На цій сторінці показано неперевірені зміни
| Gilbern Sports Cars (Components) Ltd | |
|---|---|
 | |
 | |
| Тип | бізнес підприємство і автомобілебудівна компанія  |
| Правова форма | непублічне акціонерне товариство |
| Галузь | Автомобілебудування |
| Доля | 1968 - компанію купує фірма Ace Capital Holdings Ltd 1972 - компанію купує Майкл Лізер |
| Засновано | 1959 |
| Засновник(и) | Джайлз Сміт Бернард Фрізе |
| Закриття (ліквідація) | Квітень 1973 |
| Причина закриття | Банкрутство |
| Штаб-квартира | Ллантуіт Фардр,Уельс |
| Ключові особи | Моріс Коллінз Майкл Лізер |
| Продукція | Транспортні засоби |
| Співробітники | 60 (1969) |
 Gilbern уВікісховищі | |
|стиль_картки=Gilbern (Гілберн) — з 1959 року уельський виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Ллантуіт Фардр. У 1968 році компанію купує фірма Ace Capital Holdings Ltd, а у1972 році — Майкл Лізер. У 1974 році компанія припинила виробництво автомобілів.
Уваллійському селищіЛлантуіт Фардр, що знаходиться неподалік від містаПонтипрідд, графстваГламорган, що вПівденному Уельсі, жив м'ясник Джайлз Сміт. Наприкінці50-х він вирішує змінити свій стиль життя, і замість оброблення м'яса та його продажу перекваліфікуватися в майстри з виготовлення речей зі скловолокна, яке стало модним захопленням у другій половині50-х. У1959 році він випадково знайомиться знімцем, колишнім військовополоненим, які залишилися після війни уВеликій Британії, — Бернардом Фрізе, який взявся навчитиваллійця ремеслу. Фрізе мав досвід роботи зі скловолокном, працюючи у фірміMartin, що перебувала вКенті. Незабаром новим знайомим спала на думку ідея побудувати власнийавтомобіль, Сміт хотів побудуватикузов для купленогошасі, але Фрізе переконав нового товариша, що краще побудувати машину з чистого аркуша.
 | Ця статтяє сиримперекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможітьполіпшити переклад. |
 | Ця статтямістить текст, що не відповідаєенциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможітьудосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зістилістичними правилами Вікіпедії. Можливо,сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. |
У підсумку закипіла робота прямо за м'ясною лавкою Сміта, де розташовувалася містка будівля. Там з прямокутних сталевих труб побудували раму, на яку встановили переднюпідвіску і систему управління відAustin A35, задній міст від того жA35 встановили на самостійно розроблену незалежну пружиннупідвіску, як мотор був обраний 1 л 42-сильнийдвигун корпораціїBMC, що ставився наAustin-Healey Sprite, як гальма встановили гідравлічну систему з дисковими гальмами спереду і ззаду барабанними. Склопластиковийкузов був зроблений єдиним елементом, на який навішувалися двері, багажник ікапот, виконаний він був у стилікупе з посадковою формулою 2+2. Коли машина була майже готова, то один місцевий гонщик-любитель Пітер Котрелл напросився відвідати компаньйонів, далі він випробував машину. Після цього він починає казати Сміту і Фрізе, що у них вийшла досить непогана машина, тому нехай вони замислюються про серійне виробництво, а щоб підтвердити слова справою, замовляє другий примірник для себе.
Сміт з Фрізе починають думати над назвою марки, прийшли в результаті до іменіGilbern, яке складалося з перших букв імен своїх творців —Giles іBernard, самавтомобіль назвалиGT. Фірму, створену для їх виробництва, назвалиGilbern Sports Cars Ltd.
Утравні1960 року машину протестував автожурналAutosport, який дав позитивну оцінкуавтомобілю, після чого почалася збірка перших замовленихавтомобілів, причому у вигляді кит-карів, тобто машинокомплектів. Той же Котрелл переконав власників фірми продавати машини як кит-кари, тобто пропонувати своїм клієнтам готовий пофарбованийкузов без технічної начинки, виключаючи заднюпідвіску. Але продажі йшли мляво, і тоді, побудувавши перші 4кузови все в тому ж сараї, було вирішено пропонувати готові машинокомплекти, які на вибір могли оснащуватися 1 л мотором відAustin Healey, ним же, але вже оснащенимкомпресоромShorrocks, завдяки чому з літра знімалося 68к.с., або гоночним 1.1 л двигуномCoventry Climax, потужністю 72к.с..
