Телебачення з високою роздільною здатністю,з високою чіткістю (англ.High-definition television, HDTV) — систематрансляціїцифрового телебачення з роздільною здатністю вищою ніж аналогові системи телебачення (NTSC,SECAM,PAL).HDTV транслюється в цифровому форматі, оскільки цифрове телебачення потребує канали з меншою пропускною здатністю за умови застосування відповідного стиснення зображення.
Термін «висока чіткість» з'явився в 1930-і роки, коли в телебаченні стали застосовуватися повністю електронні системи, що дозволили відмовитися від механічного сканування з роздільною здатністю 15÷200 рядків. У 1950-ті роки системи телебачення високої чіткості розроблялися найбільшими індустріальними державами (США,Японією та іншими державами) і пан'європейський консорціумом. Паралельно подібні розробки велися і в СРСР — у Московському науково-дослідному інституті телевізійному (МНДІТ) створили дослідну систему військово-штабної зв'язку «Трансформатор», яка дозволяла передавати зображення з роздільною здатністю 1125 рядків. Проте для того, щоб висока чіткість телебачення стала помітна неозброєним оком, необхідний дисплей з великою діагоналлю екрана. Висока вартість таких дисплеїв гальмувала розвитокТВЧ протягом десятиліть.
У 1980-ті роки в СРСР було створено два детально опрацьованих стандарти ТВЧ, що мали розширення 1525 і 1250 рядків (в режимі розгорнення). В епоху перебудови дослідні роботи в цій області велися у взаємодії з європейськими телекомпаніями. Для порівняння систем ТВЧ в 1990 у МНДІТ був створений стенд відображення інформації, який забезпечив відтворення сигналів високої чіткості на відео монітор, телевізорах, середніх (діагоналлю до 2,5 м) і великих (до 9 м) екранах. ПередОлімпійськими іграми 1992 інженери МНДІТ за участю компанії «Thomson» доустатковувати стенд, і на нього приймалися транслювалися з Барселони експериментальні передачі високої чіткості. Це була найвіддаленіша телетрансляція такого типу в Європі. Надалі в зв'язку з економічними проблемами 1990-х років російські розробки в області ТВЧ були згорнуті.
Стрімкий розвиток ТВЧ почалося в середині 2000-x років, одночасно з широким поширенням плазмових і рідкокристалічних дисплеїв. Для перегляду сигналу ТВЧ були розроблені спеціальні приймачі, дисплеї з високою роздільною здатністю, цифрові інтерфейси HDMI іDVI-D, а також носії HD DVD іBlu-Ray.Мовлення фільмів і телепередач у стандарті ТВЧ в США, Європі, Японії ведеться вже кілька років по платних кабельних і супутникових каналах.
29.08.2007 — Телекомпанія «Поверхность» розпочала мовлення каналу власного виробництва «Спорт HD» у форматі високої чіткості з супутника Eutelsat W4 в позиції 36E.
17.08.2010 — Телеканал «Спорт HD» припинив мовлення в зв'язку з заборгованістю компанії «Поверхность» перед оператором «Eutelsat» разом з усіма іншими телеканалами даного пакету.
18.08.2011 — На конкурсі цифрового телебачення стандартуDVB-T2 право на мовлення у HD (МХ-1, МХ-2, МХ-3 та МХ-5) отримали наступні телеканали:Інтер,Україна,Кіноточка,Тоніс,Мега,Enter-Music (з 15.04.2012 це право перейшло до каналуПіксель TV),MTV Україна (з 01.06.2013 це право перейшло до каналуZoom) таБанк TV. Ще 2 канали, які будуть транслюватись у HD, повинні були обрати пізніше, але не обрали. На ці місця претендували:ICTV,Новий канал,М1,СТБ,Хокей (з 10.06.2013 це право перейшло до каналу XSPORT),Перший національний. Ці 8 (у майбутньому 10) каналів повинні мовити у «DVB-T2» — безкоштовно (за рішенням Нацради всі канали у мультиплексах МХ-1, МХ-2, МХ-3 та МХ-5 мають мовити безкоштовно).
01.12.2011 — Телеканал«Tonis» — почав мовити у HD (кабельна мережа Воля).
31.03.2012 — Телеканал «Tonis» — почав мовити у HD з супутника Amos 4.0W (відкрито).
ДоЄвро 2012 телеканал«Футбол» почав мовити у HD в кабельній мережі «Воля» та супутниковій мережі «Viasat». Після Євро 2012 канал«Футбол+» перейшов у HD-формат.
24.08.2013 — Почалося тестове HD-мовлення каналу«112 Україна».
26.11.2013 — Почалося регулярне HD-мовлення каналу «112 Україна».
