| E-3 Sentry | |
|---|---|
_(8739203052).jpg) | |
 | |
| Boeing E-3 Sentry (AWACS) | |
| Призначення: | Літак дальнього радіолокаційного виявлення і наведення (AEW&C) |
| Перший політ: | 31 жовтня1975 |
| Прийнятий на озброєння: | березень1977 |
| На озброєнні у: |  НАТО США.svg) Велика Британія Франція Саудівська Аравія |
| Розробник: | Boeing Defense, Space & Security і Westinghouse Electric  |
| Виробник: | The Boeing Company |
| Всього збудовано: | 68 одиниць усіх модифікацій |
| Вартість одиниці: | US$270 млн |
| Модифікації: | E-3А — літакисистеми АВАКС НАТО; Е-3B/C/G — модифікації системи АВАКС США; E-3D (E-3AEW.1) —Королівські ВПС Великої Британії; E-3F —ВПС Франції |
| Екіпаж: | 17 — 25 осіб |
| Максимальна швидкість (МШ): | 853 км/год |
| МШ біля землі: | 230 км/год |
| Бойовий радіус: | з 6-годинним бойовим патрулюванням 1612 км |
| Практична стеля: | 11 844 м |
| Довжина: | 46,61 м |
| Висота: | 12,73 м |
| Розмах крила: | 44,42 м |
| Площа крила: | 283,35 м² |
| Порожній: | 78 000 кг |
| Споряджений: | 147 420 кг |
| Максимальна злітна: | 160 822 кг |
| Двигуни: | 4 ×турбовентиляторні Pratt and Whitney TF33-PW-100A (на експортних —CFM56-2A-2) |
| Тяга (потужність): | 4 × 93,41 кН |
 E-3 Sentry у Вікісховищі | |
E-3 Sentry (укр. «Се́нтрі»)[a] — американський військовийстратегічний літакдальнього радіолокаційного виявлення. Розроблений компанієюBoeing на базі пасажирського літакаBoeing-707-320B. Перший політ здійснив31 жовтня1975 року. На озброєнніВПС США,Великої Британії,Франції таСаудівської Аравії. До кінця серійного виробництва в1992 році було побудовано 68 літаків різних модифікацій[1].
Наприкінці 1960-х років уСША була прийнята концепція національної оборони, згідно з якою виявленнябомбардувальників противника мало здійснюватися на дальніх підступахзагоризонтними РЛС похило-поворотного сканування простору. При наближенні бомбардувальників, для більш точного визначеннякоординат цілей і оперативного наведеннявинищувачів мали використовуватисялітаки дальнього радіолокаційного виявлення (AEW —Airborne Early Warning). Пізніше вимоги військових були розширені — літаки отримали функцію виявлення і наведення (AEW&C/AWACS)[1].
На початку1970-х років, дослідження, що проводились фахівцямиНАТО також засвідчили, що покращеннятактико-технічних характеристик сучасноївійськової авіації робить неефективним використання стаціонарнихРЛС пунктів управління і радіолокаційних постівоб'єднаної системи ППО НАТО в Європі по низьколетячих цілях, особливо у районах згірським рельєфом, що має істотний вплив на своєчасність оповіщення про повітряного противникаорганів і пунктів управління, а також активнихсил ППО, приведення їх у готовність доперехоплення абообстрілу цілей. Крім того, командування НАТО вважало, що в перспективі характербойових дій передбачатиме зростання складності повітряної обстановки, її високу динамічність і інтенсивне застосування засобіврадіоелектронної боротьби — усе це висувало підвищені вимоги до стійкості управління авіацією. Дослідження показали, що система повітряного попередження, спрямована на виявлення малорозмірних високошвидкісних повітряних суден-порушників на великій дальності, а також за необхідності — надводних морських цілей (кораблів ікатерів), значно підвищить обороноздатність Альянсу[2].
Перший прототип літака системи AWACS, створений компанієюBoeing на базіпланера вантажного літакаБоїнг-707-320B, отримав позначенняEC-137D. Він здійснив перший політ5 лютого1972 року. Всього було побудовано дві дослідні машини. Усерію пішли літаки під кодом E-3A, яких було замовлено 34 одиниці[1].
Перші 24 літаки були поставлені в базовій комплектації. Десять останніх — в модернізованому, стандартному, дляВПС США іНАТО варіанті з удосконаленою РЛС AN/APY-2. Базові американські E-3А були допрацовані у E-3В шляхом установки перешкодостійкої системизв'язкуHAVE QUICK[en], підвищеннязавадостійкості всього бортового радіоелектронного обладнання іавіоніки, а також установки ще п'яти робочих місць для операторів. Перший E-3В ВПС США отримали18 липня1984 року. Надалі літаки неодноразово модернізувалися, в тому числі й ті, що знаходяться в експлуатації.
