| Поширені співвідношення сторін зображення |
|---|
0,461538 :1 (6:13) Поширене в сучасних смартфонах |
0,5625:1 (9:16) Поширене в смартфонах середини-кінця 2010-х років |
0,6:1 (3:5) Поширене в смартфонах початку 2010-х |
0,666:1 (2:3) Поширене в смартфонах кінця 2000-х років |
1:1 Квадрат. Співвідношення сторін фотокамерсереднього формату 6×6. Поширене в деякихсоціальних мережах. |
1,25:1 (5:4) Ранні телевізори, а також світлинивеликого (4×5 і 8×10) ісереднього формату (так звані 6×7) |
1,3:1 (4:3) Стандарт традиційного телевізора та комп'ютерного монітора |
1,43:1 Формат кінофільмуIMAX |
1,5:1 (3:2) Класичний кадр35 мм фотоплівки |
1,6:1 (16:10) Поширене співвідношення сторін екрана комп'ютера |
1,9:1 Стандарт DCI для 4K & 2K; цифровийIMAX |
4:1 Polyvision[en], що складається з трьох розташованих поруч кадрів 4:3. Використовується лише у фільміНаполеон (1927) |
Співвідношення сторін зображення — відношення ширини зображення до його висоти, виражене двома числами, розділеними двокрапкою, наприклад16:9 (шістнадцять до дев'яти). За співвідношення сторінx:y зображення має ширинуx одиниць і висотуу одиниць. Поширені співвідношення: 1,85:1 і 2,39:1 вкінематографі, 4:3 і16:9 втелебаченні та 3:2 унерухомій фотографії.
У кінотеатрах здебільшого використовують формати 1,85:1 і 2,39:1[2]. Два поширених співвідношення сторінвідео — 4:3 (1,3:1),[a] універсальний формат відеоXX століття, і16:9 (1,7:1), універсальний форматтелебачення високої чіткості та європейськогоцифрового телебачення. Інші співвідношення для кіно та відео існують, але використовуються рідше.
У фотографії найпоширенішими співвідношеннями сторін є 4:3 (1,33:1), 3:2 (1,5:1), а віднедавна — 16:9 (1,78:1)[3]. Інші співвідношення, як-от 5:3, 5:4 і 1:1 (квадратний формат), також використовують у фотографії, особливо всередньому тавеликому форматі.
У телебаченні,DVD таBlu-ray дисках перетворення форматів із різними співвідношеннями досягається:
У форматах кінофільмів розмір зображення визначається фізичним розміром області плівки між отворамиперфорації. Універсальний стандарт (встановилиВільям Діксон іТомас Едісон 1892 року) — кадр, висота якого становить чотири отвори. Плівка має ширину 35 мм (1,38″), але розміри ділянки між перфораціями становлять 24,89 мм × 18,67 мм (0,980″ × 0,735″), залишаючи фактичне співвідношення 4:3 або 1,3:1[4].
З виділенням простору для стандартногооптичного звукового супроводу[ru], розміри кадру зменшено, щоб ширина зображення була більшою за висоту; це призвело до введенняАкадемією кінематографічних мистецтв і наукстандартного співідношення[en] 22 мм × 16 мм (0,866″ × 0,630″) або 1,375:1.
Укіноіндустрії висоті зображення призначають значення 1,0;анаморфний[en] кадр (від 1970 року 2,39:1) часто неправильно описують (округлюють) як 2,40:1 або 2,40. Після 1952 року для анаморфних форматів експериментували з низкою співвідношень, зокрема 2,66:1 і 2,55:1[5]. СпецифікаціяСпілки інженерів кіно та телебачення[en] для анаморфної проєкції 1957 року (PH22.106-1957) нарешті стандартизувала співвідноження 2,35:1[5]. Оновлення 1970 року (PH22.106-1971) змінило співвідношення сторін на 2,39:1, щоб зробити склейки менш помітними[5]. В останній редакції стандарту від серпня 1993 року (SMPTE 195—1993) підтверджено співвідношення 2,39:1[5].
