ATX (англ.Advanced Technology Extended) —форм-фактор переважної більшості сучасних персональних комп'ютерів. Найпоширеніші варіанти — стандарти ATX 1.3 та ATX 2.0. Перший широко використовуваний у персональних комп'ютерах форм-фактор материнської плати. Форм-фактор AT був створений IBM у 1984 році і прийшов на зміну розроблених раніше форм-факторів PC і XT.
Був створенийIntel в1995 році і прийшов на зміну форм-факторуAT, що використався довгий час (реальне витіснення колишнього стандарту відбулося в кінці 1999 — початку 2001 рр.). Інші сучасні стандарти (microATX,flexATX,mini-ITX) зазвичай зберігають основні риси ATX, змінюючи лише розміри плати і кількістьслотів розширення.
У 2003 році Intel анонсував новий стандартBTX, спрямований на підвищення ефективності охолоджування системного блоку, розраховуючи, що він швидко замінить ATX, зважаючи на збільшення розсіювання процесорами теплової енергії. Пізніше Intel відмовився від його підтримки, у тому числі і тому, що була стійка тенденція зниження розсіювання електронними компонентами тепла.
Материнська плата являє собою багатошаровий друкований пристрій на основі склотекстолітового волокна з покриттям з мідної фольги. Методом травлення на поверхні фольги отримують своєрідні доріжки, які є провідниками. Саме ці доріжки, звані інформаційними шинами (BUS) дозволяють підключати до материнської плати інші пристрої.
Системна плата завжди рясно забезпечена всілякими роз’ємами, кріпленнями й портами на кінцях доріжок для того щоб можна було легко і безболісно встановлювати або змінювати ті чи інші компоненти.
Живленням процесора керує системна плата; для забезпечення роботи блоку керування і деякихпериферійних пристроїв навіть у вимкненому стані на плату подається напруга 5вольт. (Для забезпечення електричної розв'язки багато блоків живлення ATX мають вимикач на корпусі, що фізично від'єднує комп'ютер від мережі змінного струму).
Змінився рознім живлення: попередній стандарт (AT) використовував два схожих один на одного розніму живлення, які могли бути помилково переплутані (хоча є правило — чотири чорні дроти (загальні) повинні знаходитися поруч), в стандарті ATX рознім має однозначне під'єднання.
Змінилася задня панель, в стандарті AT на задній панелі був тільки рознім клавіатури і отвори для слотів розширення (або «заглушок» з рознімами, що підключаються до системної плати за допомогою гнучких шлейфів); у стандарті ATX на задній панелі є фіксованого розміру прямокутний отвір. Усередині цього отвору виробник материнської плати може розташовувати розніми у будь-якому порядку, у комплекті з системною платою йде «заглушка» (англ.IO plate) з прорізами під розніми конкретної системної плати (це дає змогу використовувати один і той же корпус для системних плат з абсолютно різними наборами рознімів).
Стандартизовано під'єднання клавіатури і миші, для клавіатури у стандарту AT використовувався великий круглий 5-контактний рознім DIN, для миші стандартний рознім не передбачався; у стандарті ATX використовуються два рознімиPS/2 абоUSB.
«Заглушка» (англ.IO Plate, скорочення відангл.Input Output Plate) для задньої частини корпусу дозволила виробникам вільно інтегрувати на системну плату довільні пристрої, не погоджуючи розташування роз'ємів з виробниками корпусів. Єдиною вимогою до заглушки є зовнішні геометричні розміри:
ширина: 158,75 ± 2 мм (6,250 ± 0,008 дюйма)
висота: 44,45 ± 2 мм (1,75 ± 0,008 дюйма)
товщина в межах від 0,94 до 1,32 мм (від 0,037 до 0,052 дюйма)
Протягом розвитку стандарту (з 1995 по 2004) стандарт на роз'єми живлення змінювались, при цьому зберігалась сумісність з попередніми варіантами стандарту.
З появою процесорів Pentium 4 та Athlon 64 споживана потужність істотно зросла, і існуючі дроти на 5/3,3 В перестали справлятися. Для забезпечення живленням процесора було ухвалено рішення забезпечити окрему (відносно високовольтну: 12 В) лінію. Зазвичай цей роз'єм знаходиться поруч з процесором.
24-контактний рознім живлення ATX (вигляд на системну плату)
Зауваження:
від 20-контактного розніму 24-контактний відрізняється лише 4 новими контактами (на зображенні — зліва), так що в більшості випадків він виявляється сумісний зі старими пристроями.
розташування клямки за стандартом помінялося, так що для забезпечення сумісності зі старими пристроями її часто роблять досить довгою, щоб перекривати потрібне розташування в обох стандартах. Крім того, у багатьох блоків живлення додаткові 4 гнізда «від'єднуються» від основної колодки, що дозволяє під'єднувати їх до системних плат з 20-контактним рознімом.
Зазвичай, у випадку, якщо немає великого навантаження, більшість системних плат, розрахованих на 24-контактний рознім, можуть працювати і з 20-контактним рознімом.[джерело?]