_-_geograph.org.uk_-_1259844.jpg)
У підсумку за1960 рік було продано 11 машин, оскільки комплекти були досить дорогими, обсяги виробництва були мінімальними, тому комплектуючі доводилося закуповувати у місцевих дилерів за ринковою ціною, а не за контрактною. У1961 році був куплений завод в сусідньому селіЧерч Уілледж, завод на той момент простоював останні 40 років. Оскільки фірмі непотрібні були приміщення в повному обсязі, то інша площа заводу стала здаватися в оренду, тим самим повертаючи хоч якісь гроші, позичені на купівлю приміщення. Але продажі залишалися низькими, навіть не дивлячись на те, що Котрелл як міг намагався допомогти з реалізацією продукції, в першу чергу рекламуючи машини, тобто успішно бравши участь на спортивних змаганнях. У1962 році з'явився 1.55 лдвигун, потужністю 84к.с. відMGA, з ним машина могла розганятися до 160км/год, тоді ж деталі відAustin A35 були замінені на компоненти відMorris Minor 1000. Тепер найпопулярнішим виявився варіант з 1.55 лдвигуном, варіант з 1.1 л верхньовальнимдвигуном був випущений всього в кількох примірниках, оскільки інтерес до нього перебивав компресорний мотор.
Обсяги виробництва починали рости, тепер в тиждень виготовлялося по одній машині, до цього їх випускали в середньому на рівні однієї машини на місяць, штат працівників виріс з 5 людей до 20. У1962 році найменшим і єдиним пропонованим мотором став 1.6 лдвигун відMGA MkII, він видавав 80к.с., наприкінці1963 року його змінив 1.8 л мотор, потужністю 90к.с. від новогоMGB, з якимкупе вагою в 830 кг міг розігнатися до 179км/год. Крім мотора машина обзавелася й іншими компонентами відMGB, в тому числі й ручноюкоробкою передач з овердрайвом фірмиLaycock de-Normanville, в заднійпідвісці, яка була власної розробки, з'явилася тяга Паннара. У цей часваллійці створюють мережу дилерів поВеликій Британії, і навіть продають кілька машин за океан, тобто вСША.
У1965 році вироблялося вже по три машини на тиждень, тобто по 12 на місяць, як альтернативурядній 4-ці стали пропонувати V4 об'ємом 2 л, запозичений у фірмиFord, але цей варіант не був популярним. У тому ж році гонщик Кен Вілсон, якому набридло програвати Петеру Котреллу, вирішує замовити машину такої ж марки, що й у конкурента, тобто маркиGilbern, але з 4.5 л V8 відChevrolet і заднім мостом відJaguar. Оскільки ця машина перегрівалася, то Вілсон попросив Котрелла доопрацювати його машину. В результаті машина була доведена до розуму, завдяки чому Вілсон здобув численні перемоги в ралі, що проходили вУельсі, наприклад, вШелслі Уолш абоПрескотт.
Через рік починається робота над новою, більш потужною і сучасною зовні моделлю. Нова машина будувалася за колишнім принципом — просторова рама з труб квадратного перерізу, як елементипідвіски і управління були запозичені компоненти відMGB,двигуни V6 об'ємом 2.5 л (114к.с.) і 3.0 л (140к.с.) серії Zodiac закуповувалися у фірмиFord, так само як і 4-ступінчастікоробки передач. Вжовтні1966 року на Британському мотор-шоу була представлена модельGenie, яка зовні нагадувалаVolvo 140-серії, яка дебютувала всього на кілька місяців раніше.Кузов, як і колись, був повністю виготовлений зі склопластику, але двері тепер кріпилися не докузова, а до металевого каркаса, що зменшувало ризик провисання дверей.
У виробництво машина поспіла тільки в1967 році, змінивши собою модельGT, новинка відGilbern розвивала швидкість до 194км/год, а сотню набирала за 9 секунд, при цьому машина дуже непогано оснащувалася, наприклад, шкіряний салон був стандартним обладнанням, а за замовленням на машину можна було встановити електричні склопідіймачі вікон. Машина продовжувала поставлятися як в готовому вигляді, так і у вигляді кит-кара, в останньому випадку з покупця держава не стягувала додатковий податок при купівлі, цей факт і робив кит-кари популярним видом бізнесу уВеликій Британії. Проте продажі цієї моделі виявилися ще більш скромними, ніж у попередника, тут позначилося і подорожчання продукції, і посилення конкуренції.
У Сміта і Фрізе, які стояли весь цей час на чолі фірми, не вистачало коштів на розширення виробництва, у результаті вквітні1968 року їхнє підприємство викуповує компаніяAce Capital Holdings Ltd, керувала якою сім'я Коллінзів, а син голови фірми — Роджер Коллінз, будучи фанатом класичних машин, умовив батька (Моріса Коллінза) вкласти гроші вуельську фірму. Сміту і Фрізе були запропоновані посади що керівних директорів. Але нові власники поставили перед директорами дві мети — розширення дилерської мережі та збільшення обсягів виробництва, незабаром Джайлз Сміт покидає створену ним фірму. У цей час машину модернізують, задній міст і передняпідвіска запозичується уMGC, замість спицьованих коліс з'являються легкосплавні диски власного дизайну, які розв'язували проблему з керуванням. Наприкінці1968 року з'являється нова модель —PI 130, це був той жеGenie, тільки з 3-літровим мотором, на який встановили інжектор фірмиTecalemit Jackson, завдяки чому потужність піднялася до 165к.с., але на цю машину знайшлося всього 9 покупців, водночас з рейтингів зникла найдоступніша і найслабша версія моделіGenie з 2.5 лдвигуном.
