| Centauro B1 | |
|---|---|
 Centauro B1 із позначкамиІФОР | |
| Тип | коліснийвинищувач танків |
| Походження |  Італія |
| Історія використання | |
| На озброєнні | 1991 — по т.ч. |
| Оператори | див.Оператори |
| Історія виробництва | |
| Розробник | FIAT (корпус) Iveco (рушій) OTO Melara (озброєння, башта) |
| Розроблено | 1986 |
| Виготовлення | 1991—2006 |
| Виготовлена кількість | 490+[1] |
| Варіанти | див.Варіанти |
| Характеристики | |
| Вага | 24 т |
| Довжина | 7,85 м |
| Ширина | 2,94 м |
| Висота | 2,73 м |
| Екіпаж | 4 |
| Броня | сталева катана гомогенна |
Головне озброєння | Centauro: нарізна гармата Oto Melara 105 мм/52 Centauro II: гладкоствольна гармата Oto Melara 120мм/45 |
Другорядне озброєння | 2 × 7,62-мм кулемети |
| Двигун | дизельIvecoMTCA 520 к.с. |
| Питома потужність | 19,35 к.с./т |
Операційна дальність | 800 км |
| Швидкість | 100 км/год |
 Centauro B1 у Вікісховищі | |
Centauro B1[a] —винищувач танків, розроблений компаніямиFiat таOTO Melara на запитІталійської армії.
Ця машина, у своїйвогневій потужності, еквівалентна основному бойовому танкуLeopard 1, який тоді перебував на службі в Італії. Виробництво B1 почалося1990, а взяття на озброєння відбулося у1991 році. У1996 було вироблено останній з 400 Centauro. Винищувачі танків Centauro постачалися на експорт в Бразилію, Іспанію, Йорданію та Оман. З2000 по2002Армія США орендувала 16 Centauro. Їх використовували для навчання перших екіпажів дляStryker MGS, щоб отримати досвід керування колісною бойовою машиною.
Машину було розроблено для розвідки, вогневої підтримки та захисту територій. У багатьох миротворчих місіях винищувачі Centauro використовували для супроводу конвоїв та патрулювання доріг.
Концепція швидкоговинищувача танків дляіталійської армії була розроблена під часХолодної війни з метою заміни деяких машин, що тоді перебували на озброєнні Італії, таких як застарілий на той часM47 Patton. Така машина також призначалася для підтримки повільніших танківM60A3 іLeopard 1A2 у захисті прибережних районівАдріатичного моря (де арміїВаршавського договору могли висадитися в разі війни), для оборони тилових ліній відвисадки десанту, а також для атаки бойових броньованих машин, які прорвали лінії НАТО в напрямку центральної частини Італії. У той час консорціумIVECO-FIAT –OTO-Melara (CIO) працював над проектами нових легкихбойових машин піхоти. З метою економії коштів CIO намагався створити винищувач танків на основі прототипів FIAT 6614 і 6616, озброєних 90-мм гарматою у башті на модифікованому корпусі[2].
У 1983 та 1984 роках консорціум CIO представив італійській армії три різні прототипи. Два з них були бойовими машинами піхоти зколісною формулою 4×4: AVL 6634 та AVM 6633, розроблені на основі FIAT 6614. Третім був 6×6 винищувач танків AVH 6636, озброєний 90-мм гарматою низького тиску GIAT CN90 F4, встановленою в новійбашті OTO-Breda[2].
Прототип AVL 6634 був прийнятий на озброєння і після деяких модифікацій перетворився на 4×4VBL Puma (італ.«Veicolo Blindato Leggero» – легка броньована машина). Однак AVH 6636 не був прийнятий, і італійська армія дійшла висновку, що розробка колісного винищувача танків, замість створення новоголегкого танка для підтримкиосновних бойових танків (ОБТ), дозволить значно зекономити кошти. Військові вимагали, щоб нова машина була оснащена стандартною105-мм танковою гарматою замість 90-мм[2].
