На цій сторінці показано неперевірені зміни
| Dampf-Kraft-Wagen | |
|---|---|
 | |
| 50°44′20″ пн. ш.13°03′55″ сх. д. / 50.738786543846° пн. ш. 13.065250225643° сх. д. /50.738786543846; 13.065250225643 | |
| Тип | Акціонерне товариство |
| Правова форма | акціонерне товариство  |
| Галузь | Автомобілебудування |
| Доля | Об'єднана зAuto Union в 1932 |
| Засновано | 1916 |
| Засновник(и) | Йорген Скафте Расмуссен |
| Закриття (ліквідація) | 1968 |
| Штаб-квартира | Чопау,Німеччина |
| Попередні назви | Rasmussen & Ernst, Zschopau-Chemnitz, Maschinen- und Armaturenfabrik, Apparatebau Anstalt |
| Ключові особи | Хуго Руппе Ріхард Брун |
| Продукція | Транспортні засоби |
| Власник(и) | Volkswagen |
| Холдингова компанія | Auto Union |
| Дочірні компанії | Zschopauer Motorenwerke J.S. Rasmussen |
 | |
 DKW уВікісховищі | |
|стиль_картки=DKW (Dampf-Kraft-Wagen, укр. — Парова машина) — з 1916 року німецький виробник мотоциклів таавтомобілів. Штаб-квартира розташована в Чопау. 29 червня 1932 року відбулося злиття фірм DKW, Audi, Wanderer і Horch в єдиний концерн Auto Union. У 1968 році компанія припинила виробництво автомобілів.
Йорген Скафте Расмуссен народився на одному зданських островів. Його батько був капітаном, і він помер, коли синові було всього кілька років, коли Йоргену було 19, померла і його мати, через рік після її смерті, в1898 році, він вступив до технікуму Мітвайді вНімеччині, але вчився він погано, і в1900 році його виключили з навчального закладу. Тоді він надходить в технічний навчальний заклад у містіЦвікау, яке закінчує через два роки на одні «3».1903 року він знайомиться в поїзді з бізнесменом Карлом Ернстом, і в1904 вони спільно відкривають фірмуRasmussen und Ernst, правда, незабаром Карл Ернст залишає фірму, яка займається продажем різного устаткування. Незабаром Расмуссен почав сам виготовляти деталі для парових машин, в1906 році він купує будівлю, в якій знаходився текстильний завод, в містіЧопау.1909 року фірма була перейменована вRasmussen & Ernst, Zschopau-Chemnitz, Maschinen- und Armaturenfabrik, Apparatebau Anstalt, ім'я Ернста продовжувало використовуватися, хоча він уже давним-давно покинув фірму.
З початкомвійни завод Расмуссена перейшов на виробництво детонаторів для снарядів, зупинивши виробництво деталей для паровиків, попит на детонатори був величезний, так щоданцеві довелося набрати собі додатковий персонал.
У1916 році разом зі своїм однокурсником, тежданцем, Свен Оге Матісеном починають експериментувати з побудовою паровихвантажівок системиамериканця Ролліна Уайта. Субсидувало розробкиDampfKraftWagen («Паровика») військове відомствоНімеччини, проте після поразкиНімеччини проєкт був згорнутий, але Расмуссен запатентував торговельну маркуDKW.1919 року на підприємстві Расмуссена працював інженер Хуго Руппе, що повернувся звійни, який довійни конструювававтомобілі відразу в декількох фірмах, в тому числі і у свого батька. Хуго Руппе сконструював крихітний2-тактний двигун для іграшок, Расмуссен вхопився за ідею, і створює дочірнє підприємствоZschopauer Motorenwerke J.S. Rasmussen, на якому починається виробництво 18 см3 0,25-сильних моторчиків, які рекламувалися як «Des Knaben Wunsch» — «Мрія хлопчика» (тобто розшифровувалась торгова маркаDKW).
У1921 році фірма стала випускати 118 см3 1-сильні мотори, які стали використовуватися як допоміжні мотори навелосипедах, які знову продавали під лейбломDKW, розшифровуючи цього разу, як Das Kleine Wunder («Маленьке диво»).
Ще в1919 році Расмуссен побачивелектромобіль фірмиSB-Automobil-Gesellschaft mbH конструкції Рудольфа Слабі і його кузена Германа Берінгера. Слабі був сином професора Адольфа Слабі, який був одним із засновників«Telefunken». Машина мала несучийкузов, виготовлений з фанери, і важила 180 кг разом з батареями, Расмуссен побачив в машині непоганий потенціал, пропонуючи їх інвалідам-учасникамвійни, більше того, ці електрокари стали продаватися вЯпонії, для чого була заснована компаніяThe Japan and German Electric Cyclecar Co.
