Спочатку Юнона вважалася планетою разом із1 Церерою,2 Палладою та4 Вестою[8]. Усі чотири були перекласифіковані як астероїди, коли було знайдено більше об'єктів поясу астероїдів.
У 1811 роціШретер(інші мови) оцінив діаметр Юнони у 2290 км[8], що було дуже завищеним значенням. Невеликі розміри та неправильна форма Юнони не дозволяють вважати їїкарликовою планетою.
Старимастрономічним символом Юнони, який досі використовується в астрології, є скіпетр, увінчаний зіркою, ⚵ . Було багато графічних варіантів із більш досконалим скіпетром, як напр, іноді нахилені під кутом, щоб забезпечити більше місця для декору. Загальний астероїдний символ диска з номером його відкриття ⟨③⟩ був введений у 1852 році та швидко став нормою[9][10]. Символ скіпетра був відроджений для астрологічного використання в 1973 році[11].
Еліптична і злегка нахилена орбіта Юнони між орбітами Марса і ЮпітераПорівняння розмірів перших 10 об'єктів поясу астероїдів іМісяця. Юнона третя зліва.
Юнона є одним із найбільших астероїдів, приблизно десятим за розміром, і містить близько 1% маси всьогопоясу астероїдів[12]. Це другий за масою астероїд S-типу після15 Евномії. Однак маса Юнони становить лише 3% від масиЦерери.
Серед астероїдів S-типу Юнона виділється високимальбедо, що може свідчити про нетипові властивості поверхні. Це високе альбедо пояснює його відносно високувидиму зоряну величину як для маленького об’єкта, розташованого в глибині поясу астероїдів. В сприятливе протистояння Юнона може досягатизоряної величини+7,5, тобто бути яскравішою, ніжНептун абоТитан. Висока яскравість Юнони є причиною того, що вона була відкрита раніше, ніж більші астероїди10 Гігея,52 Європа,511 Давида та704 Інтерамнія. Однак в більшості опозицій Юнона досягає зоряної величини близько +8,7[13].
Юнона належить доголовного поясу астероїдов, очолюючи однойменнуродину Юнони (англ.Juno family).Юнона — один з досить великих астероїдів головного поясу — його розміри складають близько 246км удіаметрі[14]. Юнона є одним з найбільших членів головного поясу астероїдів в Сонячній системі, але це все ще тільки кілька відсотків маси найбільшого жителя цього регіону: карликової планетиЦерери. Оберт навколо власної осі астероїд здійснює за 0,3004доби. Маєальбедо 0,238, що дає на відстані 1а. о. світимість 5,33 зоряної величини, і належить до спектрального класу S.
Юнона обертається на трохи ближчій середній відстані доСонця, ніж Церера чи Паллада. Її орбіта помірно нахилена доекліптики (нахил близько 12°), але має надзвичайнийексцентриситет, більший, ніж уПлутона. Цей високий ексцентриситет наближає Юнону до Сонця вперигелії ближче, ніж Веста, а вафелії віддаляє на більшу відстань, ніж Церера. Юнона мала найбільш ексцентричну орбіту серед усіх відомих тіл, поки в 1854 році не було відкрито33 Полігімнію. Серед астероїдів розміром понад 200 км лише324 Бамберга має більший ексцентриситет, ніж Юнона[15].
Юнона обертається впрямому напрямку знахилом осі приблизно 50°[16]. Максимальна виміряна температура поверхні становила 293К. Оцінюється, що в перигелії температура може сягати 301 К (+28 °C).
Спектроскопічні дослідження поверхні Юнони дозволяють зробити висновок, що астероїд може бути першоджереломхондритів, розповсюдженого типу кам’янистихметеоритів, що складаються із залізовміснихсилікатів, таких яколівін іпіроксен[17].Інфрачервоні зображення показують, що Юнона має приблизно 100-кілометровий кратер, результат молодого за геологічними мірками зіткнення астероїдів[18][19].
На основі інфрачервоних даних MIDAS з використаннямтелескопа Гейла в 2004 році був повідомлений середній радіус астероїда 135,7±11 км[20].
Радіосигнали від космічних кораблів на орбіті навколоМарса та поверхні Марса були використані для оцінки маси Юнони за гравітаційними збуреннями, які вона справляє на рух Марса. Схоже, що орбіта Юнони дещо змінилася близько 1839 року, ймовірно, через збурення від невстановленого астероїда, який пролітів поруч з нею[21].
У 1996 роцітелескоп Гукера вобсерваторії Маунт-Вілсон отримав зображення Юнони у видимому та ближньому ІЧ-діапазоні за допомогоюадаптивної оптики . Зображення охоплювали весь період обертання та виявили неправильну форму та темну альбедну пляму, інтерпретовану як місце недавнього удару[22].
Юнона була першим астероїдом, для якого спостерігалипокриття зір. 19 лютого 1958 року вона пройшла перед тьмяноюзорею SAO 112328. Відтоді спостерігалося ще кілька покриттів. Найбільш плідним було покриття зорі SAO 115946 11 грудня 1979 року, яке зареєстрували 18 спостерігачів[23]. 29 липня 2013 року Юнона закрила зорю PPMX 9823370[24], а 30 липня 2013 — зорю 2UCAC 30446947[25].
Радіосигнали від космічних кораблів на орбіті навколоМарса та на поверхні Марса були використані для оцінки маси Юнони за гравітаційними збуреннями, які вона справляє на рух Марса.
Вид Юнони на чотирьох довжинах (Телескоп Гукер, 2003). На двох нижніх знімках видно великий кратер
Юнона рухається на фоні зір
Юнона під час протистояння у 2009 році
Відео Юнони, зроблене в рамках кампанії ALMA Long Baseline Campaign
Юнона перебуває впротистоянні приблизно раз на 15,5 місяців. Час між протистояннями трохи варіюється через нерівномірність руху Юнони її еліптичною орбітою. Відстань у протистоянні сильно змінюється залежно від того, перебуває вона поблизуперигелію чиафелію. Великі протистояння повторюються кожні 10 опозицій, тобто приблизно раз на 13 років. Останні великі протистояння були 1 грудня 2005 року (на відстані 1,063 астрономічних одиниць, з зоряною величиною 7,55) і 17 листопада 2018 року (1,036 астрономічних одиниць, 7,45m)[26][27]. Наступне сприятливе протистояння буде 30 жовтня 2031 року (1,044 астрономічних одиниць, величина 7,42m).
↑Gaffey, Michael J.; Burbine, Thomas H.; Piatek, Jennifer L.; Reed, Kevin L.; Chaky, Damon A.; Bell, Jeffrey F.; Brown, R. H. (1993). Mineralogical variations within the S-type asteroid class.Icarus.106 (2): 573.Bibcode:1993Icar..106..573G.doi:10.1006/icar.1993.1194.
.svg)
.png)
.svg)
