На цій сторінці показано неперевірені зміни
 | |
| Тип | автомобілебудівна компанія і бізнес  |
|---|---|
| Галузь | Автомобілебудування |
| Доля | 1972 - компанію купує фірма British Leyland 1975 - компанію купує фірма De Tomaso 1989 - компанію купує фірма Fiat |
| Засновано | 1947 |
| Засновник(и) | Фердінандо Інноченті |
| Закриття (ліквідація) | 1997 |
| Штаб-квартира | Мілан,Італія |
| Ключові особи | Луїджі Інноченті |
| Продукція | Транспортні засоби |
| Власник(и) | British Leyland De Tomaso Fiat |
| Холдингова компанія | Бритиш Лейленд |
 Innocenti уВікісховищі | |
Innocenti (Інноченті) — з 1947 року італійський виробник автомобілів тамоторолерів. Штаб-квартира знаходиться в Мілані. У 1972 році компанію купує фірма British Leyland, у1975 році —De Tomaso, а у1989 —Fiat. У 1997 році компанія припинила виробництво автомобілів.
Фердінандо Інноченті заснував фірму в1920 році, зайнявшись виробництвом промислових агрегатів. ПісляДругої світової війни він вирішує розширити виробництво і зайнятися, крім іншого, ще й транспортом. У підсумку1947 року фірма випускає знаменитиймоторолер«Ламбретта», який назвали на честь нового заводу, що знаходився в районіМілана —Ламбрата. Цеймоторолер став настільки популярний, що його випускали за ліцензією вНімеччині,Франції,Таїланді та інших країнах.
У1958 році віце-президентом компанії стає синФердінандо —Луїджі. А1960 року фірма підписує угоду про складанняавтомобілів марки«Остін» на своїх потужностях. Починається великовузлове складання занглійських машинокомплектів моделі«Остін А40 Фаріна».
«Інноченті» випускалися з двома типамикузовів —ліфтбек іуніверсал, перший називався «Берліне», а другий — «Комбіната», причому задню частинууніверсала «Інноченті» розробили самі. Спочаткуавтомобілі оснащувалися 1 л моторами, а з1962 року стали встановлюватися 1.1 лдвигуни, модель стала називатисяA40S. Загалом було випущено майже 68 000 машин (з1960 по1967 рік).
У1961 році «Інноченті» починають самі виготовлятиавтомобілі, без великовузлових поставок. У цей же час з'являється технічний клон«Остін-Хілі Спрайт», який носить ім'я«Інноченті Спайдер 950», чи пізніше1100 (за об'ємом мотора).
Кузов не був копієюбританця, а був створенийамериканцем Томом Т'ярда, який працював у фірмі«Гіа».
Машину випускали до1968 року, виготовили близько 7600 машин.
У1963 році з'являється черговий клон —IM3. Це копіябританських«Морріс»/«Остін»/«Уолслі»/«Райлі»/«МГ 1100».
Італійський варіант мав інший декор, бампери, дорожчу обробку салону (у порівнянні з«Моррісом», наприклад). Назва означала скорочення від слів «Інноченті-Морріс», а цифра 3 вказувала на те, що це була третя модель «Інноченті».
У тому ж1963 році фірма показує свій прототип, який, на жаль, не йде в серію —186 GT. Машина оснащена мотором«Феррарі Діно» об'ємом 1.8 л і потужністю 158сил, але щось не заладилося з виробництвом.
У1965 році завод бере в своє портфоліо нову модель, яка насправді вже 6 років випускається вБританії —«Міні».
За 10 років виробництва вдалося продати близько 300 000 машин. Що цікаво,італійці любили більш дорогу обробку, тож«Інноченті Міні» випускалися з більш вишуканим салоном.
У1966 році помирає батько-засновник компанії,Луїджі не вдається утримати компанію на плаву, і в1972 році фірма переходить під контроль компанії«Бритіш-Лейланд». У компанії величезні плани на підприємство, оскільки вІталії обсяг продажів більший тільки у«Фіата», а«Фольсваген» і«Рено» — відповідно на 3 і 4 місці. Управлятиіталійським підрозділом ставлять 32-річногобританця Джефрі Робертсона.
