Зразок з Гарден-парку залишається найповнішим скелетом, відомим з роду, і з того часу було описано лише кілька додаткових зразків. Ще два види,Ceratosaurus dentisulcatus іCeratosaurus magnicornis, були описані у2000 році за двома фрагментарними скелетами з кар'єру Клівленда-Ллойда вштаті Юта і з околиць Фруїти, штат Колорадо.Валідність цих додаткових видів піддається сумніву, і всі три скелети, можливо, представляють різні стадії росту одного виду. У 1999 році повідомлялося про знахідку першого ювенільного екземпляра.
У 2000 році зпортугальської формації Лурінья був знайдений і описаний частковий екземпляр, що свідчить про поширення роду за межамиПівнічної Америки. Фрагментарні рештки також були знайдені вТанзанії,Уругваї таШвейцарії, хоча їхня приналежність до цератозавра наразі не визнається більшістю палеонтологів.
Розміри двох зразків у порівнянні з людиною: голотипCeratosaurus nasicornis (USNM 4735) помаранчевого кольору, а більший зразок (UMNH VP 5278)) — синього кольору
Цератозавр мав типовий для великих динозаврів-тероподів план тіла[1]. Він пересувався на потужних задніх ногах, тоді як його руки були редуковані. ЗразокUSNM 4735, перший знайдений скелет іголотипCeratosaurus nasicornis, був особиною довжиною 5,3 м або 5,69 м за різними даними[2][3]. Чи була ця тварина повністю дорослою, досі невідомо[4].Отніел Чарльз Марш у 1884 році припустив, що цей екземпляр важив приблизно вдвічі менше, ніж тогочаснийалозавр[5]. У більш пізніх розрахунках цей показник був переглянутий до 418 кг, 524 кг або 670 кг[6].
Ще три скелети, знайдені у другій половині 20 століття, були значно більшими. Перший з них,UMNH VP 5278, за оцінками Джеймса Медсена, мав довжину близько 8,8 м[7], що згодом було перераховано до 7 м[8]. В окремих дослідженнях його вагу оцінювали у 980 кг, 452 кг та 700 кг[3][8][9]. Другий скелет,MWC 1, був дещо меншим заUMNH VP 5278 і міг важити до 275 кг[9]. Третій, ще не описаний зразокBYUVP 12893 був визнаний найбільшим з усіх знайдених, хоча його розміри не були опубліковані[10]. Інший екземпляр,ML 352, знайдений уПортугалії у 2000 році, сягав 6 м завдовжки та важив 600 кг[8].
Перший зразок,голотипUSNM 4735, був знайдений і розкопаний фермером Маршаллом Паркером Фелчем у 1883 і 1884 роках[11]. Знайдений зчленованим, з кістками, все ще з'єднаними одна з одною, він був майже цілим, включаючичереп. Відсутні значні частини: невідома кількістьхребців, всіребра тулуба, окрім останніх,плечові кістки,дистальні фаланги пальців обох рук, більша частина правої руки, більша частина лівої ноги та більша частина стоп[2]. Зразок був знайдений у твердомупісковику, що призвело до того, що череп і хребет були сильно деформовані під часскам'яніння[2]. Місце знахідки, розташоване в районі Гарден-парку на північ відКаньйон-Сіті,штат Колорадо, і відоме як Фелч-Кар'єр 1, вважається одним з найбагатших місць знахідок викопних рештокформації Моррісон. Численні скам'янілості динозаврів були знайдені в цьому кар'єрі ще до відкриття цератозавра, зокрема майже повний екземпляралозавра (USNM 4734) в 1883 та 1884 роках.
Після завершення розкопок зразок був відправлений до Музею природничої історії Пібоді вНью-Гейвені, де його вивчавМарш, який у1884 році описав його як новий рід і видCeratosaurus nasicornis[5][2]. НазвуCeratosaurus можна перекласти як «рогатий ящір» (відгрец.κερας/κερατος, keras/keratos — «ріг» іσαυρος/sauros — «ящір»)[7] таnasicornis — «носовий ріг» (відлат.nasus — «ніс» іcornu — «ріг»)[12]. Враховуючи повноту зразка, нещодавно описаний рід був на той час найвідомішим тероподом, виявленим вАмериці.
У 1898—1899 роках зразок було передано доНаціонального музею природничої історії у Вашингтоні,округ Колумбія, разом з багатьма іншими скам'янілостями, вперше описаними Маршем. Лише частина цього матеріалу була повністю підготовлена, коли він прибув до Вашингтона. Подальша підготовка тривала з 1911 до кінця 1918 року. Під час пакування та транспортування з Нью-Гейвена до Вашингтона екземпляр цератозавра був дещо пошкоджений[2]. У 1920 роціЧарльз Гілмор опублікував докладний опис цього та інших зразків тероподів, отриманих з Нью-Гейвена, включно з майже повним зразком алозавра, знайденим у тому ж кар'єрі[2].
Нещодавно[коли?] були описані ще два американські види:C. dentisulcatus, що відрізняється більш високим черепом і великими (до 8 метрів завдовжки) розмірами;C. magnicornis — вид з низьким черепом і великими верхніми зубами. Рештки цератозавра (C. dentisulcatus) були знайдені у пізньоюрських (титонських) западинахПортугалії. Зуби цератозаврів описані з пізньої юриШвейцарії йТанзанії, причому африканський вид«Megalosaurus» ingens міг досягати завдовжки 9—12 метрів. Не виключають, що цей африканський вид — синонімC. dentisulcatus. Таким чином, цератозаври мали досить широке розповсюдження. Також є видCeratosaurus roechlingi помічений якnomen dubium, який не може бути чітко ідентифікований через недостачу скам'янілостей[13].
Цератозавр був хижаком, що нападав переважно на незначну здобич (орнітоподів, дитинчатзавроподів), на відміну відалозаврів, що убивали навіть великих завроподів. Невідомо, чи полювали цератозаври зграями.
Останні дослідження кісток цератозаврів не дають чіткого визначення, до якої групи належить даний рід. Деякі науковці, зокрема О. Матеус у2006 році та М. Сото з Д. Переа у2008 відносять його до родиницератозавридів, інші (наприклад, М. Каррано зіСкоттом Семпсоном у 2008 році та Мартіном Езкурра у2010) — до групицератозаврів[14].
Наступнакладограма, що показує спорідненість цератозаврів, та базується нафілогенетичному аналізі, проведеному Дієго Полом та Олівером Раухутом у 2012 році[15]:
↑абFoster, J. (2007). Gargantuan to Minuscule: The Morrison Menagerie, Part II.Jurassic West: The Dinosaurs of the Morrison Formation and Their World. Indiana University Press. с. 162—242.ISBN978-0-253-34870-8.
M. D. Ezcurra, F. L. Agnolin, and F. E. Novas. 2010. «An abelisauroid dinosaur with a non-atrophied manus from the Late Cretaceous Pari Aike Formation of southern Patagonia».Zootaxa 2450:1-25