Сторінка не перевірена
 | |
 Apple II в типовій конфігурації 1977 року, з 9" монохромним дисплеєм,ігровими падлами, і рекомендованим червоною книжкою касетникомPanasonic RQ-309DS | |
| Розробник | Стів Возняк (головний дизайнер) |
|---|---|
| Виробник | Apple Computer, Inc. |
| Сімейство | Apple II (серія) |
| Початок випуску | червень 1977; 48 років тому (1977-06)[1] |
| Початкова ціна | 1298$ |
| Кінець випуску | травень 1979; 46 років тому (1979-05) |
| Продано | 4.8 мільйонів[2] |
| Операційна система | Integer BASIC /Apple DOS |
| Процесор | MOS Technology 6502 @1.023 MHz |
| Оперативна пам'ять | 4, 8, 12, 16, 20, 24, 32, 36, 48, or 64 KiB |
| Диск | Аудіокасета, Disk II[en] (5.25-дюймів, 140 KB, Apple) |
| Екран | NTSC відеовихід (вбудованийRCA конектор) |
| Відеокарта | Низька роздільність: 40×48, 16-кольорів Висока роздільність: 280×192, 6-кольорів |
| Звук | 1-бітний вбудований динамік однобітний ввід з касети (вбудованийштекер мікрофона) однобітний вивід на касету (вбудованийштекер навушників) |
| Порти введення-виведення | клавіатура з літерами у верхньому регістрі, 52 клавіші |
| Керування | падли |
| Інтерфейси вводу-виводу | паралельний порт;Послідовний порт;SCSI |
| Попередник | Apple I |
| Наступник | Apple II Plus |
 Apple II уВікісховищі  | |
Apple II (у найменуванні різних моделей використовувалося також написання«Apple ][» і«Apple //») — першийкомп'ютер, що серійно випускався компанієюApple Computer. Це прямий спадкоємець комп'ютера для ентузіастівApple I, який ніколи не вироблявся у великих кількостях, але вже містив багато ідей, які забезпечили успіх Apple II.
Комп'ютер був вперше представлений у1977 році на виставці West Coast Computer Fair і став одним з найперших і найуспішнішихперсональних комп'ютерів того часу. Вироблялося кілька моделей Apple II, і найпопулярніша з них, з відносно невеликими змінами, продавалася до1990-х. Всього було виготовлено від 5 до 6 мільйонів екземплярів Apple II[3].
На відміну від іншихмікрокомп'ютерів того часу, Apple II виглядав більш схожим наофісний інструмент, ніж на елемент електронного обладнання. Це був комп'ютер, який підходив для домашньої обстановки, столу менеджера або шкільного класу.
Також унікальним для того часу було використання кольору і графічних режимів високої роздільної здатності, його звукових можливостей, а також вбудованоїмови програмуванняБейсік. У порівнянні з більш ранніми машинами, ці можливості були добре документовані та прості у вивченні. Тим самим, Apple II позначив початок революції в області персональних комп'ютерів: це була машина для мас, а не тільки для любителів, учених чи інженерів.
Перші комп'ютери Apple II (Apple ][), що з'явилися у продажу10 червня1977 року, були оснащеніпроцесоромMOS Technology 6502 з тактовою частотою 1МГц, 4 КБоперативної памʼяті (розширюваними до 48 КБ), 4 КБпостійної пам'яті з записаними програмамимонітора і інтерпретатораInteger BASIC (він же Basic для цілочислових операцій), інтерфейсом для підключеннякасетного магнітофона.
Відеоконтролер мав кілька режимів.
Допускалися змішані режими, в яких 4 нижні рядки екрану відводилися під текст, а решта верхня частина — під графіку високого або низького розрізнення. Всього використовувалися дві сторінки по 8 Кбайт для графіки високої роздільної здатності, і дві по 1 Кбайт — для тексту або графіки низького дозволу. Ці сторінки розташовувалася за фіксованими адресами в основний оперативної пам'яті й, якщо відповідний відеорежим не використовувався, могли використовуватися як звичайна оперативна пам'ять. Під час зворотного ходу променя розгортки відеоконтролер продовжував інкрементувати адреси пам'яті, через що після кожного текстового чи графічного рядка в пам'яті розташовувалися невживані байти (деякі програми використовували їх для зберігання своїх даних). Щоб уникнути конфліктів при доступі до пам'яті між центральним процесором і відеоконтролером, використовувалася дуже проста схема: коли сигнал основної тактової частоти перебував у стані логічного 0, з пам'яттю працював процесор, а коли 1 — відеоконтролер.
