Movatterモバイル変換

[0]ホーム
URL:

Перейти до вмісту
Вікіпедія
Пошук

Color Graphics Adapter

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Статус версії сторінки

На цій сторінці показано неперевірені зміни

БраузерArachne в режимі 640×200

CGA (англ.Color Graphics Adapter) —відеоадаптер, випущенийIBM в1981 році, і перший стандарт кольорових моніторів дляIBM PC.

Перша графічна плата IBM, що підтримує кольорове зображення.

Стандартна графічна плата CGA має 16кілобайтіввідеопам'яті і може підключатися або доNTSC-сумісного монітора чи телевізора, або доRGBI монітора, такого якIBM 5153. Збудована на основівідеоконтролераMotorolaMC6845, графічна плата CGA підтримує кілька графічних і текстових відеорежимів. Найвищароздільність серед усіх режимів — 640×200, найбільшаглибина кольору — 4біти (16 кольорів).

Палітра CGA

[ред. |ред. код]
16-колірна палітра CGA
0чорний
#000000		8(темно-) сірий
#555555
1синій
#0000AA		9блакитний
#5555FF
2зелений
#00AA00		10яскраво-зелений
#55FF55
3ціан
#00AAAA		11яскравий ціан
#55FFFF
4червоний
#AA0000		12яскраво-червоний
#FF5555
5пурпурний
#AA00AA		13яскраво-пурпурний
#FF55FF
6коричневий
#AA5500		14жовтий
#FFFF55
7білий (світло-сірий)
#AAAAAA		15яскраво-білий
#FFFFFF

Максимальнаглибина кольору CGA — 4біти. Це дозволяє використовувати палітру з 16 кольорів.

Молодші три біти відповідають червоному, зеленому і синьому кольорамелектронних променів монітора. Чорний колір означає, що всі промені практично вимкнені.

Синьо-зелений колір (ціан) досягається змішуванням синього й зеленого променів, пурпуровий — синього й червоного, коричневий — зеленого й червоного. Білий (світло-сірий) досягається змішуванням всіх трьох променів.

Останні вісім кольорів досягаються встановленням четвертого біту — біту інтенсивності — що дає яскравішу версію кожного кольору, хоча на багатьох моніторах темно-сірий неможливо було відрізнити від чорного. Кольорова модель CGA«RGB плюс біт інтенсивності» також називаєтьсяRGBI.

темно-жовтий
6#AAAA00

Винятком є колір № 6: за моделлю RGBI, колір № 6 буде відображатись як темно-жовтий (#AAAA00). Однак, IBM вирішила включити додаткову схему в кольоровий монітор, що ослаблювала зелений компонент кольору № 6.

if (colorNumber == 6) green = green / 2;

В результаті виходить коричневий колір (#AA5500).[1]

Стандартні текстові режими

[ред. |ред. код]
  • 40×25 символів, 16 кольорів. Кожний символ має розмір 8×8 точок. Ефективна роздільність екрану — 320×200 пікселів (пропорції пікселя — 1:1,2), при цьому неможливе звернення окремо до кожного пікселя. Всього доступно 256 різних символів, зображення котрих зберігаються вПЗП відеокарти. Для кожного символу можна задати колір символу і колір фону, обидва кольори обираються з палітри. Відеокарта має обсяг пам'яті, достатній для збереження восьми відеосторінок.
  • 80×25 символів, 16 кольорів. Використовується той самий набір символів, що й для режиму 40×25. Ефективна роздільність екрану — 640×200 пікселів (пропорції пікселя — 1:2,4), також неможливе звернення окремо до кожного пікселя. Через те, що на екран можливо вивести вдвічі більше символів, ОЗП відеокарти достатньо для збереження чотирьох відеосторінок.

Стандартні графічні режими

[ред. |ред. код]
#Палітра 1Палітра 1 за
більшої інтенсивності
0колір фонуколір фону
13 — ціан11 — яскравий ціан
25 — пурпурний13 — яскраво-пурпурний
37 — білий15 — яскраво-білий
#Палітра 2Палітра 2 за
більшої інтенсивності
0колір фонуколір фону
12 — зелений10 — яскраво-зелений
24 — червоний12 — яскраво-червоний
36 — коричневий14 — жовтий
  • 320×200 пікселів, так само, як і у текстового режиму 40×25. В графічному режимі можливо звертатися до окремих пікселів. Одночасно можливо використовувати лише чотири кольори, котрі неможливо обрати самостійно — для даного режиму визначено дві палітри:
    1. Пурпурний, ціан, білий і колір фону (за замовчуванням — чорний).
    2. Червоний, зелений, коричневий і колір фону (за замовчуванням — чорний).

При встановлені біту інтенсивності доступні яскраві варіанти палітр.

  • 640×200 пікселів, так само, як і у текстового режиму 80×25. Можливо звертатися до окремих пікселів. Цей режим монохромний, доступні лише білий і чорний колір (кольори можна змінити).