В американських кінотеатрах поширені проєкційні співвідношення 1,85:1 і 2,39:1. У деяких європейських країнах застосовують стандарт широкого екрану 1,6:1. «Академічне співвідношення» 1,375:1 використовувалося у всіх кінофільмах епохи звуку до 1953 року (з виходом «Шейна»Джорджа Стівенса в 1,6 :1). У той час телебачення, яке мало співвідношення сторін 1,3 :1, стало відчутною «загрозою» для кіностудій. У відповідь Голлівуд створив низку широкоекранних форматів, серед яких:CinemaScope[en] (до 2,6:1),Todd-AO[en] (2,20:1) іVistaVision[en] (спочатку 1,50:1, нині від 1,6 :1 до 2,00:1). «Плоске» співвідношення сторін 1,85:1, введене в травні 1953 року, стало одним із найпоширеніших стандартів кінопроєкції в США та інших країнах.
Мета застосування різних об'єктивів і співідношень полягала в тому, щоб захопити якомога більший кадр на якомога більшій площі плівки, тобто, якомога повніше використати плівку. Деякі співвідношення сторін дозволяли використання плівки менших розмірів, заощаджуючи кошти на неї, тоді як інші були покликані на плівці більших розмірів створити ширше зображення з високоюроздільністю. У будь-якому випадку зображення було стиснуто горизонтально, щоб відповідати розміру кадру плівки та уникнути появи невикористаних ділянок плівки[6].
Під час розробки різноманітних систем плівкових камер має враховуватися розміщення кадру відносно перфорації та ділянки оптичного звукового супроводу. В одній із широкоформатних альтернатив,VistaVision[en], використано стандартну 35 мм плівку, що рухається вздовж вікна камери горизонтально, так що отвори перфорації розташовуються над і під кадром, дозволяючи збільшити горизонтальний розмір кадру, оскільки перфорацією при цьому обмежується його вертикальний розмір. Зустрічались навіть проєктори, в яких плівка рухалася горизонтально. Однак, як правило, співвідношення 1,50:1 початкового зображення VistaVision оптично перетворювали для вертикального друку (на стандартній35-мм плівці) для показу за допомогою стандартних проєкторів, доступних у кінотеатрах, а потім маскували в проєктораз зі стандартним у США співвідношенням 1,85:1. Наприкінці 1970-х років цей формат ненадовго відродилаLucasfilm для роботи зі спецефектами, яка вимагала більшого розміру негативу (через погіршення якості зображення під час декількох етапів оптичного друку, необхідних для виготовлення багатошарових композицій). Він застарів значною мірою завдяки кращим камерам, об'єктивам і плівкам, доступним для стандартних форматів із чотирма перфораціями, крім того потребував більших витрат на виготовлення відбитків порівняно зі стандартнішими вертикальними процесами. (Горизонтальний процес також був адаптований до 70 мм плівкиIMAX, яка вперше була показана наВсесвітній виставці в Осаці 1970 року.)
Часто для телевізійного виробництва використовуваласьплівка Super 16 мм через її нижчу вартість, відсутність потреби у звуковій доріжці на самій плівці (оскільки вона не проєктується, а передається на відео), а також співвідношення сторін, близьке до 16:9 (основне співвідношення Super 16 мм становить 15:9). Завдяки можливості збільшення до 35 мм (для кінотеатрів) її іноді використовували для художніх фільмів.
Квадратні дисплеї рідко використовуються в пристроях[7][8] і моніторах.[9] Попри це, зростання споживання відео в застосунках соціальних мереж спричинило появу нових відеоформатів, що більше підходять для мобільних пристроїв, які можна тримати горизонтально і вертикально. Так, квадратне відео набуло популярності вмобільних застосункахInstagram іVine, і відтоді підтримується іншими основними соціальними платформами, зокрема,Facebook іTwitter. Квадратний кадр заповнює майже вдвічі більше простору на екрані, порівняно з форматом 16:9 (коли пристрій під час перегляду тримають інакше, ніж під час знімання відео).