Для підключеннямонітора аботелевізора (черезмодулятор) використовувавсякомпозитний відеовихід у форматіNTSC. У комп'ютерах, що продаються в Європі, використовувався додатковий кодерPAL, розміщений на платі розширення.
Звук забезпечувався динаміком, керованим через регістр у пам'яті (використовувався 1 біт).
Комп'ютер мав 8 роз'ємів розширення, у один з яких можна було вставити плату з мікросхемами додаткової оперативної пам'яті. Інші слоти як правило використовувалися для забезпечення введення-виведення (послідовні і паралельні порти, контролери зовнішніх пристроїв).
Початкова роздрібна ціна комп'ютера становила 1298доларів США з 4 КБ ОЗП, або 2638 доларів за модель з 48 КБ.
З тим щоб відобразити унікальну на той момент особливість — кольорову графіку, логотип на корпусі комп'ютера містив кольоривеселки. Цей логотип компанія зберігала до початку2000 року.
Пізніше з'явився 5 ¼-дюймовийдисководDisk II, який надав користувачам значно більший об'єм для збереження даних. Дисководи (до 2-х штук) під'єднувалися через карту контролера, що вставляється в один зіслотів розширення (зазвичай, слот 6). Дисководи були односторонні, дозволяли (використовуючи DOS 3.3) записувати 35 доріжок, 16 секторів по 256 байт на кожній стороні дискети. Таким чином, на одній стороні дискети, яка сприймається як окремий диск, записувалося 140 КБ. ІнтерфейсDisk II, створенийСтівом Возняком, досі вважається зразком інженерного мистецтва. У той час як інші подібні контролери складалися з безлічімікросхем для синхронізації вводу / виводу з обертанням диска, позиціювання головки на потрібну доріжку і кодування даних вмагнітні імпульси, контролер Стіва нараховував лише кількамікросхем;Apple DOS брала на себе більшу частину цих функцій. Використаний в контролері принцип кодуванняGroup Code Recording було набагато простіше реалізувати програмно, ніж зазвичай використовуванийMFM. Згідно з легендою, Стів повторював розведення друкованої плати контролера кілька разів, коли розумів, що перенесення ще однієї функції в програму дозволить йому усунути ще одну мікросхему. У результаті, мала кількість мікросхем зробила Disk II першим контролеромгнучких дисків, застосованим уперсональних комп'ютерах. Як побічний ефект, така схема спростила розробникам пропрієтарногопрограмного забезпечення реалізаціюзахисту від копіювання своїх носіїв.
Серія Apple II свого часу лідирувала серед персональних комп'ютерів на ринку програмного забезпечення, аналогічний ринок існував тільки для платформиCP/M, що об'єднувала системи багатьох різних виробників.
В основному на Apple II використовувалися операційні системиApple DOS,ProDOS,UCSD P-System,CP/M (з картою CP/M). На Apple II GS переважно використовувалася системаGS / OS. Найбільш часто використовувалися мови програмування —мова асемблера,Applesoft BASIC,UCSD Pascal,Лого. Абсолютна більшість комерційних програм для Apple II писалася в середовищі Apple DOS і згодом ProDOS і GS / OS мовою асемблера. Решта середовища програмування таопераційні системи використовувалися в основному для написання користувачами програм для власних потреб і для цілей навчання, оскільки не дозволяли створювати комерційно конкурентоспроможний ефективний та універсальний код. Платформа CP/M використовувалася для виконання коду з комп'ютерів інших виробників, але для розробки спеціально під Apple II не застосовувалася, оскільки більшість комп'ютерів Apple II не були оснащені апаратною підтримкою CP/M.
В даний час існує декількаемуляторів Apple II для різнихплатформ, в тому числі длямобільних телефонів. Чимало образів оригінальних дискет для цього комп'ютера доступні безкоштовно. Існував навіть проєкт «The Lost Classics Project»[1], мета якого — переконати власниківавторських прав на класичнепрограмне забезпечення для Apple II надати ціпрограми у вільний доступ; таким чином було «звільнено» безліч програм. Емулятор Virtual ][[4] для платформиMac OS X написаний з такою увагою до деталей, що навіть точно відтворює звуки установки в привід і обертання дискет, позиціювання головки дисковода і друку на матричному принтері.
 | Це незавершена стаття проApple Inc.. Ви можетедопомогти проєкту,виправивши або дописавши її. |