| Autocostruzioni Chiribiri | |
|---|---|
 | |
 | |
| Тип | бізнес і автомобілебудівна компанія  |
| Галузь | Автомобілебудування |
| Засновано | 23 вересня 1911 |
| Засновник(и) | Антоніо Кірібірі Мауріціо Рамассотто Гауденціо Верга |
| Закриття (ліквідація) | 1929 |
| Штаб-квартира | Турин,Італія |
| Попередні назви | Fabbrica Torinese Velivoli Chiribiri (1911-25) Auto Costruzioni Meccaniche Chiribiri (1925-29) |
| Ключові особи | Амадео Кірібірі Таціо Нуволарі Ада Кірібірі |
| Продукція | Транспортні засоби |
 Chiribiri уВікісховищі | |
|стиль_картки=Chiribiri (Кірібірі) — з 1911 року італійський виробник літаків та автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Турин.1928 року компанія припинила виробництво автомобілів.
Антоніо Кірібірі народився на Різдво1867 року в містіВенеція (в кварталіРіальто), підрісши, юнак захопився технікою. Юний Антоніо покидає рідну домівку і їде уФлоренцію (на той момент вже колишню столицю КоролівстваІталія). На початку90-х він влаштовується у фірмуMotori Bernardi, Miari, Giusti & C (найпершу вІталіїавтомобільну фабрику, яка виробляла до початку століття машини маркиMiari & Giusti),1905 року він переїжджає вМілан, де влаштовується в компаніюIsotta-Fraschini, а через рік вирушає доБрешії на щойно відкритий заводBrixia-Züst.1907 року він переїжджає вТурин, де йому запропонували місце технічного директора у фірміFabbrica Torinese Automobili, яка уже два роки випускалаавтомобілі маркиJunior.
Однак незабаром його захоплюють новомодні літаючі механізми, разом з Бертеллі він експериментує надлітаками, проте їхнілітаки виходять занадто важкими, і як не старалися автори, їх дітища не злітали (Бертеллі з самого початку використовував алюміній в конструкції крил).1909 року Кірібірі стає технічним директором першогоіталійського авіаційного заводу -Officine Miller, заснованого уродженцемСицилії Францем Міллером. Однак і на цьому місці він затримується всього на два роки, оскільки вберезні1911 року Антоніо проєктує власну конструкцію моноплана, незабаром його конструкція зацікавила льотчика-випробувача Мауріціо Рамассотто (вихідця з дуже багатої родини) та інженера Гауденціо Верга. Увересні того ж року спільно вони створюють фірмуFabbrica Torinese Velivoli Chiribiri.
Спочатку фірма почала виготовляти деталі длялітаків, але вже влітку 1912 року почалося виробництво власних повітряних транспортних засобів. Того ж року нашасіFIAT Tipo V 50/60HP був встановлений 7-літровий 130-сильний авіаційний мотор, що виготовлявся фабрикою Антоніо Кірібірі, ця машина була здатна розвивати 160км/год за відрізок в 1000 метрів, що було рекордом в той час.
1914 року великий поміщик Густаво Брунетта д'Юссо посуває Антоніо Кірібірі на будівництвоавтомобілів, він обіцяв спонсорство на побудову ста малолітражнихавтомобілів, які отримали назвуSiva 8/10 HP, що в перекладі означає "Шива", тобтоіндійське божество. Однак незабаром, після того як був побудований ходовий зразокавтомобіля, який був оснащений 1.1 л 4-циліндровимдвигуном, що розвивав 10к.с., і 3-ступінчастоюкоробкою передач, граф відмовився від своїх зобов'язань, оскільки сам він загруз у боргах. Кірібірі розумів, що його двомісна машина "вогкувата" і її треба доводити до розуму, але, тим не менш, не дивлячись на те, що він витратив на розробку вже досить пристойну суму з особистих коштів, ним було вирішено продовжити роботи щодо поліпшення своєї конструкції. Посприяв цьому рішенню початок військових дій вЄвропі і збільшення замовлень налітаки, плюс Кірібірі отримав замовлення на виробництво ста авіаційних моторів за ліцензієюфранцузької фірмиGnome et Rhone, крім цього заробітку фірма отримувала також прибуток від навчання льотній справі, основна маса курсантів, що закінчили льотну школу, вирушала на фронт.
1915 року будується новий 1.3 лавтомобіль, мотор якого розвивав 12к.с., уTipo II була на 5 см збільшена база в порівнянні з торішнім прототипом, фірма примудряється під часвійни побудувати і реалізувати десятокавтомобілів цієї моделі. Дрібносерійне виробництво цієї машини припинилося1917 року, а1918 року ліцензія на неї була купленаміланським продавцемавтомобілів Альфредо Галланці, який став вироблятиавтомобілі під маркоюArdita, що означає "Смілива", пізніше це ім'я візьме фірмаFIAT для деяких своїх моделей.Міланська фірмаCostruzione Automobili Ing. A.Gallanzi випускалаавтомобіліArdita 10HP і8HP всього один сезон - протягом1918 року, після чого інженер узявся за інші проєкти. Ця фірма існує донині.