Спріввідношення 4:3 (1,33:1) використовується для стандартного телебачення з моменту винайденнякінокамери, багатокомп'ютерних моніторів також мають таке співвідношення сторін. Вепоху німого кіно його використовували для35-мм кіноплівки. Воно також дуже близьке доспівідношення 1,375:1[en], визначеногоАкадемією кінематографічних мистецтв і наук як стандарт після появи на плівціоптичного звуку. Завдяки тому, що екран телевізора має таке ж співвідношення сторін, на ньому, від початку поширення (тобто в1940-х і1950-х роках), можна було задовільно дивитися фільми, зняті на 35-мм плівку.
Зі впровадженнямтелебачення високої чіткості більшість сучасних телевізорів виробляють із дисплеями 16:9. Серіяпланшетів AppleiPad продовжує використовувати дисплеї 4:3 (попри те, що в інших продуктах Apple зазвичай використовується широкоформатне співвідношення сторін), щоб було зручно користуватися ними, якелектронною книгою; однак 11-дюймовий iPad Pro 2018 року має співвідношення сторін 1,43:1[10].
14:9 — це співвідношення сторін, яке переважно використовують при обрізанні програм зі співвідношенням 4:3.
16:10 (8:5) — цеспіввідношення сторін, яке переважно використовують укомп'ютерних дисплеях іпланшетних комп'ютерах. Ширина дисплея в 1,6 раза перевищує його висоту. Це співвідношення близьке дозолотого перетину, що становить приблизно 1,618.Рідкокристалічні дисплеї (РК) для комп'ютерів зі співвідношенням сторін 16:10 почали з'являтися на масовому ринку від 2003 року. На 2008 рік співвідношення сторін 16:10 стало найпоширенішим для РК-моніторів і дисплеївноутбуків[11]. Проте від 2010 року основним став формат 16:9, який ґрунтується на стандарті 1080p телебачення високої чіткості та має нижчі витрати на виробництво[12][13].
У 2005—2008 роках співвідношення сторін 16:10 (1,6:1) випередило 4:3 за кількістю продажів РК-моніторів. У той час співвідношення сторін 16:10 займало 90 % ринку ноутбуків[12]. Однак 16:10 недовго було найпоширенішим співвідношенням сторін. Приблизно у 2008—2010 роках виробники комп'ютерних дисплеїв швидко перейшли на співвідношення сторін 16:9, а на 2011 рік 16:10 майже зникло з нових продуктів. За данимиNet Applications, на жовтень 2012 року частка ринку дисплеїв 16:10 впала до менше 23 %[14].
Примітно, що Apple використовувала 16:10 для всіх своїх моделейMacBook до 2021 року, колиMacBook Pro 5-го покоління перейшов на вищий екран зі співвідношенням сторін приблизно 1,54:1[15].MacBook Air у 2022 році продовжує використовувати співвідношення 16:10[16].
16:9 (1,77:1) — міжнародний стандартний форматHDTV, цифровоготелебачення без високої чіткості та аналогового широкоформатного телебаченняPALplus[en]. Японська системаHi-Vision[en] спочатку використовувала співвідношення 5:3 (15:9), але була змінена, з появою групи міжнародних стандартів з ширшим співвідношенням5+1⁄3 до 3 (16:9). Багатоцифрових відеокамер мають можливість записувати у форматі 16:9 (42:32), і 16:9 є єдиним широкоформатним співвідношенням сторін, підтримуваним стандартомDVD. Виробники DVD можуть відображати в кадрі DVD 16:9 і ширші співвідношення, наприклад 1,66:1, 1,75:1, 1,77:1 і 1,78:1[2], завдякижорсткого маскування[en] або додання чорних смуг на саме зображення. Співвідношення 16:9 часто використовувалося в 1990-х роках у британських телевізорах у Великі Британії, а також використовується в деяких смартфонах, ноутбуках і настільних комп'ютерах.
Еквівалент цілочисельного співвідношення 37:20. Коли відвідуваністькінотеатрів упала, Голлівуд, щоб відрізнити кіноіндустрію від телебачення, створивширокоекранне[en] співвідношення сторін. Одним із найпоширеніших було співвідношення 1,85:1[17][18].
Співвідношення сторін 2:1 вперше використано в 1950-х роках для формату RKO Superscope[19][20].
