Гіпаріон (Hipparion,дав.-гр.ἱππάριον — «коник») — викопнийрід трипалихконевих середнього розміру, що належав до вимерлоїтрибиHipparionini, що існувала близько 10—5 мільйонів років тому[2][3]. Хоча раніше рід включав більшість Hipparionini, зараз рід більш вузько визначається як гіпаріоніниЄвразіїпізнього міоцену. Гіпаріони харчувалися переважно травою і мешкали всаванах. Походять від родуCormohipparion[3] і вимерли через зміни в навколишньому середовищі, такі якпохолодання клімату і зниження рівнявуглекислого газу в атмосфері[4].
Рід «Hipparion» використовувався понад століття для опису понад сотні видівголарктичнихHipparionini зпліоцену та міоцену, які мали три пальці на ногах та ізольованіпротокони. З того часу для класифікації цихвидів були запропоновані такі групи, як родиCormohipparion іNeohipparion, зазвичай на основі відмінностейморфології черепа. Зараз ці види відомі як «Hipparion» уsensu lato (s.l.), або «в широкому розумінні»[5].
Hipparion зазвичай був середнього розміру, близько 1,4 м заввишки в плечах[6][7]. Приблизна маса тіла гіпаріона залежить відвиду, але коливається від 135 до 200 кг[3].
Трипала нога гіпаріона
Гіпаріон загалом нагадував зменшену версію сучасного коня, але мав по дварудиментарних зовнішніх пальці на кожній кінцівці на додаток докопит, тобто був трипалим. У деяких видів ці зовнішні пальці були функціональними[8].
Гіпаріон мав гіпсодонтові (зуби з високимикоронками)премоляри імоляри, з висотою коронки близько 60 мм. Рід мав ізольовані протокони у верхніх молярах, що означало, що верхівка зуба, яка називається протоконом, не була з'єднана з зубним гребенем, який називається протолофом[3]. Гіпаріон також характеризується своєю лицьовою ямкою, або заглибленням в черепі, розташованим передочною ямкою[9][10].
Гіпаріон досягав скелетної зрілості та, можливо,статевої зрілості у віці близько 3 років. Максимальний вік зразків гіпаріона на момент смерті сягав 10 років[7].
Hipparion, ймовірно, еволюціонував від видуCormohipparion протягом пізнього міоцену, приблизно 11,4—11,0 млн років тому. ВидCormohipparion occidentale поширився до Євразії та Африки з Північної Америки[3]. Останнім спільним предком гіпаріона ісучасного коня бувMerychippus[12].
У Старому світі гіпаріон зазнав скорочення популяції та вимирання з півночі на південь, як і багато інших міоценових хребетних. Вважається, що ця тенденція пов'язана з екологічними змінами, спричиненимиглобальним похолоданням і зниженням рівнявуглекислого газу в атмосфері[4].
Вікісховище:Hipparion
