| Renault FT | |
|---|---|
 | |
| Тип | легкий танк Схема: класична |
| Походження |  Французька республіка |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1917–1945 |
| Оператори | Французька республіка |
| Війни | Перша світова війна,Громадянська війна в Росії,Польсько-радянська війна 1920,Громадянська війна в Китаї,Громадянська війна в Іспанії,Друга світова війна,Французько-таїландська війна,Війна за незалежність Туреччини (французами) |
| Історія виробництва | |
| Розробник | Рудольф Ернст-Мецмаєр (нім.Rodolphe Ernst-Metzmaier) |
| Виробник | Рено |
| Виготовлення | 1917–1918 |
| Виготовлена кількість | понад 3800 |
| Варіанти | Char à canon 37,Char mitrailleur, FT 75 BS,Char signal, FT 17modifié 31, Six Ton Tank Model 1917,Російський Рено,Fiat 3000 |
| Характеристики | |
| Вага | 6.5 т |
| Довжина | 5 м |
| Довжина ствола | 21 |
| Ширина | 1.74 м |
| Висота | 2.14 м |
| Обслуга | 2 (командир, водій) |
| Підвищення | −20…+35 |
| Приціл | телескопічний 1 × 8-мм |
| Броня | стальна катана Лоб: 22 мм, верх: 16 / 17°, середина: 16 / 70°, низ: 16 / 30° Борт: 16 / 0° Корма: 16 / 0° Дах: 8 / 65—90° Днище: 6 Башта: лоб: 16 / 12°, маска гармати: 16, борт: 16 / 12°, корма: 16 / 12°, дах: 8 / 73—90° |
Головне озброєння | 37 мм гармата або 7.92 ммкулемет боєкомплект: 237 |
| Двигун | Renault 4-циліндровий бензиновий 39 к.с. (29 кВ) |
| Трансмісія | ковзаюча |
| Підвіска | вертикальні пружини тиск на ґрунт: 0,60 |
| Дорожній просвіт | 0.41 м |
| Швидкість | шосе: 7,8 км/год |
| Прохідність | підйом: до 45 стінка: 0,6 рів: 1,35; 1,8 (з «хвостом») брід: 0,7 |
 Renault FT у Вікісховищі | |
Renault FT — французькийлегкий танк, розроблений компанією«Рено» під часПершої світової війни.
Розробка цього танка стала революційною в історії танкобудування. Рено FT став першим танком з гарматноюбаштою, яка могла обертатись на 360°[1]. Конструкція танка, при якій башта встановлювалась нагорі машини,двигун розташовувався позаду, а водій сидів спереду, стала традиційною у танкобудуванні, такекомпонування використовують і сьогодні.
Більше трьох тисяч танків виготовлено французькою індустрією, більшість в 1918 році. Також в США виготовлено 950 майже повних копій даного танка під назвоюM1917, але вони не брали участь в Першій світовій війні.
Розробку новоголегкого танка розпочато в травні 1916 року відомим автомобільним виробникомЛуї Рено. Є свідчення про те, що сам Рено займався попередньою розробкою проєкту танка, так як не був достатньо упевнений, що вірне співвідношення потужності і ваги машини може бути досягнуто длясереднього танка, запитуваного армією. Прикінцеві креслення проєкту підготував один з найталановитіших проєктувальників Рено — Родольф Ернст-Мецмаір.
Незважаючи на те, що проєкт танка Рено був набагато прогресивнішим, ніж перші два французьких танки (CA-1 Шнайдер і важкийСен-Шамон), у Рено спочатку були проблеми із затвердженням проєкту командувачем французькими танковими силами полковником (пізніше генералом) Жаном-Батистом Еженом Естіенном (Jean Baptiste Eugène Estienne). Навіть після першого використання танків англійцями 15 вересня 1916, після якого французам знадобилося впровадження власних броньованих машин, виробництво легкого танка майже скасували на користьнадважкого танка (пізніша розробкаChar 2C). Однак, тепер уже за активної підтримки Естіенна, а потім і французьких головнокомандувачів, які розглядали легкі танки як більш здійсненний і реалістичний вибір, Рено нарешті зміг продовжити розробку свого танка. Але все одно змагання з Char 2C тривало до самого кінця війни.
