На цій сторінці показано неперевірені зміни
| A-10 Thunderbolt II | |
|---|---|
 | |
| A-10 Thunderbolt II | |
| Призначення: | штурмовик |
| Перший політ: | 10 травня1972 |
| Прийнятий на озброєння: | Березень1977 |
| Розробник: | Fairchild Aircraft  |
| Виробник: | Fairchild Aircraft |
| Всього збудовано: | 716 |
| Конструктор: | Fairchild Aircraft |
| Екіпаж: | 1 особа |
| Крейсерська швидкість: | 560 км/год |
| Максимальна швидкість (МШ): | 706 км/год |
| Бойовий радіус: | 460 км |
| Дальність польоту: | 2000 км |
| Практична стеля: | 13472 м |
| Швидкопідйомність: | 30 м/с |
| Довжина: | 16,26 м |
| Висота: | 4,47 м |
| Розмах крила: | 17,53 м |
| Площа крила: | 47,01 м² |
| Порожній: | 11321 кг |
| Споряджений: | 21361 кг |
| Двигуни: | 2 х ТРД General ElectricTF34-GE-100A |
| Тяга (потужність): | 2 x 4112кгс (40,32 кН) |
| Гарматне озброєння: | 1 х 30мм,GAU-8 Avenger |
| Боєзапас: | 1350 |
| Кількість точок підвіски: | 11 |
| Маса підвісних елементів: | 7200 кг |
 A-10 Thunderbolt II у Вікісховищі | |
A-10 Thunderbolt II[1][a] (укр. «Та́ндерболт II»; також відомий на прізвиськоангл.Warthog —«бородавочник»[2]) — американський броньований одноміснийштурмовик, призначений для знищеннятанків,бронеавтомобілів та інших наземних цілей. Названий на честьвинищувача-бомбардувальника часівДругої світової війниP-47 «Тандерболт».
Війна у В'єтнамі продемонструвала ефективність використання дозвукових штурмовиківA-1,A-37,OV-10,T-28 для підтримки наземних військ. Проте було очевидно, що такі штурмовики потребують посиленого бронювання, оскільки вПівденному В'єтнамі вони виявилися вразливими до вогню як великокаліберних кулеметів, так і ручної стрілецької зброї. Інтерес до літака-штурмовика виявляла в першу чергуАрмія США, протеініціативу було перехопленоВПС США, які вкрай негативно ставилися до можливості появи в сухопутних військах своєї власної авіації. У1966 році ВПС почали дослідження вимог до такого літака в межах програми «AX» (Attack eXperimental- ударний експериментальний).6 березня1967 року в 21 авіабудівну фірму було відправлено умови конкурсу на проєктування недорогого броньованого штурмовика, який повинен був мати: швидкість не менше 650 км/год, високуманевреність на малій висоті, можливість базуватися на ґрунтових аеродромах, потужне гарматне озброєння і велику кількість вузлів зовнішньої підвіски.
У травні1970 року для участі у фіналі конкурсу було обрано проекти компаній«Нортроп» і«Фейрчайлд-Рипаблик». Для виготовлення дослідного зразка НортропYA-9A було виділено 28900 тисяч доларів, для Фейрчайлд-РіпаблікYA-10A — 41,2 млн. Першим в повітря піднявся YA-10A (10 травня1972 року), випередивши свого конкурента на двадцять днів. Для проведення порівняльних випробувань на авіабазі Едвардс було сформовано підрозділ JFT (Joint Test Force), що складався з льотчиків, які мали великий бойовий досвід. Порівняльні випробування почалися24 жовтня 1972 року. На авіабазіРайт-Паттерсон проводили оцінкубойової живучості літаків із застосуванням зброїрадянського виробництва. Крім того, обидва прототипи порівнювали зі штурмовикомA-7D, що був на озброєнні ВПС. У цілому YA-9A і YA-10A виявилися гідними суперниками, не маючи один перед одним вирішальних переваг. Літак Нортроп мав трохи вищу маневреність і розгінні характеристики — літак Фейрчайлд-Ріпаблік був економічнішим і простішим в обслуговуванні. Нарешті, в січні1973 року було оголошено про перемогу в конкурсі YA-10A. Фірма «Фейрчайлд-Рипаблик» отримала перший контракт (159 млн доларів) на виробництво 10 передсерійних літаків.