12.2013 — ТелеканалRU Music (russian and ukrainian music) на офіційному сайті заявив, що має намір перейти на мовлення у форматі високої чіткості.
14.01.2015 — Телеканал RU Music почав мовлення у форматі високої чіткості та став першим у Центральній і Східній Європі, а також на просторах СНД музичним каналом, який глядачі можуть дивитися у форматі високої чіткості.
Надсилання відео ТВЧ на далекі відстані (від мовної станції до приймача кінцевого користувача) здійснюється, як правило, в стислому цифровому вигляді. Стиснення відео на порядок знижує вимоги до ширини каналу передачі (з 1,485 Гбіт/с до 15÷25 Мбіт/с), при цьому якість зображення залишається прийнятною.Для кодування відеосигналу в ТВЧ найбільш часто використовуються форматиMPEG-2 іMPEG-4/AVC.Для передачі сигналу ТВЧ в основному використовують технології цифрового телемовлення (DVB), у тому числі:
Оскільки мовлення ТВЧ в наш час[коли?] здійснюється в цифровому вигляді, то для передачі контенту придатний практично будь-якийцифровий канал з достатнімрівнем якості (QoS), то є достатньоїширини (15÷25 Мбіт/с для MPEG-2 або 8-12 Мбіт/с для MPEG-4 — в залежності від ступеня стиснення) і гарантує певний прийнятний рівень затримки сигналу (1÷10 с, в залежності від розміру буфера приймального пристрою і вимог дозатримки сигналу).
Передача сигналу ТВЧ на короткі відстані (від приймача користувача до дисплея) здійснюється в стислому вигляді через цифрові інтерфейси (кабелі) HDMI і DVI-D. Використання цифрових інтерфейсів дозволяє повністю позбавитися від цифро-аналогових перетворень на всьому шляху проходження сигналу. Однак допускається підключення і по компонентним аналоговим інтерфейсів (RGBHV і YPbPr).
Для розповсюдження матеріалів високої чіткості на носіях були створені два нових формату —HD DVD іBlu-Ray. Їх місткість (до 100 Гбайт) дозволяє зберігати фільми у форматі ТВЧ. Наприкінці лютого 2008 «Toshiba» припинила підтримку і розвиток технології HD DVD, що означає перемогу Blu-Ray. [1]
Найпопулярніші формати стандартів високої чіткості:
720p: 1280 × 720 пікселів, прогресивна розгортка, відношення сторін 16:9, частота — 24, 25, 30, 50 або 60 кадрів в секунду (цей формат ТВЧ рекомендований як стандартний для країн-членів ЄВС);
1080i: 1920 × 1080 пікселів, черезстрокова розгортка, відношення сторін 16:9, частота — 50 або 60 полів на секунду;
1080p: 1920 × 1080 пікселів, прогресивна розгортка, відношення сторін 16:9, частота — 24, 25 або 30 кадрів на секунду.
Таким чином, формат 720p60 відповідає роздільній здатності 1280 x 720піксель і прогресивній розгортці з 60 полями на секунду (60 Гц). Формат 1080i50 відповідає роздільній здатності 1920 x 1080піксель (тобто, 2 мегапікселям) черезрядковій розгортці з 50 полями на секунду. Інколи черезрядкові поля називають напівкадрами, але, вони не є ними, оскільки два поля одного кадру мають часовий зсув.
Для позначення продукту в комерційних цілях, кількість кадрів або полів на секунду часто опускається, наприклад бірка «телевізор 1080i» позначає лише роздільну здатність відображення.[1] Часто, кількість кадрів на секунду можна визначити виходячи із контекста, часто, можна припускати значення або 50 або 60 Гц, за виключенням1080p, що може позначати 1080p24, 1080p25, та 1080p30, але і включати 1080p50 та 1080p60 в майбутньому.
Кількість кадрів або полів на секунду може вказуватись без роздільної здатності. Наприклад, 24p означає 24 кадри в прогресивній розгортці на секунду, а 50i означає 25 черезрядкових кадри на секунду, що складаються із 50 черезрядкових полів на секунду. Більшість HDTV систем підтримують деяку стандартну роздільну здатність та частоту кадрів або полів. Найпоширеніші перелічені в наступних розділах.
Використовується для відео в форматі 625-ліній/50 Гц, наприкладPAL-I
Якщо розглядати роздільну здатність, то слід брати до уваги і роздільну здатність трансльованого сигналу та оптимальну роздільну здатність телевізора (або іншого пристрою відображення). Більшість HDTV пристроїв містять пристрій маштабування відео зображення, і оптимізують трансльований сигнал.
Інколи, варіанти з прогресивною розгорткою називаютьEDTV (абоТелебачення покращенної чіткості, відангл.Enhanced Definition Television).