Через рік «Інноченті» показує чергову модель, яка є 100 % клоном«Остін Аллегро» і носить ім'я«Регент», технічна начинка — також клон «Остіна».
Однак через три роки (у1975 році) цей здоровеннийконцерн потрапить у скрутне економічне становище, і його націоналізуєбританський уряд.Італійський відділ виставляється на продаж.
Тут виходить на аренуаргентинецьАлехандро Де Томазо. Він викуповує «Інноченті» і здійснює реорганізацію у своємуконцерні«Де Томазо», куди входять безпосередньо«Де Томазо»,«Мазераті» та «Інноченті», яку він називає «Нуово Інноченті».
У подарунок«Де Томазо» отримує показану в1974 році наТуринській виставці оновлену модель«Інноченті Міні 90/120». Технічно це все той же«Міні», але зкузовом роботи«Бертоне».
Причому120-та модель побудована на базі«Міні Купера», що розвиває 64сили, модель90 розвивала 44конячки.
У1976 році з'являється модель«Інноченті Де Томазо» все з тим же 1275-кубовим мотором, але потужністю в 74сили. Зовні машина відрізнялася пластиковим обвісом, повітрозабірником і т. д.
У1980 році«Міні» модернізують, модель90 тепер називається90 LSII, а модель120 перейменовується вMini Mille. Оздоблення салону стає багатшим, разом з тим 1.3 л мотор міняють на 1 л. З'являються пластикові бампери, нові фари спереду і ззаду, що подовжує машину на 5см.
У1982 році фірма вступає в нову еру. Вона відмовляється відбританських компонентів і переходить на техніку від«Дайхатсу». З'являється модельTre Cilindri, в якої всього 3циліндра, в1984 році її перейменують на«Мінітре». Ринок цих машинок обмежений ринкамиФранції,Бельгії таШвейцарії. Дилери вНімеччині просять випускатиавтомобілі збританськими моторами, що фірма і робить аж до1984 року, поки не вичерпуються складські замовлення.
З переходом на мотори«Дайхатсу» з'являються і 5-ступінчастікоробки передач, а також 2-ступінчасті напівавтоматичнікоробки передач.
1983 року модель«Де Томазо» отримуєлітровий турбо-мотор від«Дайхатсу» потужністю 72сили.
У1984 році з'являється модель650, яка оснащується 2-циліндровим мотором об'ємом 617кубів і потужністю 31к.с. Пізніше, встановивши 3-циліндровий мотор об'ємом 550кубів, модель назвуть«Міні 500».
«Інноченті» вперше оснащуєтьсядизельним мотором все тієї ж фірми«Дайхтасу», мотор об'ємом 1.0 л розвивав 37сил.
У1986 році з'являється подовжена версія —990. База була подовжена на 16см. На машину ставилисялітрові мотори, якбензинові, так ідизельні.
Зовні її легко відрізнити від інших за відсутності кватирки на дверях.
У кінці1989 року фірму викуповує давній конкурент —ФІАТ.
У1990 році модель«Міні» перейменовують у«Смол».Дизельний варіант, а також модель«Де Томазо» зникають з виробничої програми, так само пропадаєкоробка-автомат. З'являються спецваріанти з салоном ізалькантари і тканинним дахом.
У1993 році«Фіат» припиняє виробництво серії«Міні», бо«Дайхатсу» припиняє виробництво моторів тих серій, які використовуються на автомобілях «Інноченті».
«Фіат» починає продавати під цим брендомавтомобілі, які випускаються в інших країнах з використанням вузлів від«Фіата».
Так у1991 році з'являється модель«Корал», яка є нічим іншим, якюгославським«Застава Корал», яка веде свій родовід від«Фіат 127».
.jpg)
Машину пропонували наіталійському ринку до1993 року.
У тому ж1991 році почали експортуватибразильські«Фіат Ельба», які були по суті«Уно» зкузовомуніверсал.
У1995 році модель«Уно» поступається місцем моделі«Пунто», але«Уно» продовжують випускати вБразилії і поставляти наіталійський ринок під назвою«Інноченті Мілле».
Машина стала останньою моделлю марки, яку в1997 році керівництво«ФІАТ» вирішило більше не використовувати.