Додаткові налаштування і відеорежими

[ред. |ред. код]
#Палітра 3
0default
13 — ціан
24 — червоний
37 — білий
  • В графічному режимі 320×200 колір фону можна змінити з чорного на будь-який з 16-колірної палітри.
  • В графічному режимі 640×200 основний колір можна змінити з білого на будь-який з 16-колірної палітри.
  • В текстовому режимі можна змінити колір бордюру (простору навколо основної області).
  • В графічному режимі 320×200 можливо використовувати третю чотирьохколірну палітру.
  • Текстовий режим 80×25 за допомогою налаштуваннявідеоконтролера можна змусити працювати як 16-кольоровий графічний режим 160×100.[2]

Деякі з цих прийомів можна комбінувати. В більшості програм ці можливості не використовувались, але є приклади їх використання в комп'ютерних іграх.[3]

Дефекти

[ред. |ред. код]

Найпомітніший апаратний дефект CGA — «сніг» в текстовому режимі 80×25. Відеопам'ять CGA не підтримує одночасний запис і читання. В результаті, якщомікропроцесор здійснює запис в відеопам'ять в той момент, коли вона читається відеоадаптером — на екран виводяться випадкові пікселі. Цей дефект виправлено у багатьох клонах CGA.[4]

Для програмістів ще однією перешкодою є черезрядковий (interlaced) формат відеопам'яті в графічних режимах.[5]

Стандартні відеорежими не повністю використовують відеопам'ять.

Технічні характеристики

[ред. |ред. код]

Роз'єм

[ред. |ред. код]

Роз'єм на відеокарті:[6]

51
96
Pin assignments
PinФункція
1Маса
2Маса
3Червоний
4Зелений
5Синій
6Інтенсивністьосвітленості
7Зарезервовано
8Горизонтальна синхронізація
9Вертикальна синхронізація

Сигнал

[ред. |ред. код]
ТипЦифровий,ТТЛ[7]
Роздільність640×200, 320×200
Горизонтальна частота15,75 кГц
Вертикальна частота60 Гц[8]
Кількість кольорів16

Конкуруючі відеоадаптери

[ред. |ред. код]
  • Для бізнес-задач і роботи з текстами IBM одночасно з CGA випустила відеоадаптерMDA. Він виводив текст в режимі 80×25 з більш високою роздільністю — 9×14 пікселів на символ, що давало чіткіше зображення в текстовому режимі. З цієї причини, а також через більш високу вартість CGA, MDA був привабливішим для бізнес-користувачів.
  • В1982 році фірмоюHercules Computer Technology був випущений відеоадаптерHercules Graphics Card. Він підтримував текстовий режим, сумісний з MDA, і монохромний графічний режим. Роздільність графічного режиму становила 720×348 пікселів — більше, ніж у CGA. Завдяки монохромній графіці більш високої роздільності і можливості роботи з більш дешевим монохромним монітором, Hercules Graphics Card для багатьох був привабливішим вибором.[9]
  • Наступником CGA став відеоадаптерEGA, випущений в1984 році, що підтримував більшу частину відеорежимів CGA і додаткову роздільність 640×350 пікселів, а також програмно-налаштовувану палітру (16 кольорів з 64 можливих) в текстових і графічних режимах. Після випуску EGA ціна на CGA була знижена, і CGA позиціонувався як відеоадаптер початкового рівня. Це дозволило CGA залишатись популярним ще кілька років.
  • Популярність CGA стала падати з випускомVGA в1987 році.

Посилання

[ред. |ред. код]

Примітки

[ред. |ред. код]
  1. ↑Leonard, Jim (18 января 2006 г.).CGA monitor calibration (англійською) .Архів оригіналу за 8 лютого 2012. Процитовано 8 жовтня 2006.
  2. ↑Elliott, John (13 листопада 2008).Colour Graphics Adapter Notes (англійською) .Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 13 листопада 2008.
  3. ↑MobyGames (англійською) .Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 13 листопада 2008.
  4. ↑IBM Color Graphics Adapter (CGA).Faqsys (англійською) . Архіворигіналу за 17 травня 2002. Процитовано 8 жовтня 2006.[Архівовано 2002-05-17 уWayback Machine.]
  5. ↑Нортон П. Основы вывода изображения // Персональный компьютер фирмы IBM и операционная система MS-DOS = The Peter Norton Programmer's Guide to the IBM PC. — М. : Радио и связь, 1992. — С. 89. —ISBN 5-256-00381-X.
  6. ↑Справочник www.5v.ru.Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 13 листопада 2008.
  7. ↑Kuphaldt, Tony R.Logic signal voltage levels.All About Circuits (англійською) .Архів оригіналу за 27 червня 2013. Процитовано 13 листопада 2008.
  8. ↑Wilton, Richard. Programming the Hardware // Programmer's Guide to PC and PS/2 Video Systems. — Microsoft Press, 1987. — С. 544. —ISBN 1-55615-103-9.
  9. ↑Wilton, Richard. IBM Video Hardware and Firmware // Programmer's Guide to PC and PS/2 Video Systems. — Microsoft Press, 1987. — С. 544. —ISBN 1-55615-103-9.
Відеокарта
Порівняння розмірів
Роздільність дисплея
QQVGA · HQVGA · QVGA · HVGA · VGA · SVGA · XGA · XGA+ · SXGA · SXGA+ · UXGA · QXGA · QSXGA · QUXGA · HXGA · HSXGA · HUXGA
Широкоекранні варіанти
WQVGA · WVGA · WXGA · WSXGA/WXGA+ · WSXGA+ · WUXGA · WQXGA · WQSXGA · WQUXGA · WHXGA · WHSXGA · WHUXGA
Отримано зhttps://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Color_Graphics_Adapter&oldid=43990005
Категорії:
Приховані категорії:
[8]ページ先頭
©2009-2026 Movatter.jp