У першій половині 1917 року дослідний зразок танка повільно вдосконалювався, однак проблеми з ременем приводувентилятора і зсистемою охолодження у FT збереглася до кінця Першої світової війни. У 1917 році вироблено всього 84 танки, але до кінця війни поставлено 2697 машин. Принаймні, всього вироблено понад 3 177 танків, деякі оцінки вказують до 4 000 танків, всіх модифікацій. Однак цифра 3 177 — загальна кількість танків, поставлених французькій армії; ще 514 танків були, можливо, безпосередньо поставлені армії США, 24 — у Велику Британію і три — в Королівство Італія. Таким чином, ймовірна повна кількість випущених танків склала 3 694 одиниць. Спочатку, танка мав круглу башту, пізніше — восьмикутну. В останніх модифікаціях танк мав скруглену башту (так званубашту Жиро, за назвою однієї з багатьох фабрик, на якій вони випускалися), що виготовлялася з листової сталі. На останні дві модифікації танка могли встановлюватися гармата Puteaux SA 18 або 7,92-мм кулеметГочкіса. У США побудована за ліцензією трохи змінена версія танку, так званийШеститонний танк абоM1917 (всього 950 танків, з них 64 одиниці до кінця війни, але було вже надто пізно, щоб скористатися ними в бойових діях).
6-тонний танкM1917 — (англ.Six-ton Tank M1917), також відомий як «Форд-двомісний» (англ.Ford Two-man) —легкий танкСША періоду Першої світової війни, варіант Рено FT-17. Виготовлявся серійно з жовтня1918 року, загальний випуск склав 952 машини в декількох варіантах. У Першій світовій війні ці машини взяти участі не встигли, проте використовувалися для навчально-тренувальних цілей до кінця1930-х років, а з початкомДругої світової війни багато M1917 передалиВеликій Британії іКанаді, для використання в тій же якості.
На основі FT-17 свій танк створилиіталійці —«Fiat 3000» (L5/21) і Fiat 3000B (L5/30). Розробку танка здійснили фірми«Ансальдо» і«Бреда», а замовлення на виробництво 1400 машин отримав«Фіат». У порівнянні з FT-17, «Fiat 3000» був більш легким і швидкісним. До появи в1929 у англійських танків«Карден-Лойд» Модель VI «Fiat 3000» були єдиними машинами, які у великій кількості мала італійська армія. Італійці використовували їх вАбісинії,Лівії і навіть у самому Королівстві Італія. Востаннє «Fiat 3000» брали участь у бойових діях в ходівисадки союзних військ на Сицилії.
Також варіант FT-17 вироблявся вРадянській Росії.Російський Рено (також відомий як «Танк М»), являв собою майже повну копію французького легкого танка «Рено» FT-17. Випускався в1920 дрібною серією наСормовському заводі. Вироблено всього 15 машин, кожна з особистою назвою, як у корабля — «Борець за свободу тов. Ленін», «Борець за свободу тов. Троцький», «Пролетар»(«Пролетаріат»), «Червоний боєць», «Паризька комуна», «Буря», «Гроза», «Ілля Муромець», «Перемога», тощо Участі в будь-яких бойових діях танки не брали.
Пізніше, в 1925—1927 роках, на основі FT-17 і«Fiat 3000» створений перший радянський великосерійний танкТ-18 (або МС-1). Вироблявся з 1928 по 1931 рік, всього в декількох варіантах випущено 959 танків цього типу, не рахуючи прототипу. Наприкінці 1920-х — початку 1930-х років Т-18 становив основу танкового паркуРСЧА, але досить швидко був витіснений більш досконалимТ-26. Застосовувався в бою вконфлікті на КВЖД, але в 1938–1939 роках застарілі і зношені Т-18 були в основному зняті з озброєння або використовувалися як нерухомі вогневі точки. У незначній кількості ці танки ще залишалися у військах в боєздатному стані до початкунімецько-радянської війни і використовувалися на початковому її етапі.
