| Порожнина тіла | |
|---|---|
 | |
Порожнина тіла —простір, заповнений рідиною.
За типом наявної порожнини тіла багатоклітиннітварини поділяються на такі групи:
Целом забезпечує внутрішнім органам вільний рух, захист при стисканні тіла (завдяки практично нестисній рідині всередині целому), та стале хімічне і фізичне оточення.
Членистоногі тамолюски мають сильно редукований, але справжній, целом; основний об'єм їхньої порожнини тіла представленийміксоцелем, що є частиноюнезамкненої кровоносної системи.
Ембріониссавців мають дві целомні порожнини: внутрішньоембріонну та зовнішньоембріонну, або хоріонну. Внутрішньоембріонний целом вистілений соматичним та органастичним листками мезодерми, в той час як зовнішньоембріонний целом вистілений зовнішньоембріонною мезодермою. Внутрішньоембріонний целом — єдина ембріонна порожнина, яка існує у ссавців протягом всього життя, тому він часто називається просто «целомом». В ході розвитку ембріону целом може поділятись на окремі камери — наприклад,перикард, що оточує серце.
Упервинноротих (тварин з типів Молюски,Анеліди, Членистоногі, та деяких інших), мезодерма в ході ембріогенезу формує суцільну клітинну масу міжектодермою таентодермою. Потім в цій клітинній масі з'являються порожнини, які зливаються в єдину порожнину тіла. Целом такого походження називаєтьсяшизоцеломом.
Увторинноротих, де мезодерма розвивається з випинань первинної кишки, целом розвивається з порожнин всередині цих випинань (див. схему в статті«Мезодерма»). Такий целом називаєтьсяентероцеломом.
Походження целому в ходіеволюції є досі невизначеним. Найстарішим відомим організмом, у якого був целом, наразі єВернанімалькула, що жила від 600 до 580 мільйонів років тому.
Основні сучасні теорії походження целому є такими:
У деяких первинноротих ембріональнийбластоцель (порожнина всерединібластули) зберігається як частина порожнини тіла. Ці первиннороті мають заповнену рідиною порожнину тіла, не вистелену, або частково вистелену тканиною мезодермального походження. Ця порожнина, що оточує внутрішні органи, слугує для розподілу поживних речовин та виводу продуктівметаболізму, а також для підтримання форми тіла (як гідростатичний скелет).
В минулому тварини, у яких є псевдоцелом, об'єднувались в одну таксономічну групу; але згодом було доведено, що цітаксони мають різне походження і не є спорідненими. Тим не менше, термін «псевдоцеломні» досі використовується для їхньої загальної несистематичної характеристики.
Псевдоцеломатами називають будь-яких безхребетних тварин зтришаровою будовою тіла та наявністю псевдоцелому. Целом в цій групі був редукований або втрачений зовсім завдякимутаціям кількох типівгенів, що впливають на ранні стадії ембріонального розвитку. Таким чином, псевдоцеломати еволюційно є потомками целомат.
Основними характеристиками, притаманними всім псевдоцеломатам, є такі:
Прикладами таксонів псевдоцеломат можуть бути такі:Нематоди (круглі черви),Коловертки,Кінорінхи,Гастротріхи,Пріапуліди, та інші.
У безцеломних організмів простір між внутрішніми органами заповнений тканинною масою («паренхимою») мезодермального походження. В цій тканині розташовані внутрішні органи, які, таким чином, виявляються жорстко фіксованими та неспроможними до рухів один відносно одного. Така будова забезпечує доволі добре підтримання сталої форми тіла, але перешкоджає перенесенню поживних речовин та відходів метаболізму.
Окрім того, порівняно з целомними та псевдоцеломними тваринами, внутрішні органи при такій будові тіла набагато менше захищені від ушкодження під зовнішнім впливом, з огляду на відсутність оточуючої порожнини з рідиною, що є практично нездатною до стискання. Проблема дифузії речовин у таких організмів вирішується шляхом набуття пласкої та тонкої форми тіла, часто з численними «фестонами», що забезпечує співвідношенни загальної поверхні до об'єму, достатнє для обміну речовин через всю поверхню тіла.
До безцеломних тварин відносяться плоскі черви,цикліофори, та деякі інші.
Анатомічні структури зазвичай описуються за назвою порожнини, де вони розташовані. Межами порожнин слугують перетинки, оболонки та інші структури. Черевна і грудна порожнини містять і захищають вразливі внутрішні органи, і дають їм змогу значно змінювати свої розміри і форму під час виконання своїх функцій. Наприклад, легені, серце, шлунок і кишечник можуть розтягатися і скорочуватися, не розриваючи своїх тканин і не перешкоджаючи роботі сусідніх органів[2].
Виділяють такі порожнини тіла:
В англомовній літературі грудну та черевну і тазову порожнини часто об'єднують у загальнішу «вентральну порожнину» (ventral cavity), а черепну порожнину і порожнину хребетного каналу — в «дорсальну порожнину» (dorsal cavity). Це дві найбільші порожнини в людському тілі вважаються основними, а решта — їхніми складовими. Черевну порожнину, коли її розглядають разом з тазовою, називають «черевнотазовою порожниною» (abdominopelvic cavity)[2]
 | |
|---|---|
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
