Швеція є частиною географічного регіонуФенноскандія, розташовуючись міжПівнічною Атлантикою,Балтійським морем та величезнимЄвразійськимросійським суходолом.Клімат загалом помірний зі значним морським впливом. Незважаючи на розташування увисоких широтах, Швеція часто має теплі континентальні літа. Клімат значно відрізняється від півдня до півночі через велику різницю широт. Значна частина Швеції має тривалу холодну та сніжну зиму. Для південної частини Швеції характерний тепліший клімат і менша тривалість зими. Ця частина країни придатна для сільськогосподарського виробництва, водночас північна частина покрита лісами, тут розташованіСкандинавські гори.
Германські племена, які пізніше стали етнічною основою сучаснихшведів, розселилися на території сучасної Швеції ще в доісторичні часи. Уперше вони згадані в історії якгеати тасвеї, які є морським народом, відомим також як норси. Швеція виникла як незалежна і єдина країна уСередньовіччі. У XVII столітті країна розширила свої території, створившиШведську імперію, яка булавеликою Європейською державою аж до початкуXVIII століття. Свої заморські території за межамиСкандинавського півострова Швеція поступово втрачала протягом XVII та XIX століть, починаючи з анексіїРосійською імперією нинішньої територіїФінляндії 1809 р. Останньою війною, в якій Швеція брала безпосередню участь, була війна 1815 р., внаслідок якоїНорвегію було примушено доунії.
З того часу Швеція перебуває у мирі, офіційно дотримуючись політики нейтралітету у міжнародних справах. Унію з Норвегією було розірвано мирним шляхом 1905 р. і сформовано нинішні кордони Швеції. Хоча країна була формально нейтральною в обох війнах, Швеція брала участь у багатьох гуманітарних місіях, наприклад, прийом біженців з територій, окупованих Німеччиною. Після завершенняХолодної війни Швеція приєдналась доЄвропейського Союзу, однак тоді відмовилась від членства уНАТО. Швеція має тісні зв'язки зі своїминордичними сусідами, у тому числі лінгвістично, оскількишведська мова є офіційною уФінляндії та є близькою доданської танорвезької мов.
Сучасна назва Швеції,швед.Sverige є поєднанням слівSvea таRike, зленіцією приголосної [k], вперше згадана якSwēorice уБеовульф, буквально означає «держава свеїв» (Давньоскандинавською мовоюSvíþjóð,лат.Suetidi).
В українській мові застарою конструкцію також існувала назваШведчина разом із другою[10].
Етимологія словашведи, а отже, йШвеція не має загальноприйнятої версії, однак може походити зпрагерманськогоSwihoniz, що означаєсвій власний[11], маючи на увазі власне германське плем'я.
Передісторія Швеції починається десь під час Аллередської осциляції, теплого кліматичного періоду, який розпочався приблизно 12 000 років до нашої ери, з мисливськими таборами на оленів часів пізньогоПалеоліту культури Броме на краю льодовика, що зараз є південною провінцією країниСконе. Для цього періоду характерна наявність маленьких групмисливців-збирачів і рибалок, які використовували інструменти, виготовлені зкременю. Їхні правителі нині невідомі, однакгермано-скандинавська міфологія має довгу лінію легендарних і напівлегендарних королів аж до останнього століття до н. е. Що стосується грамотності в самій Швеції,руни використовувались південною скандинавською елітою принаймні починаючи з II століття, але все, що дійшло до наших днів від римського періоду, — це різки наартефактах, в основному з чоловічими іменами, демонструючи, що люди південної Скандинавії у той час розмовляли прото-норвезькою мовою, попередникомшведської та іншихскандинавських мов.
Перша письмова згадка про Швецію належить римському історикуПублієві Корнелію Тациту в праці«Про походження і місцепроживання германців» 98 року. У 44 та 45 розділах цієї праці згадуються шведи (свеї) як могутнє плем'я, яке вирізнялося не лише зброєю і чоловіками, а й потужним флотом з кораблями, які мали ніс на кожному кінці (довгі кораблі).
У VI сторіччі історикЙордан загадав два плем'я, які він назвавSuehans таSuetidi, які жили уСкандзі. Вважається, що обидві назви стосуються одного й того ж племені.Suehans, за його словами, мали дуже добрих коней, як і плем'яThyringi (alia vero gens ibi moratur Suehans, quae velud Thyringi equis utuntur eximiis). Ісландський історикСноррі Стурлусон писав, що тодішній шведський корольAdils (Eadgils) мав найкращих коней тих часів.Suehan поставляли лисячі шкури на Римські ринки. Далі Йордан згадує ім'яSuetidi, що, як нині вважається, єлатиською версією назвиSvíþjóð, назви свеївдавньоскандинавською мовою. Він також писав, щоSuetidi разом зданами, з якими ті мають спільне походження, є найвищими людьми, яких йому доводилось бачити. Пізніше історик згадує інші скандинавські племена, представники яких мали такий же зріст.