1919 року наавтомобільній виставці вПарижі була представлена нова модель -Tipo Unico 12НР, особливістю цієї машини стала наявність 4-ступінчастоїкоробки передач, розташованої біля заднього моста, тобто це був один з перших зразків системи trans-axle.Кузов машини, підкапотом якої переховувався 1.6 л 19-сильний мотор, був тепер 4-місним типу торпедо, попередні зразки могли похвалитися лише двома посадочними місцями. Ця машина протрималася у виробництві до1922 року.
Оскільки легка машина розвивала значну швидкість (близько 80-90км/год), то сімейством Кірібірі було вирішено брати на них участь в гонках, так1921 року син боса Амадео Кірібірі, більше відомий у сімейній справі як "Део", бере участь в гонках "Коппа делла Кашине", які проходили уФлоренції, там він займає перше місце, того ж року співвласник фірми і заодно заводський гонщик Мауріціо Рамассотто приходить другим у класі до 2 літрів наримських змаганнях "Крітерьюм ді Роме". Незабаром окрім сина Антоніо Кірібірі Амадео, на гоночних трасах можна було споглядати і першуіталійську жінку-гонщицю - Аду Кірібірі. Старша дочка Антоніо Кірібірі Ада, яка народилася1896 року, працювала з батьком відразу після закінчення нею технікуму.1921 року, беручи участь в гонках за маршрутомБ'єлла -Оропа, Ада Кірібірі займає п'яте місце в загальному заліку, бувши єдиною жінкою в цих змаганнях. Того ж року Ада бере участь у марафоніАоста -Гран Сан Бернардо, а як механік в її екіпажі виступав її власний батько Антоніо Кірібірі.
1922 року команда поїхала на Гран-прі в Пеніа Рін (Іспанія), де Рамассотто приходить третім у класі "вуатюреток", а "Део" Кірібірі ставить рекорд траси для цього ж класу, більше того - його час виявився навіть краще, ніж у виступаючих в більш старшому класі.
1923 року модель12НР змінюється оновленою версією -Tipo Roma 5000, яка отримала 1.5 лдвигун вже з 30к.с., в іншому по технічній частині машина не зазнала змін, а ось кузови на них були нові - типу Touring і Sport. З цією машиною Антоніо, який неохоче брав у свою команду чужинців, оскільки не хотів розкривати всі свої козирі і ділитися своїми ноу-хау, наймає початківцяавтомобільного гонщика (але вже відомого мотоцикліста, це один з найбільших гонщиків того часу) -Таціо Нуволарі, який роком раніше успішно дебютував наавтомобілях маркиAnsaldo. Нуволарі приходить п'ятим у загальному заліку на Гран-прі Пеніа Рін і четвертим на Гран-пріІспанії, які проходили набарселонській трасі Ситхес-Террамар. Того ж1923 року в марафоніСуза -Монченізіо в класі "вуатюреток" першими приходять чотириавтомобілі цієї марки, першим був Амадео Кірібірі, другою фінішувала його старша сестра - Ада, третім гонщиком був Рамассотто, а четвертим учасником заводської команди ставбританець Джек Скейлс. Скейлс довгий час жив вАнглії і до приходу в "Chiribiri" працював аж з1909 року гонщиком-випробувачем у фірміFIAT.
1924 року гонщик Алете Маркончіні на машині цієї моделі виграє перегони на трасах вБельфіоре,Кремоні іМонтенеро, Нуволарі ж виграє перегони вСавіо іПолезіне, пізнішеЕнцо Феррарі буде згадувати, що єдиний, хто поплескав йому нерви в тих перегонах, був "маленький" Таціо Нуволарі, який гнав попереду нього, іФеррарі скаженів би менше, якби не усвідомлював того факту, що сам він управляв прекрасним і більш потужним 3-літровимAlfa Romeo RL Sport, в той час як Нуволарі їхав на 1.5-літровій малолітражці. Крім згаданих гонщиків в тому сезоні засвітився ще один водій - Родольфо Карузо, який виграв кубок вПеруджіна.
МодельTipo Roma 5000 була у виробництві всього один рік, оскільки восени1923 року на зміну їй приходить нова машина -Tipo Monza.Шасі залишилися колишніми, але спереду з'явилися гальмівні барабани, тобто тепер гальма задіяли всі чотири колеса,коробка і задній міст залишилися колишніми, але мотор був зовсім новий, якщо у колишніхдвигунів було бічне розташування клапанів, то тепер вони розташовувалися зверху - в голівці, в ній же було два розподілвала, тобто мотор мав системуDOHC.