Перший передсерійний YA-10A піднявся в повітря15 лютого1975 року. У вересні на нього вперше було встановлено штатну зброю — авіагарматуGAU-8 «Евенджер» (до цього літаки літали з гарматоюM61). Авіагармату GAU-8 було створено спеціально для «A-10» — і вона є однією з найпотужнішихартилерійських систем, що будь-коли встановлювали на американських літаках. Ефективність її вогню випробовували на американських танкахM48 і радянськихТ-62, отриманих зІзраїлю; з'ясувалося, що вона здатна знищити Т-62 (спровокувати пожежу і детонаціюбоєкомплекту) на дистанції до 1200 м.
У жовтні 1975 року злетів перший серійний A-10A, що отримав офіційну назву «Тандерболт» II на честь відомого винищувача-бомбардувальника Другої світової війниP-47 «Тандерболт». З березня1976 року літаки почали надходити в підрозділиавіабази Девіс-Монте,штатАризона. Перша ескадрилья A-10 набула боєготовності у жовтні1977 року.
Серійне виробництво A-10 було завершено1984 року після виробництва 715 літаків. Ціна одного літака — 4,1 млн доларів у цінах 1977 року, або 9,8 млн доларів у цінах1998 року.
За даними Рахункової палати США (англ.Government Accountability Office), вартість експлуатації літака у 2020 році склала $6,05 млн, вартість однієї години польоту — $22 531[3].
А-10 має консольненизькопланове крило моноплана з широкою хордою[4]. Літак має чудову маневреність на низьких швидкостях і висоті завдяки великій площі крила, високомувідносному подовженю крила та великимелеронам. Крило також дозволяє здійснювати короткі злети та приземлення, що дозволяє виконувати операції із примітивнихпередових аеродромів поблизу лінії фронту. Літак може довгобаражувати та працювати під висотою 300 м із видимістю 2,4 км. Зазвичай він літає з відносно низькою швидкістю 300 вузлів (350 миль/год; 560 км/год), що робить його кращою платформою для атаки наземних цілей, ніж швидкіснівинищувачі-бомбардувальники, яким часто важко націлюватися на невеликі, повільно рухомі цілі.
Передній край крила має стільникову структуру панельної конструкції, що забезпечує міцність при мінімальній вазі; аналогічні панелі покривають відкидні кожухи,рулі висоти,стерна. Панелі обшивки є єдиним цілим зістрингерами та виготовлені за допомогою обробки з комп'ютерним керуванням, що скорочує час виробництва та вартість. Досвід бойових дій продемонстрував, що такий тип панелей є стійкіший до пошкоджень. Кожух не є носієм навантажень, тому його пошкоджені ділянки при необхідності можна легко замінити в польових умовах за допомогою підручних матеріалів. Елерони розташовані на дальніх кінцях крил для збільшеннямоменту кочення та мають дві відмінні риси: елерони більші, ніж зазвичай, майже на 50 відсотківрозмаху крил, що забезпечує покращений контроль навіть на малих швидкостях; елерон також розділений, що робить його сповільнювачем.
А-10 призначений для дозаправки, переозброєння та обслуговування з мінімальним обладнанням. Його проста конструкція дозволяє проводити технічне обслуговування на передових базах із обмеженими можливостями. Незвичною особливістю є те, що багато частин літака є взаємозамінними між лівим та правим боком, включно з двигунами, головним шасі та вертикальними стабілізаторами. Міцне шасі, шини з низьким тиском і великі прямі крила дозволяють виконувати операції з коротких нерівних злітних смуг навіть із важким навантаженнямавіаційного озброєння, що дозволяє літальному апарату виконувати польоти з пошкоджених авіабаз, літати з руліжних доріжок або навіть прямих ділянок автодоріг.