У1920Еміль Фішер побудував на базі електрокара два прототипи «Der Kleine Bergsteiger» («Маленький горець») збензиновимдвотактним мотором, об'ємом 500 кубів, машина, вагою 250 кг, розвивала до 60км/год, однак в серію так і не пішла, сам же Фішер покинув фірму Расмуссена. Однак партнериданця Слабі і Берінгер випустили 266автомобілів під своєю маркою збензиновими моторами маркиDKW, які переважно поставлялися доОсаки.
У1921 році Йорген Расмуссен вирушає доСША, повернувшись звідти з ідеєю конвеєрного виробництва, він ставить на потік виготовленняскутери моделей«Lomos» і«Golem».
22 грудня1923 року Расмуссен реорганізує фірму, створивши акціонерне товариство зі своєї компанії —Zschopauer Motorenwerke J.S. Rasmussen AG, що цікаво, він був єдиним акціонером своєї фірми. Незабаром він починає скуповувати різні компанії, типу металургійних заводів вЗобліце іМарієнбергу; сідельну фабрику вФранкенбергу;Slaby-Beringer-Automobil GmbH, що збанкрутувала після землетрусу вЯпонії (коли були знищені всіавтомобілі, що знаходилися на складі), пізніше ця фірма стане виробникомкузовів дляавтомобілів маркиDKW, а колишній господар фірми — Рудольф Слабі — конструкторомDKW, а поки приймачем фірми служить компаніяDEW, що випускаєелектромобілі; також Йорген скупив купу дрібніших фірм іAudi-Werke AG зЦвікау.
До1928 року фірма була найбільшим уНімеччині виробникоммотоциклів, але Расмуссен бажав також випускати і доступніавтомобілі під маркоюDKW. Рудольф Слабі конструює2-тактний 600-кубовийавтомобіль з фанерним несучимкузовом, обклеєним дерматином, з металу були виготовленікапот і крила. Мотор розташовувався спереду, ведучими колесами були задні,коробка передач була триступеневою, гальмами були оснащені всі 4 колеса. Ця 15-сильна машина могла розвивати до 80км/год.
Машина зкузовомфургон вперше була представлена наЛейпцизькій виставці1928 року, і була добре прийнята. За1928 і1929 роки було побудовано близько 2000автомобілів цієї серії. Кілька таких машин були виставлені на гонках вНюрбургринзі, не дивлячись на те, що одна машина зійшла з траси, а друга фінішувала останньою — 14, це був успіх, оскільки ця машинка поступилася тільки таким грандам, якMercedes-Benz SSK,Bugatti T35,Bugatti T37 таAlfa Romeo, які ні в яке порівняння не йдуть з цим малятком. Намагаючись бути на хвилі спортивного успіху, в1930 році будується 18-сильний спорт-варіантPS 600 Sport.
Ця дешева спортивна машинка, яка могла розвивати 100км/год, відразу завоювала популярність у молоді.
Припинивши випускати модельР 15PS, керівництво фірми вирішило запустити замість неї в серію соліднішийавтомобільчик з 4-мациліндрами, розташованими V-подібно, і мотором рідинного охолодження, об'ємом 1 л. Машинку назвалиР 4=8, цифра вісім натякала, що 4-циліндровийдвотактний мотор проробляє таку ж роботу, якчотиритактний восьмициліндровий. Потужність мотора була досить пристойною для його об'єму, і становила 25к.с.. Як і у попередника, несучийкузов був виготовлений з фанери і оббитий штучною шкірою, до речі, які були дуже недовговічні, оскільки згнивали в сирому кліматі. Однак навіть не це засмучувало покупців цьогоавтомобільчика, який досить непогано розходився в умовах кризи, а витрата палива, справа в тому, що цей малюк споживав 10 л сумішібензину і масла.
У1930 році модель зняли з виробництва і замінили зменшеним варіантом, база його була менша на цілий дециметр (і складала 2.7 м), а головне — підкапотом стали встановлювати 800-кубовий мотор, потужністю 20к.с.. Однак модельV800 4=8 20PS не виправдала надій, і при тому, що вживала рівно стільки ж палива, до того ж і мала схильність до перегріву навіть у прохолодну погоду. Тому в1931 році на цекузов встановили колишній однолітровий мотор, а машина стала називатисяV1000 4=8 25PS.