Я бачив Русів під час їхніх торгових поїздок, коли ті таборувались вВолзі. Я ніколи не бачив більш фізично досконалих людей, зростом, як фінікова пальма, світлі і рум'яні; вони не носять ані туніків, ані каптанів, однак, чоловіки носять одяг, який покриває один бік тіла, і залишає домінантну руку вільною. Кожен має сокиру, меч і ніж, які носить з собою увесь час. Мечі широкі і рифлені, франкського сорту.[12]
Досі достеменно невідомо, як і коли утворилося Королівство Швеція, однакперелік Шведських монархів, які, як нині відомо, водночас правилиСвеаландом (Швецією) та Йоталандом (Готією) як однією провінцією, починається зЕріка VI Сегерселля. Швеція та Готія були окремими країнами. Невідомо, як довго вони існували: епічнапоема Беовульф описує напівлегендарну шведсько-гетську війну VI-го століття.
На ранніх стадіях епохи Скандинавських вікінгів,Істад уданській провінціїСконе та озероПавікен на островіГотланд, були процвітаючими центрами торгівлі, однак не були частиною раннього Шведського Королівства. Наприклад, залишки того, що, як вважається, було великим ринком та датується 600—700 роками, знайдено в Істаді[13]. В озері Павікен, яке було важливим центром торгівлі у всьому Балтійському регіоні протягом IX-го та X-го століть, було знайдено залишки великого порту епохи вікінгів, із суднобудівними морськими арсеналами. Між 800 та 1000 роками, торгівля принесла багато срібла до Готланду, і згідно з деякими джерелами, тогочасні мешканці острова накопичили більше срібла, аніж уся Скандинавія разом узята[13].
Святого Ансґара, як правило асоціюють із введенням християнства у 829 р., однак, нова релігія не замінилаязичництво аж до XII-го століття. Під час XI століття, християнство стало панівною релігією, і з 1050 р. Швеція вважається християнською країною. Період між 1100 та 1400 роками характеризується внутрішньою боротьбою за владу та конкуренцією між Нордичними королівствами. Шведські королі почали розширювати підвладні Швеції території у Фінляндії, створивши тим самим конфлікт з русами, які більше не мали ніяких культурних та добросусідських зв'язків зі Швецією.=[14].
На відміну від провінційСконе,Блекінге таГаланд на південному-заході Скандинавського півострова, які у ті часи були частиною Королівства Данії, феодалізм ніколи не розвинувся у Швеції, як це сталося на решті території Європи[15]. Селянство залишалося класом вільних людей протягом усієї історії Швеції. Рабство (або кріпосне право) не було поширеним у Швеції,[16] і залишки того, що можна було назвати рабство, як правило припинили своє існування з приходом на ці землі християнства, виникненням труднощів із отриманням рабів із земель на схід від Балтійського моря, і розвитком міст перед XVI століттям. Насправді, рабство і кріпосне право були скасовані указомКороля Маґнуса IV Еріксона у 1335 році. Колишні раби, як правило ставали селянами та робітниками у містах. Втім Швеція залишалась бідною та економічно відсталою країною, у якій бартер був засобом обміну. Наприклад, фермери провінціїДальсланд транспортували масло власного виробництва до гірських провінцій Швеції, і обмінювали його на залізо, яке потім перевозили до узбережжя, і обмінювали на рибу, яку споживали самі, а залишки заліза продавали закордон[17].
У середині XIV століття Швеція була уражена другоюпандемієючуми, яка має назву«Чорна смерть»[18]. Кількість населення Швеції та майже всієї Європи сильно зменшилась. Населення Швеції досягло показників 1348 року лише на початку XIX-го століття. Населення країни зменшилось на третину у 1349—1351 роках. Тоді міста Швеції почали набувати більше прав і зазнали сильного впливу німецьких купцівНімецької Ганзи, які були активними уВісбю. У 1319 році Швеція та Норвегія були об'єднані королем Маґнусом IV Еріксоном, а в 1397 році королеваМаргарита I Данська об'єднала Швецію, Норвегію і Данію вКальмарську унію. Однак її наступники не спромоглись утримати контроль над Швецією.
Велика кількість дітей успадкувала Шведську корону за час існування королівства; отже, реальна влада тривалий час належаларегентам, яких обирав Шведський парламент. Король ДаніїКристіан II, який добивався влади над королівством військовим шляхом, замовив різанину шведських дворян у Стокгольмі в 1520 р. Дана подія відома, якСтокгольмська кривава лазня, і мотивувала шведське благородство до нового спротиву, результатом якого стала коронаціяГустава І Ваза 6 червня (день, який став національним днем у Швеції) 1523 р[19]. Цей день нерідко вважається днем заснування сучасної Швеції. Незабаром після свої коронації, Густав I Ваза відмовився від католицизму, і розпочавреформацію.
Офіційно Швеція була нейтральною протягомПершої світової війни, однак під тиском Німеччини були здійснені кроки, які завдали шкодисоюзним державам. Такими кроками були, зокрема, мінування протокиЕресунн, що закрило її для кораблів Антанти, також надання дозволу Німеччині використовувати свої шифри та засоби їхньої передачі, які Німеччина використовувала для передачі секретних повідомлень своїм іноземним посольствам[20]. Швеція також надала Охоронному корпусу Фінляндії добровольців, які разом з німцями воювали проти червоної та російської армій уФінській громадянській війні, і тимчасово разом з Німеччиною окупувалаАландські острови.
Як і під час Першої світової війни, Швеція офіційно зберігала нейтралітет і вДругій світовій війні, однак цей нейтралітет є предметом численних суперечок. Швеція була під німецьким впливом протягом більшої частини війни, оскільки зв'язки з іншими частинами світу були відрізані через блокаду. Уряд Швеції вважав, що відкрита конфронтація з Німеччиною була б поганою ідеєю, і пішов на низку поступок[21]. Швеція також постачала сталь та оброблені деталі до Німеччини, надавала Третьому рейху кредити протягом усієї війни.