Від 1998 року кінематографістВітторіо Стораро виступає за формат під назвою«Univisium[en]», який використовує співвідношення 2:1[21]. Він створений як компроміс між співвідношенням сторін 2,39:1 в кінотеатрі та 16:9 для трансляції HD-TV. Univisium не набув значної популярності на ринку театральних фільмів, але нещодавноNetflix іAmazon Video використали його для серіалів«Картковий будинок» і«Очевидне» відповідно. Це співвідношення сторін подібне до стандартних форматів 1,9:1, передбачених цими контент-платформами[22].
Крім того, деякі мобільні пристрої, такі якLG G6,LG V30,Huawei Mate 10 Pro,Google Pixel 2 XL,OnePlus 5T[en] іSony Xperia XZ3, використовують формат 2:1 (рекламується як 18:9), а такожSamsung Galaxy S8,Samsung Galaxy Note 8,Samsung Galaxy S9 іSamsung Galaxy Note 9 мають схожий формат 18,5:9[23][24]. AppleiPhone X також має схоже співвідношення сторін 19,5:9 (2,16:1).
Анаморфний формат — цекінематографічна техніка зніманняширокоформатного зображення на стандартну35-міліметрову плівку або інший візуальний носій запису з неширокоформатним власним співвідношенням сторін. Під час проєктування зображення мають приблизне співвідношення сторін 2,00:1, 2,20:1, 2,35:1, 2,39:1, 2,40:1, 2,55,1 і 2,76,1 (часто округлюють до 21:9). «Співвідношення сторін 21:9» дорівнює 64:27 (= 43:33), або приблизно 2,37:1, і близьке до обох кінематографічних співвідношень. Більшість індійськихболлівудських фільмів знімали у співвідношенні 1,37:1 до 1972 року, коли стандартом для всіх боллівудських фільмів стало співвідношення 2,39:1.
Зараз мобільні пристрої починають використовувати формат 21:9, наприкладSony Xperia 1.
Часто технічні характеристики екрана задають довжиною його діагоналі. Для визначення висоти (h), ширини (w) і площі (A) можна використати такі формули:
деr — відношення, записане у вигляді часткиx наy, аd — довжина діагоналі.
Оригінальне співвідношення сторін (ОСС) — це терміндомашнього кіно, який позначає співвідношення сторін або розміри, у якихфільм або візуальну продукцію було створено, згідно з задумом асторів твору. Наприклад, фільм«Гладіатор» вийшов у кінотеатрах зі співвідношенням сторін 2,39:1. Його знято у форматіSuper 35[en] і, окрім показу в кінотеатрах і на телебаченні в оригінальному форматі 2,39:1, його також транслювали безмаскування[en], змінюючи співвідношення сторін до телевізійного стандарту 1,3 :1.
Змінене співвідношення сторін — це термін домашнього кіно для співвідношення сторін або розмірів, до яких зображення змінено для відповідності певному типу екрану з відмінним від оригінального співвідношенням сторін. Змінене співвідношення сторін зазвичай дорівнює або 1,3:1 (історично), або (з появою широкоекранних телевізорів) 1,7:1. Змінене співвідношення сторін 1,3 :1 історично використовувалося для телевізійних трансляцій 4:3 і форматівдомашніх відеокасет, таких якVHS і Beta. Передавання зміненого співвідношення сторін досягається за допомогоюпансканування[en] або РСС (розширене співвідношення сторін)/прихованого кашетування; останнє означає видалення кінематографічної маски з плівки 1,85:1 для відкриття повного кадру 1,3 :1 або з 2,39:1 до 1,9:1 вIMAX.