.JPG)
Однак далеко не ця машина стала родзинкою стенду фірми наБерлінському автошоу Internationale Automobil-Ausstellung. Ще вжовтні1930 року бос фірми дав вказівку побудувати передньопривідний мікролітражнийавтомобіль, розробки велися на території заводу«Ауді» вЦвікау, через півтора місяця проєкт був готовий. Спочатку машина оснащуваласямотоциклетним 350-кубовим мотором, машина мала незалежну переднюпідвіску і підрамник з П-подібним профілем, оскількикузов, як зазвичай, був несучий і фанерний. Однакнавесні вже на стенді стоявавтомобіль з 600-кубовим 15-сильним мотором. Блок мотора був об'єднаний зкоробкою передач і диференціалом. Машина отримала назву Frontwagen, але в серію пішла вона під назвоюFA600 15PS.
Улютому1932 року замість цієї моделі з'явилася машинаTyp F2 Meisterklasse 601, яка була дещо більшою і витонченішою попередниці, а також отримала 4-міснікузови. Разом з нею вийшла замінаTyp V1000 4=8 —Typ 432 Sonderklasse, головна відмінність полягала в базі, що збільшилася на 6 см, і поява 4-ступінчастоїкоробки передач. Силові агрегати обох моделей залишилися незмінними.
Однак, не дивлячись на популярність дешевихавтомобілів, підприємства Расмуссена були у важких економічному становищі, обтяжені до того ж кредитами, взятими уСаксонського державного банку ще до кризи, тому, щоб вийти зі скрутного становища, Расмуссен починає переговори з Ріхардом Бруном, який був керуючим банком. Під час переговорів було вирішено створити об'єднання фірмиDKW,Audi, що вже практично належать банку, і купленої компаніїAugust Horch & Cie. Motorwagenwerke AG, яка стоїть на межі банкрутства, в результаті29 червня1932 року підписується угода про створення концернуAuto Union, в ході операції до трійки вже існуючих фірм також приєдналася компаніяWanderer-Werke AG, крім цієї фірми планувалося включення компанійHanomag іBrennabor, однак з ними не було знайдено компромісу. Главою концерну став Ріхард Брун.
Цікавий факт, що фактично концерн з'явився29 червня1932 року, однак юридично все було складено заднім числом, і по паперах значилося, що «Автомобільний Союз» був заснованийпершого червня1931 року.
За умовами договору кожна марка залишалася ніби незалежним виробником зі своєю виробничою програмою, але на ділі, наприклад, перший передньопривідний«Ауді» був побудований на підрамникуDKW з моторомWanderer, а збиралося все це на виробничих потужностях заводів фірмиHorch.
Більше півроку тому задньоприводну модель432 Sonderklasse змінює ще більша1001 Sonderklasse, мотор залишився 1 л, але потужність була піднята на 1к.с., і тепер мотор розвивав 26 к.с., задняпідвіска стала незалежною.
На початку1933 року мотори отримали петльову продувкуциліндрів системиАдольфа Шнюрле, що підвищило потужність 600-кубових моторів з 15 до 18к.с.. Разом з тим 600-кубовий мотор став початковим в модельному ряду серіїF2. Машина з 600-кубовим мотором стала називатисяF2 Reichsklasse 601, а машина з новим 700-кубовим мотором тієї ж системи Шнюрле, що розвивала 20к.с., стала носити назвуMeisterklasse 701. Крім цих моделей планувалося виробляти і 400-кубову версію, проте в ході випробувань з'ясувалося, що вона була занадто слабкою, і цю ідею засунули на дальню полицю.
Наприкінці1933 року готується до виробництва злегка більша модель з 700-кубовим мотором —F4 Meisterklasse. ВідF2 машина відрізняється округлішим дизайном, а також наявністю люка (багажника) в корпусікузова.
1934 року з компанії через розбіжності йде Йорген Скафте Расмуссен, який залишає бізнес і веде спокійний спосіб життя до самого1945 року, з приходомрадянської армії він біжить доДанії, де відкриє фірму з виробництвамотоциклів маркиDisa. А поки концерн«Ауто Юніон» починає будувати свої відомі спортивні боліди, які виступають під назвою концерну, а в «ДКВ» відбувається зміна моделі в задньоприводній лінійці. Машина класичної компоновки отримує патентовану концерномпідвіску коліс з «плаваючими» важелями, звідси і нова назва машини —Schwebeklasse («Плаваючий клас»). Крім іншого машина отримує гідравлічний привід гальм. Однолітровий мотор розвиває 26сил.«Швебеклассе» має посиленийкузов, оскільки його попередник страждав від слабкості монокока, розломкузова на дві частини був не рідкістю у«Зондерклассе 1001».
Угрудні1934 року публіці показується модель, яка замінить собою іF2, іF4 — цеF5. Машина зовні не сильно відрізнялася від попередників, але придбала напівметалеву основу несучогокузова, що мало підвищити міцність конструкції. Улютому1935 року машина була запущена в серію, аF2 іF4 паралельно випускалися дотравня місяця того ж року. Так само, як і попередні моделі,F5 мав два варіанти: перший — базовийReichklasse з 600-кубовим 18-сильним мотором, і дорожчий —Meisterklasse з 700-кубовим 20-сильним мотором, також«Мейстерклассе» відрізнявся центральною системою змащенняшасі, чого не було у базової моделі.