Щоправда, Швеція підтримала Норвезький рух спротиву й у 1943 році допомогла врятувати данських євреїв від депортації до нацистських концентраційних таборів. Шведський уряд також неофіційно підтримував Фінляндію під час Радянсько-фінських воєн1939–1941 та1941–1945 років, дозволяючи поставку волонтерів та матеріалів до Фінляндії.
Під час Другої світової війни шведи надавали активну підтримку євреям, які перебували на територіях, контрольованих нацистами. Так, наприклад, навесні 1944-го року за сприяння шведських дипломатів в Угорщині представники шведськогоЧервоного Хреста брали в оренду в Будапешті порожні будинки і вішали на них таблички: «Шведська бібліотека», «Шведський науково-дослідний інститут». Так неприступні для німців будівлі, закріплені за нейтральної Швецією, ставали укриттям для євреїв.
В останні місяці Другої світової війниРауль Валленберг, представник однієї із найбагатших родин Швеції, який працював у шведському посольстві в Будапешті, врятував, за різними джерелами, від 20 до 100 тисяч угорських євреїв[22] від знищення нацистами. Виявивши неабияку мужність, він видавав переслідуваним шведські паспорти й знаходив для них притулок під шведським прапором.
Швеція також активно приймала біженців зі Скандинавії і країн Балтії. І хоча після закінчення війни багато з них повернулося на батьківщину, багато хто залишився — особливо біженці з балтійських країн.
Швеція знаходиться між північними широтами 55° та 70°, а також переважно між східними довготами 11° та 25°.
З територією у 449 964 км², Швеція є 55-ю за величиною країною світу[23], 4-ю на усьому Європейському континенті, та найбільшою країною Північної Європи. Найнижчою точкою Швеції є затока озераHammarsjön, поблизу містаКрістіанстад, яка знаходиться на -2,41 метри нижче рівня моря. Найвищою точкою є гораКебнекайсе, 2111 метрів надрівнем моря.
Швеція має25 провінцій, абоlandskap на основі культури, географії та історії. Провінції, як правило, групуються у три великихкраї, або частини частини: північнийНоррланд, центральнийСвеаланд, і південнийЙоталанд. МалонаселенийНоррланд охоплює майже 60 % території країни.
Близько 15 % території Швеції знаходиться заПівнічним полярним колом. Південна Швеція є переважно сільськогосподарською, у той час, як її північна частина — густо покрита лісами. Близько 65 % території країни покрито лісами.Ересуннський регіон, що на півдні Швеції має найвищу щільність населення, разом із західним узбережжям аж до центральної частиниБогуслен, затокою озераМеларен таСтокгольмом.Готланд таЕланд є найбільшими островами Швеції;Венерн іВеттерн — її найбільшими озерами. Венерн також є 3-м за розміром озером Європи, післяЛадозького таОнезького озер.
Більшість території Швеції маєпомірний клімат, попри північнушироту, з чотирма чітко вираженими сезонами і помірними температурами протягом усього року. Зима на крайньому півдні зазвичай слабка і проявляється лише через кілька коротших періодів зі снігом і температурою нижче нуля, осінь цілком може перейти у весну без чіткого періоду зими. Країну можна розділити на три типи клімату: найпівденніша частина маєморський клімат, центральна частина —вологий континентальний клімат, а найпівнічніша —субарктичний клімат. Однак Швеція набагато тепліша і сухіша, ніж інші місця на подібній широті та навіть дещо далі на південь, головним чином через поєднанняГольфстриму[24][25] та загального вітру у західному напрямку, викликаного напрямком обертання Землі. Західні континентальні узбережжя (до яких належить вся Скандинавія, як найзахідніша частина Євразійського континенту), як правило, помітно тепліші від східних континентальних узбереж; це також можна побачити, порівнюючи, напр. канадські містаВанкувер таГаліфакс,Нову Скотію між собою: зима на західному узбережжіВанкувера значно м'якша; наприклад, центральна та південна Швеція мають значно м'якіші зими, ніж у багатьох частинахРосії,Канади та півночіСША[26]. Через велику широту Швеції тривалість денного світла сильно змінюється. На північ від Полярного кола сонценіколи не заходить частину кожного літа, і ніколи не сходить частину кожної зими. У столиці,Стокгольмі, денне світло триває понад 18 годин наприкінці червня, але лише близько 6 годин в кінці грудня. Щорічно Швеція отримує від 1100 до 1900 сонячних годин[27]. Протягом липня різниця температур між північчю та півднем країни не велика. За винятком гір, вся країна має середньо липневу температуру в межах від 15° до 17,5° (різниця 2,5 градуси Цельсія), тоді як у січні середня температура коливається від 0° до нижче -15° вздовж кордону з Фінляндією (різниця 15 градусів Цельсія).
Окрім обмерзанняАтлантичного океану, що приносить морське повітря до Швеції, м'якість пояснюється ще й переважаючими системами низького тиску, що відкладають зиму з довгими ночами, температура яких часто залишається нижче нуля на півдні країни через рясне хмарне покриття. До того часу, як зима нарешті проривається, світловий день швидко зростає, гарантуючи, що денна температура швидко зростає навесні. З більшою кількістю ясних ночей, морози залишаються звичним явищем на далекому півдні країни аж до квітня. Холодні зими трапляються, коли системи низького тиску слабкіші. Прикладом є те, що найхолодніший місяць (січень 1987 р.) У Стокгольмі був і найсонячнішим січневим місяцем[28][29].