FT-17 став першим танком, що мавкомпонування, яке отримало пізніше назву «класичного». Відділення управління розміщувалося в лобовій частині танка, бойове відділення збаштою кругового обертання, в якій знаходилося основне озброєння танка, розташовувалося за ним, в середній частині танка, а моторно-трансмісійне відділення займало кормову частину корпусу.Екіпаж танка складався з двох чоловік — механіка-водія і командира, який займався також обслуговуваннямгармати абокулемета.
 | Цей розділ статті щене написано. Ви можете допомогти проєкту,написавши його. |
FT-17, крім неозброєного варіанту танка управління, випускався в двох варіантах, «гарматному» і «кулеметному», котрі розрізнялися установкою відповідного озброєння у башті. Велика частина танків, близько 2100 машин, була випущена в кулеметному варіанті, в гарматному випущено близько 1500 машин[2]. Озброєння танків «гарматного» варіанту складалося з напівавтоматичної 37-мм нарізноїгарматиPuteaux SA 18, створеної на основі піхотної гармати mod.1916 TR. Гармата мала довжину ствола 21калібр або 777 мм, вертикальний клиновий затвор іпружинніпротивідкоти. Розміщувалася гармата в установці в лобовій частині башти, в напівсферичній броньованій масці, що встановлювалась на горизонтальнихцапфах в поворотному, у вертикальній осі, основному броньовому щитку. Наведення гармати здійснювалося її вільним хитанням за допомогою плечового упору, максимальні кути вертикального наведення становили від −20 до +35 градусів.
Верхня стулка лобового люка з оглядового щілиною при пересуванні відкидалася вгору, утворюючи вікно механіка-водія. У бойових діях водій вів спостереження через три відкриті оглядові щілини у верхній стулці і у вилицях корпусу. Командир користувався циліндричним ковпаком з п'ятьма оглядовими щілинами і грибоподібною відкидною кришкою в башті для огляду поля бою.
Засоби зв'язку (радіостанція) були лише в модифікації FT 17 Signal ou TSF. У всіх інших варіацій танку радіостанції не було.
На танк встановлювався чотирициліндровий ряднийкарбюраторний двигун Renault 18CV, з діаметром циліндра 95 мм і ходом поршня 160 мм. Він розвивав потужність 20к.с. при 800 об/хв, 27 к.с. — при 1000 обертах, 39 к.с. — при 1500 обертах. Попереду двигуна розміщувавсяпаливний бак. Подачубензину здійснював насос с мембраною або пульсатором, а на великих ухилах використовувалося пальне з додаткового бачка. Через конічнезчепленнякрутний момент двигуна передавався на механічнукоробку передач з пересувними шестернями, що мала чотири передачі вперед і одну назад.
Механізмами повороту служили конічні бортовіфрикціони. Управління здійснювалося двома важелями повороту, важелем управління коробки передач, педалями газу, зчеплення і ножного гальма, ручками акселератора і гальма. Для повороту відключалася і пригальмовувалася відповіднагусениця. Танк міг розвертатися на місці навколо вертикальної осі.
Ходова частина стосовно одного борту складалася з 9опорних і 6підтримних котків, напрямного колеса з гвинтовим механізмом натягу гусениці і ведучого колеса заднього розташування. Підтримні котки (крім заднього) булипідресорені гвинтовою спіральною пружиною. Підвіска балансирна, з листовими напів еліптичними ресорами, прикритими броньованими листами. Гусениця — крупноланкова цівкового зачеплення.