Усічні1935 року на«Швебеклассе» стали встановлювати 2карбюратора, в результаті потужність зросла до 30к.с.. Улипні1935 року задньопривідна модель отримує новий мотор, об'ємом 1050 кубів, цей мотор мав цікаву конструкцію: по суті це був V6, у якого 2циліндра не мали свічки, тобто працюючими були 4циліндри, але двациліндри працювали як нагнітачі, поршень 5 і 6циліндра штовхав паливо під тиском в 1, 2, 3 і 4циліндри. Розвивав такий 4/6-циліндровий моторчик 32к.с..
У цьому ж році «ДКВ» виходить на друге місце серед продаванихавтомобілів уНімеччині, пальму першості тримає фірма«Опель».
Уквітні1936 року«Рейхклассе» і«Мейстерклассе» знімаються з виробництва, на їх базі починають випускати відкритіавтомобіліFront Zweisitzer F5K 600 з укороченою на 26 см базою (2.4 м) і відповідно 600-кубовим мотором, іFront Luxus Cabriolet F5 700 (база 2.61 м), а такожFront Luxus Sport F5K 700 (база 2.5 м), «Люксус» були оснащені 700-кубовим мотором.
.jpg)
Тоді ж головний офісAuto Union переноситься з приміщень заводу «ДКВ» вЧопау в нові приміщення в містіХемніц. В кінці року фірма представляє спадкоємця серіїF5 Reichklasse/Masterklasse, —F7, і якщо технічно машина не змінилася, токузови машин стали сидіти нижче, що зробило їх візуально більш стрімкими. Цікавий факт, щоF7 стала першою машиною концерну, яку стали випробовувати на краш-тест, у тому числі і бічний.
Улютому1937 року наБерлінськійавтомобільній виставці було анонсовано появу нової топової моделіSonderklasse, яка прийшла на змінуSchwebeklasse.«Зондерклассе» отримав вперше дляDKW суцільнометалевийкузов, який був запозичений у фірми, що входить у концерн, —Wanderer, a саме — від моделіW24, який мав 1.7 л мотор. Однак технічна начинка була запозичена від попередниці, в тому числі і задняпідвіска, яка відрізнялася від«Вандерерської» (у останнього був жорсткий задній міст без важелів). Перехід на суцільнометалевийкузов був обумовлений старою проблемою — провисаннямкузова. Не дивлячись на те, що база машини виросла на 31 см в порівнянні з попередником, загальна довжина машини скоротилася на 15 см (до 4.15 м).
У1938 році була всього одна новинка — поява елегантного кабріолета на базі«Ф7», який став носити назвуFront Luxus Cabriolet F7-700.
Улютому1939 року з'являється модельF8, яка отримує посилений коробчатий підрамник, нові кріплення мотора, змінену рульову систему (черв'як і ролик), база машини зменшилася на 1 см. Одночасно було представлено 3 серії цієї машини:F8 Reichsklasse 600,F8 Meisterklasse 700 ікабріолетF8 Front Luxus Cabriolet 700, який на деяких експортних ринках продається якF8 Meister Super.Кабріолет фірми «ДКВ» став першимавтомобілем в світі, який отримав склопластикові елементикузова, так, наприклад, двері і задня частинакабріолета були виготовлені з композитних матеріалів.
.jpg)
Однак до кінця30-х років було вже ясно, що слабосильні передньопривідні машинки зжили себе, треба рухатися вперед, в1939 році починаються роботи над проєктування 3-циліндрового 900-кубового 28-сильногоавтомобіля, який повинен був стати головним конкурентомKdF Typ 82 (більш знаний якVolkswagen). Машина, яка отримала суцільнометалевий обтічнийкузов, була готованавесні1940 року, машина отримала індексF9, було побудовано всього 10 екземплярів для доводочних робіт, але тут почалися військові дії по відношенню до країнБенілюксу таФранції, і фірмі довелося припинити випробування своїх прототипів, разом з цим припинилося виробництво задньопривідних машин, оскільки завод почав випускати військовий транспорт для потреб вермахту:Sdkfz 221,Sdkfz 222,Sdkfz 223 іSdKfz 247. Проте виробництво легких передньопривіднихF8 тривало аж дожовтня1942 року, коли фірма остаточно перейшла суто на військову продукцію, до цього моменту передньопривідніавтомобіліDKW серії F (від одиниці до вісімки), стали наймасовішимнімецькимавтомобілем, їх було випущено за всі ці роки 267 350 примірників.