Передня стійка шасі зміщена праворуч, аби дозволити розташувати 30 мм гармату зі стріляючим стволом уздовж центральної лінії літака. Під час наземного керування зміщене переднє шасі уможливлює А-10 різний радіус повороту; поворот праворуч на землі має меншу відстань, ніж поворот ліворуч. Колеса основної стійки шасі частково виступають зі своїх гондол, коли втягуються, що полегшує контроль надприземленням із втягнутим шасі та не завдає шкоди. Усі шасі забираються вперед; якщо гідравлічна потужність втрачена, комбінація сили тяжіння та аеродинамічного опору допоможе опустити та зафіксувати шасі на місці.
Після надходження A-10 на озброєння ВПС США до нього довгий час ставилися як до «гидкого каченяти», що було зумовлено не лише обмеженістю його застосування, але й зовнішнім виглядом, за який A-10 отримав прізвисько «Вортгоґ» (Warthog) —«бородавочник». Літак критикували, і ВПС навіть роздумували про те, як би його позбутися, припускаючи використання у ролі штурмовикаF-16 (точніше, його модифікацію A-16).1990 рокуКонгрес США ухвалив рішення про початок передання «Тандерболт» до складу Армії, однак у листопаді того ж року було вирішено залишити в ВПС дваавіакрила A-10. Несподівано успішне застосування A-10 у ходівійни в Перській затоці поставило крапку в суперечках про долю літака і довело його необхідність.
1994 рокуштурмовики A-10 перебували на озброєнні чотирьох тактичних винищувальних авіакрил ВПС США (20-го, 23-го, 57-го, 355-го), а також підрозділів резерву (442-го та 917-го тактичних винищувальних авіакрил і 930-ї винищувальної авіагрупи). У ВПСНаціональної гвардії вони були в п'ятьох авіагрупах (103-я,Коннектикут; 104-та,Массачусетс; 110-та,Мічиган; 111-та,Пенсільванія; 175-та,Меріленд). За кордоном вони базувалися у Великій Британії та Південній Кореї. Число літаків «Тандерболт», які перебувають на озброєнні, поступово знижується. На2007 рік в експлуатації було 356 літаків згаданого типу, у тому числі 203 — у регулярних підрозділах ВПС, 51 — у резервних підрозділах, 102 уВПС Національної гвардії[5]. Тим не менш, ВПС США планують зберігати A-10 на озброєнні як мінімум до 2028 року[6].
A-10 не постачали на експорт. У різний час ним цікавилисяАвстралія,Велика Британія,Бельгія,ФРН,Південна Корея,Японія, однак військові бюджети цих країн не дозволяли купувати вузькоспеціалізований важкий штурмовик, через що перевага у всіх випадках надавалася багатоцільовим винищувачам-бомбардувальникам. У1993—1994-х передбачали продати 50 «Тандерболт»Туреччині, проте це рішення було скасовано.
Перше бойове застосування штурмовика A-10 відбулося під часвійни в Перській затоці1991 року. Усього в операції було задіяно 144 літаки цього типу, які виконали приблизно 8100 бойових вильотів, втративши 6 машин[7] (в середньому одна втрата на 1350 вильотів). На подив багатьох спостерігачів, непоказний дозвуковий штурмовик став одним із «героїв» війни поряд з винищувачемF-15 і ударним літаком-«невидимкою»F-117. За американськими даними, «Тандерболти» знищили понад 1000 іракських танків (більше, ніж будь-які інші американські літаки), 2000 інших одиниць військової техніки і 1200 гармат; навіть коли взяти до уваги, що початкові оцінки втрат іракської армії були завищені, A-10 все одно опинився серед найефективніших американських літаків цієї війни, перевершивши спеціалізований протитанковий гвинтокрилAH-64 «Апач». Рівень боєздатності A-10 становив 95,7 %, що також було рекордом для тактичних літаків ВПС США упродовж операції «Буря в пустелі». В одному вильоті пара «Тандерболтів» знищила 23 іракські танки і пошкодила 10; під час полювання за пусковими установками оперативно-тактичних ракет«Скад» A-10 за одну ніч знищили 6 стаціонарних, 3 тимчасові і 3 мобільні пускові установки[8]. За час бойових дій штурмовики збили два іракські гвинтокрили (Мі-8 і, ймовірно,MBB Bo 105).