Тепер при тих же 1.5 л об'єму з мотора знімалося 45к.с., а в спортивній версіїTipo Monza Tipo Spinto - і зовсім 65к.с., якщо у базової моделі мотор крутився до 3500 об/хв, то у спортивній - вже до 5000 об/хв, крім більш потужного мотора спортивна версія відрізнялася ще й укороченою базоюшасі. З проєктом цієї машини була пов'язана одна історія - ще влютому1923 року, коли був побудований перший прототип цієї моделі, яку назвалиTipo Ada на честь дочки Антоніо Кірібірі, Амадео вирішив поставити рекорд швидкості на трасіМілан-Монца дляавтомобіля цього класу. Максимальну швидкість раніше обчислювали не радаром, а хронометром, заміряли ділянку, довжиною в 1 км, давали старт і на фініші хронометрист засікав час, витрачений на проходження відрізка, і таким чином після певних розрахунків отримували максимальну швидкість.
_9J%2c_Museo_dell%2527aria_e_dello_spazio_(San_Pelagio%2c_Due_Carrare).JPG)
Амадео і Антоніо Кірібірі куштували смак рекорду, проте після декількох спроб хронометристи засікали швидкість в трохи менше 150км/год, що було набагато нижче очікуваної і заміряної самостійно швидкості. Антоніо залишився на місці і вирішив розібратися сам в суті такого результату, погода була кращою, ніж у пробні заїзди, машина була повністю справна. Але Антоніо вирішує заміряти відстань, і виявляється, що чиновники зробили помилку - відстань становила від старту до фінішу 1100 метрів, а не 1000. Наступного дня все було переміряне, і цього разу розрахунки показали швидкість в майже 163км/год, що було рекордом дляавтомобілів класу до 1.5 л. В той же часовий відрізокАльберто Аскарі наAlfa Romeo і Альф'єрі Мазераті наDiatto намагалися поставити рекорд швидкості за 1000 м на своїх 3-літровихавтомобілях, однак обидва показали результат лише в 157км/год. На честь встановленого рекорду Кірібірі вирішує перейменувати майбутню серійну машину вTipo Monza.
Але у виробництво крімMonza запускається і більш спокійна і доступна модель -Milano, підкапотом цієї машини теж був 1.5 лдвигун, але всього з одним валом і бічним розташуванням клапанів, він розвивав всього 20к.с., однак, маючи посередні дані, ця машина була досить дорога, гроші брали за якість, все-таки фірма, яка займалася авіацією, не могла виготовляти ненадійну техніку, до того ж виробництво було дрібносерійним, що теж не здешевлювало продукцію. Щоб просунути модель на ринку, Амадео вирішує влаштувати вквітні1926 року пробіг за маршрутомТурин -Рим, відстань за 3500 км було подолано нон-стопом Део Кірібірі і Луїджі Ригатом за 85 годин, оскільки за час пробігу не сталося жодної поломки, то цією моделлю зацікавився певний прошарок власників - таксисти. Спеціально для них стали випускати версії зкузовами ландоле, в які поміщалося чотири пасажири плюс водій, крім цього, щоб залучити більшу кількість клієнтів, завод став самостійно пропонувати покупку в розстрочку до року.
1925 року фірма перейменовується вAuto Costruzioni Meccaniche Chiribiri, тобто компанія тепер цілком і повністю відійшла від авіації. Цього ж року з'являється найпотужніша версія спортивної машини -Monza Corsa, на вже відомий 1.5 л двовальний мотор встановили компресор, і тепер з нього знімали 93к.с., що дозволяло розвивати швидкість в 180км/год.
1927 року серіюTipo Monza знімають з виробництва, а звільнені потужності задіяли під виробництводизельних промисловихдвигунів, модельTipo Milano протрималася ще рік, поки нарешті1928 року остаточно не припинилося виготовленняавтомобілів. Компанія припинила свою діяльність увересні1929 року, і була виставлена на торги, Вінченцо Лянчіа не міг упустити шанс роздобути виробниче приміщення і точне обладнання, встановлене там, так що за підсумками торгів новим власником заводу став саме він, але виходити з воріт сталиавтомобілі маркиLancia, які нічого спільного не мали з тією продукцією, що випускалася раніше.
Уквітні1943 року помер Антоніо Кірібірі, і буквально через кілька місяців після його смерті під час бомбардувань був знищений колишній завод фірми, а разом з ним і весь архів фірмиChiribiri, який зберігався там, тому сьогодні ми задовольняємося лише обривками інформації про цю марку, чиє ім'я було в середині20-х на устах будь-якогоіталійця, що захоплювався перегонами.
До наших днів дожило два комплектнихавтомобіля:Tipo Unico іTipo Milano, який зберігається у нащадків Антоніо Кірібірі, а також однішасі спортивногоTipo Unico.
