На цій сторінці показано неперевірені зміни
Шансо́н (фр.Chanson) — назважанру музики, що складається з пісень, котрі виконуютьсяфранцузькою мовою та в основному публікуються уфранкомовній частині світу. Це пісня з французькими словами, назва найпопулярнішого, найвиразнішогостилю французькогоспіву, різновид французької співаної поезії та авторської пісні, для якого характерні: літературний, поетичний текст, мелодійний музичний пласт із досить скромною інструментацією, музичний пласт і тематика пісень, що звертаються до сучасної (виконавської) дійсності, до проблем повсякденного життя та вираження емоцій та ставлення співака до розглянутих тем. Термін шансон в перекладі з французької означає «Пісня з життя». Цей стиль можна охарактеризувати як музикукабаре ікафе-шантанів. Часто має віршовано-розповідну форму. Для кожної пісні характерним є сюжет з ліричною, драматичною або комічноюфабулою. Людина, яка практикує шансон, тобто виконавців шансону, які нерідко є і авторами текстів і музики, називаютьшансоньє́. Одним ізакомпануючих інструментів традиційного французького шансону єакордеон. Пісні-розповіді іншими мовами також часто називають «шансоном». Класичний шансон в основному супроводжуєтьсяакордеоном,скрипкою абофортепіано. Однак музика відіграє другорядну роль, і натомість увага зосереджена на самих текстах, які традиційно характеризуються складнимикаламбурами та поетичними спалахами, зазвичай прокохання або з більшбурлескними темами в центрі. Цей тип шансону відомий як«Chanson réaliste» і виник у 1880-х роках.Застільні пісні в жанрі називаються«chanson à boire». Жанр черпав натхнення з багатьох областей,опери,вар'єте,мадригалу, традиційнихтруверних пісень і останнім часом зджазу. У свою чергу, це надихнулобразильську музику.
Французьке словоChanson походить відлат.cantio через провансальськеcanso таітал.canzon «пісня».[1] Шансон — це простофранцузьке слово, що означає «вірш,пісня», і тому це назва найпопулярнішого, найвиразнішогостилю французькогоспіву. Це пісня з французькими словами.[1]
Шансон — це дуже давнє поняття: усередні віки воно використовувалося для позначення пісень, які співалитрубадури, часто як вираженнякуртуазної любові. Вепоху Відродження жанр ще існував і являв собоюбагатоголосну пісню з мелодійним текстом і багатьмазвуконаслідуваннями.
Словом «шансон» називали пісні у Франції вже в XIV столітті, позначаючи, природно, зовсім інший жанр — світські пісні, які виконувалися сольно або хором.
ЗXIX століття уФранції це слово означає якнародні пісні, так і піснівар'єте та піснікабаре, а також більш серйознівірші, покладені на музику. У минулому назвашансонет також з'являлася в дещо більш легковажному вигляді. Він з'явився в кабаре, спочатку виконувався у супроводі фортепіано, характеризувався прагненням до легкої розваги з емоційними, витонченими чи гумористичними текстами з поетичними претензіями.
В часи кінцяДругої світової війни, термін заново «виник» як реакція на домінуючийангло-американський вплив на музичну індустрію, коли американський вплив і мислення проникли в Європу вXX столітті через голлівудськікінотеатри, через радіо таіндустрію звукозапису з такими співаками якЕлвіс Преслі таБілл Гейлі, а також через журнали.[2] Тоді для шансону став характерним серйозний зміст і витончена поетичність фразування, класичний шансон в основному супроводжуєтьсяакордеоном абофортепіано. До цього,світ розваг мав давні традиції вревю — розважальний театр, заснований на пісні, танці,вар'єте та легковажнихскетчах — був поширених уФранції вже в 1930-х роках.
Шансон, який спочатку відносився до жанру пустотливогоОрфея, зберігся з Середньовіччя та Відродження, потім продовжився розрідженням жанру сентиментальними піснями та дитячими піснями у 1950-х роках, і він також є найбільшою музичною традицією Франції. Він досяг великого прогресу з такими музикантами якЛео Ферре,Едіт Піаф,Жак Брель,Шарль Азнавур,Енріко Масіас,Аманда Лір,Патрісія Каас,Заз та інші.
