| Borophagus[1] | |
|---|---|
 | |
| Borophagus secundus skull | |
Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Підродина: | †Borophaginae |
| Триба: | †Borophagini |
| Підтриба: | †Borophagina |
| Рід: | †Borophagus Cope, 1892 |
| Типовий вид | |
| †Borophagus diversidens (4.5–2Ma) | |
| Інші види | |
| |
| Синоніми | |
 Вікісховище:Borophagus | |
Borophagus — вимерлийрід підродини Borophaginae, групи псових, ендемічних дляПівнічної Америки з епохи середньогоміоцену до епохи пізньогопліоцену 12—2 млн років тому[1].
Борофаги, як і інші борофагіни, відомі як пси, що розчавлюють кістки. Хоча це не наймасивніші з борофагінів, вони мали розвиненішу здатність розчавлювати кістки, ніж попередні, більші роди, такі якEpicyon, що, здається, є еволюційною тенденцією групи (Turner, 2004). Протягом епохи пліоцену Borophagus почали витіснятися родамиCanis, такими якCanis edwardii, а пізнішеCanis dirus. Ранні види Borophagus донедавна були віднесені до роду Osteoborus, але зараз роди вважаються синонімами[1].
Типовими ознаками цього роду є опуклий лоб і потужні щелепи; палеонтологи в минулому вважали борофага, ймовірно, сміттярем[2]. Його крихкі премоляри та сильні м'язи щелепи були б використані для розколу кісток, як у гієни Старого Світу. Проте скам'янілості борофага настільки рясні й географічно поширені, що деякі палеонтологи зараз стверджують, що борофаг мав бути одночасно панівним хижаком свого часу, а отже, і активним хижаком, оскільки лише живлення стервом не могло б утримувати таку велику популяцію[3]. Вони відзначають, що не всі м'ясоїдні тварини зі здатністю чавити кістки є падлоїдами, як-от сучасна плямиста гієна; натомість вони інтерпретують здатність чавити кістки як пристосування до соціального полювання, де перевагу віддають повному використанню туші[3]. Вважається, що доросла тварина була ≈ 80 см у довжину, схожа на койота, хоча значно потужніша[4].