Didymictis — вимерлийрід хижоподібних ссавців з родиниViverravidae, відомий з пізньогопалеоцену та ранньогоеоценуПівнічної Америки[2].Didymictis є єдиним віверавідом, для якого є значні посткраніальні залишки. Рід був переважно наземним, але принаймні частково швидкісним, схожим на цивету[3].
Didymictis має подовжений і відносно великий череп з невеликим і низьким мозком і довгою і вузькою основною частиною черепа. Потиличний і сагітальний гребінь дуже високі. Зубна формула: 3.1.4.2/3.1.4.2. За втратою останнього моляра й подовженим другим моляром, контрастує з міацидами, і подібний до зубних рядів у ведмедів та ракунів[4]. ПорівнюючиDidymictis зVulpavus, значно меншим і спритнішим віверавідом, Heinrich & Rose 1997 зазначили, що кінцівкиDidymictis, особливо задні, подібні до кінцівок у сучасних хижих тварин, пристосованих до швидкості, а передні кінцівки певною мірою спеціалізовані для копання. Автори дійшли висновку, щоDidymictis був відносно спеціалізованим наземним хижаком, здатним полювати швидко переслідуючи або полювати копаючи[5].
D. proteus відомий з пізнього палеоцену та найранішого еоцену (56.8–50.3 Ma) Вайомінга, Альберти, Колорадо, Південної Кароліни.
D. leptomylus відомий з еоцену (55.8–50.3 Ma) західної Північної Америки (Колорадо і Вайомінг), але є набагато менше екземплярів, ніжD. proteus.
D. protenus відомий з раннього еоцену (55.8–50.3 Ma) західної Північної Америки (Колорадо, Нью-Мексико, Вайомінг).
D. vancleveae відомий з фрагментованої щелепи з кількома зубами (Колорадо), описаної Робінсоном 1966 року, і ще одного зуба (Вайомінг), умовно віднесеного до цього виду; існував у еоцені (50.3–46.2 Ma).
D. altidens відомий з еоцену (50.3–46.2 Ma) Колорадо та Вайомінга.
D. dellensisDorr 1952 перенесено доPritictis dellensis(Dorr 1952).
Вікісховище:Didymictis