Улипні1969 року модельGenie змінюється практично ідентичною зовні машиною —Invader MkI, головна відмінність полягала в посиленій рамі (у попередника не рідкістю була поява тріщин в передній частині рами) і більш потужних гальмах, як опція з'явиласякоробка автомат, якою оснащувалиєвропейські моделіFord. Базове оснащення стало багатшим, тепер, купуючи машину, покупцеві не доводилося доплачувати за електропідіймачі скла, плюс панель приладів стала оброблятися шпоном з горіха.
Ця машина стала останньою, в розробці якої взяв участь Бернард Фрізе, який слідом за Смітом вирішив покинути підприємство. Замість Фрізе новим директором стає Майкл Лізер, під керівництвом якого штат співробітників виростає з 20 осіб до 60, це допомагає підвищити продаж автомобілів до позначки в 100 машин за рік, проте в1970 році продажі просідають до позначки в 70 одиниць. Уберезні1971 року вносяться зміни допідвіскиавтомобіля, задній міст отримує тягу Уатта, на додаток до версії зкузовомкупе з'являється модифікаціяуніверсал — Sports Estate. Варіант зкузовомкупе можна було легко відрізнити від попередника за додатковими щитками вентиляції на задній стійці.
У тому ж році публіці демонструється прототип новогоавтомобіля, який отримав кодову назвуТ11. Це був спорткар із заднім розташуваннямдвигуна ікоробки передач, запозиченого відAustin Maxi,кузов вміщував тільки двох людей, проте, не дивлячись на інтерес до машини, керівництво вирішило відкласти в довгу шухляду цей проєкт, оскільки не був до кінця досліджений ринок, плюс на ринку були важкі часи й, приміром, фірмаMarcos тільки зіграла своє перше банкрутне діловодство.
Тому, вирішивши сконцентруватися на вже відомій продукції, вгрудні1971 року почалися роботи над оновленням моделіInvader, які остаточно закінчилися лише увересні1972 року. Тим часом ще влипні1972 року Моріс Коллінз продає всього за один фунт стерлінгів улюблену іграшку сина, тобто фірму, що вироблялаавтомобілі маркиGilbern, покупцем став директор заводу Майкл Лізер, який бере в співвласники Роджера Селуея, які і доводять оновлену версію до логічного кінця.Invader MkIII отримав переднюпідвіску відFord Cortina MkIII, переглянуту заднюпідвіску, тепер з тягою Паннара, в підсумку колія коліс виросла на 10 см, через що довелося розширюватикузов. 3-літровийдвигун ставився тепер не від моделіZodiac, а відFord Capri 3000 GT, мотор серіїEssex розвивав 144к.с.. Однак дебют новинки супроводжувався неприємними новинами, держава скасовує зквітня1973 року податкові послаблення при покупці кит-карів, тепер покупцям доводилося платити рівнозначні суми, тому сенс у машинокомплектах пропадає. МодельInvader MkIII стала першою моделлю фірми, яка випускалася тільки в готовому варіанті, але і готова продукція не користувалася попитом, ціна наавтомобіль дорівнювала ціні на більш солідний і потужнийJaguar XJ6. Нові власники фірми починають шукати дилерів за межами острівної держави, зокрема вГолландії, куди вдається продати дев'ять машин з лівим розташуванням керма.
Щоб добитися рентабельності і погасити заборгованості, які з'явилися до покупки підприємства, треба було вийти на рівень 4 машин на тиждень, але цього не сталося, в підсумку долипня1973 року борги підприємства тільки виросли, Селуей вирішив покинути підприємство, перш ніж воно було оголошено банкрутом. Увересні1973 рокууельський інвестор Ентоні Петерс прочитав новину, що єдинеавтомобільне підприємство вУельсі потерпає, і приходить на допомогу Лізеру, незабаром виробництво машин поновлюється, щоправда вони стали ще дорожчими. З відновленням робочого процесу почалася і робота над наступним поколіннямавтомобіля —Invader MkIV, яка відрізнялася більш довгою базою коліс, завдяки чому машина повинна була стати 4-місною, а не з посадочною формулою 2+2.
Але, не дивлячись на те, що Петерс обіцяв допомогу в розмірі 750 000 фунтів, перед підприємством виникає нова перешкода — більш жорсткі закони з безпеки та забруднення навколишнього середовища, тепер було потрібно проводити креш-тести і тести на екологічність, але добила підприємство паливна криза, що почалася внаслідок ізраїло-арабського конфлікту. Уберезні1974 року фірма остаточно закрила свої ворота, на момент припинення діяльності на складі залишалося близько 20 машинокомплектів, які були потихеньку розпродані, останній зібранийавтомобіль цієї марки мав в технічному паспорті позначку1993 рік випуску. Всього з1960 по1974 рік був побудовано 1005автомобілівуельської маркиGilbern.
.svg)
.svg)