| Шарль Бонне | |
|---|---|
| фр.Charles Bonnet | |
| Народився | 13 березня1720(1720-03-13)[4][1][…] Женева,Республіка Женеваd[6] |
| Помер | 20 травня1793(1793-05-20)[1][2][…](73 роки) Жанто,Республіка Женеваd[7] або Женева,Республіка Женеваd |
| Поховання | Parc des Bastionsd[8] |
| Країна | Республіка Женеваd |
| Діяльність | зоолог, письменник, філософ, ентомолог, ботанік |
| Галузь | біологія і філософія |
| Науковий ступінь | докторський ступінь |
| Знання мов | французька[4][9][9] |
| Членство | Лондонське королівське товариство, Леопольдина, Шведська королівська академія наук, Діжонська академія наук, мистецтв та літературиd, Російська академія наук, Прусська академія наук, Національна академія наук Італії[10], Баварська академія наук, Council of Two Hundredd (1768) і Геттінгенська академія наук |
| Нагороди | |
Шарль Бонне́ (Charles Bonnet;13 березня1720,Женева —20 травня1793) —швейцарськийприродознавець іфілософ-ідеаліст.
Найважливіші праці Бонне присвячені описовікомах (1745) і вивченню фізіологічної функціїлистярослин (1754 рік). Один з перших встановив явищепартеногенетичного розмноження упопелиць. Підтримував метафізичну теоріюпреформації, створив фантастичне вчення про «щаблі істот». Описав у 1760 році на основі вивчення клінічних проявів у свого 87-річного діда, що був сліпим та бачив яскравігалюцинації, клінічнийсиндром, який в подальшому отримав назвуна його честь.[11][12][13]
Шарль Бонне народився в Женеві, у французькій родині, яка переїхала до Швейцарії через релігійні переслідування в XVI столітті.
Життя його було порівняно небагате подіями. Швидше за все він ніколи не покидав Швейцарії і не брав ніякої участі в громадських справах за винятком періоду з 1752 по 1768 рік, протягом якого він був членом ради республіки. Останні 25 років свого життя він мирно прожив в Жентоді, поблизу Женеви, де і помер 20 травня 1793 року після затяжної хвороби. Його дружиною була дама з сімейства Де ла Ріва. У них не було своїх дітей, але племінник мадам Бонне, прославленийОрас Бенедикт де Соссюр, був вихований як їхній син.
Право стало його професією, але улюбленим заняттям було вивчення природних наук. Описане в роботі «Spectacle de la nature» Ноеля Антуана Плюш, яку Бонне читав ще у віці шістнадцяти років, звернуло його увагу на життя комах. Він допомагав у роботах Рене Антуана Реомюра над комахами, і своїми спостереженнями за живими комахами вніс багато доповнень до робіт Реомюра і Плюш. У 1740 році Бонні передав до Академії наук доповідь, що містить опис низки експериментів, що встановлюють наявність партеногенезу у попелиць, або деревних вошей. Завдяки цій доповіді Бонне удостоївся честі стати членом-кореспондентом академії. У 1741 році він почав вивчати розмноження шляхом злиття і регенерації втрачених частин у прісноводної гідри та інших тварин, а в наступному році він виявив, що дихання гусениць і метеликів здійснюється через пори, яким він дав назву стигмати. У 1743 році він був прийнятий в члени Лондонського Королівського товариства і в тому ж році став доктором права — це остання подія, пов'язана з професією, яка ніколи йому не подобалася.
Ідеї Шарля Бонне беруть свій початок з «теорії коливань» Девіда Гартлі, концепція якої побудована на «законі дотику»[14]
| Це незавершена стаття пробіолога. Ви можетедопомогти проєкту,виправивши або дописавши її. |