Максимальнаглибина кольору CGA — 4біти. Це дозволяє використовувати палітру з 16 кольорів.
Молодші три біти відповідають червоному, зеленому і синьому кольорамелектронних променів монітора. Чорний колір означає, що всі промені практично вимкнені.
Синьо-зелений колір (ціан) досягається змішуванням синього й зеленого променів, пурпуровий — синього й червоного, коричневий — зеленого й червоного. Білий (світло-сірий) досягається змішуванням всіх трьох променів.
Останні вісім кольорів досягаються встановленням четвертого біту — біту інтенсивності — що дає яскравішу версію кожного кольору, хоча на багатьох моніторах темно-сірий неможливо було відрізнити від чорного. Кольорова модель CGA«RGB плюс біт інтенсивності» також називаєтьсяRGBI.
темно-жовтий
6
#AAAA00
Винятком є колір № 6: за моделлю RGBI, колір № 6 буде відображатись як темно-жовтий (#AAAA00). Однак, IBM вирішила включити додаткову схему в кольоровий монітор, що ослаблювала зелений компонент кольору № 6.
if (colorNumber == 6) green = green / 2;
В результаті виходить коричневий колір (#AA5500).[1]
40×25 символів, 16 кольорів. Кожний символ має розмір 8×8 точок. Ефективна роздільність екрану — 320×200 пікселів (пропорції пікселя — 1:1,2), при цьому неможливе звернення окремо до кожного пікселя. Всього доступно 256 різних символів, зображення котрих зберігаються вПЗП відеокарти. Для кожного символу можна задати колір символу і колір фону, обидва кольори обираються з палітри. Відеокарта має обсяг пам'яті, достатній для збереження восьми відеосторінок.
80×25 символів, 16 кольорів. Використовується той самий набір символів, що й для режиму 40×25. Ефективна роздільність екрану — 640×200 пікселів (пропорції пікселя — 1:2,4), також неможливе звернення окремо до кожного пікселя. Через те, що на екран можливо вивести вдвічі більше символів, ОЗП відеокарти достатньо для збереження чотирьох відеосторінок.
320×200 пікселів, так само, як і у текстового режиму 40×25. В графічному режимі можливо звертатися до окремих пікселів. Одночасно можливо використовувати лише чотири кольори, котрі неможливо обрати самостійно — для даного режиму визначено дві палітри:
Пурпурний, ціан, білий і колір фону (за замовчуванням — чорний).
Червоний, зелений, коричневий і колір фону (за замовчуванням — чорний).
При встановлені біту інтенсивності доступні яскраві варіанти палітр.
640×200 пікселів, так само, як і у текстового режиму 80×25. Можливо звертатися до окремих пікселів. Цей режим монохромний, доступні лише білий і чорний колір (кольори можна змінити).
В графічному режимі 320×200 колір фону можна змінити з чорного на будь-який з 16-колірної палітри.
В графічному режимі 640×200 основний колір можна змінити з білого на будь-який з 16-колірної палітри.
В текстовому режимі можна змінити колір бордюру (простору навколо основної області).
В графічному режимі 320×200 можливо використовувати третю чотирьохколірну палітру.
Текстовий режим 80×25 за допомогою налаштуваннявідеоконтролера можна змусити працювати як 16-кольоровий графічний режим 160×100.[2]
Деякі з цих прийомів можна комбінувати. В більшості програм ці можливості не використовувались, але є приклади їх використання в комп'ютерних іграх.[3]
Найпомітніший апаратний дефект CGA — «сніг» в текстовому режимі 80×25. Відеопам'ять CGA не підтримує одночасний запис і читання. В результаті, якщомікропроцесор здійснює запис в відеопам'ять в той момент, коли вона читається відеоадаптером — на екран виводяться випадкові пікселі. Цей дефект виправлено у багатьох клонах CGA.[4]
Для програмістів ще однією перешкодою є черезрядковий (interlaced) формат відеопам'яті в графічних режимах.[5]
Стандартні відеорежими не повністю використовують відеопам'ять.
Для бізнес-задач і роботи з текстами IBM одночасно з CGA випустила відеоадаптерMDA. Він виводив текст в режимі 80×25 з більш високою роздільністю — 9×14 пікселів на символ, що давало чіткіше зображення в текстовому режимі. З цієї причини, а також через більш високу вартість CGA, MDA був привабливішим для бізнес-користувачів.
В1982 році фірмоюHercules Computer Technology був випущений відеоадаптерHercules Graphics Card. Він підтримував текстовий режим, сумісний з MDA, і монохромний графічний режим. Роздільність графічного режиму становила 720×348 пікселів — більше, ніж у CGA. Завдяки монохромній графіці більш високої роздільності і можливості роботи з більш дешевим монохромним монітором, Hercules Graphics Card для багатьох був привабливішим вибором.[9]
Наступником CGA став відеоадаптерEGA, випущений в1984 році, що підтримував більшу частину відеорежимів CGA і додаткову роздільність 640×350 пікселів, а також програмно-налаштовувану палітру (16 кольорів з 64 можливих) в текстових і графічних режимах. Після випуску EGA ціна на CGA була знижена, і CGA позиціонувався як відеоадаптер початкового рівня. Це дозволило CGA залишатись популярним ще кілька років.
Популярність CGA стала падати з випускомVGA в1987 році.
↑Нортон П. Основы вывода изображения // Персональный компьютер фирмы IBM и операционная система MS-DOS = The Peter Norton Programmer's Guide to the IBM PC. — М. : Радио и связь, 1992. — С. 89. —ISBN 5-256-00381-X.
↑Kuphaldt, Tony R.Logic signal voltage levels.All About Circuits (англійською) .Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 13 листопада 2008.
↑Wilton, Richard. Programming the Hardware // Programmer's Guide to PC and PS/2 Video Systems. — Microsoft Press, 1987. — С. 544. —ISBN 1-55615-103-9.
↑Wilton, Richard. IBM Video Hardware and Firmware // Programmer's Guide to PC and PS/2 Video Systems. — Microsoft Press, 1987. — С. 544. —ISBN 1-55615-103-9.