Шведський Інститут Гідрології та Метеорології, SMHI збирав дані про середню місячну температуру повітря зі своїх метеорологічних станцій у різних куточках світу в період 1961—1990 років. Погодні станції упорядковано з півдня на північ за їхніми номерами[30][31].
Політична система —конституційна монархія. У Швеції роль конституції виконують чотири основні закони: Форма правління (1974), Акт про престолонаслідування (1810), Акт про свободу друку (1949), Основний закон про свободу висловів (1991).
Протягом XX століттязовнішня політика Швеції базувалася на принципі неприєднання у мирний час інейтралітету у воєнний час. Уряд Швеції дотримувався самостійного курсу неприєднання до жодних союзів у мирний час, аби нейтралітет став можливим у випадку війни.
Шведська доктрина нейтралітету часто простежується до XIX століття, оскільки країна не перебувала устані війни з кінцяШведсько-норезької війни 1814 р. Під часДругої світової війни, Швеція не приєдналася ні доантигітлерівської коаліції, ні докраїн Осі. Нейтралітет був спірним, оскільки фактично Швеція дозволяла в окремих випадках нацистському режиму використовувати свою залізничну систему для перевезення військ і вантажів, а також залізної руди з шахт на півночі Швеції, що було життєво важливим для німецької військової промисловості[32]. Однак Швеція також опосередковано сприяла обороні Фінляндії у Зимовій війні і дозволив провести навчання норвезьких та данських військ у Швеції після 1943 р.
Починаючи з кінця 1960-х, Швеція намагалася відігравати більш значну і незалежну роль у міжнародних відносинах. Країна почала брала активну участь у міжнародних миротворчих місіях, особливо черезОрганізацію Об'єднаних Націй, та у підтримці у розвиткуТретього світу.
Починаючи з 1995 р., Швеція є членом Європейського Союзу, і як наслідок зміненої геополітичної ситуації, доктрину зовнішньої політики країни було частково змінено, після чого Швеція почала відігравати активнішу роль у європейському співробітництві з безпеки.
Швеція — високорозвинена індустріальна країна з інтенсивнимсільським господарством, за рівнем якості життя займає одне з перших місць у світі.
Провідні галузі промисловості: гірнича (мідна та ін. мінералів), чорна та кольорова металургія, машинобудівна, хімічна, легка і харчова, цементна, деревообробна тапаперова промисловість.
Розвинуті всі види транспорту (автомобільний, залізничний, поромний, морський, трубопровідний), основні внутрішні перевезення здійснюються автодорогами і залізницями.
Більшість промислових підприємств у Швеції належить приватним особам. У 1960—1970-х роках частка повної або часткової державної власності в промисловості становила від 10—15 %.
Наприкінці 1990-х років в державному секторі працювали 250 тис. чоловік (10 % всіх зайнятих), переважно в гірничодобувній, металургійній, лісопереробній і суднобудівній галузях промисловості.
Приватна власність корпорацій у Швеції відрізняється досить високою мірою концентрації в порівнянні з іншими розвиненими країнами. На початку 1990-х років в економіці Швеції панували 14 корпорацій, на частку яких припадало бл. 90 % всієї промислової продукції країни. Три з них охоплювали 2/3 всіх прибутків і зайнятих в приватному секторі. Компаніям, що входять в концерн Валленбергів, належала приблизно 1/3 ринкових вартості всіх шведських акцій.
У Швеції є потужний кооперативний рух. Споживчі і виробничі кооперативи контролюють бл. 20 % всієї роздрібної торгівлі. Кооперативному союзу належать супермаркети, туристичні агентства і фабрики. Він нараховує бл. 2 млн членів. Федерація шведських фермерів, в яку входять майже всі фермери країни, є основним виробничим кооперативом. Йому належать молочні ферми, м'ясокомбінати, підприємства по випуску добрив і обладнання для сільського господарства. Федерація повністю контролює збут масла, сиру, молока і понад 50 % збуту вовни, яєць, зерна і м'яса.
ВВП Швеції в1996 р. оцінювався в $184,3 млрд ($20,8 тис. на рік з розрахунку на душу населення). Уряд витрачає 26 % ВВП, а споживачі — 53 %.
У1990 Швеція пережила найсильніший після 1930-х років економічний спад, і прямі капіталовкладення в обладнання, інфраструктуру і інші фонди різко скоротилися. Частка сумарних прибутків від сільського господарства поменшала з 12 % в1950 р. до 2 % в середині 1990-х років. На частку всієї промисловості припадало 35 % ВВП в1980 р., але лише 27 % в1995 р., оскільки вперше за сучасний період частка обробних галузей склала менше 20 % ВВП. На частку всієї сфери послуг в1993 р. припадало 71 % ВВП.