Численні співвідношення сторін створюють додаткове навантаження для режисерів і публіки, а також плутанину серед телемовників. Широкоекранний фільм зазвичай подається в зміненому форматі (обрізаний,з горизонтальними смугами або розширений за межі початкового співвідношення сторін). Також непоодинокі випадкипояви чорної рамки[en] (коли одночасно «спрацьовують»letterbox таpillarbox). Наприклад, під час трансляції формату 16:9 може в ділянку зображення може вставлятися реклама формату 4:3. Глядач, який дивиться програму на стандартному 4:3 (неширокоформатному) телевізорі, побачить зображення рекламного ролика формату 4:3 з 2 наборами чорних смуг, вертикальних і горизонтальних. Подібне може статися під час перегляду на екрані телевізора широкого формату 16:9 матеріалу формату 16:9, вбудованого в кадр 4:3.Опис активного формату[en] — це механізм, який використовується в цифровому мовленні, щоб уникнути цієї проблеми. Іноді, щоб уникнути ефектуpillarbox, зображення формату 4:3 розтягується горизонтально, щоб відповідати екрану формату 16:9, але при цьому спотворюється: об'єкти виглядають низькими та товстими.
І PAL, і NTSC мають можливість додати до відеосигналу імпульси, що сигналізують про співвідношення сторін (Див. ITU-R BT.1119-1 —Widescreen signaling[en] for broadcasting). Широкоформатні телевізори виявляють ці імпульси і автоматично перемикаються в режим відображення 16:9. Коли додається матеріал 4:3 (наприклад, згадана вище реклама), телевізор, для правильного відображення матеріалу, перемикається в режим показу 4:3. Якщо відеосигнал передається через європейське з'єднанняSCART, один із рядків стану також використовується для сигналізації про матеріал 16:9.
Уфотографії поширені такі співвідношення сторін:
У багатьох цифрових фотоапаратах користувач може вибрати з кількох співвідношень. У деяких це досягається використанням багатоаспектних датчиків (наприклад, уPanasonic), тоді як у інших початкове зображення просто обрізається, щоб результат відповідав бажаному співвідношенню.
1:1 — це класичне зображенняKodak, яке доступне на вибір у деяких цифрових фотоапаратах і нагадує про часи плівкових камер, коли квадратне зображення було популярним серед фотографів, які використовувалидвооб'єктивні дзеркальні камери. Ці камери середнього формату використовувалиплівку типу 120, намотану на котушки. Розмір зображення 6 × 6 см (співвідношення 1:1) — класичний приклад з недавнього минулого. Нині все ще можна знайти та використовувати плівку типу 120. Багатомиттєвих плівок[en]Polaroid мали квадратний формат кадру. Крім того, до серпня 2015 року сайт для обміну фотографіямиInstagram дозволяв користувачам завантажувати зображення лише у форматі 1:1. 2017 рокуFujifilm додала до своєї лінійки кінокамер для миттєвого знімання формат 1:1Instax Square[en].
Співвідношення, поширене у фотографіях великого та середнього формату (камери «6x7», фактичний розмір 56 мм x 70 мм), яке підходить для поширеного розміру паперу для друку на папері розміром 8 × 10 дюймів без кадрування та все ще широко використовується для друку з цифрових камер.
4:3 використовується в більшості цифровихкамер типу «наведи й знімай», камерамисистеми Four Thirds, камерамисистеми Мікро 4:3[en] ісередньоформатними камерами 645. Популярність цифрового формату 4:3 пояснюється переважанням на той час комп'ютерних моніторів зі співвідношенням 4:3.
Кілька наступних форматів походять від класичних розмірів зображень плівкової фотографії: як класичної 35 мм плівкової камери, так і багатоформатних камер фомтуAdvanced Photo System (APS). В камері APS можна вибирати будь-який із трьох форматів зображення: APS-H (режим «High Definition»), APS-C (режим «Classic») і APS-P (режим «Panoramic»).
Співвідношення 3:2 використовується в класичних35-мм плівкових камерах із розміром зображення 36 × 24 мм та їхніх наступницях —цифрових однооб'єктивних дзеркальних камерах (ЦОДК). Типові цифрові дзеркальні фотокамери бувають двох варіантів: так звані професійні «повнокадрові» (сенсор розміром 36 мм × 24 мм) та варіанти з меншими сенсорами (APS-C). Термін «APS» походить від іншого формату плівки, відомого якAPS, а «-C» означає «класичний» режим, за якого зображення експонується на меншу площу (25,1 мм × 16,7 мм), але зберігається «класичне» співвідношення 3:2.
