На цій сторінці показано неперевірені зміни
| AW109 | |
|---|---|
 AW109S Grand | |
| Тип | багатоцільовий вертоліт |
| Розробник | Agusta |
| Виробник | AgustaWestland |
| Перший політ | 4 серпня1971 |
| Початок експлуатації | 1976 |
| Статус | експлуатується |
| Основні експлуатанти | Армія Італії |
| Роки виробництва | 1971 - т.ч. |
| Виготовлено | 636 (2002) |
 AgustaWestland AW109 уВікісховищі  | |
Agusta AW109 Hirundo/AW109 Power/Grand/Grand New — сімейство легких багатоцільових гелікоптерів, спроектованих італійською фірмою «Агуста» (AgustaWestland) наприкінці 1960-х років. Перші поставки гелікоптерів почалися 1976 року. За період з 1976 по 2000 рік було поставлено 576 гелікоптерів різних модифікацій в різні країни світу. 1972 року на базі Хірундо почалася розробка легкого бойового та розвідувального гелікоптераAgusta A129 Mangusta.
Італійська фірма «Агуста», яка виробляла за ліцензією американські гелікоптери Белл 47 і 206 і Сікорський S-61, наприкінці 1960-х почала розробляти свій власний вертоліт для цивільного та військового застосування. Вертоліт А109А був спроектований з одним турбовальним двигуном Турбомека Астазу XII з потужністю на валу 515 кВт/690 к.с. У 1967 році він був перероблений під два турбовальних двигуна Аллісон 250-С14 з потужністю на валу 276 кВт/370 к.с. кожен. Вертоліт з одним льотчиком повинен був перевозити сім пасажирів з багажем з крейсерською швидкістю 265 км/год на відстань 600 кілометрів. Перший з чотирьох прототипів піднявся у повітря 4 серпня 1971 року. Потім пішли доопрацювання.
Сучасні моделі AW109Power і Grand мають великий вибір варіантів інтер'єру та додаткового устаткування, що робить можливим застосування як корпоративного або VIP транспорту, а також для потреб аварійно-рятувальної медичної служби або транспортування персоналу на морські платформи. Оснащені газотурбінними двигунами Pratt & Whitney із системою електронного управління FADEC, що мають порівняно низьку витрату палива. Високий рівень безпеки забезпечується міцною конструкцією планера — типу кокон на додаток до ударостійкої паливної системи та ударостійким сидінням для пілотів та пасажирів.[1]
Тримальний і хвостовий гвинти виконані з композитних матеріалів, мають оптимізовані геометричні параметри, що дозволяє добитися високої аеродинамічної стійкості та знизити гучність до рівня нижчого, ніж вимагають стандартиICAO.Витрати на плановий ремонт значно зменшені за рахунок скорочення кількості деталей, що швидко зношуються, та збільшення інтервалів між ремонтами.
Вертоліт одногвинтової схеми з рульовим гвинтом, двома ГТД та трьохпорним шасі.
Суцільнометалевий типполумонокока з алюмінієвих сплавів та обшивкою зі стільниковим заповнювачем, складається з чотирьох відсіків:
Два газотурбінні двигуни (ГТД) встановлені позаду редукторатримального гвинта, розділені протипожежною перегородкою та закриті обтічником з бічними повітрозабірниками.
Шасі забирається, трьохопорне з носовою колесом, що самоорієнтується. Головні опори прибираються вгору та всередину відсіку кабіни; носова — вперед. Головні колеса забезпечені гідравлічними гальмами, а носова має запірний механізм. Колія шасі 2,45 м, база 3,535.
Має діаметр 2,03 метра, напівжорсткий з горизонтальними шарнірами. Лопаті прямокутної форми в плані з алюмінієвого сплаву зі стільниковим заповнювачем.
Оперення складається з керованого стабілізатора трапецевидної форми в плані з розмахом 2,88 м і стреловидного кіля з підфюзеляжним аеродинамічним гребенем.
Чотирилопастний з шарнірним кріпленням лопатей, лопаті прямокутної форми в плані із стрілоподібною закінцівкою.
Трансмісія розрахована на передачу потужності 552 кВт/740 к. с..
Два паливних бака ємністю 560 літрів розташовані під підлогою пасажирської кабіни. Можлива установка підвісних баків, а також внутрішнього бака ємністю 170 літрів.
Бустерна дубльована. Дві незалежні гідравлічні системи, що приводяться від трансмісії.
Система ланцюга постійного струму напругою 30 В включає два стартера генератора (150А) і нікель-кадмієву акумуляторну батарею. Навігаційне обладнання живиться змінним струмом (115В, 400Гц)перетворювача (250ВА).
Пілотажно-навігаційне обладнання стандартне. Можлива установка обладнання для польоту за приладами, КВ-передавач з АМ, автоматичний радіокомпас, радіовисотомір, автопілот та обладнання для другого льотчика.
Передбачається установка кулеметів калібром 7,62 мм і 12,7 мм в кабіні або на контейнерах, двох пускових установокНАР калібром 70 мм або 50 мм, чотирьохПТКР«Тоу» або «HOT (ПТРК)», можлива установка керованих ракет«Стінгер». ВАргентині на вертоліт встановлювали протитанкові ракети «Mathogo».
Наведено дані для військово-транспортного варіантуA.109E.
Джерело: Jane's[2]
Основні характеристики
Льотні характеристики
Озброєння