У XX ст. значення сільського господарства в економіці Швеції різко зменшилося. У1940 р. в ньому було зайнято бл. 2 млн чол., а на початку 1990-х років — всього 43 тис. У післявоєнні роки у зв'язку з масовим відтоком сільського населення в міста багато ферм були покинуті, і площа сільськогосподарських угідь істотно скоротилася. У1960–1975 рр. з обороту було вилучено бл. 400 тис. га орних земель, а в1976—1990 рр. — ще 170 тис. га. Хоч в1992 частка зайнятих в сільському господарстві становила всього 3,2 % проти 29 % у1940, а площі оброблюваних земель скоротилися, виробництво с/г продукції за цей час зросло.
Меліорація, селекційна робота з інтродукції сортів рослин, найвідповідніших для Півночі, широке застосування добрив, кооперативи для збуту с/г продукції і поширення с/г інформації сприяли зростанню продуктивності сільського господарства. Різке скорочення числа зайнятих в цій галузі компенсувалося за рахунок зрослої механізації.
Головна галузь сільського господарства Швеції — тваринництво і виробництво кормів. У1996 нараховувалося бл. 1,8 млн голів великої рогатої худоби, зокрема 500 тис. молочних корів.
3/4 оброблюваних площ країни зайняті кормовими культурами. 2-ге місце в землеробстві займає вирощування зернових культур.
Розвинуте лісове господарство і лісопереробна промисловість. Деревина використовується не лише для виробництва целюлози, паперу, дерево-волокнистих плит і хімічних продуктів, але також служить паливом і будівельним матеріалом.
У1995 р. в обробній галузі було зайнято 761 тис. чоловік (на 26 % менше, ніж у1980 р.). Майже половина всіх зайнятих в промисловості припадає на металургію та машинобудування. Далі йдуть лісопереробна, целюлозно-паперова, харчова і хімічна галузі, на які сукупно припадає бл. 40 % зайнятих.
Металургія — одна з головних галузей промисловості Швеції. Вона сконцентрована переважно вБергслагені. Найбільший металургійний завод розміщений у Домнарветі. Виробництво сталі у 1990-х рр. було на рівні бл. 5 млн т на рік.
Машинобудування — найдавніша та найрозвиненіша галузь промисловості в Скандинавії. У Швеції на неї припадає бл. 45 % надходжень від експорту. Виробляють верстати, точні вимірювальні прилади, обладнання для електростанцій, підшипники, радіолокаційне обладнання, автомобілі, техніку для стільникового зв'язку, реактивні винищувачі тощо. Більшість підприємств цієї галузі розташовані на рівнинах міжСтокгольмом іГетеборгом — здебільшого навколо оз.Меларен і в долині р.Гета-Ельв. Великий центр машинобудування знаходиться також на південному заходіСконе, вМальме та сусідніх містах. Розвинене автомобілебудування (головні виробники — компанії«Вольво» і«Сааб»). Понад 4/5 легкових і вантажних автомашин Швеції та автобусів йде на експорт (1/3 з них — до США).
Паперова галузь сконцентрована в основному в Середній і Південній Швеції, в межах досяжності порту Гетеборг і національного ринкового центра Стокгольма з його поліграфічною промисловістю. У Норрчепінгу та Хальсте містяться великі виробництва з випуску газетного паперу. З1966 р. його виробництво зросло втричі й досягло 2,4 млн т в1995 р. За цим показником країна вийшла на 4-те місце у світі.
У структурі паливно-енергетичного балансу переважаєнафта інафтопродукти (бл. 50 %), решта —вугілля,торф, гідро- та атомнаелектроенергія. Бл. 1/3 енергетичних потреб Швеції задовольняється за рахунок імпорту (головний енергоносій —нафта, далі йдутьвугілля і природний газ). Основні місцеві джерела енергії — ядерне паливо, гідроресурси, деревина. У1992 р. в країні діяли 12 АЕС, за виробництвом атомної енергії на душу населення Швеція займала провідне місце у світі. Референдум, проведений в1980 р., висловився за згортання цієї галузі до2010 р. У1996 р. частка атомної енергії в енергобалансі країни досягла 47 %, причому вартість її була однією з найнижчих у світі (частка ГЕС — 34 %).
Адміністративний поділ Швеції — 21лен (lan — губернія), які поділяються на 284 комуни.Стокгольм виділений у самостійну адміністративну одиницю, прирівняну до лену.
Крімшведів у Швеції проживає понад 17 тисячсаамів, понад 50 тисяч корінних фінів, а також понад 450 тисяч етнічних фінів, що іммігрували в країну протягом XX століття, а також їх нащадків.
Швеція, бувши ще в XX столітті країною еміграції, в нинішній час перетворилася на країну, де переважаєімміграція. Сучасне шведське суспільство можна справедливо назвати мультикультурним, тобто соціально різнорідним, що має у своєму складі представників різних етносів і культур. Історично Швеція завжди була етнічно гомогенною країною, більшу частину населення становили шведи та етнічна меншина — саами, які у XVIII—XIX століттях кочували по території Північної Європи, а зараз живуть на півночі країни.
Еміграція (блакитний), та імміграція (червоний) у Швеції 1850—2007 рр.
У самій Швеції проживає близько 9,3 млн чол. Середина XIX століття аж до 1930-х років — це період масовоїеміграції, люди покидали країну в пошуках добробуту через зубожіння і релігійні переслідування, через брак віри у щасливе майбутнє та політичні утиски, та через потяг до пригод на хвилі«золотої лихоманки». У періодПершої світової війни еміграція дещо сповільнилася, через введені обмеженняімміграції в самихСША.