Танк мав хорошу опорну і профільну прохідність. Для поліпшення прохідності при подоланні ровів і ескарпів в кормовій частині був встановлений знімнийкронштейн («хвіст»). З «хвостом» машина мала здатність долати рів шириною до 1,8 м іескарп висотою до 0,6 м, валити дерева товщиною до 0,25 м, не перекидалася на підйомах до 38° і при кренах до 28°. Мінімальний радіус повороту дорівнював ширині колії машини (1,41 м).
Разом з тим, існуючі FT-17, хоча і проявили себе як досить ефективні танки в траншейній війні, не були добре адаптовані до умов мирного часу. Основна проблема полягала в їх низькій максимальній швидкості, що вимагало використання спеціальних транспортних засобів, коли танки мали переміститися за межі своєї операційної бази, і що робило їх принципово непридатними для патрульної служби вколоніях. Тому було прийнято рішення переробити частину існуючих машин, з установкою на них більш ефективної підвіски. Перші зміни були в танках типу FT Kégresse, з підвіскою обладнаноїсистемою Kégresse яка до цього використовувалася в напівгусеничних машинах. Гусениці були зроблені з гуми, укріпленої сталевими елементами. У 1925 році 42 танки перебудували таким чином, і використали в 1926 році під час повстанняберберів вМарокко. Ця зміна дозволила танкам розвивати максимальну швидкість в 17 км/год, але досвід роботи показав, що гусениця мала тенденцію зіскакувати на максимальній швидкості, що часто мало катастрофічні наслідки, і тому подальшу розробку проєкту припинили. Дев'ять танків FT Kégresse продані Югославії, п'ять — Польщі і один — Швеції.
Афганістан.svg)
Бельгія — 54 од.
Бразилія — 40 од..svg)
Велика Британія — ліцензійні американські.svg)
Третій Рейх — використовувалися як трофеї під назвою Pz.Kpfw.17R 730 (f) або Pz.Kpfw.18R 730 (f) — близько 500 од.
Греція
Іран
Друга Іспанська республіка,.svg)
Іспанія У 1919-1923 Іспанія отримала 11 танків FT і 1 командний TSF. До початку громадянської війни на озброєнні було FT - 5 у націоналістів в Севільї і 5 - у республіканців в Мадриді. Доля TSF на той момент невідома. В ході війни у Франції і Польщі були куплені ще 65 од. FT[3].svg)
Королівство Італія — 3 од., потім випускалася власна модифікаціяFiat 3000.svg)
Канада — ліцензійні американські
Республіка Китай — один/два десятки
Литва — 12 од.
Нідерланди — 2 од.
Норвегія.svg)
II Польська Республіка — 174 од.
Росія (білий рух)
Румунське королівство — 74 од.
СРСР — трофейні білі; потім випускалася власна модифікація«Російський Рено»
США — 514 од., потім випускалися за ліцензією під назвоюМ1917
Туреччина
Фінляндія — 32 од.Французька республіка — 3737 танків 1917–1940 рр.
Чехословаччина — 7 од..svg)
Швейцарія — 5 од.
Швеція — модифікація NC27 (NC1) куплена для випробувань
Естонія — 12 од..svg)
Королівство Югославія — 48 од..svg)
Японська імперія — під назвою Тип 89 «Ко-Гата» (лита башта (так званий FT-18) гарматні і кулеметні(6,5 мм Тип 3)) — 13 од.