Післявійни всі підприємства концерну опинилися вамериканській зоні окупації,США незабаром передали територіюРадянському Союзу, більшість обладнання концерну було демонтовано і відправлено вРадянський Союз, туди ж вирушило 18 спортивних болідівAuto Union, які прославилися на довоєнних спортивних заходах.
КонцернAuto Union офіційно припинив існування17 серпня1948 року:автомобільний заводWanderer Werke пішов в історію,«Ауді» стала називатисяVEB Kraftfahrzeugwerke Audi, а з1952 року —VEB Automobilwerk Zwickau,мотоциклетне відділення фірмиDKW —VEB Motorradwerk Zschopau, або скорочено —MZ, алегкові автомобілі марки «ДКВ» стали випускатись під маркоюIFA (скорочення від організації, створеної ще в1946 році —IndustrieverbandFahrzeugbau). Виробництвоавтомобілів було відновлене на колишніх потужностях заводу«Ауді». Проте в серію пішла машинаF8 в єдиній версії — з 700-кубовим 20-сильним мотором.
Тим часом керівництво колишнього концерну«Ауто Юніон» вирішує відновити бізнес на територіїЗахідної Німеччини, оскільки в капіталістичних країнах залишилося ще багатоавтомобілів цього концерну, тільки уФРН збереглося близько 65 000автомобілів маркиDKW. Тому при допомозі урядуБаварії3 вересня1949 року була заснована компаніяZentraldepot für Auto Union Ersatzteile GmbH, яка стала займатися реалізацією з/ч для машин цього концерну. Незабаром Ріхард Брун і Карл Хан засновують компаніюAuto Union GmbH, яка не є спадкоємицею довоєнногоAuto Union AG. Для виробництва своєї продукції новоспечена фірма орендувала колишні приміщення, що знаходяться вІнгольштадті, націоналізовані ще довійни за наказомГерінга, сталеливарної фірмиRheinmetall-Borsig AG. Під часвійни територія заводу, у якому використовувався рабський труд в'язнів концтаборів, сильно постраждав від бомбардування союзників, а вже післявійни все обладнання було демонтовано переможцями як репарації.
Первісткомзахіднонімецької фірми, яка стала випускати своїавтомобілі під відомою маркоюDKW, став розвізнийфургончик, який був розроблений ще довійни —F89L Schnellaster. Машина вагонної компоновки була побудована на профільній рамі, як мотор виступав 700-кубовий 20-сильний агрегат,коробка була 3-ступінчастою. Розвізнийавтомобільчик, який міг бути у вигляді мікробусика, бортовика абофургончика, був обраний не випадково як першопрохідник, у післявоєннійНімеччині, яка лежала в руїнах, гостро бракувало комерційного транспорту, і він радо розходився, особливо не дорогий, так що «швидкий доставщик» допоміг молодій фірмі встати на ноги.
Разом з ним в каталогах з'явивсялегковий автомобіль моделіF10, виробництво яких почалося всічні1950 року. Оскільки виробнича лінія для складання власнихлегкових автомобілів ще не була готова вІнгольштадті, то виробництво цих машин було розгорнуто вШтутгарті кузовобудівною фірмоюBaur. Фірма«Баур» будувала на основі моделіF8 досить сучасні зовніавтомобілі, після того, як у середині1950 року почалося виробництво нової моделі вІнгольштадті,F10 була знята, їх встигли випустити близько 195–196 шт., однак тоді«Баур» підписав контракт зНДР, і поставив ще 250кузовів фірміIFA, яка реалізовувала машини під назвоюIFA-Baur F8, такожштутгартці стали пропонувати цікузови і власникам довоєнних машин, переробивши більше 1000автомобілів.
Влітку1950 року в серію пішов новийлегковий автомобіль, який став носити назвуF89Р Meisterklasse, це бувавтомобіль з трохи допрацьованимкузовом довоєнного прототипуF9, але з технічною начинкою відF8, з тією лише різницею, що мотор був форсований до 23сил. Найприкріше, що в цей же час вНДР запускаєтьсяIFA F9, це практично той же довоєнний прототип з його технікою, ця машина надалі ляже в основу наступних машинНДР, зокрема марки«Wartburg».
Поряд із закритим обтічнимкузовом покупцям пропонувалися відкриті 4-місні машини,кузови яким поставляла фірмаKarmann, а також можна було купити 2-місний варіант зкузовомкупе абородстер виробництва компаніїHebmüller, яка, на жаль, збанкрутувала втравні1952 року.
У1951 році виробничу програму розбавила машина зкузовомуніверсал, яка була побудована із застосуванням дерева, називався цей варіантF89U Universal.