«Шансон» у широкому смислі — назва французької пісні в усіх її різновидах, від найдавніших часів до сучасності.[3] Цей термін переважно використовується для французьких поліфонічних пісень Середньовіччя та Відродження, і в пізніші часи здебільшого обмежується цим застосуванням.[1] Це французькабагатоголосна пісня XV–XVI ст.[3] Вона представлена у творчостіЖ. Депре,Г. Дюфаї,К. Жанекена та ін. В розвитку цього жанру відіграли роль національні пісенні традиції (народні пісні з французькими словами, мистецтво труверів) і вплив нідерландської поліфонічної школи.[4] У XVI ст. шансон стає одним із визначних жанрів Європейської музики.
«Російський шансон» не є російським еквівалентом французького шансону, не є представленням французького терміну іншою мовою, а є перенесенням і новим уявленням та обробленням на власний лад у відповідності до стандартів і специфіки російського соціуму.
У вузькому сенсі, шансоном називається поліфонічна французька пісня XIV–XVI століть. Шансон був розвинутий з одноголосих світських пісеньтруверів.[5] До перших творів відносять: «Cheulz qui voelent», «Hé hula hu», «'a pas long temps». Хоча переважно автори ранніх творів невідомі, але збереглися й авторські, наприклад «Andray soulet» Маттео Перуджийського. Ранні шансони розвинулися з таких жанрів народної музики, якбалад,віреле,рондо та мистецтва трубадурів. Першим значним композитором бувГійом де Машо (XIV століття).
УXV–XVI століттях шансон зазнав впливунідерландської поліфонічної школи. Серед найвидніших авторів шансону — Гійом Дюфаї,Жиль Беншуа,Йоганнес Окегем (середина XV століття), Жоскен Депре, Клеман Жаннекен (початок XVI століття),Орландо ді Лассо (кінець XVI століття).
У цей період шансон стає одним з найзначніших жанрів Відродження. Поліфонічні шансони багатоманітні за тематикою, їх музиці властиве використання популярних народних або професійних мелодій. Іноді ці мелодії могли звучати одночасно в поліфонічному з'єднанні. Нерідко застосовувався технікаканонів, в тому числі подвійних («Basiez Moy» Жоскена Депре) та нескінченних («Celebrons» Лассо). Жанекен створив програмні шансони з звуконаслідувальними прийомами.
В кінці XVI століття стали з'являтися шансони акордово-гармонічного складу, мелодичним голосом стаєсопрано. ЗXVII століття в рамках «паризької школи» стали розвиватися шансони, написані для одного голосу. Стають популярними такі жанри вокальної музики як air de cour, chanson pour boire, які виконувалися під акомпанементлютні абоклавіру.
Впродовж XVIII століття домінуючим вокальним жанром у Франції булаопера, відродження сольної пісні припадає наXIX століття, спочатку із салонними мелодіями, а з середини століття завдяки впливу німецької Lieder. Відомою фігурою в цей час стаєЛуї Нідермеєр.
В кінці XIX століття з'являється новий різновид французької пісні що називавсяchanson réaliste («реалістична пісня»). Народжений у кафе-концертах і кабаре Парижу, і увібравши риси літературного реалізму і натуралізму,chanson réaliste зберігав популярність до кінця Другої світової війни. Шансон réaliste в основному виконували жінки, тематика цих пісень стосувалася життя бідних і робітничого класу Парижа. Серед авторів шансонів були і такі відомі композитори якЕрнст Шоссон,Габріель Форе,Клод Дебюссі.
В сучасній Франції шансоном називають популярну французьку музику, яка зберігає специфічну ритміку французької мови, відрізняючись від пісень, написаних під впливом англомовної музики. Серед виконавців шансону —Едіт Піаф,Джо Дассен,Жак Брель,Шарль Азнавур,Енріко Масіас, Лео Ферре, та інші.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
