожвантажівкиKelley-Springfield. Але у компанії недостатньо коштів, так що в1921 році маркаЛокомобіль знову стає незалежною іРайкер проводить модернізацію старої моделіМ48, намагаючись повернути колишню славу, але, розчарований, покидає фірму, слідом за ним йде Де Косс, щоб заснувати свою дизайн-студію (пізніше він буде створюватикузови для Франкліна).

А в1922 роціВільям Дюран знову вигнаний з ради директорівДженерал Моторс, він створює за допомогою спонсорів новийконцерн —Дюрант Моторс, і купує фірмуЛокомобіль. Він наймає Ле Барона і Дітріха, щоб вони омолодили зовніМ48, яка носить вже приставку «Серіес 8», але, по суті, це була машина з вузламиавтомобіля1919 року, тому це була вже застаріла машина.

У підсумку в1924 році представляютьМ48 Серії 19000, яка коштувала на 2000доларів дешевше. По суті, це був все той довоєннийМ48, тому в1925 році серію остаточно припинили випускати.

Замість неї в серію пішла нова модель90, машина маларядну 6-ку об'ємом в 6.1 л, розвиваючу 86сил.

У тому ж1925 роціДюрант для конкуренції зChrysler іШевроле, запускає в серіюJunior-8. Машина маєрядну вісімку потужністю 66сил. Але, по суті,Локомобіль конкурує завтомобілямиФлінт зі свого жконцерну.

Через рік її замінює серія8-66.

Також з'являється серія8-80 з мотором 4.9 л і 4-літрова модель8-70.

За1927–1928 роки вдається випустити і продати близько 2500 8-циліндровихЛокомобілів.

У1929 році з'являються моделі8-86 і8-88, але врятувати компанію в кризі вони не здатні, і завод свої ворота закриває назавжди.

На сьогоднішній день відомо про 167автомобілівМ48, 2 —90-ї серії і 21 — 8-циліндровихЛокомобілів.

• 1899 —Locomobile Steamer
• 1902 —Locomobile A
  • Locomobile B
• 1903 —Locomobile C
  • Locomobile D
• 1905 —Locomobile E
  • Locomobile H
  • Locomobile F
• 1908 —Locomobile I
• 1909 —Locomobile 30 (L)
  • Locomobile 40 (I)
• 1911 —Locomobile M48
• 1912 —Locomobile R38
• 1924 —Locomobile 90
• 1925 —Locomobile Junior-8
• 1926 —Locomobile 8-66
• 1927 —Locomobile 8-80
  • Locomobile 8-70
• 1929 —Locomobile 8-86
  • Locomobile 8-88

• James J. Flink. The Automobile Age. Cambridge: MIT Press, 1988.
• Kimes, Beverly Rae, Pioneers, Engineers, and Scoundrels: The Dawn of the Automobile in America, edited by SAE (Society of Automotive Engineers) Permissions, Warrendale PA (2005), ISBN 0-7680-1431-X
• David Burgess Wise, «Locomobile: British Steam-Car Pioneers», in Northey, Tom, ed. World of Automobiles. London: Orbis Publishing Ltd, 1974. Volume 11, pp. 1207–9.
• Kimes, Beverly Rae (editor) and Clark, Henry Austin, jr., The Standard Catalogue of American Cars 1805—1942, 2nd edition, Krause Publications (1985),ISBN 0-87341-111-0
• Kimes, Beverly Rae (editor) and Clark, Henry Austin, jr., The Standard Catalogue of American Cars 1805—1942, 2nd edition, Krause Publications (1989),ISBN 0-87341-111-0

• Підприємства, засновані 1899
• Підприємства, закриті 1922
• Зниклі автобудівні підприємства
• Засновані в США 1899

• Вікіпедія:Зображення в статті дублює зображення в картці
• Вікідані:P625:відсутня/підприємства
• Вікіпедія:P373:використовується
• Підприємства за алфавітом
• Сторінки, що використовують магічні посилання ISBN