Крива чисельності населення Швеції з 1961 по 2003 рр.
ПісляДругої світової війни Швеція стає країною імміграції. До війни країна залишалася етнічно однорідною, під час війни основну частину іммігрантів становили біженці, в 30-ті роки в країну поверталися зСША шведи. Починаючи з 1930-х років, і до цього дня, за винятком кількох років у 1970-х роках, імміграція перевищує еміграцію.
У 1950-ті — 1960-ті роки в країну хлинув великий потік іммігрантів у зв'язку зі зростаннямпромисловості, бракомтрудових ресурсів, а також через велику кількість військових біженців зНімеччини, скандинавських сусідів табалтійських держав. Багато хто з них згодом повернулися на батьківщину, але більшість залишилася, особливо це стосується вихідців зкраїн Балтії. У післявоєнний період країна поповнювала свої трудові ресурси за рахунок іммігрантів з інших частин Скандинавії,Югославії,Греції,Італії таТуреччини. З кінця 60-х років у Швеції була введена регульована імміграція.
У 1980-ті роки по всій Західній Європі спостерігався приплив біженців зІрану,Іраку,Лівану,Сирії, Туреччини,Еритреї, що шукали притулку. До кінця десятиліття біженці ізСомалі,Косова та деяких колишніх державСхідної Європи почали приєднуватися до черги охочих залишитись у Швеції. Таким чином, на сучасному етапі розвитку, можна з упевненістю назвати Швецію країною імміграції. Близько 15 % населення Швеції або іммігрували в країну, або ростуть в сім'ях іммігрантів. Завдяки цим новим шведам раніш мономовне шведське суспільство з гомогенною етнічною структурою стало суспільствоммультикультурним та інтернаціональним. На сьогоднішній день кожен п'ятий громадянин країни має іноземне походження. Щоб наочно побачити збільшення імміграційних процесів в країні, варто звернути увагу на той факт, що приріст населення в2007 р. на 75 % (1,2 млн іноземців усього проживало у 2007 р. у Швеції) складався з імміграційного припливу в країну, і лише на 25 % населення збільшилося за рахунок народжуваності в країні. Спостерігається відсоткове збільшення іммігрантів зІраку,Румунії,Болгарії таПольщі.
Під впливом імміграційних потоків змінювалося саме суспільство, а також економічна ситуація в країні, при цьому варто визнати, що вплив іммігрантів на економіку можна оцінити неоднозначно, оскільки він має як позитивні, так і негативні наслідки. Що стосується соціальної стабільності, то в цій галузі теж існує чимало проблем, пов'язаних з етнічним та культурним розмаїттям та інтеграцією іммігрантів у шведське суспільство. Важливо враховувати, що уряд вживає кроки щодо поліпшення обстановки в країні, вдосконалюючи законодавство, створюючи спеціалізовані структури, що займаються даною проблематикою, виробляючи стратегіїтолерантності між етнічними та культурними групами всередині держави. Мета уряду Швеції полягає в досягненні згоди, дійсного політичного, культурного, соціального рівноправ'я і рівності різних груп населення. Для цього і здійснюється політикамультикультуралізму, але її здійснення супроводжується низкою соціальних проблем, що призводить до перегляду імміграційної політики держави, її цілей та напрямків. У зв'язку з цим змінюється законодавство в імміграційній сфері, приймаються нові законопроєкти і вносяться поправки до чинних законів. Змінюється процедура прийняття іммігрантів у країну, отримання статусубіженця, видачіпосвідки на проживання, працевлаштування тощо.
Десять найбільших груп осіб з іноземним походженням у 2018 згідно з даними демографічного реєстру[33]:
185 991
147 883
144 035
92 759
77 386
68 678
65 124
59 395
51 979
51 140
Середня тривалість життя в чоловіків становить 78,6 років, ужінок — 83,3 роки. 90 % населення Швеції проживає в комунах, які складають не більше 2000 жителів.Стокгольм,Гетеборг іМальме — найбільш густо заселені території країни.
Починаючи з 2011 р., Шведський інститут довіряв офіційний акаунт країни у Twitter новому випадковому шведу, який міг твітити все, що йому заманеться. Мета — демонструвати державу через найрізноманітніших її громадян.
Та у вересні 2018 р. проєкт помер. Після 365 кураторів-дописувачів, 119 тис. фоловерів та 200 тис. твітів, останній володар логіну та пароля, Ерік, буде останнім пересічним перехожим, який мав можливість писати від імені країни все, що заманеться.
«Це була новаторська ініціатива. Відтоді інтернет та соціальні мережі дуже розвинулися. Та кожен проєкт має свій фінал і тепер ми маємо рухатися далі», — зазначено у заяві щодо припинення проєкту[34].
Мовою де-факто єшведська, яка належить до групиГерманських мов, споріднена знорвезькою таданською мовами, від яких незначною мірою відрізняєтьсяграматично ілексично. З данською мовою є великі розбіжності уфонетиці, що перешкоджає вільному взаєморозумінню. У країні, однак, відсутняофіційна мова — оскільки шведська займає домінантне становище, то ніколи не порушувалося питання про надання їй статусу офіційної.
Частина саамів сповідуютьанімізм. Внаслідок імміграції в країні з'явилися представникиісламу. Християнство прийшло на територію Швеції в X столітті завдяки просвітницькій діяльності святителяАнсґарія, котрий охрестив перших шведів.