Однак через два роки, вберезні1953 рокукузовуніверсала став суцільнометалевим, але не це було головною новиною цього року, а поява 3-циліндрової машини, яка отримала індексF91 Sonderklasse.
ВідF89Р Meisterklasse, який випускався паралельно, нова машина відрізнялася заднім панорамним склом, іншою решіткою радіатора, а також наявністю варіанту з кузовом хардтоп-купе (тобто без центральної стійки). 900-кубовий мотор розвивав 34сили і дозволяв розганятися до 120км/год, акоробка передач, отримала синхронізатори 2 і 3 передач.
У1954 роціфургончикF89L був перейменований вTyp 30, він трохи збільшився в габаритах, виросла його в/п (до 800 кг), і головне — отримав 800-кубовий 30-сильний мотор, який разом з 4-ступінчастоюкоробкою передач дозволяв «бичку» (німці прозвали його «Büffel») розганятися до 80км/год. Іншою подією стало відкриття заводу вІспанії —Industrias del Motor SA, цей завод якраз і почав виробництво оновлених «бичків».
Увересні1955 року наФранкфуртській виставці публіці був показанийавтомобіль, який був схожий наF91, однак чимось він все-таки відрізнявся, а саме — шириноюкузова.Кузов був розширений на 10 см, але довжина залишилася колишньою. У зв'язку з розширеннямкузова з'явилося гнуте переднє скло, а також решітка радіатора овальної форми. Підкапотом у новинки був 900-кубовий 38-сильний мотор, а також 4-ступеневакоробка передач, продавати машину стали під назвуF93 Großer, хоча в побуті вона більше знана як3=6 за задумом рекламників, 3-циліндровийдвотактний мотор давав таку ж віддачу, як і 6-циліндровийчотиритактний двигун аналогічного об'єму.Фургончик також отримує новий мотор, разом з тим машинка отримує новий індекс —Typ 3.
У1956 році потужність мотора була доведена до 40к.с., тепер масло треба було розбавляти в пропорції 1/40, а не 1/20, що знизило димність мотора і зменшило викид шкідливих газів, тоді фірмаDannenhauer & Stauss починає виробництвоавтомобілів із склопластиковимкузовом, спроєктованим гонщиками Гюнтером Аренсом і Альбрехтом Манцелем, цікузови стали встановлюватися нашасіF93. Цейавтомобіль зкузовомкупе став називатисяDKW Monza, на честьіталійської спортивної траси. Технічно машини були практично ідентичні, проте завдяки легшомуу і більш обтічномукузовукупе могло розвивати до 140км/год, що було на 20км/год більшеседана, і до сотні набирала швидкість за 20 секунд, а базовийавто — за всю 31 секунду. Цейавтомобіль дуже успішно виступав у спортивних заходах, і тільки за1956 рік встановив 5 рекордів у своєму класі (дляавтомобілів з об'ємом мотора до 1.1 л).
Ужовтні1956 року в вільний продаж надходить показаний ще увересні1955 року наФранкфуртській автовиставці повнопривіднийавтомобільF91/4 Munga (Mehrzweck UNiversal Geländewagen mit Allradantrieb, тобто «багатоцільовий позашляховик з повним приводом»), робота над яким почалася ще всічні1953 року, а ходові випробування йшли звересня1953 року. Поставка збройним силамНімеччини —Бундесверу почалася ще втравні1956 року. Мотор був 3-циліндровий 900-кубовий, потужністю 40к.с..Автомобіль мав постійний повний привід і 8 передач вперед і дві задні. Цей позашляховик міг підніматися на 70-градусний ухил і долати брід в 50 см.Автомобіль став популярним не тільки серед військових, але й у пожежників, єгерів і простих фермерів.
Все в тому ж1956 році вБразилії компанієюVeículos e Máquinas Agrícolas S/A (VEMAG) за ліцензією фірмиDKW починається виробництволегкових автомобілів під маркоюDKW-VEMAG, первістком стали автомобілі серіїF93. Ужовтні1956 року стали поширюватися чутки про злиття компанійDaimler-Benz AG,Bayerische Motoren Werke іAuto Union GmbH.
Улютому1957 року публіці була представлена нова модельF94, технічно вона практично ідентичнаF93, однак машини фірмиAuto Union нарешті стали оснащуватися 4-ма дверима, для цього довелося збільшити базу на 10 см. Увересні з'явився іуніверсал на його базі —F94U, також до списку опцій додалося автоматичне зчепленняSaxomat.
Крімуніверсала увересні1957 року майбутні клієнти побачили і нову 1 л модель, яка стала пропонуватися під назвоюAuto Union 1000, відF94 зовні машина відрізнялася тільки наявністю чотирьох кілець на решітці радіатора, але головна відмінність була підкапотом, там ховався 1 л 44-сильний агрегат. Ця модель представлена в 2-х варіантах: 2-дверний 4-місний хардторп, і 4-двернийседан.