Третя фаза модернізації, що проводилася в1990-х роках (проект Block30/35) включала модернізацію обладнання та дооснащення системами, які дозволяли здійснювати якрадіотехнічну розвідку (станція РТР AN/AYR-1) у пасивному режимі, так і інтеграцію цієї станції в комплекс наведення і управління, з метою класифікації цілей за характеромсигналів їх джерелвисокочастотного випромінювання. За проектомSnappy у1991 році низку систем встановили на семи E-3В спеціально дооперації «Буря в пустелі», пізніше аналогічним чином допрацювали ще вісім літаків. Літаки Е-3 ВПС США, що пройшли модернізацію планера за стандартом Block40/45 позначаються E-3G.
У грудні1978 року,Комітет оборонного планування підписав меморандум про взаєморозуміння щодо закупки і спільної експлуатації НАТО 18 літаків E-3A/Dсистеми АВАКС, призначених для використання як власної повітряної системи дальнього радіолокаційного виявленняПівнічноатлантичного альянсу. Літаки E-3AАВАКС НАТО відрізняються від американських E-3B/C незначними змінами в електронному обладнанні, а також маютьпідкрильні вузли підвіски зброї на які можуть також навішуватися контейнери з обладнанням длярадіоелектронної боротьби. Десять літаків стандарту НАТО також отримали системи Have Quick, на них підвищили обчислювальні потужності і ефективність бортового радіоелектронного обладнання.
ДляКоролівських повітряних сил Великої Британії виготовлялася модель E-3D з двигунами CFM56-2A-2, яка з1990 року отримала позначення Sentry AEW.Mk.I. Всього було випущено сім Е-ЗAEW.1. Літаки цієї модифікації мають універсальну системудозаправки в повітрі, яка працює як з телескопічною штангою американськихтанкерів, так і з європейською системою «шланг-конус». Також, ця машина дооснащена станціямикороткохвильовоїтропосферного зв'язку[en] та станціямирадіотехнічної розвідки. Літаки E-3D з дещо зміненим складом обладнання у варіанті E-3F використовуютьсяВПС Франції (чотири одиниці)[3].
.jpg)
.jpg)
Основу комплексуАВАКС становить потужна багатофункціональнаРЛС кругового оглядуAN/APY-1 (AN/APY-2). Саме їїантена є основною розрізнювальною ознакою літаків E-3. Це великий тарілкоподібний обертовий обтічник 9,1 м в діаметрі і 1,8 м в товщину, що підтримується двомапілонами з великоюхордою на висоті 4,2 м надфюзеляжем в хвостовій його частині. Обтічник нахилений вниз на 6° для поліпшення обтічності. Нахил антени від горизонту компенсується в електронний спосіб. Антена маєгідравлічний привод і робить коло за 10секунд, забезпечуючи при цьому зону радіолокаційного огляду 360°. Радар здатен виявляти не лише повітряні об'єкти, а й морськісудна. Літаки типу бомбардувальник виявляються з відстані 520 км, низьколетячі малорозмірні цілі можуть бути виявлені на дальності до 400 км, цілі над горизонтом — до 650 км від літака. Крім своєї основної функції обтічник антени також слугує для відведення надлишкового тепла від апаратури літака. Підсистема обробки даних з бортовогокомп'ютера 4PiCC-1, розробленого компанієюIBM, забезпечує стійкий супровід одночасно до 100 цілей. Оператори РЛС можуть проводити упізнання літаків противника і стеження за ними на низьких висотах незалежно від характеру рельєфу місцевості і видавати інформацію цілевказівки своїм літакам, що знаходяться в тому ж районі. В літаках E-3A АВАКС НАТО застосовуються також бортові РЛС нижнього огляду зфазованою решіткою, що дозволяє виявляти і супроводжувати цілі, виявлення яких зазвичай утруднене у зв'язку з постійними наземними перешкодами[1][3].
Спочатку розроблені як гнучка, перешкодостійка, мобільна оглядоварадіолокаційна станція, літаки Е-3А постійно вдосконалювалися у відповідності з завданнями, що визначалися змінами геополітичної ситуації і характером місій. Внаслідок послідовних програм модернізації, Е-3А, зберігаючи функції дальнього радіолокаційного виявлення, тепер являють собою також ікомандний, зв'язковий і координаційний центр. Літаки модифікації E-3B мають вдосконалену РЛС AN/APY-2 з бортовим комп'ютером 4PiCC-2, нові системикодованогоцифрового зв'язку. Літак може працювати з надводним і малорухливим повітряним цілям. За програмою модернізації RSIP РЛС була доопрацьована з метою ефективного виявлення маловисотнихкрилатих ракет. Заявлялося, що після модернізації приймальної частини локатора останній зможе виявляти об'єкти з ЕПР (ефективною площею розсіювання сигналу) 1 м² на дальності до 425 км[3].