Щоб прискорити розробку та виробництво машини, Верховне командування армії вирішило спрямувати більшу частину доступного дослідницького бюджету на цей проєкт, уповільнивши або скасувавши розробку інших машин, таких як основний бойовий танкC1 Ariete таOF-40[2].
Для задоволення вимог італійської армії башта була перероблена, і CIO дійшов висновку, що шести колісна база вже не могла витримати вагу нової башти та гармати. Тому інженери CIO «розтягнули» корпус, додавши ще одну вісь, перетворивши машину на 8×8. Це був перший прототип B1 Centauro – легко броньована, швидка колісна бойова машина, озброєна потужною гарматою, еквівалентною за можливостями гарматам основних бойових танків того періоду[2].
Наприкінці 1984 року перші дев’ять прототипів були готові. Після тривалих випробувань на стабільність під час стрільби, прохідність по пересіченій місцевості та захищеність (один із прототипів був знищений під час тестів на стійкість до обстрілів і мін на полігоні вСардинії у 1986 році), нову бойову машину представили Верховному командуванню італійської армії. Прототип колісного винищувача танків був озброєний 105-мм гарматою Cannone OTO-Melara 105/52 і став основою для B1 Centauro[2].
Першу передсерійну модель було продемонстровано в 1987 році вМонте-Романо, на північ відРима, під час виставки нових італійських озброєнь, разом ізVBL Puma 4×4 та основним бойовим танкомC1 Ariete, який тоді називався «TRICOLORE»[2].
Прийнятий на озброєння в 1989 році під назвою B1 Centauro, цей винищувач танків почав надходити в полки італійської армії лише у 1992 році через фінансові труднощі та внесені зміни. Виробництво для італійської армії завершилося у 2006 році, загалом було виготовлено 400 машин, з яких 141 більше не перебуває на службі[2].
Іспанська армія отримала 84 одиниці під позначенням VRCC-105. У серпні 2008 року Королівська гвардія Оману замовила 9 машин другої версії з іншою баштою, оснащеною 120-мм гарматою 120/45 та двигуном потужністю 650 к.с. У 2014 році 141 одиницю B1 Centauro, які були списані з італійської служби, за вигідною ціною продали Йорданії[2].
Машина має зварний корпус та башту. У стандартній конфігурації лобова частина Centauro має захист від 25-мм набоїв. Увесь бортовий захист розрахований на влучання куль калібру 12,7-мм і осколків від артилерійських снарядів. Також на машину можна монтувати до трьох тон пасивної абоактивної динамічної броні. На Centauro встановлено захист від ядерної, біологічної, хімічної зброї і систему попередження опромінення лазерною системою наведення.
Екіпаж складається з чотирьох осіб — командира, навідника, механіка-водія та заряджаючого.
Centauro B1 озброєностабілізованою 105-мм нарізною гарматою довжиною 52калібри з високим тиском ствола. Гармата розроблена компанієюOTO Melara. Ефективна дальність стрільби 3000 м. Гармата призначена для ураженняосновних бойових танків або іншої броньованої техніки. Навинищувачі танків встановлено дуже ефективнедульне гальмо, яке зменшує віддачу на 40 %. Через це гармату можна встановлювати на колісне шасі. Боєкомплект — 40 набоїв. 14 з них зберігаються у башті, решта у корпусі. Гармата може стріляти стандартними 105-мм боєприпасами НАТО, зокремабронебійними підкаліберними снарядами[3].
Прицілювання забезпечуєтьсясистемою управління вогнем Galileo Avionica TURMS (такою ж, як на італійському танкуAriete), системою контролю положення ствола та повністю цифровим балістичним комп'ютером. Приціл навідника повністю стабілізований і містить тепловізор та лазерний далекомір. Командирська станція оснащена панорамним стабілізованим прицілом, нічним прицілом із підсилювачем зображення та монітором, що виводить зображення з тепловізора навідника. Це дозволяє Centauro як удень, так і вночі знищувати нерухомі та рухомі цілі як на місці, так і в русі. Centauro може атакувати ціль через 25—35 секунд після того як її буде помічено[3].