А вБразилії почали випускати нові однолітрові машини під назвамиDKW-VEMAG Grande, ауніверсали — якDKW-VEMAG Vemaguet, а також під назвоюJipe — повнопривідний«Мунга». Виробництво спортивнихMonza було перенесено зіШтутгарта у фірмуMassholder, яка перебувала вГейдельберзі.
_ret.JPG)
28 квітня1958 року фірмаDaimler-Benz AG купує 88% акцій компаніїAuto Union GmbH. У цей рік в серію йдеAuto Union 1000SP, показаний одночасно з новинкоюAuto Union 1000 і побудований на його базі.
Це бувавтомобіль, який оснащувавсякузовомкупе,кузови виготовляла фірмаBaur, цейавтомобіль був дуже схожий наамериканськийFord Thunderbird, через що отримав прізвисько Schmalspur-Thunderbird, тобто «Вузькоколійний Тандебед». Від сімейних машин ціавтомобілі відрізнялися потужнішим мотором, який розвивав не 44к.с., а всі 55, що було досягнуто завдяки вищій компресії. З початком випуску цієї машини припиняється виробництво моделіMonza,«Даймлер-Бенц» відмовляється поставлятишасі сторонній фірмі, оскільки бачить в цій машині прямого конкурента своєї новинки.DKW Monza, яка продавалася через офіційні торгові мережі, була випущена за різними даними в кількості від 155 до 230 примірників.
Новийдвигун, об'ємом 1 л, отримує і позашляховик«Мунга», який став позначатися якF91 Typ 4+6 Munga, йогобразильський побратим, який, до речі, міг комплектуватися як повним приводом, так і переднім, став називатисяCandango.
Аавтомобілі серіїF94 починають продаватися з середини року якDKW 900. Тоді ж 1 л машиниAuto Union 1000 перемагають у своєму класі на Ралі Сафарі.
Усерпні1959 року відбувається розширення модельного ряду маркиAuto Union.Auto Union 1000S можна відрізнити відAuto Union 1000 по панорамному лобовому склу, по інших бамперах, декору решітки і т. д., підкапотом у цього варіанту був форсований до 50к.с. 1 л мотор. Тоді ж з'являється версія зкузовомуніверсал:Auto Union 1000 Universal.
.JPG)
Проте головною новинкою цього року стала модельJunior, його прототип під назвоюDKW 600 був представлений ще 2 роки тому наФранкфуртській виставці, і ось тільки тепер машина, яка отримала 750-кубовий 34-сильний мотор, була готова до виробництва. Машина по дизайну відрізнялася від іншої продукції маркиDKW, його зовнішній вигляд нагадувавамериканські машини. Незабаром з виробництва знімаєтьсяDKW 900 (вона жF94). Виробництво цих машин продовжилося вЛатинській Америці, правда, модель змінила назву наBelcar.
Наступні поновлення послідували тільки через 2 роки. У «ДКВ» з'явилася 800-кубова версія, яка стала називатисяJunior DeLuxe, а у«Ауто Юніон» також з'явилася версія, яка стала оснащуватися дисковими гальмами передніх коліс —Auto Union 1000S de Luxe Coupe. Крім цього всі машини марки«Ауто Юніон» отримали роздільні резервуари для бензину і масла, справа в тому, що заправки, що продавали суміш для подібних 2-тактних моторів, потихеньку стали зникати. Модель1000SP отримала в цьому році версію з відкритимкузовом —родстер. А базова модельAuto Union 1000 була знята з виробництва, її випуск продовжився на дочірньому підприємстві вАргентині.
У1962 році фірмоюAuto Union стала цікавитися компаніяVolkswagen AG, Генріх Нордхоф потихеньку починає вести переговори з керівництвомDaimler-Benz AG.
Усічні1963 року відбувається зміна моделей.
«Юніори» сходять зі сцени, замість них починають випускати 900-кубову 40-сильну модельF12.
Машина була побудована на базі попередника, але передні колеса отримали дискові гальма, колія коліс була розширена майже на 8 см, з'явилися стабілізатори в переднійпідвісці. Цю машину можна було замовити в двокольоровому варіанті. Усерпні до цієї моделі приєдналася доступніша версія, яка була по сутіJunior DeLuxe —F11, тільки зкузовом відF12. Підкапотом у неї був колишній 800-кубовий 34-сильний мотор.Фургончик«Schnellaster», конструкції якого виповнилося 22 роки, йде на заслужений спокій.
