«Billie Jean» (зангл. «Біллі Джин») — пісняМайкла Джексона, випущена1983 року. Вийшла в шостому альбомі співака —Thriller, також як сингл. Текст пісні заснований на реальному життєвому досвіді — одна з фанаток заявляла, що вона є матір'ю одного з його близнюків. Пісня відома своєю виразною лінієюбаса та вокальним гиканнямМайкла Джексона. Брюс Сведін змінив цю пісню 91 раз перед тим як вона була опублікована.
Одразу після прем'єри пісня здобула шалений комерційний успіх.1989 року «Billie Jean» отримала статус «платинової» пісні. Вона потрапила досписку 500 найкращих пісень усіх часів за версією журналу Rolling Stone. «Billie Jean» має дві нагородиҐреммі та одну American Music Award. Популярність композиції підвищував короткий фільм, що остаточно зламав расові бар'єриMTV, ставши першим відео темношкірого виконавця, що отримало найвищу ротацію на каналі. Саме під цю піснюДжексон виконував свою легендарну«місячну ходу». «Billie Jean» використовувалася в рекламіPepsi. Пісня часто виконується сучасними виконавцями і є міжнародним поп хітом.
Пісня *«Billie Jean»* завдяки цьому в собі елементипост-диско,ритм-енд-блюзу,фанку таденс-попу. Композиція починається зі стандартного ударного ритму з додаваннямхай-хета, а через два такти до них при укладаннікабаси, підкріплена постійнимбасовим ритмом. При кожному проходженні черезтоніку басова нота підводиться за допомогою спотвореногосинтезатора. Цей акомпанемент доповнюється трьома синтезаторним рифом устаккато з ефектом глибокої реверберації, після чого встановлюється основна послідовність акордів. Потім звучить тихий вокал Майкла Джексона, який акомпанує клацання пальців, що ритмічно з'являється і зникає під час куплетів, супроводжуючи повторюваний ритм таакорди.Грег Філлінганес, клавішник, відзначувач, що *«Billie Jean»* потужний на всіх рівнях: ритмічно, звуково, хоча мінімалістичний інструментарій дозволяє чітко чути кожен елемент, мелодійно, а також у тексті й вокалі, які впливають на слухача фізично, емоційно й навіть духовно.
«Billie Jean» - композиція помірно-жвавого темпу, написана в тональності фа-дієз мінор, витримана в жанрах фанку,ритм-енд-блюз іденс-попа. У ній використовується 12-тактова блюзова акордова послідовність. Пісню відкриває звучання стандартного барабана і тарілки з ледве помітним ефектомреверберації. Через два такти вступає ще одна тарілка. Через чотири такти починає звучати басова партія, що повторюється, не уриваючись більш ніж на одну восьму такту. Партія побудована на тривожно звучному сьомому ступені. Потім вступає трьохнотна синтезаторна партія, виконуванастакато з сильним ефектом реверберації. Встановлюється базова послідовність акордів, що визначає увесь запис, потім вступає вокал Джексона у супроводі клацань пальцями, куплетів, що то з'являються, то зникають під час виконання. На задньому плані тим часом уся ритм-секція і послідовність акордів продовжують повторюватися. Акордова послідовністьбриджу стартує з шостого ступеня, який часто застосовується в музиці для створення атмосфери тривоги й занепокоєння. У приспіві синтезаторні акорди звучать набагато щільніше і довше, хлопання підкреслюють звучання малого барабана на слабкій долі. Уперше вступає ритм-гітара ритм-енд-блюзу, два такти що грає партію на тоніці. Що йде за усім цим бридж несподівано вводить в композицію партію струнних, зіграну на органній тоніці, окрім двох простих партій і одного акорду, що ведуть до наступного приспіву. У кінці несподівано звучить похмурий низхідний струнний хук, що повторюється багато разів в розтягнутій коді.
Потім майже блюзова гітара з фланжерним звуковим ефектом повторює чотирьохнотну мінорну фразу, що виконує роль соло. Джексон писав собі такі пісні, у яких він міг використати увесь свій діапазон: від високогобаритона до низькогофальцету. Виконуючи «Billie Jean», співак вільно використовуєтенор, що піднімається до низького фальцету на останніх рядках куплетів ("Who will dance on the floor in the round"), а частина бриджу виконана ним повнозвучним голосом. У кульмінації всі мелодійні й вокальні складові миттєво концентруються разом.
Музичний критик Нельсон Джордж писав, щоаранжування струнних інструментів Джері Хея передає слухачеві атмосферу напруженості пісні. Багатьма рецензентами було відмічено, що «Billie Jean» — одна з перших пісень Джексона, що розкриває тему параної й темних фантазій. Річард Кромелин описав аранжування «Billie Jean» як "витончену, закручену навколо басової партії й похмурого звучання струнних інструментів".
На думку критика, у цій композиції вперше проявляється новий голос співака — голос жертви, пронизливийфальцет, що западає в пам'ять. Оглядачі порталу Sputnikmusic писали: "Проста партія ударних, фантастична, нервова басова партія. Мелодійні акорди синтезатора окреслюють контури віршів куплетів, а все більша кількість інструментів доповнює атмосферу приспіву. Приспів має вокальні гармонії, що надзвичайно запам'ятовуються, і чудову фанкову гітарну партію". Журналісти Blender помітили, що «Billie Jean» — "одна з найбільш ексцентрично звучних, психологічних і просто химерних композицій, що коли-небудь потрапляли в Top 40".
Музичне відео на пісню було зняте в кінці січня — на початку лютого 1983 року, режисером Стівеном Берром. Бюджет становив 50 тис. доларів.Прем'єра музичного відео відбулася 2 березня 1983 року на каналіMTV.
«Зізнаюся, Майкл Джексон став потрясінням для мене, коли я вперше відчув Billie Jean з альбомуThriller. Я був вражений не тільки оригінальною манерою співу, але й інноваційними аранжуваннямиКвінсі Джонса. Геніальне уривчасте звучання смичкових в одному ритмі і лаконічний бас, що означають насамперед очікування появи короля. Вже у вступі, насправді перш, ніж я почув його голос, у мене було дивне відчуття, ніби бас, той що створює напругу, і ті пронизливі скрипки на тлі — були його голосом. Вони ніби передбачали: "Я прийшов... Я побуду тут недовго...". І він був там. Вступні ноти були прелюдією до майбутньої музичної події. Потім виник його голос. А в кінці, навіть не прослухавши інші пісні альбому, я вже відчув гомін того буревію, який пронесеться по всій землі через нього».[1]