В операції «Буря в пустелі» вперше було продемонстровано живучість A-10. Один з «Тандерболтів» отримав тяжке ушкодження крила; за словами наземного техніка, «жоден інший літак не повернувся б на базу [з таким ушкодженням]». Єдиним слабким місцем A-10 виявилася його «схильність» до інцидентів«дружнього вогню», відзначена пізніше також у інших військових конфліктах. Це викликано специфікою бойової роботи літака-штурмовика, який частіше за все діє поблизу своїх військ. Наприкінці січня, під часбою за Рас-ель-Хафджі, A-10 знищив ракетою«Мейверік» бронетранспортерLAV-25морської піхоти США, при цьому загинуло 7 американців. Місяць потому A-10 атакував британські бойові авта піхоти, що призвело до загибелі 9 британців.
Із авіабаз на тереніІталії «Тандерболт» брав участь увійськовій операції НАТО протиСоюзної Республіки Югославії1999 року. Втрат не було, проте знову підтвердилася висока живучість «Вортгоґа», коли2 травня літак цього типу здійснив аварійне приземлення на летовищіСкоп'є (Північна Македонія) на одному двигуні. Другий його двигун було відстрілено (і пізніше його показували на югославському телебаченні). Наслідки застосування A-10 на Балканах відгукнулись на початку2001 року, коли розгорівся скандал навколо артнабоїв зурановим сердечником, використовуваних авіагарматоюGAU-8. Як з'ясувалося, надКосово «Тандерболти» випустили понад 30 тис. цих артнабоїв[9], і висловлювалися припущення, що ці снаряди можуть завдати шкоди здоров'ю розміщеним у Косово миротворців країн НАТО.
З 2001 року A-10 беруть участь воперації міжнародної коаліції в Афганістані. Певний час вони базувалися на летовищіБаграм підКабулом.
В операції«Свобода Іраку» у березні-квітні2003 року брали участь загалом 60штурмовиків A-10. Один літак було збито7 квітня у районіБагдадського міжнародного летовища. Інший «Тандерболт» отримав важкі пошкодження (пошкоджено одиндвигун, відмовила гідравлічна система, було сотні пробоїв у крилі, оперенні і фюзеляжі літака), проте пілот капітан Кім Кемпбелл зуміла успішно посадити свій літак на авіабазі. По завершені основної фази бойових дій і з початкомпартизанської війни A-10 продовжували застосовувати в Іраку.
У перші дні інтервенції коаліційних військ до Іраку A-10 виявилися причетними принаймні до двох випадків «дружнього вогню». У першому з них «Тандерболт» через помилку авіанавідника морської піхоти атакували свій підрозділ морських піхотинців під час битви заНасирію, що призвело до загибелі принаймні 1 американця. У дійсності число загиблих могло бути більшим, оскільки всього в ході битви загинуло 18 морських піхотинців, і лише у 8 з них (за станом на2004) причиною смерті був однозначно названий вогонь супротивника[10]. Інший інцидент отримав набагато більший розголос.28 березня пара A-10 атакувала і вивела з ладу чотирибойові машини британських військ, при цьому загинув 1 британський військовослужбовець. У2007 році відеозапис цього нападу невідомим чином потрапив у розпорядження британської газети«The Sun», причому було названо ім'я одного з пілотів, які брали участь в інциденті[11].
США — єдиний експлуатант станом на лютий 2025 року.Про заклики щодо надання Україні A-10 було відомо ще на початкуросійського вторгнення в Україну 2022 року. Втім, речник Повітряних сил заперечив доцільність цього літака для України.[16]
14 січня 2024 року командувачПовітряних сил ЗСУМикола Олещук повідомив, що не виключає посилення спроможностей бомбардувальниківСу-24М за допомогоюMirage-2000D, а штурмовиківСу-25 — за допомогою A-10 Thunderbolt II. До цього Україна в рамкахавіаційної коаліції домовилась про отримання європейськихF-16.[17][16] Командувач Сухопутних військОлександр Сирський також заявив про потребу в цьому типі літаків.[18]
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