На літаку встановлено чотиритурбовентиляторні двигуни TF33-P-100/100A. Двигуни мають по дваелектрогенератори кожен, з сумарною потужністю близько 1000 кВт для живлення бортової апаратури. Експортні модифікації літаків оснащувалися двигунамиCFM International CFM56.
УВПС США експлуатується 31 літак E-3C. 27 машин приписані доавіабазиТінкер вОклахома-Сіті. Чотири літакиВПС США в зоні Тихого океану вАнкориджі наАлясці (військова базаЕльмендорф-Річардсон) і вКадені,префектура Окінава вЯпонії (авіабазаКадена). Один літак знаходився в дослідній експлуатації фірми «Боїнг», але влітку2012 був відправлений на утилізацію[1].
Багатонаціональний компонент NATO AWACS — 17 літаків E-3А з місцем базування на оперативнуавіабазуГайленкірхен (Гайленкірхен,Німеччина) та реєстрацією вЛюксембурзі (хоча ця країна не має національних ВПС). Британський компонент NATO AWACS E-3D — окремаавіаескадрилья, сім Е-ЗAEW.1 на авіабазіВоддінгтон[en] (Лінкольн,Велика Британія). УВПС Франції чотири E-3F. П'ять E-3А «стандартний» (відмінний від початкового «базового») з1986 року були поставленіСаудівській Аравії. Вони входять до складу 18-ї ескадрильї, яка спочатку дислоковалася на авіабазіПринц Султан[en] (Ель-Хардж), в1997 році була перебазована вЕр-Ріяд[en].
.jpg)
За час експлуатації розширювався спектр завдань E-3 Sentry віддальнього радіолокаційного виявлення (AEW —Airborne Early Warning), поступово, в ході численних модернізацій, до C3I (Command, Control, Communications, Intelligence), притаманнихповітряним командним пунктам. Була також забезпечена оперативна сумісність літаків Е-3 з системами управління412L[en] (об'єднані ВПС),NATINADS («Нейдж»). У1979 році літаки Е-3 і винищувачі були обладнані апаратурою об'єднаної тактичної системи розподілу данихJTIDS[en], що дозволило передавати символьну інформацію про обстановку на борт одночасно декількох десятків літаків в радіусі до 600 км. Сьогодні E-3 Sentry вирішують завданняуправління,зв'язку ірадіотехнічної розвідки у визначених районах і здатні контролювати повітряну обстановку, відстежуватилітаки іракети противника, здійснювати наведення своєїавіації. З моменту прийняття на озброєння Е-3 в повній мірі продемонстрували свої можливості, ставши одним з найважливіших компонентівППО США і НАТО[1].
Під часвійни в Перській затоці в1991 році E-3 Sentry виконували завдання управліннядозаправленням літаків в повітрі, радіолокаційне супроводженнястратегічних бомбардувальниківB-52, виведення груп стратегічної,тактичної тапалубної авіації в райони здійсненняударів по наземним цілям, управління безпосередньоюавіаційною підтримкоюсухопутних військ, виявлення іракськихвертольотів, охоронне стеження залітаками-розвідникамиЕ-8А,U-2R,RC-135 на патрулюванні[1].
Післятеракту 11 вересня 2001 року повітряний компонентАВАКС НАТО приєднався до своїх колег зі США для спільноїпротиповітряної оборони в рамкахоперації «Ігл Есіст». Перший політ літаків НАТО з метою захисту повітряного простору США було здійснено15 жовтня[4]. У квітні2002 року США оголосили про покращення стану внутрішньої безпеки, тому потреба в літаках НАТО E-3A минула,16 травня2002 операція «Ігл есіст» завершилася. Загалом було проведено 44 місії[5].
У2011 році літаки E-3 АВАКС НАТО іВПС Великої Британії брали участь уміжнародній військовій операції в Лівії[6].27 січня2015 року британські E-3AEW.1 були задіяні воперації міжнародної коаліції під проводом США проти Ісламської держави на територіїІраку таСирії з аеродромів наКіпрі[5][7].
За час експлуатації втрачено три літаки.
22 вересня1995 року E-3С № 77-0354 ВПС США впав відразу після зльоту наавіабазі Ельмендорф-Річардсон. Причиноюкатастрофи стала відмова двох двигунів внаслідокзіткнення з птахами. Всі 24 члени екіпажу загинули[8].
14 липня1996 року відбувсяінцидент з E-3A № 79-0457 АВАКС НАТО на авіабазіПревеза (Превеза,Греція) внаслідок перерваного зльоту літак викотився за межіаеродрому в море і розламався надвоє, екіпаж з 16 осіб залишився живий[9].
28 серпня2009 року у E-3C № 83-0008 ВПС США при посадці на авіабазіНелліс в окрузіКларк, штатНевада підломилася передня стійкашасі[10].
{{cite web}}:Cite має пустий невідомий параметр:|df= (довідка)(англ.)
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