Восени1963 року на спокій йде машина, що веде родовід з1940 року, —Auto Union 1000S, замість неї починають випускатиDKW F102. Це бувавтомобіль з сучасним несучимкузовом, мотор був 2-тактний 3-циліндровий, але об'ємом 1.2 л, який видавав 60к.с.. Передняпідвіска була на стійках, задня — на торсіонах. Мотор отримав ту ж систему змішування масла з бензином, що і у попередника, система мастила була спроєктована спільно з фірмою«Бош». Однак, не дивлячись на привабливий вигляд, машини не стали продаватися так, як очікувала компанія«Даймлер-Бенц», яка вклала значні кошти в розробку цієї машини. Справа в тому, що на дворі була вже майже середина60-х, багато просунутих клієнтів вважали 2-тактну схему пережитком минулого, але сильніше на продаж вдарили навіть не думки оточуючих, а негативні відгуки в сторону новинки.Зима1963/1964 року видавалася дуже холодною, масло загусало в окремому резервуарі, відповідно не відбувалося змащення мотора, оскільки не проводилося змішування паливної суміші, і поршні рухалися в суху, після чогодвигун клинило. Компанія ремонтувалаавтомобілі по гарантії, однак проблема позначилася на довірі майбутніх покупців. Фірма«Даймлер-Бенц» починає проєктування 1.7 л 4-циліндрового 4-тактного мотора для заміни мотора застарілої конструкції.
У1964 році модельF12 отримує відкриту версіюродстер з 45-сильним мотором, вБразилії ж починається виробництвокупе під назвоюFissore,кузов якої був спроєктований вІталії однойменною фірмою.Бразильцям вдалося продати близько 2500 екземплярів цих красенів. Наприкінці1964 року фірма«Даймлер-Бенц» продає 50,3% акцій фірміVolkswagen AG.
У1965 році вБразилії починаються продажі дешевогоуніверсалаPracinha, у якого був практично відсутній хромований декор екстер'єру. УЄвропі«Фольксваген» знімає з виробництва моделіF11,F12 Roadster і1000SP. У виробництві залишаються тільки: 2-двернийседанF12, який отримує 45-сильний мотор, однак і цю машину знімуть з виробництва вже в тому ж1965 році; невдахаF102; і позашляховик«Мунга», який користується непоганим попитом.
ОскількиF102 було продано в рази менше, ніж було випущено, то було вирішено ставити за бажанням покупця 1.3 л V6-подібні 2-тактні мотори, робота над якими почалася ще в1960 році. Мотор міг оснащуватися від двох до шестикарбюраторами, базовий варіант розвивав 83 к.с., з 4-ма карбюраторами — 100сил, і 6-карбюраторний — дуже непогані 130сил. Всього було випущено близько 100 моторів, 13 з яких були встановлені наDKW F102, кілька моторів були замовлені людьми, які вже володілиAuto Union 1000S. Основна маса моторів пішла вБундесвер, який потребував потужніших варіантів позашляховихMunga.
Наприкінці1966 року«Фольксваген» купує акціїнімецької фірми, що залишилися, однак за договором«Даймлер-Бенц» залишає за собоюіспанську філію і завод вДюссельдорфі, який ще в1961 році почав паралельно випускати івантажні«Мерседеси».«Фольксваген» знімає з виробництва модельF102, щоб запустити оновлений варіантF103 з 4-циліндровим мотором 1.7 л, розробку якого починала ще фірмаDaimler-Benz AG, однак після обговорень нову машину було вирішено продавати під старою і забутою маркоюAUDI, щоб нова машина не асоціювалась з невдалою двотактною попередницею. А щоб потужності не простоювали, на заводі вІнгольштадті почали випускати«Фольксваген Жук». Однакавтомобілі з емблемоюDKW з рейтингів не зникли відразу, догрудня1968 року тривало виробництводвотактних 1 л позашляховиків«Мунга».
УБразилії ж у1967 році оновилиседани іуніверсали, які отримали 60-сильний мотор, а також нову оптику, однак цих машин випустили не так вже й багато, оскільки і це підприємство купив концернVolkswagen (VW do Brasil), виробничу лінію демонтували й замінили на нову, яка стала випускатиседаниVW 1600.
У1969 році відбулося злиття фірмAuto Union GmbH іNSU Motorenwerke AG, новостворена фірма стала називатисяAudi NSU Auto Union AG, згадка про«Ауто Юніон» була викреслена лише в1985 році, коли фірма стала називатися простоAudi AG.
Однакдвотактні машини все ще продовжували бродити поЄвропі, але тільки поСхідній, оскільки нащадкиDKW F9 —Wartburg 353 — продовжували випускати до1988 року, а найближчий родич з 2-циліндровимдвотактним двигуном —Trabant 601 — і зовсім до1990 року.