Під час обговорення цифрових дзеркальних фотоапаратів та їх недзеркальних наступників, термін APS-C став майже загальною назвою. Два основних виробники камерCanon іNikon розробили та встановили стандарти для власних версій сенсорів із розміром і співвідношенням сторін APS-C. Canon фактично розробив два стандарти: APS-C і APS-H з дещо більшою площею (не плутати з форматом плівки APS-H), тоді як Nikon розробив власний стандарт APS-C, який він називаєDX. Незалежно від різновидів сенсорів та відмінності розмірів, вони досить близькі до оригінального розміру зображення APS-C і зберігають класичне співвідношення сторін зображення 3:2, тому ці сенсори зазвичай називають сенсорами розміру «APS-C».
Причина того, що датчики зображення ЦОДК мають нижче співвідношення 3:2, а не вище 4:3, як укомпактних камерах, полягає в тому, що ЦОДК розроблялися з огляду на застарілу 35 мм плівкудзеркальних камер, тоді як більшість цифрових фотоапаратів розроблено з урахуванням поширення на той час комп'ютерних дисплеїв, у яких усі формати VGA, SVGA, XGA та UXGA мали формат 4:3. Широкоформатні комп'ютерні монітори не були популярними до появиHDTV, де використовується співвідношення сторін зображення 16:9.
Відомий як APS-H (30,2 мм × 16,7 мм), де «-H» означає «висока роздільність», співвідношення сторін 16:9 також є стандартним для HDTV. Формат 16:9 набуває популярності у всіх класах споживчих фотокамер, які також знімають звисокою роздільною здатністю[en]. Деякі з фотокамер, які підтримують відео високої чіткості, також можуть записувати кадри у форматі 16:9, що ідеально підходить для відображення на телевізорах високої чіткості і широкоекранних комп'ютерних дисплеях.
3:1 — ще одне зі співвідношень, започаткованих у плівковій камері APS. Відоме як APS-P (30,2 × 9,5 мм), де -P означає «панорама», застосовувалося дляпанорамного знімання. Панорамний стандарт APS-P найменше пов'язаний з іншими стандартами APS, і панорамна реалізація на різних камерах залежить від виробника. Єдина спільність полягає в тому, що ширина зображення значно більша, ніж висота, в класичному «панорамному» стилі.
УСША поширений друк фотографій зрозмірами[en] (вдюймах) 4×6 (1,5), 5×7 (1,4), 4×5 і 8×10 (1,25) і 11×14 (1,27);широкоформатні камери зазвичай використовують одне з цих співвідношень.Середньоформатні камери зазвичай мають формат, позначений номінальними розмірами в сантиметрах (6×6, 6×7, 6×9, 6×4,5), але ці числа не слід інтерпретувати як точні при обчисленні співвідношень. Наприклад, корисна висотарулонної плівки формату 120 становить 56 мм, тому ширина 70 мм (як у форматі 6×7) дає співвідношення сторін 4:5 — ідеальне рішення для збільшення портрета 8×10". Розміри друку зазвичай визначають у вертикальній орієнтації, тоді як співвідношення сторін обладнання визначають у горизонтальній орієнтації. Наприклад, відбиток 4×6 (6 дюймів завширшки та 4 дюйми висотою) ідеально відповідає формату 3:2 ЦОДК/35 мм, оскільки 6/2=3 і 4/2=2.
Для аналогової проєкції фотослайдів проєктор і екран використовують співвідношення сторін 1:1, що однаково добре підтримує горизонтальну та вертикальну орієнтацію. Навпаки, технологія цифрової проєкції зазвичай підтримує вертикально орієнтовані зображення лише з часткою роздільної здатності горизонтально орієнтованих зображень. Наприклад, проєктування цифрового нерухомого зображення зі співвідношенням сторін 3:2 на проекторі 16:9 використовує 84,3 % доступної роздільності в горизонтальній орієнтації, але лише 37,5 % у вертикальній орієнтації.
The Wild Goose Lake is presented on Blu-ray courtesy of Film Movement with an AVC encoded 1080p transfer in 1.90:1.
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |