Дельфін озерний[1], такожкитайський річковий дельфін абобайцзі (лат.Lipotes vexillifer) — водний ссавець підрядузубатих китів, представник нетаксономічної групи річкових дельфінів. З 2006 року вважається вимерлим.
Дельфіна озерного було відкрито1918 року у прісноводному озеріДунтін, у провінціїХунань (Китай). Це китоподібне білого кольору зі спинним плавцем, схожим на прапорець, через що місцеві жителі називали його «байцзі» (白 鱀). Наукова назва родуLeipo означає «забутий»; видоваvexillifer — «той, що несе прапор».
Тривалий час цей вид належав дородиниPlatanistidae; зараз його виділяють у самостійну родинуLipotidae.
Це світло-блакитно-сірий дельфін з білим черевом. Довжина тіла 1,4 — 2,5 м, маса — 42 — 167 кг. Самки більші за самців. Тіло кремезне. Шия рухлива. Грудні плавники широкі, немов обрубані на кінці. Спинний плавець середньої висоти, пологий, розташовується трохи позаду середини тіла. Виставлений з води, нагадує прапорець.Рострум дуже довгий, вузький, трохи загнутий догори, нагадуєжуравлиний дзьоб.Дихало овальне, зсунуте вліво. Нижня щелепа біла, на верхній щелепі білий край. Зубів на 2 — 3 пари більше, ніж усусука (62 — 68 зверху і 64 — 72 знизу). На відміну від інших річкових дельфінів, очі озерного дельфіна сильно редуковані, розташовані високо на голові;зір дуже слабкий. За зовнішнім виглядом найближче доамазонської інії.
Був поширений у центрально-східній частині Китаю у річціЯнцзи та нижній течії річки Цяньтан, а також в озерахДунтинху таПоянху. Рідко спостерігався нижчеНанкіна; лише 1 раз у районіШанхаю. Спеціальна міжнародна експедиція, що пройшла в листопаді — грудні 2006 року, констатувала, що китайський річковий дельфін, найімовірніше, повністю зник[2].
Екологія практично не вивчена. Тримаються у гирлахприток, у островів і на мілководді, у каламутній воді, де зір практично не потрібен. Тому ці дельфіни дуже погано бачать та покладаються переважно наехолокацію. У Янцзи озерні дельфіни випливають на мілководдя лише для полювання за рибою. За способом життя річковий дельфін близький доінії. Спосіб життя денний, вночі відпочивають на ділянках з повільною течією. Живляться переважно дрібною рибою, зокрема вуграми та сомами, яких викопує з донного мулу своїм довгим дзьобом, а такожмолюсками. Пірнає всього на 10 — 20 секунд. Черепашки молюсків дробить своїми міцними зубами, що мають на широких коренях бічні вирости. Зустрічаються річкові дельфіни зазвичай парами, які іноді збиваються у групи з 3—16 особин, які протягом 5—6 годин тримаються у насичених їжею місцях. Поранений дельфін видає звук, схожий на крик телятибуйвола. Відзначалися сезонні міграції: до озераДунтинху пізньої осені, у дощовий сезон дельфіни мігрували з озера вгору впадаючими до них річками; уЯнцзи влітку при високій воді запливали у дрібні протоки, взимку повертаючись в основне русло річки. Найдовша зафіксована міграція становила понад 200 км. За характером річковий дельфін скритний та полохливий.
Розмноження практично не вивчено. Мабуть, має сезонний характер. Пік розмноження припадає на лютий — квітень.Вагітність імовірно триває до 11 місяців. Самка народжує одне дитинча довжиною 80 — 90 см раз на 2 роки. Відомо, що дитинчата озерного дельфіна дуже слабкі та практично не вміють плавати, тому попервах самка притримує їх ластами, що спостерігалося й у ряду інших китоподібних. Тривалість лактації невідома; статевої зрілості дельфіни досягають між 3 і 8 роками. Тривалість життя невідома.
Китайський річковий дельфін є одним з найрідкісніших ссавців на Землі. З1996 його статус у Міжнародній Червоній книзі —«вид у критичному стані» (Critically Endangered). До1900 його чисельність оцінювалася в 3000 — 5000 особин;1980 — у 400;1990 — в 200. Останнім часом річкових дельфінів за оцінками залишилося всього 5 — 13 особин, і вид, імовірно, вимре протягом десятиліття.
За даними палеонтологічних розкопок річкові дельфіни мігрували у Янцзи зТихого океану близько 20 000 років тому. Перша згадка про них належить до часівдинастії Хань. Традиційно дельфіни були під охороною звичаїв, оскільки древні китайці вважали їх річковими божествами (长江 女神); природних ворогів вони не мають. Сучасний антропогенний тиск, у тому числі випадковий та браконьєрський вилов, загибель від зіткнень з річковими суднами, завдали чисельності дельфінів сильної шкоди. Іншими факторами зменшення чисельності стало сильне хімічне та шумове забруднення Янцзи, спорудадамб тагребель, що перешкоджають міграції, осушення земель, днопоглиблювальні роботи та скорочення кормової бази. Найбільший удар по популяції річкових дельфінів завдала споруда дамбиСанься, яка змінилагідрологічний режим Янцзи.
Офіційний захист річкового дельфінаКНР почалася з1975. З1979 він оголошений вимираючим видом та національним надбанням; з1983 полювання на нього була заборонене. (Одна з назв дельфіна —«панда Янцзи».) Проте спроби домогтися утримання та розмноження дельфінів у неволі не вдались. Єдиний екземпляр,самець на прізвисько Qiqi (淇淇), виловлений в озері Дунтинху в1980, прожив у неволі до 14 липня2004. Два інші дельфіни, піймані1996 і1998 років та розміщені в умови, близькі до природних, прожили всього 1 рік і 1 місяць відповідно.
У2006 році вид було оголошено«функціонально вимерлим»[3].