У 1919 році в Польської Армії генералаГаллера у Французькій республіці утворений 1 полк танків, оснащений 120 танками FT-17 (четверте місце в світі щодо наявних броньових сил). У червні 1919 полк танків разом з армією генерала Галлера повернувся до Польської республіки, з усім обладнанням; брав участь врадянсько-польській війні. До моменту початку Другої світової війни польська армія мала 102 танки цього типу. Навіть наприкінці тридцятих років Рено FT-17 залишався придатною до бойових дії бронемашиною. Renault FT-17 перебував на озброєнні до початкуДругої світової війни в арміях Французької та Польської республік. Експлуатувався вПівнічній Африці. До початку Другої світової війни, німецькіPz.Kpfw.I хоча вже й поступилися роллю основного танка значно більш боєздатним Pz.Kpfw.II, а також частково —Pz.Kpfw.III іPz.Kpfw.IV, котрі вступили в ще дрібносерійне до того часу виробництво, все ще використовувалися Вермахтом в значних кількостях. Станом на15 серпня1939 на озброєнні Третього Рейху були 1445 Pz.Kpfw.IAusf.A іAusf.B[4], що становило 46,4 % всієї бронетехнікиПанцерваффе. Тому навіть безнадійно застарілі до того часу FT-17, що мали гарматне озброєння, мали в бою перевагу над ними і були цілком придатними, в умовах грамотного використання для застосування як винищувачі танків. Трофейні французькі танки використовувалисяВермахтом як навчальні машини, а також для тилового патрулювання і охорони аеродромів.
В 1919 році 6 танків FT-17 захоплені червоноармійцями поблизу міста Одеси усоюзного експедиційного корпусу. Один танк направили до Москви і за розпорядженнямЛеніна на заводіЧервоне Сормово танк ретельно скопіювали і випустили з двигуном АМО і бронеюІжорського заводу під ім'ям «Борець за свободу товариш Ленін», іноді позначається як перший радянський танк«М». Правда, в дорозі деякі деталі були загублені, тому деякі агрегати, наприклад, коробку передач, довелося конструювати заново.
Завдання вдалося виконати, але лише частково: було побудовано всього 15 екземплярів, причому, за висновком однієї з комісій, вони були «незадовільні за якістю, незручні з володіння зброєю, частково зовсім неозброєні».
Деяка частина цих танків перебувала на озброєнніФінляндії і брали участь уЗимовій війні.
Перші танки потрапили вЯпонську імперію вже незабаром після закінчення Першої світової війни. Першим японським танком став прибулий в жовтні 1918 року британськийMk.IV, за яким у1919 році послідували приблизно 6Mk.A «Уіппет» і 13 французьких FT-17[5], що отримали в Японії позначення «Ко Гата Сенша»[5].
У роки Першої світової війни, французам вдалося створити дуже вдалий легкий танк «Рено» FT-17, який значною мірою визначив подальший розвиток конструкторської думки в танкобудуванні. Всього випущено 7820 од. FT-17 різних варіантів, і незважаючи на активні експортні поставки, тисячі (<2800) танків цього типу продовжували залишатися на озброєнні французької армії вміжвоєнні роки[6]. Це накладало істотний відбиток на французьке танкобудування в1920-ті роки — за наявності таких значних запасів, що перевищували будь-які запити армії в мирний час, модернізація танкового парку йшла мляво. Розроблені як розвиток FT-17,середні танкиNC 27 іNC 28 небагато перевершували його за бойовими якостями, відрізняючись до того ж ненадійною підвіскою і в результаті випущені лише в незначній кількості. Єдиним танком підтримки піхоти, прийнятим на озброєння за цей час став розроблений на основі NC 28 і випущений в кількості, за різними даними, від 60 до 100 од.D1 — малорухливий і недостатньо для своєї маси броньований[7].
Рено FT-17 був порівняно простимтанком; характеризувався невеликим тиском наґрунт — 0,6 кг/см², що важливо при русі по пересіченій місцевості.Танк міг долати окопи шириною до 1,8 м і схили до 35°.
В 2024 році, як повідомив ресурс WhatTheJam, майстер з ремонту класичних автомобілів Камерон Свінні протягом року виготовив танк FT-17. У проєкті зі створення танка, який вважається першим у світі сучасним танком, Камерону вдалося поєднати всі свої хобі та інтереси. Вартість створеного танка склала $50 000[8].
| Бронетехніка Китайської Республіки часівДругої японо-китайської війни | |
|---|---|
| Танкетки й малі танки | |
| Легкі танки | |
| Середні танки | |
| Бронеавтомобілі | |
| Автомобілі | |
| Мотоцикли | |