Протягом 1960-х і 1970-х років Швеція вважалася міжнародним лідером у тому, що зараз називають «сексуальною революцією», з особливим прогресивним поглядом нагендерну рівність[35]. Фільм«Я допитлива — фільм у жовтому» (1967) відобразив ліберальний погляд насексуальність, включаючи сцени кохання, які привернули міжнародну увагу, і представив концепцію «шведського гріха». Виник образ «гарячого кохання і холодних людей». Сексуальний лібералізм розглядався як частина процесу модернізації, який, руйнуючи традиційні кордони, приведе доемансипації природних сил і бажань[36].
Швеція також стала дуже ліберальною щодогомосексуальності, що відображено в популярному прийнятті фільмів, таких як «Покажи мені любов», який розповідає про двохлесбійок у маленькому шведському містечкуОмоль. З 1 травня 2009 р. Швеція скасувала свої закони про«зареєстроване партнерство» і повністю замінила їх гендерно-нейтральними шлюбами[37]. Спільне проживання (sammanboende) подружжя різного віку, включаючи підлітків, а також літні пари, широко поширене. Станом на 2009 рік Швеція переживаєбебі-бум[38].
У Швеції великий інтерес до моди, в країні розташовані штаб-квартири відомих брендів, таких як Hennes & Mauritz (оперує якH&M), J. Lindeberg (оперує як JL), Acne, Lindex, Odd Molly,Cheap Monday, Gant, WESC, Filippa K.
Спорт — це національний рух, половина населення якого бере активну участь у організованих спортивних заходах. Два основних види спорту для глядачів — футбол і хокей. На другому місці після футболу —кінний спорт (більшість учасників якого — жінки). Після цього найпопулярнішими є гольф,спортивне орієнтування, гімнастика, легка атлетика, а також командні види спорту: хокей, гандбол,флорбол, баскетбол.
Окрім традиційних протестантських християнських свят, Швеція також відзначає деякі унікальні свята,Свято літнього сонцестояння;Вальпургієву ніч (Valborgsmässoafton) 30 квітня; День праці 1 травня.День Люсії 13 грудня, широко відомий складними урочистостями, що розпочинають місячний різдвяний сезон.
6 червня —Національний день Швеції, а з 2005 р. — державне свято. У серпні багато шведів влаштовують kräftskivor (вечері з раками). У листопаді вСканії святкують Мартіна з Тура.Самі, одна з корінних меншин Швеції, відзначають своє свято6 лютого, а Сканія святкує День прапора Сканії в третю неділю липня.
Релігія в Швеції (швед. Religion i Sverige) — сукупність релігійних переконань, свобода на сповідування яких закріплена для громадян Швеції в Конституції країни.
Більша частина населення країни належить до Євангелічної лютеранської церкви Швеції, хоча спостерігається тенденція до зниження офіційних членів цієї християнської деномінації протестантів. Виникла в Середновіччі із середовища Католицької церкви.
Точний вік шведського прапора невідомий, але найстаріші зображення синього полотнища з жовтим хрестом датуютьсяXVI століттям. Згідно з королівським указом1569 р., на шведських бойових штандартах і прапорах повинен був зображатися жовтий хрест, оскільки гербом Швеції був синій щит, поділений на чотири частини золотим хрестом. Можливо, взірцем для шведського прапора був данський прапор, а синій і жовтий кольори взято з герба. Лише з1620-х років, тобто з часів правлінняГустава II Адольфа, існують переконливі свідчення того, що синій прапор із жовтим хрестом був на шведських кораблях. Відповідно до найдавнішого у Швеції указу від1663 р. про прапор на кораблі, на всіх суднах, за винятком торговельних, мав бути трикутний прапор, а на торгових — квадратний. Нині трикутний прапор використовують тільки на суднах королівської родини і на військових кораблях. На вимпелі королівської родини в центрі хреста може бути зображений Малий або Великий герб Швеції.
Починаючи з1916 р.6 червня святкують якДень Шведського Прапора. У1983 р. цей день оголошено також Національним Днем Швеції. Таке рішення пояснюється двома причинами: 6 червня1523 р. Густава Васу було обрано королем Швеції, що поклало початок Швеції як незалежної держави, і цього ж дня1809 р. Швеція ухвалила нову Конституцію, яка визначала права громадян і надавала їм значну свободу.
Від1 березня по31 жовтня прапор піднімають о 8:00, в інші дні — о 9:00. Опускають прапор із заходом сонця. В офіційні дати (їх близько 15), наприклад, урочистості в житті королівської родини, Травневе Свято, День Виборів, ДеньООН (24 жовтня) і Нобелівський День (10 грудня), прапори вивішують скрізь. Прапори можуть вивішувати також на честь місцевих свят або ж урочистих подій у якійсь родині.
Малий Герб, який використовують частіше, є синім щитом із трьома золотими коронами, дві вгорі, одна внизу. Зверху щит увінчує корона, іноді щит облямовує золотий ланцюг Ордена Серафима (Орден Серафима, заснований у1748 р., є найпочеснішою нагородою у Швеції). Зображення трьох корон використовувалося як емблема Швеції приблизно з 1336 р., коли три корони були вже відомі як символ «Трьох мудрих королів». Згідно з іншою теорією, корольМаґнус Ерікссон (1319—1364) затвердив емблему трьох корон як символ свого титулу — «Король Швеції,Норвегії та Сканії».
