Калама́р,каляма́р (пол.kałamarz <лат.calamarius), звичайнішечорни́льниця — інструмент для письма, приладдя для зберігання чорнил і вмочування в нього предмета для письма (найчастіше пера) під час писання; вУкраїні особливого поширення набув укозацькі часи.
Слово «каламар» є історичним — ще в добуСередньовіччя запозиченоукраїнською мовою через посередництвопол.kałamarz відлат.calamarius, в якій означає шкатулку для письмового приладдя, і яке, своєю чергою, походить відгрец.κάλαμος («тростина»), оскільки в давнину саме палички з тростини використовувались для письма.
Особливого поширення наукраїнських землях слово «каламар» (як і предмет, яке воно означає) набуло в часиЗапорізької Січі; ним же послуговувались в стінах (від часу утворення)Києво-Могилянської академії.
За часівСРСР слово «каламар» вважалось архаїзмом[1] та історичним терміном, поширення набулосинонімічне «чорнильниця»[2] (лексично близьке дорос.чернильница) — зокрема, так називали шкільний письмовий прилад, що в школах використовували для письма подеколи аж до 1980-х рр..
У сучасному українському слововживанні словокаламар вживають як для означення чорнильниці, так і глузливо — будь-якої пляшечки (чи слоїка)[1], особливо, коли її призначення не зовсім ясне; а подеколи — «каламаром» називають дрібного канцеляриста, службовця тощо[1].
| Українське козацтво |
|---|
 Козацький похідний каламар,Україна,XV—XVII століття |
Інше |
Укозацьких канцеляріях чорнильниці-каламарі мали найрізноманітніші форми й були, як правило, мистецькими витворами народних умільців. Виготовлялися вони зметалу (бронза,срібло),скла абокераміки.
Козацькі каламарі булистаціонарними іпохідними. Серед перших — комбінації з кількох з'єднаних невеликих посудин для чорнила різного кольору зі спільною кришечкою. Серед других — посудини зі звуженим горлечком і вушками для підв'язування до пояса та комбінації з футляра для пер і спеціальні відділення для чорнильниці. Щоб чорнило не виливалося й не висохло, каламар мав кришечку або затичку.
Козацький каламар вважався одним із козацькихклейнодів, символом влади військового писаря (зокрема,Генерального писаря), що під часради займав місце поряд з іншими старшинами.
