Ю́ка (Yucca) — рідвічнозелених рослин підродиниаґавових родинихолодкових, що налічує близько 50 видів. Серед представників роду багато декоративних рослин, окремі види є технічними та харчовими.
Вічнозелені, дерев'янисті рослини з невисоким, малогіллястим або таким, що зовсім не гілкуєтьсястеблом, іноді стебло майже відсутнє і над землею підноситься лише пучок великих, мечоподібнихлистків. Листки розташовані спірально.Суцвіття дуже великі, до 200 см завдовжки, прямостоячі, широкорозкидистіволоті, що виходять з середини листової розетки.Квітки дзвоникуваті, до 7 см завдовжки, пониклі, білі. Плід — велика, до 10 см, суха або м'ясистакоробочка з округлим, чорнимнасінням до 1 см завширшки.
У юки спостерігається дуже своєрідний і цікавий механізм перехресногозапилення. Квітки відкриваються вночі і запилюються маленьким білимметеликом з родупронуба (Pronuba yuccasella). З настанням темряви, коли білі квіти виділяють приємнийаромат, самка пронуба приступає до зборупилку. Він клейкий і нагадуємастику. Пронуба скачує пилок у грудочку і завдяки зубоподібному чіпкому і колючому придатку переносить її до іншої квітки. Тут метелик вдавлює пилок уприймочку, а потім відкладає взав'язь квітки свої яйця. Зрештою зачатки насіння запліднюються, а личинки живляться насінинами, що розвиваються. Їх так багато в плоді, що вистачає і для личинок метелика, і для відтворення рослини. З настанням дня метелики обох статей (їх накопичується досить велика кількість) залишаються у квітці. Вони сидять на тичинкових нитках і, ймовірно, в цей час харчуються пилком.
Вперше про запилення юки стало відомо в 1872 році з короткого повідомлення відомого американського ботанікаДжорджа Енгельманна. В 1878 році американський ентомологЧарлз Рілі докладно вивчив і описав дивовижну поведінку цього метелика. Інший вид пронуба —Pronuba synthetica — запилює лише юку коротколисту. Єдиним самозапильних видом єюка алоелиста (Yucca aloifolia).
Юки ростуть у посушливих місцях, надаючи перевагу сухим відкритим просторам з піщаними, кам'янистими або вапняними ґрунтами. Багато видів зустрічаються впустелях зкреозотовими кущами (Larrea tridentata) в асоціації здазіліріоном (Dasylirion)окотилом (Fouquieria splendens),опунцією та іншими колючими рослинами. Усосново-ялівцевихлісах на висоті 2000 — 2450 м ростутьYucca angustissima,юка ягодовидна (Yucca baccata), що займає дуже широкий ареал на південно-заході США,юка Стендлі (Yucca standley) — одна з найменших рослин цього роду, стебло якої у висоту не перевищує 20 см. Один з найкрасивіших видів —юка Трекуля (Yucca treculeana) на більшій частині свого ареалу росте в заростях колючих твердолистихчагарників (чапараль).
Багато видів юки є також неодмінним елементомкактусово-акацієвихсаван. По берегах пересихаючих струмків, біля підніжжя гір або по краях крутих кам'янистихканьйонів — скрізь можна зустріти самотньо зростаючі юки, які, як правило, не утворюють щільних насаджень. Винятком у цьому плані єюка коротколиста (Yucca brevifolia), відома під назвою «дерево Джошуа» («Yoshua-tree»). Вражає незвичайний зовнішній вигляд цієї рослини. Величезне дерево, висотою до 9 м, з потужним, рясно і химерно розгалуженимстовбуром, як древній велетень, підноситься в пустелі серед безплідних пісків і невисоких колючих чагарників. Ця юка одна з небагатьох, що розвивають величезну крону. Найстаріші екземпляри, за деякими даними, досягали віку 800 років. Ареал юки коротколистої проходить через пустелюМохаве в штатахАризона іКаліфорнія. У цих місцях вона іноді утворює своєрідні розріджені ліси, які тягнуться на кілька кілометрів. Для збереження цієї дивного рослини був створений в околицяхРіверсайда (штат Каліфорнія) заповідник«Національний парк дерева Джошуа» (англ.Joshua Tree National Park).
Юку культивують на Чорноморському узбережжіКавказу і вКриму з 1816 року. Особливо відоміюка нитчата,юка славна (Yucca gloriosa),юка алоелиста. Два останні види морозостійкі і витримують температуру до −15 °C. У культурі юки, за винятком юки алоелистої, через відсутність запилювачів не плодоносять. Із твердих листків юки отримують міцне технічневолокно, з якого виробляють мотузки, щітки, рибальські знаряддя тощо. З квіток юки слонової місцеві жителі готуютьсалат. Багато видів юки використовують якживі огорожі.
Першіджинси були зроблені саме з юки, а не збавовни. Навіть зараз найякісніші джинси роблять з ниток, що містять бодай кілька відсотків волокон з листя юки.[1]
.jpg)
.jpg)
