На цій сторінці показано неперевірені зміни
| Ґас Ван Сент | |
|---|---|
| Gus Van Sant | |
 Ґас Ван Сент наБерлінському МКФ, 2018 | |
| Ім'я при народженні | Ґас Ван Сент молодший |
| Дата народження | 24 липня1952(1952-07-24)(73 роки) |
| Місце народження | Луїсвілл (Кентуккі),Кентуккі,США |
| Громадянство |  США |
| Професія | сценарист,режисер |
| Alma mater | Rhode Island School of Designd, Catlin Gabel Schoold і Darien High Schoold  |
| Роки активності | 1985 — дотепер |
| Напрям | Незалежне кіно, New Queer Cinema |
| IMDb | ID 0001814 |
| Нагороди та премії | |
| "Золота пальмова гілка" (2003) | |
 Висловлювання у Вікіцитатах Ґас Ван Сент у Вікісховищі | |
Ґас Ван Сент молодший (англ.Gus Van Sant, Jr.;нар.24 липня1952,Луїсвілл (Кентуккі),Кентуккі,США) —американськийкінорежисер ісценарист, який живе і працює в штатіОрегон. Починав як представникамериканського незалежного іквір-кино, але потім знімав і великобюджетніголлівудські стрічки, розраховані на широку аудиторію. Лауреат«Золотої пальмової гілки» за фільмСлон (2003).
Ґас Ван Сент мол. — нащадок заможнихголландських емігрантів, народився24 липня1952 року в містіЛуїсвілл (Кентуккі), штатКентуккі,США. Освіту отримав вРод-Айлендській художній школі, де навчався за фахоммалювання ікіно. Там же Ван Сент захопився написанням музики. Однокласниками Ван Сента тоді булиДевід Бірн,Тіна Веймут іКріс Франц, що пізніше утворили відому групу«Talking Heads» (у перекладі «Голови, що говорять»). На початку1980-х Ван Сент переїхав до Портленда, де познайомився зВільямом Берроузом і створив групу «Destroy All Blondes» («Знищи усіх блондинок»), що проіснувала недовго. Пізніше, в1990-х, Ван Сент зняв декілька музичнихвідеокліпів дляДевіда Боуї і групи«Red Hot Chili Peppers».
На початку своєї кінокар'єри Ван Сент працював асистентом уРоджера Кормана і захоплювався творчістюСтенлі Кубрика. Як режисер і сценарист Ґас Ван Сент дебютував у1985 році з чорно-білоюгей-драмою«Дурна ніч». Фільм був знятий Ван Сентом на власні кошти (всього близько 25 тисячдоларів) і зробив Ван Сента культовим режисером в гей-середовищі. Перший великий успіх прийшов до Ван Сента у1989 році після фільму«Аптечний ковбой» зМеттом Діллоном. Тож у1991 році Ван Сент завітав наВенеційський кінофестиваль з фільмом«Мій власний штат Айдахо» вже як знаменитість. «Мій власний штат Айдахо» — це пронизливий«роуд-муві», в якому свої найкращі ролі зігралиКіану Рівз іРівер Фенікс. Цей фільм зробив Ван Сента майже живим класиком. У1993 Фенікс загинув від передозуваннянаркотиків, а з ним загинув і проєкт фільму проЕнді Уорхола, в якому Ван Сент відводив Феніксу головну роль. Пам'яті Фенікса Ван Сент присвятив свій наступний фільм«Навіть дівчата-ковбої іноді сумують».
У1998 році Ван Сента було номіновано в категорії «Найкращий режисер» на преміюАмериканської кіноакадеміїОскар за фільм«Розумник Вілл Гантінґ» (англ.«Good Will Hunting»). Продюсував гучну незалежну кінострічку«Дітки» (англ.«Kids»,1995). Ван Сент написав ряд сценаріїв до фільмів і роман «Рожевий» (англ.«Pink»,1997). Також в США був опублікований альбом його фотографій під назвою «108 портретів» (англ.«108 Portraits»,1993) і вийшли два музичні альбоми: «Ґас Ван Сент» (англ.«Gus Van Sant») і «18 пісень про гольф» (англ.«18 Songs about Golf»,1999).