Великий Герб — це герб монарха, який використовують в особливих випадках уряд і ріксдаг. Герб бере початок від1440-х років, коли служив печаткою короля Карла Кнутссона Бонде і відколи почав використовуватися. Щит на цьому гербі поділений на чотири частини, на ньому зображені три корони і «лев Фолькунгів» (тобто герб королівської династії, яка правила у Швеції від1250 по1364 рік). У центрі міститься герб нинішньої королівської династії. На початкуXIX століття цей герб ухвалив щойно обраний наступником шведського трону французький маршал Жан-Батист Бернадот, який почав правити як король Карл XIV Юган. Герб складається з «мантії Васи», уособлення королівської династії Вас (1523—1654), мосту, що символізує князівство Понте-Корво вІталії (дароване Бернадотові імператоромНаполеоном1806 р.), Наполеонового орла та семи зірок.
Текст «О давня, О вільна» написав дослідник фольклору і автор баладРіхард Дибек (1811—1877) і поклав на народну мелодію, відому в провінціїВестманланд з середини XIX століття. Наприкінці минулого століття ця пісня стала дуже популярною, і з часом почала сприйматися як національний гімн Швеції.
О давня, о вільна, гориста Північ: О давня, о вільна, гориста Північ,
↑Quoted from: Gwyn Jones.A History of the Vikings. Oxford University Press, 2001.ISBN 0-19-280134-1. Page 164.
↑абSawyer, Birgit and Peter Sawyer (1993).Medieval Scandinavia: from Conversion to Reformation, Circa 800—1500. University of Minnesota Press, 1993.ISBN 0-8166-1739-2, pp. 150—153.
↑Bagge, Sverre (2005) «The Scandinavian Kingdoms». InThe New Cambridge Medieval History. Eds. Rosamond McKitterick et al. Cambridge University Press, 2005.ISBN 0-521-36289-X, p. 724: «Swedish expansion in Finland led to conflicts withRus', which were temporarily brought to an end by a peace treaty in 1323, dividing the Karelian peninsula and the northern areas between the two countries.»
↑Franklin D. Scott,Sweden: The Nation's History (University of Minnesota Press: Minneapolis, 1977) p. 58.
↑Träldom. Архіворигіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 17 вересня 2014.
↑Nordstrom с. 302: «Насправді плани були здебільшого трюком для встановлення контролю над ключовим норвезьким портом Нарвік та копальнями залізної руди у північної Швеції, які були життєво важливими для німецьких військових зусиль».
Кривонос, Р. А. (2017)Швеція. In: Північна Європа. Західна Європа. Південна Європа / науковий редактор 1-го тому А. Г. Бульвінський // Країни світу і Україна: енциклопедія: в 5 т. / редкол. : А. І. Кудряченко (голова) та ін. ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України». — Київ: Видавництво «Фенікс», 2017, с. 188—208.ISBN 978-966-136-473-7 (читати онлайн[Архівовано 11 липня 2021 уWayback Machine.])
Коротка історія Швеції / Й. Вейбулль. — Треллеборг: Скугс Буктрюкері АБ, 1998. — 163 с. —ISBN 91-520-0504-6.
Опорний конспект лекцій. Тема: «Адміністративно-територіальний устрій країн Європейського Союзу: Фінляндія, Франція, Швеція» / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; [авт.-упоряд.: П. В. Ворона та ін.]. — Київ: Вид-во НАДУ, 2015. — 90 с. : табл. — (Бібліотека магістра).
Поняття демократії в Швеції / Б. Шуц ; Шведський інститут. — [Б. м.]: [б.в.], 1996. — 4 с. — (Швеція сьогоднІ).
Україна і Швеція в історичній перспективі / К. Гернер, К. Карлсон ; пер. зі швед. О. Сенюк ; Шведський інститут. — Стокгольм: [б.в.], 1996. — 39 с.: іл.
Україна — Швеція: на перехрестях історії (XVII—XVIII століття): каталог міжнародної виставки: 1 жовтня 2008 р.-30 березня 2009 р., м. Київ / Національний музей історії України ; уклад. та наук. ред. Ю. К. Савчук ; фото А. Гаврилов [та ін.]. — К. : Такі справи, 2008. — 224 с.: іл.ISBN 978-966-7208-46-2
Швеція в Європейському Союзі / Шведський інститут. — Stockholm: [б.в.], 1996. — 4 с. — (Загальні відомості про Швецію).
Швеція. Модель для збірки: вілла, вольво, песик / Юлія Юрчук. - К.: Віхола, 2022. - 296 с. -ISBN 9786177960927
Історія IKEA. Бренд, що закохав у себе світ / Інґвар Кампрад, Бертіл Торекул ; пер. Оксана Кацанівська. — К.: Наш Формат, 2018. — 332 с. —ISBN 978-617-7552-38-2
Лаґом: шведські секрети щасливого життя / Л. А. Екерстрьом. Пер. Наталія Лавська. — К. : КМ-БУКС, 2018. — 192 с. : іл. —ISBN 978-617-7498-78-9
Полтава. Розповідь про загибель однієї армії / Петер Енґлунд ; пер. Олександр Буценко, Ольга Сенюк. — Харків: Фоліо, 2018. — 352 с. —ISBN 978-966-03-7024-1
.jpg)
.jpg)
.svg)
.svg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
