На цій сторінці показано неперевірені зміни
| Autocostruzioni Società per Azioni | |
|---|---|
 | |
.jpg) | |
| Тип | Акціонерне товариство |
| Правова форма | акціонерне товариство  |
| Галузь | Автомобілебудування |
| Засновано | 1962 |
| Засновник(и) | Оронцо Де Нора |
| Закриття (ліквідація) | 1967 |
| Штаб-квартира | Мілан,Італія |
| Ключові особи | Ніколо Де Нора |
| Продукція | Транспортні засоби |
|стиль_картки=ASA (АСА) — з 1962 року італійський виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в Мілані. У 1967 році компанія припинила виробництво автомобілів.
У1958 роціЕнцо Феррарі дає команду своїм механікам побудувати проєкт, який би конкурував з малолітражними спортивнимиавтомобілями, які випускав, наприклад,Abarth абоAlfa Romeo.
Незабаром, навесні1959 року, була готова 854-кубова 4-циліндрова машина, яку сконструював Джатта Біззарріні. Мотор вдавав із себе 1/4 від мотора, створеного Коломбо дляFerrari 250 V12. Трубчаста рама була побудована за типом того ж250 Tessta Rossa,підвіска і дискові гальма всіх коліс були запозичені уFerrari 250 GTE, машинка розвивала 75к.с., що навіть за нинішніми мірками непогано.
ОднакЕнцо Феррарі чомусь вирішив не запускати її у виробництво, може, боявся втратити імідж виробника найкращихавто. Ходили чутки, щоЕнцо хотів передати виробництво своїх маляток то фірміBMC (яка випускала його улюблені«Міні»), то збройовій компаніїArmi Beretta, але факт, що в1961 році наТуринській виставці на стенді фірмиBertone можна було побачитиавтомобіль, який називавсяBertone Mille.
Підкузовом, який спроєктував Джорджетто Джужаро (який тоді працював у«Бертоне»), ховався мотор, який був розточений все тим-таки Біззарріні до 1032 см3. Цей 4-циліндровийдвигун з одновальною головкою розвивав 91к.с., що при вазі близько 800 кг дозволяло розганятися малятку до 180км/год.
Тоді в1962 році проєкт викуповує Оронцо Де Нора, глава фірмиDe Nora Electrochemical Group, він засновує фірмуAutocostruzioni Societa per Azioni, або скороченоASA, директором якої став його син — Ніколо. Для доведенняавтомобіля до розуму Ніколо Де Нора наймає Біззарріні, який вже до цього часу був звільнений своїм шефом. Він встановлюєпідвіску, ідентичнуFerrari 250 GTO (яку, до речі, і підготував до випуску).
Рівно через рік після прем'єри«Бертоне Мілле» був показанийавтомобільASA 1000GT, зовні він відрізнявся від прототипу оформленням передньої частини, проте, як і минулого разу,кузов був побудований фірмоюBertone,шасі були поставлені компанієюMarchesi, яка поставляла їх і для«Феррарі».Кузов був сталевий, але з алюмінієвимкапотом і кришкою багажника.
Однак фірма все ще не починала виробляти автомобілі серійно, через рік, щоб не охолодити інтерес публіки, було побудовано два прототипи —1000 Spyder і1000GTC.
Перший мав склопластиковийкузов все з тією ж начинкою, а другий мав повністю алюмінієвийкузов, побудований фірмоюCarrozzeria Sport Cars, але вже за ескізами Дрого, крім іншого, підкапотом знаходився 995 cм3 мотор, його об'єм був зменшений, щоб було можливо брати участь уЛе-Мані в класі до 1 л. Проте машина так і не взяла участь в ній.
Нарешті в1964 році вдається налагодити серійний випуск цихавтомобільчиків, який публіка прозвала Ferrarina (дитина«Феррарі»), проте старт був млявий, за весь рік вдалося реалізувати всього 52автомобіля, після такого «успіху»«Бертоне» виходить з гри, і договір на поставкукузовів був встановлений з фірмоюEllena зТурину.
Основним чинником, який вплинув на такі продажі, — цінаавтомобіля. УСША, наприклад, ця 1 л машинка коштувала на чверть більше, ніж«Корвет Стінгрей 427».
У1965 році дві машини машини беруть участь в гонках Тарга Флоріо, їх мотори збільшені в об'ємі до 1070 см3. На спортивних змаганнях вони займають третє і четверте місця в класі від 1 л і до 1.6 л. Натхнений цим успіхом, Ніколо дає вказівку підготувати легкосплавнийкузовкупе, на який, крім іншого, встановлюється плексигласове скло. Машина отримала назву411 Berlinetta, їх продали всього 4 штуки.
Мотор був уже 1.1 л, а потужність дорівнювала 104к.с..Кузова поставляла фірмаCorbetta, укупі все це при загальній масі в 710 кг дозволяло 1.1 л машинці розвивати 195км/год, а розміняти першу сотню на спідометрі за фантастичні для того часу (для цього мотора) 12 секунд.
У тому ж1965 році почалися продажі вСША, які тривали до1966 року, всього вСполучені Штати було поставлено 33автомобіля, продавалися вони через дилершипа Луїджі Чінетті, який торгував вСША«Феррарі».
У1966 році нарешті починаються продажі відкритої версіїавтомобіля —«Спайдер», проте їх виробництво виявилося вельми скромним, всього було виготовлено 6автомобілів.
НаЖеневській автомобільній виставці1966 року був показаний спортивний прототип613RB, який мав 6-циліндровий мотор при об'ємі в 1.3 л і мав потужність 124к.с., машина комплектувалася, на відміну від попередників, не 4-ступінчастоюкоробкою передач, а 5-, що дозволяло розвивати 210км/год.
Всього з цимкузовом було побудовано 3 прототипи, один з яких оснащувався 4-циліндровим мотором 1.8 л і потужністю 150к.с., цейавтомобіль був побудованийамериканській команді North American Racing Team, яка використовувала у своїй стайнііталійські машини. 6-циліндрові ж апарати брали участь гонкахЛе-Ман, правда,італійський екіпаж зійшов з 31 кола гонки через поломку зчеплення, а екіпажамериканської команди, за кермом якої сиділифранцузи, потрапив в аварію на 50 колі, так що жодна машина не змогла себе показати на цих серйозних гонках.
У1967 році кузовобудівна фірмаEllena передає контракт на поставку кузовів фірміMarazzi, яка знаходиться вМілані. Однак, випустивши всього кількаавтомобілів, фірмаAutocostruzioni Societa per Azioni ліквідується, не вийшовши в рентабельність. Епопея з «бейбі-Феррарі» скінчилася виготовленням 104шасі (для спортивної омологації треба було 100 примірників), правда, готових машин було побудовано всього 95, включаючи гоночні варіанти.