На початкуXXI століття, вже обласканий Голлівудом, під враженням від робіт угорського режисераБели Тарра[1] Ван Сент повернувся в альтернативне незалежне кіно. Спочатку він зняв фільм«Джері», а в2003 році отримав«Золоту пальмову гілку» накінофестивалі в Каннах за стрічку«Слон» (англ.«Elephant»). Основою сюжету «Слона» стала кривава бійня, вчинена школярами в коледжі «Колумбайн». Але цей фільм далекий від документальних дослідівМайкла Мура, «Слон» швидше фільм-балет,абстракціонізм вкіномистецтві. А в2005 році Ван Сент зняв фільм«Останні дні» про самогубство зіркигранджу, схожої наКурта Кобейна.
Ці фільми Ван Сента є частинами однієї трилогії — трилогії про крайню ізоляцію. «Джері» оповідає про фізичну ізоляцію, «Слон» показує ізоляцію в суспільстві, а «Останні дні» відбивають ізоляцію внутрішню, ментальну. На думкуМ. Аткінсона[ru], у фільмах «Останні дні», «Джері», «Слон» Ван Сент винайшов спосіб «перевести туманні прийоми Тарра в розповідні координати сучасної Америки, уникнувши при цьому зайвої затемненості і в той же час зберігши властиве Тарру відчуття філософської глибини і таємниці»[2].
У 2008 році вийшов новий фільм Ван Сента —«Гарві Мілк» зШоном Пенном в головній ролі, що розповідає реальну історіюГарві Мілка — одного з перших політиків гомосексуальної орієнтації. Фільм був номінований на 8 премій Оскар, у тому числі і в категорії «Найкращий фільм», але отримав тільки дві — за «Найкращу чоловічу роль» і «Найкращий оригінальний сценарій».
У серпні 2008 року Ґас підписує договір зImagine Entertainment іColumbia Pictures на знімання фільму«Не здавайся» за п'єсою Джейсона Лью. Довгий час вихід картини відкладався. Зрештою дистриб'ютори вирішили підготувати стрічку64-му Каннському кінофестивалю, на якому і відбулася прем'єра у рамках програмиОсобливий погляд. Картина отримала більшою мірою негативні відгуки критиків і провалилася в прокаті[3][4][5][6].
Ґас Ван Сент євідкритимгеєм.[7]
| Рік | Українська назва | Мовою оригіналу | Примітки |
|---|---|---|---|
| 1985 | Погана Ніч (Мала Ноче) | Mala Noche | |
| 1989 | Аптечний ковбой | Drugstore Cowboy | |
| 1991 | Мій власний штат Айдахо | My Own Private Idaho | |
| 1993 | Навіть дівчата-ковбої іноді сумують | Even Cowgirls Get the Blues | |
| 1995 | За що варто померти | To Die for | |
| 1997 | Розумник Вілл Гантінґ | Good Will Hunting | |
| 1998 | Психо | Psych | римейкоднойменного фільмуАльфреда Гічкока (1960) |
| 2000 | Знайти Форрестера | Finding Forrester | |
| 2002 | Джеррі | Gerry | |
| 2003 | Слон | Elephant | |
| 2005 | Останні дні | Last Days | |
| 2006 | Париж, я люблю тебе | Paris, je t'aime | епізод «Маре» («Le Marais») |
| 2007 | Параноїд-парк | Paranoid Park | |
| 2007 | У кожного своє кіно | Chacun son cinéma | епізод «Перший поцілунок» |
| 2008 | 8 | 8 | |
| 2008 | Гарві Мілк | Milk | |
| 2011 | Не здавайся | Restless | |
| 2012 | Країна обіцяна | Promised Land | |
| 2012 | Мій власний Рівер | My Own Private River | |
| 2015 | Море дерев | Sea of Trees | |
| 2018 | Не хвилюйся, він далеко не піде | Don't Worry, He Won't Get Far on Foot | |
| 2025 | Дріт мерця | Dead Man's Wire |