Додаткове озброєння складається з двох кулеметів калібру 7,62-мм. Один з них спарений з гарматою, другий розташований на даху башти, боєкомплект 4000 набоїв[3].
Centauro має цільнозварний сталевий броньований корпус, який у базовій конфігурації здатний витримувати влучання куль калібру 14,5 мм та уламків снарядів, а у фронтальній частині забезпечує захист від боєприпасів калібру 25 мм. Додавання навісної броні підвищує рівень захисту від 30 мм боєприпасів.
Centauro також оснащений системою захисту від хімічної, біологічної, радіологічної та ядерної (ЗЗМУ) загрози, яка інтегрована з системою кондиціонування повітря. Крім того, машина обладнана чотирма стволами димових гранатометів, встановленими з обох боків башти, а також системою попередження про лазерне опромінення[3].
Centauro оснащенийдизельним двигуном Iveco V6 ізтурбонаддувом і проміжним охолодженням, який розвиває потужність 520 к.с. (382,4 кВт). Двигун розташовано спереду. Він приводить у дію автоматичну трансмісію, розроблену компанією ZF і виготовлену за ліцензією Iveco Fiat. Трансмісія має п’ять передніх і дві задні передачі[3].
Привід здійснюється на вісім коліс, кожне з яких оснащене незалежною підвіскою, вставками Run-Flat та системою центрального регулювання тиску в шинах. Гальмування забезпечують вісімдискових гальм. Керування здійснюється на першій і другій осях, а на малій швидкості також на четвертій осі.
Centauro може розвивати швидкість понад 100 км/год, долати підйоми з нахилом до 60%, форсувати водні перешкоди глибиною до 1,5 м без підготовки та здійснювати розворот із радіусом 9 м[3].
Centauro застосовували в колишнійЮгославії таСомалі, де ця бойова машина показала свою ефективність. Centauro зазвичай використовували для супроводу автомобільних колон, контролю великих територій і патрулювання доріг. Під час конвойної служби в Сомалі 2 липня 1993 року взвод із восьми Centauro вступив у бій із ворожими позиціями під час битви за КПП «Паста»[8].
Centauro також використовували в операції «Antica Babilonia» — італійськіймісії в Іраку. У ході цієї операції підрозділ Centauro взяв участь у битві за мости вНасирії 6 квітня 2004 року, знищивши будівлю, в якій засіли снайпери[9].
У 2003 році Іспанія відправила шість Centauro калібру 105 мм до Іраку для самооборони своїх військ[10].
Бразилія: 2 одиниці Centauro II на озброєнні, станом на 2023 рік[11]
Іспанія: 84 одиниці B1 Centauro на озброєнні, станом на 2024 рік[12] Італія: 255 одиниць B1 Centauro і 8 Centauro II на озброєнні, станом на 2024 рік[13]
Йорданія: 80 одиниць B1 Centauro на озброєнні (з них 61 на зберіганні), станом на 2024 рік[14]
Оман: 9 одиниці B1 Centauro на озброєнні, станом на 2016 рік[15]У 2012 році російська армія випробувала бойову машинуFreccia, оснащену 30-мм гарматою, а також три варіанти Centauro:
Після завершення випробувань машини повернули до Італії[16].
Обговорювалася можливість закупівлі до 2 500 одиниць техніки, однак післяанексії Криму в 2014 році на Росію були накладені санкції, і вся співпраця в галузі озброєнь була скасована[17].
У період з 2000 по 2002 рік США орендували 16 машин Centauro для оцінювання та набуття досвіду перед введенням на озброєння мобільної гарматної системиM1128 MGS. Випробування проходили у складі 2-ї піхотної дивізії на базі Форт Льюїс протягом двох років, після чого техніка була повернута до Італії в 2002 році[18].
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
