Movatterモバイル変換


[0]ホーム

URL:


Перейти до вмісту
Вікіпедія
Пошук

Lanvin

Неперевірена версія(що робити?)
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Статус версії сторінки

Сторінка не перевірена

Немаєперевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її щене перевіряли на відповідність правилам проєкту.
Lanvin
Логотип
Логотип
Типдім модиd і бізнес Редагувати інформацію у Вікіданих
Правова формаприватна компанія Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьмода Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновано1889 Редагувати інформацію у Вікіданих
Засновник(и)Жанна Ланвен Редагувати інформацію у Вікіданих
Штаб-квартираПариж Редагувати інформацію у Вікіданих
Продукціяодяг,модні аксесуари,парфум,ювелірні прикраси
Холдингова компаніяFosun International Limitedd Редагувати інформацію у Вікіданих
lanvin.com Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Lanvin уВікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Lanvin —французький багатонаціональний дімвисокої моди, заснованийЖанною Ланвен у 1889 році. Це третій найстаріший французький дім моди, який досі діє. 1990 року він перейшов під контрольOrcofi Group, а 1996 року проданий компаніїL'Oréal. У 2001 році тайванська підприємицяШоу-Лан Вонг викупила бренд у свою власність.

Становлення дому моди

[ред. |ред. код]

СпочаткуЖанна Ленвен виготовляла одяг для своєї дочки. З часом, одяг почав привертати увагу інших батьків, які стали просити зробити такий одяг для їх дітей. Незабаром Ленвен вже виготовляла сукні для матерів цих дітей[1], які стали першими клієнтками її нового бутику на вулиціФобур Сент-Оноре уПарижі. У 1909 році Ленвен приєдналася доSyndicat de la Couture, що визначило її офіційний статускутюр'є.

У 1920-х роках Ланвен відкрила магазини домашнього декору, чоловічого одягу, хутра та білизни. З 1923 року імперія Ланвен розширилась фабрикою барвників уНантерр[2]. Але найзначнішим її розширенням стало створенняLanvin Parfums SA у 1924 році.

Дім після Жанни Ланвен

[ред. |ред. код]

Після смерті Жанни Ланвен у 1946 році право власності на компанію перейшло до її дочки Марі-Бланш[3], яка з 1942 року керувала компанією спільно з двоюрідним братом. У 1958 році, після смерті і внаслідок бездітності Марі-Бланш, право власності на дім модиLanvin перейшло до її кузена Іва Ланвена.

З середини 1960-х до поглинанняL'Oreal у 1996 році домомLanvin керував Бернард Ленвен. Експортний відділ знаходився на оригінальній фабриці в Нантеррі, де виготовляли та розливали всі парфуми. Адміністративний головний офіс знаходився у Парижі.

Мідленд Банк придбав частку в компанії у сім'ї в березні 1989 року та призначив Леона Бресслера на чолі компанії, щоб оновити згасаючий імідж фірми. У лютому 1990 року банк продав дімLanvin французькій холдинговій компаніїOrcofi на чолі з сім'єюВіттон. 1994 рокуL'Oréal придбала уOrcofi 50 % домуLanvin. 1995 рокуL'Oréal збільшила свою частку до 66 %, а у 1996 році викупила всі 100 %.

У серпні 2001 року дімLanvin уL'Oréal викупила приватна група інвесторівHarmonie S.A. на чолі з тайванською підприємицею та медіамагнаткоюШоу-Лан Вонг[4]. У 2005 роціJoix Corporatic був власником ліцензіїпрет-а-портеLanvin в Японії з роздрібною вартістю 50 млн євро[5].

4 грудня 2009 року дімLanvin відкрив свій перший американський бутик уБал-Гарбор,Флорида[6].

У 2011 році продажіLanvin досягли 203 млн євро, не враховуючи, за оцінками, 4,5 млн євро доходів від ліцензій[4].

20 листопада 2013 рокуLanvin став офіційним кравцемФК «Арсенал»,Лондон[7].

У лютому 2018 рокуконгломератFosun International, зі штаб-квартирою уШанхаї, заплатив 120 мільйонів євро, щоб стати мажоритарним акціонером домуLanvin[8]. У березні 2020 року Жан-Філіпп Геккет відмовився від посади генерального директора після 18 місяців роботи на посаді. Тимчасовою генеральною директором стала Джоанн Ченг, головаFosun Fashion Group, материнської компаніїLanvin, і глава ради директорівLanvin[9].

Примітки

[ред. |ред. код]
  1. The Heart-warming History of the Lanvin Logo.Harper's BAZAAR. 21 травня 2014. Архіворигіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 31 серпня 2020.(англ.)
  2. Jeanne Lanvin.Fashion History. Архіворигіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 31 серпня 2020.(англ.)
  3. Lanvin life.The Economist. Архіворигіналу за 24 вересня 2017. Процитовано 31 серпня 2020.(англ.)
  4. абPilling, David (17 лютого 2012).Lunch with the FT: Shaw-Lan Wang. Financial Times. Архіворигіналу за 18 квітня 2015. Процитовано 31 серпня 2020. —Для доступу необхідна підписка.(англ.)
  5. Chevalier, Michel (2012).Luxury Brand Management. Singapore: John Wiley & Sons.ISBN 978-1-118-17176-9.(англ.)
  6. Lanvin Opens in Bal Harbour. WWD.com. 9 грудня 2009. Архіворигіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 31 серпня 2020.(англ.)
  7. Arsenal welcomes Lanvin. Arsenal.com. 20 листопада 2013. Архіворигіналу за 12 травня 2016. Процитовано 31 серпня 2020.(англ.)
  8. Hancock, Tom (9 грудня 2019).Fosun banks on Chinese shoppers to revive fashion fortunes. ft.com. Архіворигіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 31 серпня 2020. —Для доступу необхідна підписка.(англ.)
  9. Chong, Dale Arden (17 березня 2020).Lanvin CEO to step down after 18 months in position. fashionunited.com. Архіворигіналу за 25 квітня 2021. Процитовано 31 серпня 2020.(англ.)

Посилання

[ред. |ред. код]
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано зhttps://uk.wikipedia.org/wiki/Lanvin
Категорії:
Приховані категорії:

[8]ページ先頭

©2009-2025 Movatter.jp